Волинський окружний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2025 року ЛуцькСправа № 640/11117/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва (далі КП ШЕУ Шевченківського району, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2020 №00001684207, від 17.02.2020 №00001670502, рішення від 07.02.2020 №00001694207 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 25.11.2019 по 08.01.2020 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного законодавства та законодавства з питань нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2019.
За результатами перевірки складено акт від 14.01.2020 №10/26-15-05-02-06/31868786, відповідно до висновків якого відповідачем було прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 №00001684207 про визначення штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;
податкове повідомлення-рішення від 17.02.2020 №00001670502, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 382 422,00 грн, з яких 254 948,00 грн податкове зобов`язання та 127 474,00 грн штрафна санкція;
рішення від 07.02.2020 №00001694207 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 41 130,29 грн, з яких: 40 306,24 грн штраф; 824,05 грн пеня.
Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень відповідачем не було належним чином дотримано вимог статей 86 та 58 Податкового кодексу України (далі ПК України), зокрема - податкові повідомлення-рішення було винесено без належного розгляду заперечень до акта перевірки, що є підставою для визнання таких рішень протиправними.
Щодо оскаржуваного податкового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ), позивач зазначає, що податкові накладні за операціями з ТОВ Техойл ЛТД (нині - ТОВ Роял Постач) були зареєстровані з дотриманням норм законодавства, факт поставки товару (дизельного пального Євро 5, бензину А-95 Євро-5) підтверджено первинними документами, а момент виникнення податкових зобов`язань відповідав вимогам пункту 187.1 ПК України. Крім того, оплата за товар була здійснена в межах бюджетного фінансування, що також обумовлювало специфіку виникнення податкових зобов`язань згідно з п. 187.7 ПКУ.
В частині зобов`язань з єдиного соціального внеску (ЄСВ) позивач зазначив, що всі суми ЄСВ були сплачені вчасно, в строки, встановлені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується виписками банку та поданими звітами. При цьому у розрахунках штрафів Відповідачем неправомірно враховано періоди, в яких платежі фактично не здійснювались або здійснювались в інші дні, що спростовується банківськими документами. Позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно визнав наявність недоїмки та нарахував штрафи і пеню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.02.2020 №00001684207 стосовно податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), позивач стверджує, що виявлені перевіркою помилки в податковій звітності, пов`язані з некоректним зазначенням ідентифікаційних номерів фізичних осіб, не спричинили змін у податкових зобов`язаннях, а тому не можуть бути підставою для застосування штрафної санкції.
На підставі наведеного просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/11117/20, вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/11117/20 за позовом Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Цією ж ухвалою суду замінено у справі відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
У поданому відповідачем відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідач підтримав свою правову позицію, зазначивши, що результати перевірки свідчать про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ПК України, оскільки взаємовідносини з ТОВ Техойл ЛТД мають ознаки фіктивності, а відповідні податкові накладні були виписані без фактичного постачання товарів. Вказується, що в документах не виявлено підтвердження здійснення оплати чи фактичного руху товару, а податковий кредит сформовано з порушенням вимог законодавства.
Відносно штрафів з ЄСВ, відповідач посилається на приписи статей 6, 9, 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI, які передбачають відповідальність за несвоєчасну сплату та подання звітності, а також на право контролюючого органу застосовувати відповідні санкції за результатами перевірки.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
В період з 25.11.2019 по 08.01.2020 ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку КП ШЕУ Шевченківського району з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та законодавства з питань нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 14.01.2020 №10/26-15-05-02-06/31868786, в якому зафіксовано порушення позивачем:
- пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 254 948 грн, в тому числі за вересень 2018 року на суму 138 816 грн, за листопад 2018 року на суму 116 132 грн;
- пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме подання з невірно відображеним ідентифікаційними кодами фізичних осіб, що призвело до зміни платників податку (ІПН 1261900483, 2502115133, 3429011523), згідно повідомлень щодо допущених помилок у податкових розрахунках за III- IV кв. 2017 року, І-IV кв. 2018 року, ІІ-ІІІ кв. 2019 року;
- пункту 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI, згідно яких суми єдиного внеску, нарахованого за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця.
На вказаний акт перевірки позивачем подано заперечення від 31.01.2020 вих. №08-1/10, за результатами розгляду якого рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 12.02.2020 №26412/10/26-15-05-02-06 про розгляд заперечення висновки акта перевірки від 14.01.2020 №10/26-15-05-02-06/31868786 залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі цього акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 №00001684207 про визначення штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;
податкове повідомлення-рішення від 17.02.2020 №00001670502, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 382 422,00 грн, з яких 254 948,00 грн податкове зобов`язання та 127 474,00 грн штрафна санкція;
рішення від 07.02.2020 №00001694207 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 41 130,29 грн, з яких: 40 306,24 грн штраф; 824,05 грн пеня.
Вважаючи наведені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Як зазначено в пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 86.4 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
У відповідності до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як слідує з матеріалів справи, позивач не погодився з висновками акта перевірки 14.01.2020 №10/26-15-05-02-06/31868786 та подав заперечення від 31.01.2020 вих. №08-1/10, за результатами розгляду яких ГУ ДПС у м. Києві прийняло рішення від 12.02.2020 №26412/10/26-15-05-02-06, яким висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що податковий орган, в порушення пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України, передчасно прийняв податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 №00001684207 та рішення від 07.02.2020 №00001694207 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, не врахувавши висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки, який оформлений рішенням від 12.02.2020 №26412/10/26-15-05-02-06. Тобто, вказані оскаржувані рішення винесені ще до прийняття рішення за результатами розгляду заперечень на акт перевірки.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відносно встановлених під час перевірки порушень, суд зазначає наступне.
Так, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме подання з невірно відображеним ідентифікаційними кодами фізичних осіб, що призвело до зміни платників податку (ІПН 1261900483, 2502115133, 3429011523), згідно повідомлень щодо допущених помилок у податкових розрахунках за III- IV кв. 2017 року, І-IV кв. 2018 року, ІІ-ІІІ кв. 2019 року.
Відповідно до пункту 49.2 та підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
У відповідності до пункту 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Актом перевірки встановлено подання позивачем з невірно відображеним ідентифікаційними кодами фізичних осіб, що призвело до зміни платників податку (ІПН 1261900483, 2502115133, 3429011523), згідно повідомлень щодо допущених помилок у податкових розрахунках за III-IV кв. 2017 року, І-IV кв. 2018 року, ІІ-ІІІ кв. 2019 року.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 171.1 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
За правилами пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
У спірному випадку під час перевірки встановлено, що КП ШЕУ Шевченківського району при поданні податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за III-IV кв. 2017 року, І-IV кв. 2018 року, ІІ-ІІІ кв. 2019 року (форма №1-ДФ) було допущено помилки у правильності відображення відомостей щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків, які не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань.
Враховуючи те, що допущені позивачем помилки не спричинили настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу правової підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 119.2 статті 119 ПК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.11.2020 у справі №808/8596/14, від 30.11.2021 у справі №826/20418/14.
З урахуванням наведеного суд вважає податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 №00001684207 про визначення штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн протиправним, яке підлягає скасуванню.
Щодо встановлення перевіркою порушення позивачем пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 254 948 грн, в тому числі за вересень 2018 року на суму 138 816 грн, за листопад 2018 року на суму 116 132 грн, суд зазначає наступне.
Так, перевіркою встановлено, що КП ШЕУ Шевченківського району здійснювало фінансово-господарські операції з контрагентом-постачальником ТОВ Техойл ЛТД (теперішня назва - ТОВ Роял Постач) відповідно до договору №136-18/ВТ від 20.07.2018, згідно з яким КП ШЕУ Шевченківського району (далі - Покупець), в особі заступника начальника Ободзінської Людмили Василівни, з однієї сторони, і ТОВ Техойл ЛТД, в особі директора Мусієнко Олега Михайловича, що діє на підставі статуту (далі - Продавець), з іншої сторони, уклали цей договір про наступне.
Продавець зобов`язується в 2018 році поставляти Покупцю товар, зазначений у специфікації (Паливо дизельне Євро 5), а Покупець - приймати і оплатити такий товар. Ціна договору становить 27 772 000,00 грн, у тому числі ПДВ 462 000,00 грн.
Обсяги закупівель товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та виробничих потреб Покупця. Бюджетні зобов`язання за цим договором виникають залежно від реального фінансування видатків та виробничих потреб Покупця.
Строк поставки товару - 30.11.2018.
Продавець повинен здійснити відвантаження партії товару напротязі 1 робочого дня з моменту отримання заявки від Покупця. Поставка товару здійснюється Продавцем на склад Покупця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 59, м. Київ просп. Науки 53, м. Київ, пров. Квітучий, 14. Перехід права власності на товар та ризику його випадкової загибелі (псування) відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної. Кількість товару визначається даними у товарно-транспортній накладній (ТТН), яка його обов`язкового супроводжує.
На виконання умов вищезазначеного договору замовлені позивачем товари (паливо дизельне (Євро 5) поставлені ТОВ Техойл ЛТД згідно із видатковими накладними від 06.08.2018 №ЛТН-00038, від 16.08.2018 №ЛТН-000061, від 27.08.2018 №ЛТН-00075, від 07.09.2018 №ЛТН-000093, від 28.09.2018 №ЛТН-000127, від 05.10.2018 №ЛТН-000137, від 08.10.2018 №ЛТН-000145, від 07.11.2018 №ЛТН-000203, від 26.11.2018 №ВП-0000001 від 26.11.2018 (на повернення палива).
Поставка товарів оформлена також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 06.08.2018 №06/08/2018, від 16.08.2018 №16/08/2018, від 27.08.2018 №27/08/2018, від 07.09.2018 №07/09/2018, від 28.09.2018 №28/09/2018, від 05.10.2018 №05/10/2018, від 08.10.2018 № 08/10/2018, від 07.11.2018 №07/11/2018.
З врахуванням цих господарських операцій контрагентом позивача ТОВ Техойл ЛТД складено податкові накладні від 13.08.2021 №21, від 12.09.2018 №7, від 26.09.2018 №37, від 26.09.2018 №38, від 10.10.2018 №15, від 10.10.2018 №16, від 25.10.2018 №50, від 19.11.2018 №43, від 28.11.2018 №69.
Факт реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні звітні періоди та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ, податковим деклараціям з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних, про що вказано в акті перевірки.
Разом з тим, податковий орган вважає, що податкові накладні виписані та зареєстровані в ЄРПН ТОВ Техойл ЛТД без фактичного постачання таких товарів, оскільки податкові накладні на постачання палива дизельного складені на дати, коли не відбувались господарські операції (не за правилом першої події). На момент відвантаження ТМЦ, відповідно до видаткових накладних, податкові накладні не виписувались та не реєструвалися.
Тобто, податковий орган заперечує право позивача на включення ПДВ до складу податкового кредиту внаслідок невірної дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Такі твердження відповідача суд вважає помилковими, які не гуртуються на нормах податкового законодавства, враховуючи наступне.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 187.7 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь- якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.
Отже, датою визначення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як зазначено судом вище, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ Техойл ЛТД за договором №136-18/ВТ від 20.07.2018 з приводу купівлі палива дизельного Євро 5.
На підтвердження здійснення господарських взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом позивачем надано податковому органу та суду договір №136-18/ВТ від 20.07.2018, видаткові накладні від 06.08.2018 №ЛТН-00038, від 16.08.2018 №ЛТН-000061, від 27.08.2018 №ЛТН-00075, від 07.09.2018 №ЛТН-000093, від 28.09.2018 №ЛТН-000127, від 05.10.2018 №ЛТН-000137, від 08.10.2018 №ЛТН-000145, від 07.11.2018 №ЛТН-000203, від 26.11.2018 №ВП-0000001 від 26.11.2018 (на повернення палива), податкові накладні від 13.08.2021 №21, від 12.09.2018 №7, від 26.09.2018 №37, від 26.09.2018 №38, від 10.10.2018 №15, від 10.10.2018 №16, від 25.10.2018 №50, від 19.11.2018 №43, від 28.11.2018 №69, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 06.08.2018 №06/08/2018, від 16.08.2018 №16/08/2018, від 27.08.2018 №27/08/2018, від 07.09.2018 №07/09/2018, від 28.09.2018 №28/09/2018, від 05.10.2018 №05/10/2018, від 08.10.2018 № 08/10/2018, від 07.11.2018 №07/11/2018, тощо.
Зауваження податкового органу до таких первинних документів відсутні.
Відтак, суд вважає, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Відповідач підтверджує в акті перевірки, що вищезазначені податкові накладні складені контрагентом-постачальником ТОВ Техойл ЛТД та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Оскільки податковий орган зареєстрував ці податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх складання, а відповідач надав первинні документи, що підтверджують відповідні господарські операції щодо поставки товарів, зауваження до яких зі сторони контролюючого органу відсутні, тому позивач, як покупець товару, правомірно включив відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Податковим органом не доведено безтоварності таких господарських операцій, а невірне відображення контрагентом-постачальником дати за першою подією (на думку відповідача) в податкових накладних не є підставою для позбавлення покупця, у даному разі позивача, на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Відтак, висновки податкового органу в акті перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 254 948 грн, в тому числі за вересень 2018 року на суму 138 816 грн, за листопад 2018 року на суму 116 132 грн є необґрунтованими, що не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 17.02.2020 №00001670502, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 382 422,00 грн, з яких 254 948,00 грн податкове зобов`язання та 127 474,00 грн штрафна санкція, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в рішенні від 07.02.2020 №00001694207, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI).
В силу ч. 8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами частин 5, 7 і 8 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому, у силу приписів норми п. 1 ч. 10 ст. 9 зазначеного Закону у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відповідно до ч. 11 ст. 9, ч. 10 і 11 ст. 25 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, тобто, у випадку допущення платником податку бездіяльності у формі неоплати (несвоєчасної оплати) ЄСВ.
Згідно абзацу 1 частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Абзацом 1 частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно із частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Водночас, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 №2346-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:
для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;
для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Актом перевірки встановлена несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування:
- листопад 2017 року, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 100 792,06 грн, строк сплати до 20.12.2017, фактично сплачено 21.12.2017;
- листопад 2018 року, у результаті чого виникла заборгованість у сумі 45 973,43 грн, строк сплати до 20.12.2018, фактично сплачено 28.12.2018;
- грудень 2018 року, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 25 735,68 грн, строк сплати до 21.01.2019, фактично сплачено 24.01.2019;
- січень 2019 року, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 29 029,99 грн, строк сплати до 20.02.2019, фактично сплачено 21.02.2019.
З урахуванням наведеного податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI та рішенням від 07.02.2020 №00001694207 застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 41 130,29 грн, з яких: 40 306,24 грн штраф; 824,05 грн пеня.
Позивач стверджує, що сплачував ЄСВ вчасно, надаючи банківські виписки, однак суд зауважує, що із наданих позивачем банківських виписок слідує, що сплата ЄСВ за відповідний місяць здійснювалась двічі за першу і за другу половини відповідного місяця.
На підтвердження цього зазначає, що платежі ЄСВ в перелічених контролюючим органом періодах комунальним підприємством не здійснювалися, однак позивач не надав суду доказів відсутності вказаних платежів за 21-22.12.2017, за 21-28.12.2018, за 22-30.01.2019 та за 21.02.2019, а тому твердження КП ШЕУ Шевченківського району про вчасну сплату ЄСВ за окремі періоди не спростовують висновків контролюючого органу про порушення строків сплати єдиного внеску у зазначених відповідачем вищенаведених періодах.
Більш того, окремими доданими до позову банківським виписками підтверджено оплату позивач ЄСВ з порушенням строку: за листопад 2017 року 26.12.2017; за листопад 2018 року 09.01.2019; за грудень 2018 року 06.02.2019; за січень 2019 року 13.03.2019.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає правомірним застосування відповідачем штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за період з 21.12.2017 по 21.02.2019.
На думку суду, відповідачем доведено правомірність винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.02.2020 №00001694207, а тому позов в цій частині позовних вимог є необґрунтованим та безпідставним, у зв`язку з чим у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування цього оскаржуваного рішення необхідно відмовити.
Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки суд задовольняє позов частково, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 5743,98 грн в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.02.2020 №00001684207, від 17.02.2020 №00001670502.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у сумі 5743,98 грн (п`ять тисяч сімсот сорок три гривні 98 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 30; ідентифікаційний код 31868786).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).
Суддя Н. В. Стецик
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2025 |
Оприлюднено | 27.06.2025 |
Номер документу | 128394986 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Стецик Назар Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні