Рішення від 25.06.2025 по справі 160/14308/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 рокуСправа №160/14308/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ в особі представника Шестерні Наталі Олександрівни до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

16.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 16.05.2025 року через систему Електронний суд позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ в особі представника Шестерні Наталі Олександрівни до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000077.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірними, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

04.06.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Одеської митниці Черкес Катерини Ігорівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500500002418U0 від 27.01.2025, відповідно до яких за умовами поставки FОВ на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а саме: товар № 1. Інші подушки:- арт.YMNP230714-4-7-8 Подушка-підголовник для подорожей - 8712 шт. Торговельна марка: нема даних. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: Китай; товар № 2. Панчішно-шкарпеткові вироби трикотажні:арт.YMSK240708-27/28 Шкарпетки жіночі демісезонні -17640пар.- арт.YMSK240709-2 Шкарпетки чоловічі - 33480 наб.- арт.YMSK240709-53/55 Підслідники жіночі - 17280 наб.- арт.YMSK240709 - 5 Шкарпетки універсальні - 50400 наб. Торговельна марка: нема даних. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: Китай. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №25UA500500002418U0 від 27.01.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Так, за митною декларацією (МД) № 25UA500500002418U0 від 27.01.2025 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов`язкового контролю: 000 Інформаційне повідомлення Товар № 1. В електронному інвойсі відсутня інформація щодо торговельної марки товару. При цьому товар за відповідним кодом згідно з УКТ ЗЕД наявний у Митному реєстрі ОПІВ. Розглянути питання щодо здійснення заходів, передбачених Порядком застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та взаємодії митних органів з правовласниками, декларантами та іншими заінтересованими особами, затвердженого наказом Мінфіну від 09.06.2020 № 281 (в тому числі щодо необхідності проведення митного огляду). Учасник ЗЕД 30487219-ТОВ «АТБ-маркет» визначений правовласником в реєстрі за №7, 130, 146, 107, 147, 122, 704, 646, 121, 110, 808, 117, 810, 158, 144, 5, 807, 10, 111, 123, 132, 163, 150, 115, 706, 155, 109, 823, 148, 108, 9, 809, 113, 104, 156, 4, 149, 647, 160, 145, 705, 159, 131, 96, 157, 806, 116, 8, 161, 162, 164, 112, 6, 114, 165 як такий, що здійснює операції з товарами, що підозрюються у порушенні ПІВ відповідно до даних Митного реєстру ОПІВ. Перевірити задекларовані товари щодо наявності ОПІВ. У разі необхідності, розглянути питання щодо здійснення заходів, передбачених Порядком застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та взаємодії митних органів з правовласниками, декларантами та іншими заінтересованими особами, затвердженого наказом Мінфіну від 09.06.2020 № 281 (в тому числі щодо необхідності проведення митного огляду). Дані форми контролю були обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускалося. Таким чином, Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації як інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500500002418U0 від 27.01.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025, а саме: 1) Відповідно до специфікаціії від 23.11.2024 № 358 оплата за товар здійснюється протягом 30 діб від дати завантаження на судно. Згідно коносамента від 30.11.2024 №ZJSM24111003, товар завантажено на борт судна 30.11.2024, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи. 2) Відбитки штампів в СМR від 26.01.2025 № 983 вказують на те, що перевізником є LLC «FORCE TRANS UKRAINE», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ Україна»; 3) Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ №22951 від 13.12.2024 не відповідає означеним умовам. Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 27.01.2025 декларантом ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" додатково надано документи: swift від 13.01.2025 № б/н, прайс-лист від 13.11.2024 №б/н, комерційну пропозицію від 16.11.2024, копію митної декларації країни відправлення № 292120240001202549, Заявку на перевезення вантажу морським транспортом №85588/320589_2 від 27.01.2025, Лист № 2701/31 від 16.01.2025. Зазначена у swift від 13.01.2025 сума платежу 296661,46 дол. США перевищує вартість товарів за інвойсом від 23.11.2024 № YM2024082 (53208,36 дол. США), а у призначенні платежу зазначені в тому числі реквізити інвойсів, які до митного оформлення не подавались. З наданого прайс-листа від 13.11.2024 та комерційної пропозиції від 16.11.2024 не можливо встановити конкретний строк їх дії та чи були актуальними ціни на товар на момент виставлення рахунку-фактури (інвойса) від 23.11.2024 №YM2024082. Надана копія митної декларації країни відправлення №292120240001202549 не має перекладу на українську мову. Отже, після опрацювання інформації, що була викладена у листі № 2701/31 від 16.01.2025, стосовно митної декларації № 25UA500500002418U0 щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що декларантом не надані всі перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Таким чином, у визначений законом час, декларантом не подані всі запитувані документи та не спростовані всі наявні розбіжності у наданих документах відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ. Частиною 1 статті 55 МКУ передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Пунктами 1, 2, 3 частини 6 статті 54 МКУ встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) №25UA500500002418U0 від 27.01.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено становить 0,7789 дол. США/кг. (МД від 19.03.2024 № UA100210/2024/151746), ніж заявлено декларантом 0,5756 дол. США/кг. У відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025. У рішенні про коригування митної вартості №UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000077 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500500002482U8 від 28.01.2025 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 278 197,16 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000077 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». До того ж, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. становить 3,3 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 1,25 мінімальні заробітні плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 208, 3 години роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 10000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.

06.06.2025 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ Шестерні Наталі Олександрівни до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

10.06.2025 року від представника Одеської митниці Черкес Катерини Ігорівни до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому представником відповідача висловлена правова позиція аналогічна правовій позиції у відзиві на позовну заяву.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 року зазначена вище справа розподілена та 19.05.2025 року передана судді Пруднику С.В.

23.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.

09.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні представника Одеської митниці Черкес Катерини Ігорівни про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.01.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» надало до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2025/002418 на наступний товар:

Панчішно-шкарпеткові вироби трикотажні:

- арт.YMSK240708-27/28 Шкарпетки жіночі демісезонні -17640 пар.;

- арт.YMSK240709-2 Шкарпетки чоловічі -33480 наб.;

- арт.YMSK240709-53/55 Підслідники жіночі - 17280 наб.;

- арт.YMSK240709-5 Шкарпетки універсальні - 50400 наб.

Загальна митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування.

Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

27.01.2025 р. відповідач направив позивачу спочатку повідомлення (ідентифікатор 7a73ae4a-9264-4543-bede-1d8632cc2cce) наступного змісту: «у поданих до митного оформлення документах містяться наступні розбіжності:

1) Відповідно до специфікаціії від 23.11.2024 № 358 оплата за товар здійснюється протягом 30 діб від дати завантаження на судно. Згідно коносамента від 30.11.2024 №ZJSM24111003, товар завантажено на борт судна 30.11.2024, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

2) відбитки штампів в СМR від 26.01.2025 № 983 вказують на те, що перевізником є LLC «FORCE TRANS UKRAINE» , але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ Україна»;

3) Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ №22951 від 13.12.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом вих. № 2701/31 від 27.01.2025 року надав Відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також:

- Банківські платіжні документи swift від 13.01.2025 р.;

- Прайс-лист виробника товару б/н від 13.11.2024р.;

- Комерційна пропозиція б/н від 16.11.2024р.;

- Копія митної декларації країни відправлення № 292120240001202549 від 23.11.2024 р.;

- Копія заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 85588/320589_2 від 30.11.2024 р.;

При цьому, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав відповідачу разом із заявою вих. №М-2025-1406/1 від 17.03.2025р року копії наступних документів:

1) Бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи - swift №б/н від 13.01.2025р. (копія);

2) Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 26.02.2025р. (копія);

3) Платіжні доручення в іноземній валюті № 41 від 13.01.2025р. (копія);

4) Прайс-лист б/н від 13.11.2024р. від продавця оцінюваних товарів (копія);

5) Комерційна пропозиція б/н від 16.11.2024р. (копія);

6) Митна декларації країни відправлення № 292120240001202549 від 23.11.2024р.; (копія);

7) Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 85588/320589_2 від 30.11.2024р. (копія);

8) Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №№ 285079, 285060, 285051 від 10.02.2025р. (копії);

9) Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000284, ОУ-0000290, ОУ-0000287 від 27.01.2025р., від ТОВ " ТГЛ УКРАЇНА" (копія);

10) Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-252/2 від 28.02.2025р. (оригінал);

Відповідач надіслав позивачу рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025 року, яким було скориговано митну вартість товару - за шостим резервним методом.

В результаті такого незаконного коригування сума переплати митних платежів склала 278 197,16 грн.

Через дане рішення відповідачем було направлено позивачу картку-відмову прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000077.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1статті 4 МК Українимитне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним судом в правовій позиції, сформованій та висловленій у постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року.

Щодо твердження відповідача, що відповідно до специфікації від 23.11.2024 № 358 оплата за товар здійснюється протягом 30 діб від дати завантаження на судно.

Згідно коносамента від 30.11.2024 № ZJSM24111003, товар завантажено на борт судна 30.11.2024, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

Слід зазначити, що разом із Листом №2701/31 від 27.01.2025р. до митного оформлення було надано копію банківського платіжного документа, а саме swift № б/н від 13.01.2025 р.

Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах №815/2731/18 від 16.07.2020 року, №1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо твердження посадової особи митного органу, що відбитки штампів в СМR від 26.01.2025 № 983 вказують на те, що перевізником є LLC «FORCE TRANS UKRAINE», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ Україна».

Згідно з п.п. 2.1.1. договору транспортного експедирування між ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" № 88189 від 09.04.2019р. експедитор має здійснити підбір перевізників та заключити від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів. Також, слід зауважити що, перевезення вантажу на митній території України не є складовою митної вартості.

Разом із заявою М-2025-1406/1 від 17.03.2025 року було надано ланцюг договорів на перевезення, а саме: Копія договору між «Мерск Україна ЛТД» та ТОВ «ФОРСТРАНС Україна» №1112021 від 01.11.2021р.; Копія договору «Мерск Україна ЛТД» та ТОВ «ТГЛ Україна» №UA00050596_F від 01.01.2025р.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 (провадження № К/9901/5149/18), якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, 34 Огляд правових позицій КАС ВС що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо твердження посадової особи митного органу, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 22951 від 13.12.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.

Так, згідно Міжнародних правил тлумачення Інкотермс-2010, за умовами поставки FOB: «Продавець не має жодного зобов`язання перед покупцем щодо укладення контракту (договору) страхування.» Отже, жодна зі сторін не зобов`язана складати договір обов`язкового страхування. Таким чином, мінімальне страхування не повинно покривати зазначену в договорі ціну плюс 10%.

Проте, ТОВ «АТБ-маркет» здійснює добровільне страхування за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р. Згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р., страховий тариф складає 0,29% від страхової суми. Отже наданий страховий поліс №22951 від 13.12.2024р. відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. А отже розбіжність відсутня.

Розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і CIP дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, згідно п.4.1. Контракту від 08.11.2019 року № 3368-YM/CN передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-NINGBO, KHR.

Відповідно до пунктів А.3. та Б.3. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB як у Продавця та і Покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування.

Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Отже наданий страховий поліс №22951 від 13.12.2024р. відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс.

Ці документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення Товару.

Щодо валюти договору страхування: Визначення суми страхових витрат у вказаному договорі у гривнях, здійснено з урахуванням вимог ст. 19 Закону України «Про страхування», оскільки позивач є резидентом України та договір страхування укладений в Україні.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий страховий сертифікат не відповідає зазначеним умовам є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України: «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

17 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі №0440/5532/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд зазначив: «Якщо поставка імпортованих платником товарів здійснюється на підставі контракту, а ціна на товар згідно з умовами FOB, відповідно до "Інкотермс-2000" (а інше не обумовлено у специфікаціях), охоплює вартість завантаження та навантаження товару в постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв`язку з чим, згідно з положеннями підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар».

Позивачем було визначено митну вартість товару за ціною Контракту та надано відповідачу всі необхідні документи.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, вважаємо, що розбіжності відсутні.

Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи документи, які додатково надавалися, суд вважає, що складові митної вартості визначені вірно.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України).

Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В рішенні № UA500500/2025/000052/1 відповідачем зазначені підстави, у зв`язку з якими відповідачем відмовлено у митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості Товару.

Проте, жодна із вказаних у рішенні № UA500500/2025/000052/1 підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості, що підтверджується вищенаведеним.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд вважає, що розбіжності відсутні.

Слід також зазначити, що така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18 за позовом ТОВ «АТБ-марткет» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також в постанові Верховного суду від 31.01.2020 року по справі № 804/7761/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішень.

Відповідно до частини 3 ст. 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів, правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У відповідності із зазначеним порядком, в графі 33 рішення «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а також перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

У рішенні № UA500500/2025/000052/1 відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом: за резервним методом.

У пункті 3.4 Листа ВАСУ від 13.03.2017 р. «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р.» Вищий адміністративний суд України зазначив, що варто зважити на таку вимогу до діяльності суб`єктів владних повноважень, як обов`язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема судовий контроль. При цьому обґрунтувати рішення, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.

Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».

Суд вважає за необхідне зазначити, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є безпідставним.

Так, у рішенні № UA500500/2025/000052/1 відповідач зазначив наступне.

«В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) за резервним методом».

Суд вважає, що у рішенні №UA500500/2025/000052/1 відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення №UA500500/2025/000052/1 та картки відмови. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Отже, наведені у рішенні доводи відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України.

За таких обставин митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивачем протягом 80 днів з дня випуску Товару до відповідача було надано лист заву щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішення №UA500500/2025/000052/1 та картки відмови з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару.

Таким чином, було порушено право позивача мирно володіти та розпоряджатися своїм майном, що є порушенням як норм національного законодавства (ст. 41 Конституції) так і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3ст.318 Митного кодексу Українимитний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №№UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025 року та картка відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000077 - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5760,76 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 5760,76 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За відсутності уматеріалах справи підтверджуючихнадання правничої (правової) документів, суд наразі позбавленийможливості вирішити питання щодо розподілу судових витрат на відшкодування правничої (правової) допомоги.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ в особі представника Шестерні Наталі Олександрівни до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000052/1 від 27.01.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000077.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 5760,76 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят гривень 76 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник