Ухвала від 25.06.2025 по справі 160/8213/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 червня 2025 рокуСправа №160/8213/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/8213/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/8213/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000596/1 від 18.11.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001185 від 18.11.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5053 (п`ять тисяч п`ятдесят три) грн 84 коп.

В позовній заяві заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем додано копію довіреності №14/02/25-ОВ від 14.02.2025; копію договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4209 від 22.03.2019; копію додаткової угоди №14-02/25 від 14.02.2025 до договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019.

В рішенні суду вказано, що на підтвердження надання правової допомоги позивачем не подано до суду доказів понесення витрат на правову допомогу: актів приймання-передачі послуг з визначенням витраченого адвокатом часу та детальним переліком наданих послуг, квитанцій про сплату витрат на правову допомогу тощо. З огляду на викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

09.06.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить ухвалити додаткове рішення у справі №160/8213/25 та стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень судові витрати на правову допомогу, пов`язані із розглядом справи №160/8213/25 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді в сумі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

До заяви представником позивача додано копію договору №0802-191 від 08.02.2019 про надання правової (правничої) допомоги, копію додаткової угоди №14-02_25 від 14.02.2025, акт за травень 2025, протокол №2 від 31.05.2025, платіжну інструкцію №432525 від 05.06.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

За приписами ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Заяву розглянуто за наявними матеріалами в справі в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення лише якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн та надав документи до позовної заяви на підтвердження таких витрат. Під час розгляду справи судом не встановлено складання повного переліку документів, необхідних для визначення права позивача на відшкодування витрат на правову допомогу, про що було зазначено в рішенні суду.

Отже в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 було розглянуто клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи з обсягу наданих позивачем документів, в порядку ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача не наводить жодних підстав, що зумовили несвоєчасне подання документів на підтвердження витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду судом справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено можливість подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи або до закінчення судових дебатів (в даному випадку до ухвалення рішення у справі) або після ухвалення рішення лише за умови подання до суду відповідної заяви (про надання додаткових доказів щодо витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи).

Водночас суд звертає увагу на ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено необхідність зазначення та доведення поважності причин, які не дають змогу позивачу або його представнику подати до суду докази понесених витрат на правову допомогу до ухвалення рішення по суті.

Позивачем в позовній заяві та під час розгляду справи не було зазначено про неможливість подання доказів на підтвердження наявних витрат на правову допомогу до ухвалення рішення по суті та про те, що такі докази будуть складенні та надані після ухвалення рішення.

В заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначено про поважність причин, які перешкодили позивача або його представнику надати відповідні докази.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20 зазначено, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті.

Отже, враховуючи те, що у позивача був наявний обов`язок подати докази в підтвердження понесення ним судових витрат до закінчення розгляду справи по суті або ж до закінчення судових дебатів.

Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена останнім до суду та належним чином обґрунтована.

Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі №908/2828/19, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі №924/1103/19.

З аналізу наведених норм процесуального закону видно, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це в даному випадку до закінчення розгляду справи по суті; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення розгляду справи.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Оскільки представник позивача не зазначив в позовній заяві та під час розгляду справи судом про подання документів на підтвердження витрат на правову допомогу після ухвалення рішення в порушення ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та не вказав поважних причин несвоєчасності подання таких документів в порушення ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що недотримання представником позивача процесуальних вимог щодо розгляду питання про стягнення витрат на правову допомогу унеможливлює вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням прохальної частини позовної заяви, судом вирішено питання судових витрат на підставі поданих до закінчення судових дебатів (ухвалення рішення) доказів.

Крім того, суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень у випадку не надання суду відповідних доказів.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В силу наведеної норми заява про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 139, 143, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/8213/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський