Рішення від 25.06.2025 по справі 320/28775/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року справа №320/28775/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Київський Завод «Граніт» (02125, м. Київ, проспект Визволителів, 17, код ЄДРПОУ 04012394)доГоловного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550)провстановлення відсутності компетенції та зобов`язання вчинити діївстановив:

Приватне акціонерне товариство «Київський Завод «Граніт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, в якому просило суд:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області щодо внесення після 26.05.2004 року відомостей щодо виду цільового призначення земельної ділянки розташовану за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, будинок 17, площею 3.4497га, кадастровий номер 8000000000:66:170:0002 - код 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, без наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення з наступним його затвердженням Київською міською радою;

- визнати дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області щодо внесення після 26.05.2004 року відомостей щодо виду цільового призначення земельної ділянки розташовану за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, будинок 17, площею 3.4497га, кадастровий номер 8000000000:66:170:0002 - код 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, без наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення протиправними та зобов`язати виключити протиправно внесені відомості щодо виду цільового призначення цієї земельної ділянки з автоматизованої системи державного земельного кадастру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно та з порушенням встановленого порядку зміни виду цільового призначення, проведено дії щодо зміни виду цільового призначення земельної ділянки розташовану за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, будинок 17, площею 3.4497га, кадастровий номер 8000000000:66:170:0002, яка належить позивачу. Звертав увагу суду на той факт, що відповідачем на власний розсуд було визначено код 03.10, що стало підставою для застосування коефіцієнту 2.5, що, в свою чергу, порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що внесення змін до виду цільового призначення було вчинено на виконання листа позивача щодо визначення коду цільового призначення земельної ділянки від 12.06.2018 з метою приведення земельної документації у відповідність до класифікатора видів цивільного призначення земель, який затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.08.2010 №548.

Крім цього, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про державний земельний кадастр», яким визначено підстави внесення змін Державного земельного кадастру та користування такими відомостями, тому, відповідачем в силу вимог вказаного закону внесено зміни про код класифікації виду цільового призначення земельної ділянки, з урахуванням наявної у відповідача інформації, а саме технічної документації, поземельної книги.

Також, відповідач наполягав у відзиві на позовну заяву, що визначення коду було здійснено на виконання заяви позивача, в якій останній самостійно визначив код цільового призначення земельної ділянки, як 03.10 - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що про порушення прав позивачу було відомо ще у 2018 році, після звернення з листом про визначення коду цільового призначення земельної ділянки, за результатами опрацювання якого відповідачем було змінено код цільового призначення земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність поданого клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно звертався до відповідача з листами від 25.05.2017 та від 12.06.2018.

В той же час, як встановлено судом, відповідач листом від 30.06.2017 повідомив позивача про той факт, що визначення коду цільового призначення можливо за кодом 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, проте, як вбачається зі змісту даного листа він мав інформативний характер.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом, встановленої форми, від 12.06.2018 в якому просив визначити код цивільного призначення земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проте, доказів на підтвердження факту інформування позивача про прийняте рішення чи про внесення відповідних змін до суду не надано.

Судом встановлено, що 22 лютого 2024 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом з метою встановлення обставин та причин внесення змін до коду цільового призначення, як 03.10.

Листом від 29.02.2024 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит з роз`ясненням причин зміни коду цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з інформацією з автоматизованої системи діловодство спеціалізованого суду (ДСС) встановлено, що звернення до суду з позовною заявою мало місце 13 березня 2024 року, тобто в межах строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд залишає клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду без задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 26.01.2024 року Приватне акціонерне товариство «Київський завод «Граніт», код ЄДРПОУ 04012394, займається наступними видами економічної діяльності - основний: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю. Інші: 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Тобто позивач здійснює діяльність з різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю і є об`єктом промисловості.

Відповідно до Рішення Київської міської ради VІІ сесії ХХІІ скликання від 06.07.2000 року №235/956, а саме пункту 6 Рішення: «Оформити відкритому акціонерному товариству «Київський завод «Граніт», за умови виконання пункту.6.1 цього рішення, право оренди строком на 10 років на земельну ділянку площею 3,64 га для експлуатації та обслуговування адміністративно виробничих будівель і споруд на проспекті Визволителів, 17 у Дніпровському районі у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс (свідоцтво про власність серія МК №010001789 від 24.12.98) за рахунок земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10.12.60 №2219 «О ликвидации Дарницкого Толевого завода Горуправления промстройматериалов» та від 10.06.69 №974 «Про додатковий відвод шліфувально-поліровочному заводу тресту промбудматеріалів Київського міськвиконкому земельної ділянки під будівництво заводу».

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 22.09.2003 року укладений між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод «Граніт» і нотаріально посвідчений: «Орендодавець, на підставі рішення Київради від 06.07.2000р. за №235/956, передає, а Орендар приймає у дострокову оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, місце розташування якої просп. Визволителів, 17 (сімнадцять) у Дніпровському районі м. Києва, розміром 3,4497 (три цілих і чотири тисячі чотириста дев`яносто сім десятитисячних) га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору».

Згідно з технічної документацією, розробленою на замовлення Відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Граніт» від 2000 року, УКЦВЗ було визначено, як 1.11.6.

Згідно чинного на момент затвердження технічної документації Українського класифікатора форми власності на землю, код 1.11.6 визначав вид цільового призначення «Іншої комерційної діяльності».

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом від 25.05.2017 з проханням визначити код цільового призначення земельної ділянки у відповідності до класифікатора видів цивільного призначення земель, який затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.08.2010 №548.

Листом від 30.06.2017 №19-26-0.22-5581/2-17 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повідомив позивача про те, що код цільового призначення земельної ділянки можливо визначити за кодом 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Позивач 12.06.2018 звернувся до відповідача з заявою, встановленого зразку, з проханням визначити код цільового призначення земельної ділянки.

Відповідь на вказану заяву в матеріалах справи відсутня.

В подальшому, представник позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом з метою отримання інформації щодо внесення змін до коду цільового призначення, а також причин визначення відповідного коду.

Листом від 29.02.2024 №29-10-0.223-2074/2-24 відповідачем надано відповідь про визначення коду цільового призначення 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, та такими, що порушують права та законні інтереси останнього, та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання земельних відносин здійснюється Земельним кодексом України (далі - ЗК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Правовими положеннями частини першої статті 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до частини третьої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною п`ятою статті 20 ЗК України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 ЗК України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначено Законом України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858 IV) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону № 858 IV містить наступне визначення: «цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку».

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та у документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Окрім того, з 01 січня 2013 року набрав чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру від 7 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) а також Порядок ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, яким визначено правові основи внесення відомостей (змін до них) про земельні ділянки до Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051). Згідно з вказаним Законом № 3613-VI та Порядком № 1051, з 01 січня 2013 року ведення Державного земельного кадастру покладено на Держгеокадастр та його територіальні органи.

Відповідно до статті 1 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частинами третьою та п`ятою статті 5 Закону № 3613-VI встановлено, що Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 3613-VI Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Статтею 15 Закону № 3613-VI визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер;

місце розташування;

опис меж;

площа;

міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

нормативна грошова оцінка;

інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до статті 20 Закону № 3613-VI відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 3613-VI Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:

а) кадастровий номер;

б) площа;

в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця);

г) склад угідь;

ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

д) нормативна грошова оцінка;

е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки;

є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

ж) кадастровий план земельної ділянки;

з) дата державної реєстрації земельної ділянки;

и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;

і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до статті 26 Закону № 3613-VI При відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо:

земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

із заявою звернулася неналежна особа;

подані документи не відповідають вимогам законодавства;

заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

Пунктом 12 Порядку № 1051 встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно з пунктом 69 Порядку № 1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, крім випадків, передбачених у пунктах 110-1, 110-2 цього Порядку.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється без подання заяви у випадках:

отримання відомостей (змін до них) у порядку інформаційної взаємодії з кадастрами та інформаційними системами;

отримання від органів державної влади та органів місцевого самоврядування рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель;

зазначених у пункті 119 цього Порядку.

Окрім того, відповідно до пунктів 117 та 118 Порядку № 1051 відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення:

1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку.

Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Відповідно до пункту 122 Порядку № 1051 Підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:

1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

2) звернення із заявою неналежної особи;

3) невідповідність поданих документів вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку;

4) наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з технічної документації, затвердженої у 2000 році, до 01 січня 2013 року, а саме в розділі «Склад земельних угідь» та «Ситуаційний план», УКЦВЗ визначено, як 1.11.6 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:170:0002, площею 3.6734 га, яка знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Визволителів, 17 про оформлення права користування земельною ділянкою за ВАТ «Київський завод «Граніт»», цільове призначення іншої комерційної діяльності.

В подальшому, Державний комітет України із земельних ресурсів прийняв наказ 23 липня 2010 року №548, яким затвердив Класифікатор видів цільового призначення земель, в якому визначені інші коди класифікації, а саме: Розділ 3 «Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)».

У вказаному розділі уточнено види кодів класифікації, зокрема, код 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та код 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Позивач з метою приведення земельної документації у відповідність до чинного законодавства, а саме до вимог нового класифікатора, видів цивільного призначення земель, який затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.08.2010 №548, звернувся до відповідача з листом від 25.05.2017 з проханням: «визначити код цільвового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: проспект Визволителів, 17 у Дніпровському р-ні м. Києва».

На вказаний лист Головне управління Держгеокадастру у м. Києві надало відповідь від 30.06.2017 №19-26-0.22-5581/2-17, в якому вказало, що код класифікації можливо визначити за кодом класифікації 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

З даного приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство «Київський завод «Граніт», код ЄДРПОУ 04012394, займається наступними видами економічної діяльності - основний: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю. Інші: 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Тобто, основним видом діяльності підприємства є: різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

Згідно з технічною документацією від 2000 року, УКЦВЗ визначено, як 1.11.6, а саме: згідно з Українським класифікатором форм власності на землю, код 1.11.6 визначав вид цільового призначення «Іншої комерційної діяльності».

Згідно з поняттям, викладеним у Новому словнику Української мови 2 том, видавництво «Аконіт», 1998 року, «Комерція» - торгівля й пов`язані з нею справи.

В той же час, згідно з п.1 ст. 42 Глави 4 Господарського кодексу України господарську комерційну діяльністю (підприємництво) розуміють як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Проте, Головним управління Держгеокадастру у м. Києві на виконання листа позивача від 12.06.2018, вчинено зміни у коді цивільного призначення земельної ділянки, а саме: визначено код 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

З даного приводу, суд вважає за необхідне, звернутись до поняття, викладеним у Новому словнику Української мови 2 том, видавництво «Аконіт», 1998 року, «Ринок» - місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів; базар; «Ринок збуту» - місце, де збувають продають що-небудь.

Так, Ринкова інфраструктура - це сукупність підприємств, установ, організацій, які забезпечують стабільний розвиток і функціонування ринкового механізму регулювання економіки, багаторівневе функціонування господарських взаємозв`язків, взаємодію агентів ринку, безперебійний рух товарів, послуг, різних цінностей, робочої сили в різноманітних сферах суспільного відтворення. Це Ї біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

Натомість, відсутня сукупність підприємств, установ, організацій, щоб була змога віднести діяльність позивача саме до ринкової інфраструктури та визначення коду цивільного призначення земельної ділянки, як 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

З наведеного вбачається, що при обранні коду класифікації цивільного призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:170:0002, площею 3.6734 га, яка знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Визволителів, 17, що використовується Приватним акціонерним товариством «Київський Завод «Граніт» у своїй діяльності, а саме: Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю. Інші: 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна уповноваженими особами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не було враховано усіх особливостей використання земельної ділянки позивачем, залишено поза увагою технічну документацію, на підставі якої було виділено земельну ділянку в довгострокову оренду.

Суд зауважує, що враховуючи вищевказані поняття та особливості здійснення підприємницької діяльності Приватним акціонерним товариством «Київський Завод «Граніт» найбільш наближеним кодом класифікації цільового призначення земельної ділянки є код 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, який також перебуває в розділі 3 - Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування), класифікатора видів цивільного призначення земель, який затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.08.2010 №548.

Аналіз вищевказаного дає підстави дійти висновку, що зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів устрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку.

Виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення природоохоронного та історико-культурного призначення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12 та Верховним Судом у постанові від 27.02.2020 у справі № 824/264/17-а, постанові від 08.05.2018 у справі № 521/4789/17.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами пунктів 2 - 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» зазначив, що « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У вказаній справі задоволення позовних вимог є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відтак, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області щодо внесення після 26.05.2004 року відомостей щодо виду цільового призначення земельної ділянки розташовану за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, будинок 17, площею 3.4497га, кадастровий номер 8000000000:66:170:0002 - код 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, без наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення з наступним його затвердженням Київською міською радою та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області переглянути визначення коду цільового призначення земельної ділянки розташовану за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, будинок 17, площею 3.4497га, кадастровий номер 8000000000:66:170:0002, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 3028,00 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову за квитанцією від 12.03.2024.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Задовольнити частково адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київський Завод «Граніт» (02125, м. Київ, проспект Визволителів, 17, код ЄДРПОУ 04012394) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) про встановлення відсутності компетенції та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області щодо внесення після 26.05.2004 року відомостей щодо виду цільового призначення земельної ділянки розташовану за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, будинок 17, площею 3.4497га, кадастровий номер 8000000000:66:170:0002 - код 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, без наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення з наступним його затвердженням Київською міською радою;

Зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області переглянути визначення коду цільового призначення земельної ділянки розташовану за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, будинок 17, площею 3.4497га, кадастровий номер 8000000000:66:170:0002, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київський Завод «Граніт» (02125, м. Київ, проспект Визволителів, 17, код ЄДРПОУ 04012394) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.