Рішення від 25.06.2025 по справі 640/17207/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/17207/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі позивач або ТОВ "Аскоп-Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі відповідач 1), Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (далі відповідач 2), в якому просить:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пеню в розмірі 1 037 192,67 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 13.12.2017 по 30.08.2019.

В обґрунтування позову зазначено, що 20 березня 205 року ТОВ "Аскоп-Україна" подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015 № 9045385813 в рядку 23.2. якої заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банк, в розмірі 2 822 293,00 грн.

Разом з податковою декларацією ТОВ "Аскоп-Україна" відповідно до вимог п.п.200.7 та 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві в період з 18.05.2015 по 26.05.2015 проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, за результатами якої складена Довідка № 3832/26-53-28/30579869 від 26.05.2015.

При проведенні перевірки та складанні Довідки податковий орган не виявив жодних порушень ТОВ "Аскоп-Україна" норм податкового законодавства при декларуванні бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 2 822 293,00 грн і так само не склав та не надіслав на адресу позивача жодних податкових повідомлень про нарахування (зменшення) або відмову в наданні такого бюджетного відшкодування, чим фактично визнав, що сума зазначеного бюджетного відшкодування заявлена позивачем правомірна та є обґрунтованою.

Враховуючи, що перевірки достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість була закінчена 26.05.2015, податковий орган повинен був відповідно до ст. 200 ПК України подати до органу Державної казначейської служби України до 01.06.2015 висновок із зазначенням суми ПДВ в розмірі 2 822 293,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а орган Державної казначейської служби України перерахувати такі кошти ТОВ «Аскоп-Україна» до 08.06.2015. Однак у вказаний строк сума ПДВ не була відшкодована перед позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 826/17699/15 визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2 822 293 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна».

Поставною Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 826/17699/15, залишеної без змін поставною Верховного Суду від 12.04.2019 стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» 2822293,00 грн. заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року та суму пені в розмірі 203205,10 грн.

В зв`язку з тривалим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість 2822293,00 грн ТОВ «Аскоп- Україн» відповідно до вимог п.200.23 ст. 200 ПК України додатково нарахувало на суму такої бюджетної заборгованості пеню за період з 13.12.2017 по 30.08.2019 (дата погашення заборгованості) в розмірі 1 037 192, 67 грн, шо підлягає стягненню з бюджету на користь товариства.

У зв`язку із несплатою відповідачем пені в розмірі 1 037 192,67 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 13.12.2017 по 30.08.2019, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/17207/19 по суті.

В судовому засіданні 24.02.2020 судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 клопотання представників позивача та відповідача про залучення до участі у справі другого відповідача задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДПС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 клопотання представника позивача про заміну сторони задоволено, замінено сторону відповідача в адміністративній справі №640/17207/19 Головне управління ДПС у м. Києві на Державну податкову службу України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу.

10.10.219 від Головного управління ДПС у м. Києві надані пояснення по справі, в якому зазначив, що порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Розмір пені розраховується за таким алгоритмом:

Y= (С х К днів : 100 % х П НБУ х 1,2) / К де:

Y - сума пені (завжди округлюється до другого знаку після коми);

С - заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість;

К днів - кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість;

П НБУ - облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини);

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних П НБУ;

R - кількість днів у календарному році.

Порядок ведення Реєстру заяв затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26. Відповідно до якого формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі бази даних ДФС та Казначейства.

Головне управління ДПС у м. Києві вважає, що формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюється у порядку, визначеному у ст.200 Кодексу. З урахуванням змін у законодавстві, що стосується механізму бюджетного відшкодування ПДВ, податковий орган не направляє висновки щодо су відшкодування ПДВ до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів.

У зв`язку з цим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.10.2019 від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надано відзив на позов, в якому зазначено, що контроль за справленням надходжень до бюджету, та ведення обліку таких платежів у розрізі платників, здійснюються органами, визначеними постановою КМУ від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету»

Отже, враховуючи те що, відповідним органом, який контролює справлення відповідних надходжень до бюджету, а саме податок на додану вартість, у даному випадку ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, саме зазначений орган повинен був подате відповідне подання (висновок) про повернення коштів, у разі наявності підстав для прийняття останнього.

Вважає, що позивач звернувся до неналежного відповідача. Оскільки Головне управління Казначейства за зверненням стягувачів здійснює виконання судових рішень щодо стягнення бюджетних коштів. Виконання цих повноважень не передбачає участь органів Казначейства в якості відповідача у всіх судових справах, предметом якого виник даний спір.

23.10.2019 від позивача надана відповідь на пояснення Головного управління ДПС у м. Києві та відповідь на відзив Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому крім іншого зазначив, що податковим органом розрахунок не округлення числа до сотих часток, що вплинуло на розрахунок суми пені, а відповідно до норм ч.1 ст 25 та ст. 43 Бюджетного кодексу України позивачем було пред`явлено позовні вимоги щодо стягнення пені саме з Державного бюджету України, а тому Головне управління ДКСУ у м. Києві є належним відповідачем у відповідних судових справах.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року прийнято справу №640/17207/19 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, в тому числі подачі іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, повідомити суду про таке протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.

На час розгляду справи, запропонованих ухвалою суду повідомлень від сторін по справі на адресу суду не надходило.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" код ЄДРПОУ 30579869, місцезнаходження: 02098, Україна, місто Київ, вул. Березняківська, будинок, 29, інше, літера Б, види діяльності: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Директор: ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в період з 18.05.2015 по 26.05.2015 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна».

За результатами перевірки складено довідку від 26.05.2015 №3832/26-53-28/30579869 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аскоп-Україна» правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року».

У розділі 4 висновку довідки зазначено, що за результатами перевірки, на момент складання довідки перевірки, неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року в сумі 2 822 293, 00 грн. (рядок 23.2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), в розмірі 2 038 616, 00 грн., рядок 30 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) в розмірі 783 677 грн.), що пов`язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Разом з цим, зі змісту довідки вбачається, що податковим органом при перевірці достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та підтверджено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 2 822 293, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 826/17699/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача 1 (ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2 822 293 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна». Зобов`язно державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за лютий 2015. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Поставною Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 826/17699/15 апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - Сакала Ярослава Олексійовича - залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року - скасувано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та ухвалено в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів в частині стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» 2822293,00 грн. заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року та суму пені в розмірі 203205,10 грн.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року залишено без змін.

Поставною Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 826/17699/15 у задоволенні клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» про передачу справи №826/17699/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовлено.

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишено без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №39).

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Поряд з цим, пунктом 6 Порядку № 39 встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

При цьому згідно пункту 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Як встановлено судом вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та поставною Верховного Суду від 12 квітня 2019 що зі змісту довідки від 26.05.2015 №3832/26-53-28/30579869 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аскоп-Україна» правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року» вбачається, що податковим органом при перевірці достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та підтверджено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 2 822 293 грн».

Суд зауважує, що під розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів оформлення таких висновків та подання їх до органу казначейства. При цьому відповідачем не наведено суду жодних обставин або будь-яких мотивів, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про таке відшкодування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджено ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком.

Відповідно до пунктів 3, 4 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгоджено

Суд наголошує, що відповідачем 2 не надано доказів внесення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість про здійснення відшкодування ТОВ «Аскоп-Україна» податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2015 року у сумі 2 822 293,00 грн.

Крім того, з наданих пояснень на той час ГУ ДФС у м. Києві щодо розрахунку пені, розмір якої за даними відповідача 2 складає 1001500,85грн. є безпідставним з наступних підстав.

Як вбачається з розрахунку пені здійсненим позивачем в доданому до позову, то такий розрахунок наводив розмір пені за один день (0,04%, 0.05%, 0,06%) з обрахуванням відповідного округлення тисячних часток числа до сотих часток числа згідно з правилами математичного округлення чисел, що в свою чергу наведений податковим органом розрахунок не враховує відповідне округлення числа до сотих часток, що відповідно на розрахунок суми пені.

В даному випадку розмір та розрахунку пені у загальній сумі 1 037 192 гривень 67коп, який проведений позивачем у позовній заяві, відповідає положенням пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, згідно з пунктом 200.23 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що неподання органом державної податкової служби до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

Враховуючи, що перевірка достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість була закінчена 26.05.2015, податковий орган повинен був відповідно до ст. 200 ПК України подати до органу Державної казначейської служби України до 01.06.2015 висновок із зазначенням суми ПДВ в розмірі 2 8222 293,00грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету , а орган Державної казначейської служби України перерахувати такі кошти ТОВ «Аскоп-Україна» до 08.06.2015.

У відповідний строк сума ПДВ в розмірі 2 8222 293,00грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що призвело до виникнення з 09.06.2015 бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ перед позивачем.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо неподання та несвоєчасного подання відповідачем висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Водночас суд враховує низку усталених правових позицій Верховного Суду у справах цієї категорії.

Так, у постанові від 20.06.2019 у справі № 820/1750/18 колегія КАС ВС визнала наявність у платника податків права на звернення до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на бюджетну заборгованість, та зазначила, що системний аналіз положень статті 43 та пункту 200.23 статті 200 ПК України дає підстави для висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість. При цьому законодавець надає платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Крім того, у вказаній постанові визнано правомірним нарахування пені із застосуванням різних ставок НБУ, залежно від їх зміни протягом спірного періоду стягнення. Також зауважено, що в процесі судового розгляду позовних заяв про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та пені, відповідачами у таких справах має бути орган ДПС, на обліку якого перебуває платник, та орган Казначейства за місцезнаходженням відповідного органу ДПС.

В іншій постанові КАС ВС, а саме від 17.04.2018 у справі № 816/1369/17, зазначено, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Водночас пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти.

Платник податків має право заявляти позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість в межах встановленого законом строку.

У постанові від 02.07.2020 у справі № 815/6962/15 колегія суддів КАС ВС погодилася з правомірністю рішень судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення на користь платника податків-позивача у справі пені з Державного бюджету України за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування ПДВ та наголосила на тому, що суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ і на них нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ протягом строку її дії, включаючи день погашення. Відтак, оскільки позивачу у визначені ПК строки не було відшкодовано суму ПДВ, позивач має право на стягнення пені відповідно до п. 200.23 ст.200 ПК України.

Також у вказаній справі суд касаційної інстанції підтвердив повноваження суду на вирішення питання щодо стягнення на користь платника з Державного бюджету України сум пені внаслідок несвоєчасного бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, відповідно до постанови КАС ВС від 03.12.2020 у справі № 826/5397/18 невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми ПДВ вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості. Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені. Відповідно, невчинення податковим органом після закінчення перевірки дій з метою забезпечення бюджетного відшкодування та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника права пред`явити вимоги про стягнення пені.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02))

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а не з податкового органу, а тому з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути вищевказані суми пені саме з Державного бюджету України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами пункту 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню із обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 15 557,89 грн, відповідно до платіжного доручення № 184 від 09.09.2019.

Керуючись ст.ст. 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-139, 143, 159-165, 168, 173, 192-196, 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера Б) до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А), Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера Б) пеню в розмірі 1 037 192,67 грн (один мільйон тридцять сім тисяч сто дев`яносто дві гривні 67 коп.), нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 13.12.2017 по 30.08.2019.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера Б) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 557,89 гривень (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень 89 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Тихонов