Рішення від 24.06.2025 по справі 580/2341/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року справа № 580/2341/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом Головного управління ДСНС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДСНС у Черкаській області з позовною заявою, в якій позивач просить: застосувати заходи реагування до ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді повної заборони експлуатації складської будівлі виробничого призначення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 09.02.2025 у складській будівлі виробничого призначення, а саме: у складі сировини (власник: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) виникла пожежа в результаті дефлаграційного вибуху. Для встановлення можливої причини виникнення пожежі, відповідно до Порядку спільних дій до дослідження пожежі залучено Дослідно-випробовувальну лабораторію Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління. За результатами проведеного дослідження складений Висновок про причини виникнення пожежі № 3 від 12.02.2025, яким встановлено порушення вимог Кодексу цивільного захисту України № 5403-VI, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 (зі змінами внесеними наказом МВС України від 11.07.2024 № 657 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 за № 1048/30916), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697, Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.2018 № 25, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2018 за № 225/31677, ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту, які вже призвели до пожежі (дефлаграційного вибуху), створили перешкоди для гасіння пожежі, а також можуть знову призвести до її виникнення. З урахуванням виявлених порушень, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єкта господарювання.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Від ФОП ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Так, матеріалами справи встановлено, що 09.02.2025 орієнтовно о 22:20 у складській будівлі виробничого призначення, а саме:у складі сировини (власник: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ), місце провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (далі Об`єкт) виникла пожежа врезультаті дефлаграційного вибуху.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19963625 від 21.08.2008 власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2 .

Для встановлення можливої причини виникнення пожежі, відповідно до Порядку спільних дій до дослідження пожежі залучено Дослідно-випробовувальну лабораторію Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління.

За результатами проведеного дослідження складений Висновок про причини виникнення пожежі № 3 від 12.02.2025 (далі - Висновок).

Головним управлінням (Позивачем) під час огляду місця пожежі за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в результаті пожежі найбільшого вогневого впливу зазнало приміщення складу сировини. У приміщенні були складені картонні листи, розміщений маслопрес для віджиму олії, а також біля зовнішньої стіни влаштована металева опалювальна піч. Сліди горіння (вибуху) відобразилися у вигляді руйнування будівельних конструкцій капітальної стіни складу сировини таприлеглого до нього з лівого боку побутового приміщення.

Під час огляду місця пожежі виявлено порушення, зазначені у Висновку щодо вимог Кодексу цивільного захисту України № 5403-VI (далі - Кодекс), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 (зі змінами внесеними наказом МВС України від 11.07.2024 № 657 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 за № 1048/30916), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ), Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.2018 № 25, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2018 за № 225/31677 (далі - Правила експлуатації вогнегасників), ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (далі - ДБН В.2.5-56:2014), які вже призвели до пожежі (дефлаграційного вибуху), створили перешкоди для гасіння пожежі, а також можуть знову призвести до її виникнення, а саме:не проведене обробляння засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) будівлі (пункт 2.5 Розділ ІІІ ППБУ); не обладнано будівлю автоматичною пожежною системою відповідно до ДБН В.2.5- 56:2014 (пункт 1.2 Розділ V ППБУ); приміщення не забезпечено необхідною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками) згідно норм належності (пункт 3.6 Розділ V ППБУ); допускається використання суб`єктом господарювання приміщень без подачі декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (пункт 2 статті 57 Кодексу); не проведений замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20 Розділ ІV ППБУ); для кожного приміщення не розроблено інструкції про заходи пожежної безпеки (пункт 4 Розділ ІІ ППБУ); улаштування котла на твердому паливі не виконано згідно протипожежних норм (пункт 2.1 розділу ІV ППБУ); не призначено особу, яка відповідає за топлення твердопаливного котла на підприємстві, яка пройшла протипожежний інструктаж (пункт 2.3 розділу ІV ППБУ); котельне приміщення не відокремлено від інших приміщень протипожежними дверима (пункт 2.3 розділу ІІІ ППБУ); не встановлено розпорядженням керівника підприємства з урахуванням місцевих умов режим, час та тривалість топлення твердопаливного котла (пункт 2.3 розділу ІV ППБУ); не проведено перевірку та при необхідності ремонт твердопаливного котла, з подальшою реєстрацією результатів перевірок у спеціальному журналі із зазначенням дати, особи, яка здійснювала перевірку, та її підпису (пункт 2.1 розділу ІV ППБУ); виробничі приміщення не очищено від відходів виробництва та горючого сміття (пункт 2.1 Розділу ІІІ ППБУ); на території підприємства відсутній пожежний щит (пункт 3.11 Розділ V ППБУ); відсутні пристрої захисту від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (пункт 1.21 розділу ІV ППБУ); допускається складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування (пункт 1.18 Розділ ІV ППБУ); у приміщенні підприємства на видному місці відсутні відповідні інструкції щодо порядку забезпечення техногенної безпеки та дій працівників у разі виникнення надзвичайної ситуації (пункт 3.11 Розділ V ППБУ).

Вважаючи, що встановлені порушення несуть реальну загрозу життю і здоров`ю людей та на виконання вимог листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 02-3864/263-2 від 18.02.2025 "Про застосування заходів реагування за фактом пожеж" позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами (частина четверта статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Згідно з частиною п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Згідно частини сьомої статті 7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за рішенням адміністративного суду, ухваленим за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, допускається виключно повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до частини першої, другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Приписи частини першої статті 65 КЦЗ України визначають, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу щодо: центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів та органів місцевого самоврядування; суб`єктів господарювання; аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України).

Згідно частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Положеннями частини першої, другої статті 68 КЦЗ України закріплено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Таким чином, наведені норми закону дають право позивачу звертатися до суду з позовом про повне або часткове зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини першої статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

При цьому частиною 2 статті 70 КЦЗ України закріплено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням відповідного органу державного нагляду (контролю). Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері, зокрема, у сферах техногенної та пожежної безпеки, і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей. При цьому передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання.

Заборона виконання робіт та експлуатації певного об`єкту є крайнім заходом впливу і повинна застосовуватися у виключних випадках, коли виявлені порушення дійсно становлять реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття саме таких заходів реагування.

За визначенням статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з положеннями статей 2, 3 Закону України «Про охорону праці» дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах указував, що поняття «загрози життю та здоров`ю» є оціночним. Однак це не спростовує необхідність дослідження судом доказів, якими обґрунтовується їх наявність та зважаючи, що такі спори розглядаються за позовними заявами суб`єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства (зокрема, постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №815/6365/17, від 19.01.2021 у справі №640/5571/20 та ін.).

Тож під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону №877-V), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Розділ І пункт 4 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, (далі - ППБУ) визначає, що пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Розділом II пункт 22 ППБУ визначено, що під час експлуатації об`єктів забороняється знижувати рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта.

Визначення небезпечного чинника міститься у пункті 26 КЦЗ України та означає складову частину небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Отже, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/4267/16.

Так, суд наголошує, що на момент розгляду справи судом, доказів того, що виявлені у Висновку про причини виникнення пожежі № 3 від 12.02.2025 порушення були усунуті у межах, що б вказували на відсутність небезпеки для життя і здоров`я людей, відповідачем не надано.

Тобто, наразі, не усунуті відповідачем порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (вже призвели до виникнення пожежі) та в подальшому можуть призвести до ще більших трагічних наслідків, що є підставою для задоволення позовних вимог та застосування заходів реагування, які просить позивач.

З огляду на те, що з позовом до адміністративного суду звертався суб`єкт владних повноважень, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати відповідно до частини другої статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Рішення складене, з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності головуючого судді з 16.04.2025 по 30.05.2025.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Застосувати заходи реагування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) за місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді повної заборони експлуатації складської будівлі виробничого призначення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення суду складене 24.06.2025.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО