Рішення від 25.06.2025 по справі 620/4657/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/4657/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури Розинки Сергія Олександровича в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління мисливського господарства до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Керівник Корюківської окружної прокуратури Розинка Сергій Олександрович в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління мисливського господарства звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, яка полягає у невинесенні на розгляд сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.11.2023 № 02/1100 про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України та зобов`язати Холминську селищну раду Корюківського району Чернігівської області розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.11.2023 № 02/1100 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач допускає бездіяльність щодо віднесення земель до самозалісених, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду сторонам надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 02.05.2025, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

На виконання указу Президента України від 7 червня 2021 року № 288/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» (далі Указ) з 2021 року започаткувалась реалізація екологічної ініціативи «Масштабне заліснення України».

На підставі статей 57, 57-1 Земельного кодексу України Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі - Північне МУЛМГ) 22.11.2023 звернулося до Холминської селищної ради з клопотанням № 02/1100 щодо прийняття рішення щодо можливості віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 3676,4222 га до самозалісених земель (а.с. 17).

Листом від 05.12.2023 за №04-03/1148 Холминська селищна рада повідомила Північне МУЛМГ, що додаток до клопотання не відкривається для перегляду (а.с.18).

На виконання листа Холминської селищної ради Північним МУЛМГ 26.04.2024 на адресу ради надіслано викопіювання з ймовірно самозалісеним територіями у форматі Word (а.с.19-31).

Однак, до цього часу селищною радою вказане подання Північного МУЛМГ не винесено на розгляд сесії селищної ради, відповідне рішення не прийняте.

21.02.2025 окружна прокуратура звернулася до селищної ради з листом про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подання Північного МУЛМГ від 22.11.2023 №02/1100 (а.с.32-34).

Холминська селищна рада листом від 04.03.2025 №04-03/247 повідомила, що клопотання від Північного МУЛМГ щодо можливості віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 3676,4222 га до самозалісених земель, за період від 22.11.2023 та на дату надання відповіді, не надходило (а.с.35).

Вважаючи, що орган місцевого самоврядування допускає бездіяльність щодо віднесення угідь до самозалісених, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема Законом України "Про Основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року", звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту га зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі ст. 5 цього ж Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Так, органи прокуратури постійно вживають заходи з метою забезпечення збереження лісового фонду України, належного захисту й відтворення лісів, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля.

Згідно із Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» лісистість території країни повинна становити в 2025 році 16,5 %, а в 2035 році - 17,5 % порівняно з нинішніми 15,9 %. В Україні, за різними оцінками, близько 500 тис. га самосійних лісів, які перебувають на землях сільськогосподарського призначення.

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях 20.06.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», яким Земельний кодекс України доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі».

Ураховуючи, що пп. 6 п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 № 675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, безумовно, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу у збереженні самосійних лісів.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Відповідно до Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, Північне МУЛМГ підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо.

Згідно із ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

При цьому у ст. 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. Аналогічне визначення містить Земельний кодекс України (стаття 57-1).

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України. Зокрема, за частиною 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Водночас віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (частина 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України).

З метою реалізації вказаної норми частина 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, уже існує законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, покликана збільшити лісистість території України.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями частини 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, реформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Холминською селищною радою звернення Північного МУЛМГ від 22.11.2023 №02/1100 не винесено на розгляд сесії ради.

Однак згідно із пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Земельні відносини відповідно до частинами 1,2 статті З Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а Холминська селищна рада згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у зверненні Північного МУЛМГ до самозалісених земель повинно було розглядатися виключно на сесії цієї ради.

Відповідно до частини 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 17 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Ураховуючи викладене, подання Північного МУЛМГ від 22.11.2023 №02/1100 підлягало розгляду саме на сесії селищної ради з прийняттям рішення відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Як зазначалося вище, з метою отримання інформації про виконання органом місцевого самоврядування указаних вимог законодавства прокурор направив відповідний запит до селищної ради.

Однак навіть після отримання листа рада не винесла на сесію питання про віднесення земель до самозалісених вищезазначених у поданні Північного МУЛМГ.

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рішення щодо віднесення земель до самозалісених за результатами розгляду подання Північного МУЛМГ від 22.11.2023 № 02/1100 не приймалося.

Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім ст. 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених.

Таким чином, відсутність у поданні Північного МУЛМГ даних щодо характеристик залісення, зокрема, про реальну прощу лісової рослинності по кожній окремій земельній ділянці; не надано актів обстеження, експертних висновків тощо, які б підтверджували факт, що земельні ділянки частково або повністю стали самозалісеними та що залісення є природним, щодо земельної ділянки стосовно якої ініційовано зміну угідь на самозалісені, не перешкоджає розгляду цього подання на сесії ради та прийняттю рішення у порядку, визначеному ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим селищна рада не виносила на розгляд сесії ради зазначене питання та не приймала щодо нього рішення.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, тому способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття нею рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 221/285/17.

Таким чином, за результатами розгляду подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, про віднесення земельної ділянки до самозалісеної сільська, селищна, міська рада зобов`язана прийняти рішення по суті подання, тобто:

або віднести земельну ділянку до самозалісеної;

або відмовити у задоволенні подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.

Водночас суд врахував, що ні ЗК України, ні ЛК України тощо не мають імперативної норми про те, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду відповідного подання зобов`язаний задовольнити подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.

Тобто ці повноваження органу місцевого самоврядування є дискреційними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов`язання Холминської селищної ради прийняти рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених задоволенню не підлягають.

При цьому ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов`язання органу місцевого самоврядування вчинити дії розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.11.2023 №02/1100 щодо прийняття рішення щодо можливості віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених земель.

Відповідачем не подано до суду жодного доказу на спростування вимог позивача в інтересах держави та не доведено правомірність своїх дій.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, яка полягає у невинесенні на розгляд сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.11.2023 №02/1100 про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Холминську селищну раду Корюківського району Чернігівської області розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.11.2023 № 02/1100 щодо прийняття рішення щодо можливості віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених земель.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Керівник Корюківської окружної прокуратури Розинка Сергій Олександрович (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15300, код ЄДРПОУ 0291011422) в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. П`ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44943013).

Відповідач: Холминська селищна рада Корюківського району Чернігівської області ( вул. Спортивна, 9, с-ще Холми, Корюківський р-н, Чернігівська обл.,15331, код ЄДРПОУ 04412596 ).

Повне судове рішення складено 25.06.2025.

Суддя Олена ЛУКАШОВА