Постанова від 25.06.2025 по справі 520/19729/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 р. Справа № 520/19729/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 (ухвалене суддею Рубан В.В.) по справі № 520/19729/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Державної установи Харківський слідчий ізолятор щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 01.09.2022, а також додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 11.03.2020 по 01.08.2023; зобов`язати Державну установу Харківський слідчий ізолятор нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 01.09.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, а також додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11.03.2020 по 01.08.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Кодексу адміністративного судочинства України, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді оперуповноваженого оперативного відділу державної установи "Харківський слідчий ізолятор" з 11.01.1999 по 03.06.2024.

Наказом Державної установи "Харківській слідчий ізолятор" від 03.06.2024 № 103/ОС-24 позивач звільнена зі служби за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (за власним бажанням).

Згідно Довідки про доплату до грошового забезпечення ОСОБА_1 проходила службу у період з 11.03.2020 по 03.06.2024 в Державній установі "Харківській слідчий ізолятор", яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Постанова Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 не розповсюджується на ДКВС України, посадові обов`язки ОСОБА_1 не пов`язані з вимогами цієї постанови, тому доплата не встановлювалась та не доплачувалася.

Листами Міністерства юстиції України, зокрема зазначено, що розмір додаткової винагороди особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) та час потрібно рахувати з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 згідно з Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Також визначено, що особи рядового чи начальницького складу, які несуть службу в нічний час (з 22:00 год. до 06:00 год.) надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, яка не включається в робочий час. Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" підпорядковується Міністерству юстиції України та виконує розпорядження зазначеного органу, тож відповідно листів Міністерства юстиції України була нарахована та виплачена позивачу додаткова винагорода за Постановою №168.

Відповідно до Довідки про нарахування та отримання додаткової винагороди на виконання постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду всього - 92708,33 грн., а саме: за лютий 2022 р. - 4375 грн. (нараховано та виплачено у травні 2022 р.: 5357,14 грн., нараховано та виплачено у серпні 2022р.: - 982,14грн.); за березень 2022 р. - 25000 грн. (нараховано та виплачено у травні 2022 р.: 30000,00грн., нараховано та виплачено у серпні 2022р.: - 5000 грн.); за квітень з 01.04.2022 по 25.04.2022 20833,33 грн. (нараховано та виплачено у травні 2022 р.: 21500 грн., нараховано та виплачено у серпні 2022 р.: -666,67 грн.); за квітень з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 4166,67 грн. (нараховано та виплачено у серпні 2022 р.: 4166,67 грн.); за травень 2022р. - 17338,71 грн. (нараховано та виплачено у серпні 2022 р.: 17338,71 грн.); за червень 2022р. - 10833,33 грн. (нараховано та виплачено у серпні 2022 р.: 10833,33 грн.); за липень 2022р. - 6129,03 грн. (нараховано та виплачено у вересні 2022 р.: 6129,03 грн.); за серпень 2022р. - 64032,26 грн. (нараховано та виплачено у жовтні 2022 р.: 64032,26 грн.).

Позивачка вважаючи, що зазначені суми є меншими ніж зазначено законом звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 нарахована та виплачена позивачу у повному розмірі за фактично відпрацьований період, а право на додаткову доплату у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2), за період з 11.03.2020 по 01.08.2023 у позивача відсутнє, оскільки за спірний період відсутні дані щодо виконання позивачем службових обов`язків, які є підставою для нарахування та виплати вказвної додаткової доплати.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (в подальшому - Закон № 2713-IV)

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (ч. 4 ст. 21 Закону № 2713-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону № 2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 5 статті 23 Закону №2713-IV визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018) (в подальшому - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (в подальшому - Порядок №925/5).

Пункт 3 Порядку № 925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійсн?b

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно із пунктом 5 Постанови № 168, остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 Про внесення зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до Постанови № 168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів та поліцейським доповнено словами а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. Зміни набули чинності 24.03.2022.

Згідно із п. 2 Постанови № 350, указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць). Зазначені зміни набули чинності 08.07.2022.

Згідно із п. 2 Постанови № 754, указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів..

Згідно із п. 2 Постанови № 793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період проходила службу в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор".

Судовим розглядом встановлено, що позивачу проводилось нарахування додаткової винагороди, а саме: за лютий 2022 р. - 4375 грн.; за березень 2022 р. - 25000 грн.; за квітень з 01.04.2022 по 25.04.2022 - 20833,33 грн.; за квітень з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 4166,67 грн.; за травень 2022р. - 17338,71 грн.; за червень 2022р. - 10833,33 грн.; за липень 2022 р. - 6129,03 грн.; за серпень 2022 р. - 64032,26 грн., що не заперечується позивачем.

Щодо доводів апелянта про на наявність права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць без урахування пропорційності фактично відпрацьованому періоду, оскільки зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин, зокрема внесення змін до Постанови № 168, не змінили обсяг прав на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції. Також, апелянт, послався на те, що судом протиправно відмовлено в задоволенні позову в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбачену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 червня по 01 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Факт виплати додаткової винагороди передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивачу сторонами не заперечується. Спірним у даному випадку є право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць без урахування пропорційності фактично відпрацьованому періоду.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 по справі №360/1446/23 звертає увагу на те, що у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 Великою Палатою Верховного Суду було викладено правовий висновок, відповідно до якого, зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачу здійснювалась нарахування та виплата додаткової винагороди за спірний період, проте не у розмірі 30000 грн. щомісячно. Разом з тим, позивач не зазначає, що ним у спірний період з 24.02.2022 по 01.09.2022 відпрацьовано норму робочого часу у повному обсязі, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30000 грн. на місяць.

Доводи позивача про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць не відповідають позиції Верховного Суду викладеній у зразковій справі.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволення.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової доплати у розмірі 50% грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах у період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11.03.2020 по 01.08.2023, суд зазначає наступне.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».

Згідно з ч. 2, 5 ст. 23 вказаного Закону умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2, 3 Постанови № 704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (в подальшому Порядок № 925/5).

Відповідно до п. п. 2, 8 Порядку № 925/5, до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (в подальшому Постанова № 375), на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно із п. 2-5 Постанови № 375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Отже, підставою для отримання вказаної доплати є сукупність таких умов: 1) особа рядового і начальницького складу; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Вказана доплата здійснюється не всім, а лише окремим категоріям осіб рядового і начальницького складу, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Згідно із п. 4 Постанови № 375, перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Таким чином, рішення щодо визначення персонального переліку осіб, які у зв`язку із виконанням службових обов`язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник.

Втім, у ході судового розгляду не встановлено факту у спірний період виконання позивачем службових обов`язків, які є підставою для нарахування та виплати додаткової доплати, дані внесення позивача до персональних переліків працівників для нарахування та виплати вказаної доплати не надано, додаткова доплата не встановлювалась та не виплачувалась.

Натомість позивач, зазначаючи про наявність підстав для отримання спірної доплати, посилається на те, що у спірний період проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді оперуповноваженого оперативного відділу Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та мала спеціальне звання середнього начальницького складу кримінально-виконавчої служби капітан внутрішньої служби.

У зв`язку з чим позивач наголошувала, що відповідно до покладених обов`язків і виконання повноважень займала посаду, на якій здійснювала правозастосовну та правоохоронну діяльність, забезпечувала правопорядок і безпеку громадян, здійснювала заходи, спрямовані на створення і підтримання нормальних умов життєдіяльності населення (ув`язнених та засуджених), під час виконання своїх обов`язків мала безпосередній контакт з ув`язненими та засудженими та іншими громадянами, які могли бути потенційно інфіковані.

Втім, такі доводи є необґрунтованими, оскільки як зазначено вище визначальним є внесення особи до персонального переліку осіб, які у зв`язку із виконанням службових обов`язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням, із визначенням тривалості відпрацьованого часу в особливих умовах.

Сам факт перебування позивачки на певній посаді не свідчить про участь у відповідних заходах, які дають підставу на отримання доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності наказів керівника відповідача щодо нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину.

При цьому, у ході судового розгляду справи не встановлено наявності доказів і того, що позивачка була задіяна у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення, виконувала обов`язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок виконання яких мала би безпосередній контакт з населенням у спірний період.

Щодо посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (в подальшому Порядок № 485).

Відповідно до п. 1 Порядку № 485, цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами: здійснення доплати медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, військовослужбовцям Національної гвардії, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Пунктом 2 Порядку № 485 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України № 1120/5 від 20.03.2020 "Про затвердження Положення про державну установу "Харківська виправна колонія (№ 43)" у новій редакції" затверджено Положення про державну установу "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до п. 1 якого Харківська виправна колонія (№ 43) (далі - виправна колонія) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС України). Виправна колонія є правонаступником Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43). Органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст). Діяльність виправної колонії контролюється та координується Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - управління) та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Управління та контроль за діяльністю виправної колонії у сфері ресурсного забезпечення, матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення виробничої діяльності, у тому числі комунальних послугах, продуктах харчування та речовому забезпеченні здійснюється державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».

Отже, позивачка проходила службу у органі Державної кримінально-виконавчої служби України, що підпорядковується Міністерству юстиції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачці у спірний період доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги апеляційної скарги позивачки не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 520/19729/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін