Ухвала від 19.06.2025 по справі 757/9139/25-к

Справа 757/9139/25-к Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/4405/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 , (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 липня 2025 року із визначенням застави у розмірі 650 (шістсот п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 968 200 (один мільйон дев`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень та в разі її внесення, покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Дане рішення мотивоване тим, що ризики, які були констатовані під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не припинили свого існування, а саме, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано те, що на даний час на території України запроваджено воєнний стан, тобто встановлений особливий режим судового розгляду, що позбавляє суд можливості змінити запобіжний захід особі, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду. Інших доводів або доказів, яким ще не була надана оцінка та які б свідчили про можливість застосування до особи, обвинуваченого у тому числі у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, стороною захисту у розпорядження суду не надано. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який судом не встановлено.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав, що з огляду на обсяг матеріалів, наданих органом досудового розслідування та долучених до клопотання про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також з огляду як на кожен доказ окремо, так і на їх взаємозв`язок в цілому, не може свідчити про те, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкримінують, а суть та зміст повідомлення ОСОБА_9 про підозру, свідчить виключно про наявність цивільно-правових/господарсько-правових відносин. Крім того, ОСОБА_9 серед 92 епізодів, які йому інкримінують в контексті нової зміненої підозри, має опосередковане відношення лише до восьми таких епізодів цивільно-правових відносин (серед яких майже по всіх борг був частково повернутий), і очевидним є той факт, що дії ОСОБА_9 при виконанні зобов`язань перед замовниками, не свідчать і не свідчили про мету заволодіння грошовими коштами, не містили під собою жодного підґрунтя привласнити такі грошові кошти, а зобов`язання - не виконувати. Крім того, прокурор до свого клопотання про продовження ОСОБА_9 строк тримання під вартою не долучив, жодних доказів на підтвердження доводів, викладених ним у клопотанні. Захисник зазначив про те, що згідно виписного епікризу за № 2304 від 30.09.2024, виданого Центром інноваційних медичних технологій Національної академії наук України. ОСОБА_9 , необхідна фіксація лівого колінного суглобу тутором на 2 тижні після оперативного втручання, у зв`язку з чим йому необхідне подальше лікування в умовах стаціонару. За таких обставин, 30.09.2024 ОСОБА_9 , виконуючи вимоги ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2024, отримував медичну допомогу в різних медичних закладах, в тому числі - перебуваючи там на стаціонарному лікуванні, а відтак умови дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - не порушував. Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник зазначає про те, що ОСОБА_9 є особою чоловічої статі та ризик його виїзду на тимчасово непідконтрольні території або за кордон є безпідставним, адже з 24..02.2022 по всій території України Указом Президента оголошено правовий режим воєнного стану, а також загальну мобілізацію. Крім того, можливість ОСОБА_9 вплинути на докази, на переконання захисника, є припущенням прокурора, виходячи з того, що не наведено жодних конкретних доводів реалізації такого ризику. Так, по всім без виключення речовим доказам вже проведено експертизи, що в повній мірі підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, з 20.09.2024 кримінальне провадження перебуває на стадії виконання вимог ст.290 КПК України, що унеможливлює вплив ОСОБА_9 на будь-які докази. Крім того, ризик можливого впливу ОСОБА_9 на свідків, інших підозрюваних, потерпілих у даному кримінальному провадженні нівелюється фактичними обставинами, адже відсутні будь-які дані, в тому числі заяви, пояснення свідків, потерпілих щодо впливу на них, рапорти, які містили в собі хоча б якісь достовірні дані, що ОСОБА_9 в дійсності мав намір впливати на таких свідків. Експертизи в кримінальному провадження вже проведені, відтак вплив ОСОБА_9 на свідків є недоцільним. Щодо ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник зазначив про те, що ОСОБА_9 з 01.12.2023 добросовісно сприяв об`єктивному розслідуванню справи. Окрім того, судом не враховано, що батько ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , наразі перебуває на довготривалому лікуванні та 06.12.2024 переніс оперативне втручання, i потребує стороннього догляду. ОСОБА_9 є єдиною близькою людиною своєму батькові, оскільки ОСОБА_10 не одружений, у цивільному шлюбі ні з ким не перебуває та ОСОБА_9 є його єдиною дитиною, та єдиною особою, яка може здійснити за ним сторонній догляд. Записник зазначим про те, що батько ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , з першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну перебуває в Збройних Силах України в найгарячіших точках, тому ОСОБА_9 неодноразово особисто доставляв його бригаді гуманітарну допомогу, машини для військових, за що отримував подяки. Окрім цього, ОСОБА_9 неодноразово зазначав, що до застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всі збережені кошти він направляв на погашення частково невиконаних зобов`язань перед потерпілими у кримінальному провадженні та такий факт є документально підтвердженим, та, у свою чергу, перебуваючи під вартою, ОСОБА_9 не матиме можливість працевлаштуватися з метою подальшого повного виконання цивільно-правових зобов`язань перед особами, яких визнано потерпілими у кримінальному провадження, що суперечитиме завданням кримінального провадження. Крім того, захисник зазначає, що в порядку ст.178 КПК України, ОСОБА_9 раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, зареєстрований в Київській області, має постійне місце проживання, позитивну репутацію, а також в нього відсутні будь-які негативні характеристики, має міцні та сталі соціальні зв`язки, адже перебуває у цивільному шлюбі. Окрім цього, кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_9 , не є насильницьким, не пов`язаний із застосуванням насильства або погрозою його застосування, не має відношення до злочинів проти основ національної безпеки та державності, що могло б становити значний суспільний інтерес, який превалював би над обмеженням свободи особи, а в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо подання цивільних позовів конкретно до ОСОБА_9 , злочин, інкримінований ОСОБА_9 не спричинив загибель людини, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із непомірним розміром застави. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

захисника ОСОБА_8 , який підтвердив доводи поданої апеляційної скарги та просив їх задовольнити;

захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які подану апеляційну скаргу захисником ОСОБА_8 підтримали і просили її задовольнити;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;

вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу на те, що питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою було вирішена на стадії судового провадження. Тобто це питання вирішувалось на стадії яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у суді першої інстанції на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції обґрунтовано було визнано те, що ризики із яким пов`язувалось застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшився ступінь цих ризиків. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується дають підстав вважати про високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду. Ці обставини, а також те, що у даному кримінальному провадженні не допитані потерпілі та свідки, що указує на існування ризику незаконного впливу на них із сторони обвинуваченого. Наявність цих ризиків указує на необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, у зв`язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченому даний строк, належним чином мотивувавши своє рішення. Із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі.

Щодо доводів захисника про те, що батько обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , наразі перебуває на довготривалому лікуванні та ОСОБА_9 є єдиною особою, яка може здійснити за ним сторонній догляд, то колегія суддів звертає увагу на те, що на даному етапі провадження з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченому, дані обставини не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв`язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Доводи апеляційної скарги в частині надмірності визначеної ОСОБА_9 застави у якості альтернативного запобіжного заходу, не визнаються переконливими колегією суддів. Ступінь констатованих ризиків, тяжкість та фактичні обставини кримінальних правопорушень, поставленого у вину ОСОБА_9 , у взаємозв`язку із визначеним розміром застави, визначеної до тяжкості злочину, обвинувачення за яким пред`явлене ОСОБА_9 не дають підстав для висновку про надмірність визначеного розміру застави.

Із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставин його вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення воєнного стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою.

Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Порушень вимог КПК України, які би істотно обмежували права обвинуваченого та могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів, існування ризиків у ході судового розгляду було доведено прокурором з належною повнотою, наявність цих ризиків в ухвалі судом першої інстанції обґрунтовано із належною повнотою.

Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв`язку із чим залишає ухвалу без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 до 17 липня 2025 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4