Постанова від 25.06.2025 по справі 460/2580/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Зозуля Д.П.

25 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2580/25 пров. № А/857/15036/25Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну 4-го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 460/2580/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4-го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до 4- го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, у якому просив суд:

-визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. - 28.02.2018р. із встановленням базового місяця січень 2008 року;

-визнати протиправною бездіяльність щодо вирішення питання про наявність права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018р. - 30.11.2018р. відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

-зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. - 28.02.2018р. із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року з урахуванням раніше проведених виплат, та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців;

-зобов`язати вирішити питання щодо нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018р. - 30.11.2018р. включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2025р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії 4 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: 01.01.2016р. - 28.02.2018р. із встановленням базового місяця січень 2008 року.

Крім того, суд зобов`язав 4 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: 01.01.2016р. - 28.02.2018р. із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Одночасно, суд визнав протиправною бездіяльність 4 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо неврахування положень абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при визначенні права ОСОБА_1 на нарахування індексації-різниці за період: 01.03.2018р. - 30.11.2018р.

При цьому, суд зобов`язав 4 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018р. - 30.11.2018р. включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, апелянт 4 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період 01.01.2007р.-02.08.2021р. проходив службу у 4 територіальному вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

У грудні 2024 року позивач звернувся до 4 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з заявою щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення в грудні 2015 року та з 01.02.2016р.- 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а з 01.03.2018 р. - 30.11.2018р. відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

06.02.2025р. листом №55/13-196 4 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для проведення перерахунку індексації грошового забезпечення.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Вказані положення ч.3 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей кореспондуються із приписами ч.1 ст.2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991р. №1282-ХІІ, згідно яких індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

ст.4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ч.2 ст.5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За правилами ч.6 вказаної статті Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України..

ч.1 ст.9 Закону України Про індексацію грошових доходів населення передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Положення вказаного Закону кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

В ст.18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000р. №2017-III видно, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових ( далі Постанова 1078).

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.

Початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.

При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

В п.10-2 Порядку від 17.07.2003р. №1078 видно, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007р. №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п.13 вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2008 року.

З січня 2008 року - 28 лютого 2018 року посадовий оклад за посадою позивача не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017р. №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Тобто, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період: 01.12.2015р. -28.02.2018р.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21 та з огляду на типовість спірних правовідносин в цій частині, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню у цій справі.

Стосовно нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. - 30.11.2018р. з урахуванням вимог абз. 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, колегія суддів звертає увагу на таке. ( далі Порядок № 1078)

В абз.1 п.5 Порядку №1078 видно, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно абз.2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абз.3- абз. 6 п.5 Порядку №1078.

В абз.3,4,6 п.5 Порядку №1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

При цьому, слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).

З 1 грудня 2015 року в абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

В абз.3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачено обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

-сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

-сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, тому абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п. 5 Порядку №1078 дає суду підстави для висновків, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.5, 10-2 Порядку №1078, місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, став березень 2018 року.

При цьому, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас, як свідчить зміст відзиву і долучених до матеріалів справи доказів а також і зміст апеляційної скарги, скаржник не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації з березня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що з огляду на абз.4 п.5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абз.5 п.5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, від 06.04.2023р. у справі №420/11424/21, від 09.05.2023р. у справі №400/12702/21, від 10.04.2024р. у справі №200/564/23.

Із змісту наданої довідки 4-го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чітко видно, що грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становить 17367,61 грн., а в березні 2018 року - 17427 грн.

Тобто, грошовий дохід позивача збільшився на суму 59,39 грн.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", становив 1762 гривні.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% було перевищено.

Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України в березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 складала 253,30%.

Як вже зазначалося, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у даному випадку: 4463,15 грн 59,39 грн. = 4403,76 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тому наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Однак, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 та не вирішував питання щодо наявності у нього права не цей вид індексації за спірний період, тобто діяв протиправно.

З огляду на протиправність дій відповідача, вірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, а порушене право позивача - відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018р. - 30.11.2018р. відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 23.03.2023р. у справі № 400/3826/21 та від 15.06.2023р. у справі № 120/6277/22.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі 4- го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. В іншій частині судове рішення не оскаржується.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 4- го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 460/2580/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель