Вирок від 25.06.2025 по справі 738/1224/25

Справа № 738/1224/25

№ провадження 1-кп/738/118/2025

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275370000066 від 20.05.2025 р. про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліски, Менського району Чернігівської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, у силу ст. 89 КК України вважається таким, що немає судимості

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю:

секретаря ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2025 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_2 , знаходячись у кімнаті будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин зі своєю рідною сестрою ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої та бажаючи їх настання, під час виниклої сварки, зі столу веранди будинку схопив молоток та тримаючи його у правій руці наніс ним один удар в область правого ока сестри від чого ОСОБА_6 впала на підлогу на лівий бік, після чого ОСОБА_2 наніс ще один удар молотком в область правої частини голови потерпілої, чим заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, уламкового перелому нижнього краю правої орбіти, передньої стінки правого в/щелепного синусу, кісток носу справа, ускладненого правобічним гемосинуситом, підшкірною гематомою, забоєм м`яких тканин правої орбіти синця на повіках правого ока, садна правої лобної ділянки, які згідно з висновку судово-медичної експертизи №20 від 23.05.2025, відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознаками тривалості розладу здоров`я на термін більше трьох тижнів.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11.05.2011 (далі Стамбульська конвенція), п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Вказаними умисними діями ОСОБА_2 , у відповідності до ст.1,3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив фізичне домашнє насильство відносно рідної сестри ОСОБА_6 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, фактичні обставини справи, що викладені у обвинувальному акті не оспорював та підтвердив, щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи та правильно розуміють їх зміст. У суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК Українипро те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_2 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне визнати щире каяття, а обставинами, що його обтяжують вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином, вік обвинуваченого, у силу ст. 89 КК України не судимий, притягувався до адміністративної відповідальності, формально-задовільну характеристику з місця проживання, наявність однієї обставини, що пом`якшують покарання та двох обставин, що його обтяжує, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю. Орган пробації у досудовій доповіді дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе у винятковому порядку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання за вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України у межах санкції статті, у виді обмеження волі на строк два роки. При цьому, призначаючи саме такий вид покарання, суд враховує що санкцією статті передбачені альтернативні види покарань виправні роботи, які не можливо призначити обвинуваченому, оскільки він не має місця роботи, а покарання у виді позбавлення волі буде занадто суворим покаранням для обвинуваченого.

Прокурор просив суд звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно дост. 50 ККпокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогамист. 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду в межах його дискреційних повноважень, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, його наслідки, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягається до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.

Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує що, обвинувачений вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, щиро розкаявся, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, у наступному році досягне пенсійного віку, позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, зокрема, його негативне ставлення до вчиненого, який усвідомив характер та негативні наслідки своїх неправомірних дій,відсутністьз боку потерпілої претензій будь-якого характеру, продовжує надалі проживати разом із потерпілою за її згодою, потерпіла його вибачила та просила призначити обвинуваченому покарання фактично без ізоляції від суспільства(вказала нехай на кладовищі вирубує чагарники), враховуючи викладене суд приходить до висновку про можливість звільнити обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Речові докази у кримінальному провадженні шапку зі слідами речовини бурого кольору, молоток, змив речовини бурого кольору та сліди рук, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 (м.Мена) Корюківського РВП ГУНП у Чернігівській області необхідно знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього, у відповідності до ст. 76 КК України, такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою

Речові докази у кримінальному провадженні шапку зі слідами речовини бурого кольору, молоток, змив речовини бурого кольору та сліди рук, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 (м.Мена) Корюківського РВП ГУНП у Чернігівській області знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги вирок,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяухвалення рішеннясудом апеляційноїінстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_1