Ухвала від 26.06.2025 по справі 489/2686/22

справа № 489/2686/22

провадження №1-кп/489/350/25

УХВАЛА

про закриття кримінального провадження

26 червня 2025 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальне провадження відносно неповнолітніх:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, учня ЗОШ № 36, раніше не судимого, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, з неповною середньою освітою, студента ПТУ № 5, раніше не судимого, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4

законного представника ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілих (не з`явилися)

встановив:

У провадженні Ленінського районного суду міста Миколаєва перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами №12022152040000692 від 24.06.2022, № 12022152040001198 від 21.11.2022, №12022152040000998 від 21.09.2022, № 12023152040001023 від 14.08.2023 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022152040000998 від 21.09.2022, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України за наступних обставин.

24.02.2022 на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, який продовжено по теперішній час.

Досудовим розслідуванням встановлено, 20.09.2022 близько 17:00 год (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , діючи в період воєнного стану та за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_4 та невстановленою особою (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом розбиття скла проникли до приміщення «Літака», який знаходився за адресою: м.Миколаїв, вул.Будівельників 8А, звідки намагалися таємно викрасти вироби з чорного металу, загальною вагою 42 кг, загальною вартістю 210 гривень, вироби з міді, загальною вагою 10 кг, загальною вартістю 2000 гривень, вироби з алюмінію, загальною вагою 8 кг, загальною вартістю 240 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_9 , всього на загальну суму 2450 гривень, однак довести свій злочинний намір до кінця не змогли з причин, що не залежать від їх волі, оскільки були затримані співробітниками поліції на виході з приміщення «Літака».

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 та ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023152040001023 від 14.08.2023, ОСОБА_4 обвинувачуються за ч.4 ст.185 КК України за наступних обставин.

В період часу з 09:00 по 13:00 26.08.2003 (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_4 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно в період воєнного стану, знаходячись на перетині вулиць 7-ма Слобідська та Чкалова в м.Миколаєві, незаконно проник до салону автомобіля «ГАЗ», д.н. НОМЕР_1 , звідки умисно таємно викрав: гаманець, вартістю 200,00 грн.; грошові кошти в сумі 150,00 грн., чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_11 на загальну суму 350,00 грн.

Після чого, ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_11 , матеріальну шкоду на загальну суму 350,00 грн

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Захисники у судовому засіданні заявили клопотання про закриття кримінального провадження у вказаних частинах обвинувачення, у зв`язку з декриміналізацією скоєного діяння обвинуваченими, відповідно доЗакону України від 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набув чинності 09.08.2024.

Суд роз`яснив обвинуваченим суть обвинувачення, підставу для закриття кримінального провадження відносно них, право заперечувати проти закриття кримінального провадження, а також наслідки закриття провадження у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання захисників підтримали та просили закрити відносно них кримінальне провадження в вказаних частинах обвинувачення.

Прокурор проти закриття кримінального провадження не заперечувала.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1ч. 1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що на час вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» передбачала настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ч. 1 ст. 51) та повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першоюцієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 2 ст. 51). При цьому, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ, статті 169 Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб, згідно ст.7законів Українипро Державнийбюджет Українина 2022та 2023роки був встановлений в розмірі, відповідно, 2481 та 2684 гривні.

За такого, у 2022 році станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяння за епізодом викрадення майна в потерпілого ОСОБА_9 кримінальна відповідальність наставала за викрадення чужого майна шляхом крадіжки на суму, яка перевищувала 248,1 грн (2481 х 50% х 0,2), а у 2023 році, на час вчинення інкримінованого ОСОБА_10 діяння за епізодом викрадення майна в потерпілого ОСОБА_11 , кримінальна відповідальність наставала за викрадення чужого майна шляхом крадіжки на суму, яка перевищувала 268,40 грн. (2684 х 50% х 0,2).

Однак,станом наданий часст.51КУпАП «Дрібневикрадення чужогомайна» дієв редакціїЗакону України«Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохороннихорганів» від18.07.2024№3886-IX,якийнабравчинності 09.08.2024, та передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51 КУпАП) та дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП).

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майном настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За такого, оскільки Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX пом`якшена кримінальна відповідальність через підвищення розміру вартості майна - предмета кримінального правопорушення до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому він поширюється відповідно до положень ст.ст. 8, 58 Конституції України як норм прямої дії на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності таким законом.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, згідно з якими після набрання чинності Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У зв`язку з чим кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Таким чином, внесені Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX зміни до ст. 51 КУпАП призвели до декриміналізації діяння щодо викрадення майна, вартість якого станом на час його викрадення шляхом крадіжки,шахрайства,привласнення чирозтрати становить менше двох неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян, у зв`язку з чим дія вказаного Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

За такого, у зв`язку з декриміналізацією на час розгляду кримінального провадження діяння щодо інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_10 діяння у викраденні майна в потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяння у викраденні майна в потерпілого ОСОБА_11 та те, що вартість викраденого майна за вказаними епізодами не перевищує вартості майна, за викрадення якого передбачено кримінальну відповідальність, вчиненні обвинуваченим діяння за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 (обвинувальний акт №12022152040000998 від 21.09.2022) та ч. 4 ст.185 КК України (обвинувальний акт №12023152040001023 від 14.08.2023) на теперішній час не належить до кримінальних правопорушень, а тому їх вчинення не тягне настання кримінальної відповідальності.

Так як під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, та обвинувачені згодні на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1ч.1 ст. 284 КПК України, наведене є підставою для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 за ч.3ст.15,ч.4ст.185КК України та відносно ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України на вказаній підставі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 284, 370, 374, 376 КПК України, суд

постановив:

Кримінальне провадження №12022152040000998 від 21.09.2022 в частині обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, закрити на підставі п. 4-1ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Кримінальне провадження №12023152040001023 від 14.08.2023 в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (за епізодом викраденням майна в потерпілого ОСОБА_11 ), закрити на підставі п. 4-1ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Речові докази:

- зварювальний прилад, нагрівальний прилад, п`ять алюмінієвих каструль , мідні кабелі та з`єднані між собою муфти повернути потерпілому ОСОБА_9 ;

- гаманець, банківські картки та дисконтну картку, посвідчення і перепустку Миколаївводоканалу та посвідчення водія повернути потерпілому ОСОБА_11 .

Цивільні позов потерпілими не заявлялися.

Витрати на залучення експертів відсутні.

На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.

Суддя ОСОБА_1