Рішення від 26.06.2025 по справі 344/476/25

Справа № 344/476/25

Провадження № 2-о/344/138/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Домбровської Г.В.,

присяжних Кінаш Г.Я., Івасишин В.І.,

секретаря Стефанюк Х.Я.,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника МОУ Ткачук В.В.,

представника органу опіки та піклування Зварич Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про оголошення фізичної особи померлою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення померлим військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 01 год. 35 хв. в ході виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням, в ході ведення бойових дій поблизу н.п. Нова Донецької області, під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності.

Заяву мотивує тим, що 16.09.2019 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №242 старшину військової служби за контрактом ОСОБА_5 призначено на посаду водія 2 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.

26.06.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №157 залучено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в операції об`єднаних сил Збройних Сил України з метою виконання службових (бойових завдань), старшину ОСОБА_5 , командира відділення-командира гранатомета 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 десантно-штурмової роти НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 27.04.2022 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_5 старшого стрільця 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.

17.04.2022 ОСОБА_1 отримала сповіщення, видане військовою частиною НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , головний сержант безвісти зник 16.04.2022, приблизно о 23 год. 40 хв. в ході виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням, в ході ведення бойових дій поблизу н.п. Нова Донецької області.

Згідно сповіщення сім`ї № 18 від 08.11.2024, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого, командир відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_5 , зник безвісти 16.04.2022 під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході бойових дій в районі селища Нове, Краматорського району, Донецької області.

ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 28.09.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Скадовського районного управління юстиції Херсонськоїобласті.

Від шлюбу у сторін є двоє спільних доньок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З заяви вбачається, що оголошення померлим зумовлено необхідністю отримання Заявницею виплат, передбачених законодавством.

У судовому засідання заявниця та її представник заяву підтримали із підстав наведених у ній та додаткових письмових поясненнях, просили її задовольнити.

Представником Міністерства оборони України подано письмові пояснення, у яких зазначено, що МОУ здійснює забезпечувальну діяльність Збройних Сил України, а не здійснює безпосереднє керівництво ними і не може володіти інформацією щодо зазначеного військовослужбовця ОСОБА_5 . Посилається на те, що Заявником не подано жодних відомостей, чи зверталась вона до ДП «Український національний центр розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року щодо отримання необхідної інформації про можливе перебування ОСОБА_5 в полоні. Також не долучено відповіді з Уповноваженого ВР України з прав людини, Об`єднаного центру з пошуку та звільнення полонених СБУ, міжнародного комітету Червоного Хреста, тощо, стосовно наявності відомостей про можливе перебування ОСОБА_5 в полоні.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України проти заяви заперечив. Відсутність безумовних доказів, що надаються заявником, на думку представника, унеможливлює оголошення особи померлою.

Представником ВЧ НОМЕР_1 подано до суду письмові пояснення у справі, у якій просить у задоволенні заяви відмовити у зв`язку з відсутністю безумовних доказів, що унеможливлює оголошення особи померлою.

Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні щодо задоволення поданої заяви не заперечила.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про місце і час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явились, письмових пояснень по справі до суду від даних осіб не надходило.

Заслухавши пояснення заявниці та її представника, представників заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 28.09.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Скадовського районного управління юстиції Херсонської області.

Від шлюбу вони мають двох доньок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що 16.09.2019 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №242 старшину військової служби за контрактом ОСОБА_5 призначено на посаду водія 2 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.

26.06.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №157 залучено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в операції об`єднаних сил Збройних Сил України з метою виконання службових (бойових завдань), старшину ОСОБА_5 , командира відділення-командира гранатомета 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 десантно-штурмовоїроти 1 десантно-штурмового батальйону.

24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було запроваджено воєнний стан в зв`язку зі неспровокованою збройною агресією російської федерації до України. Розпочалася повномасштабна війна, внаслідок чого, ОСОБА_5 був залучений для виконання військового обов`язку пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 27.04.2022 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_5 старшого стрільця 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмовоїроти 1 десантно-штурмового батальйону.

Як зазначено у заяві, 17.04.2022 року ОСОБА_1 отримала сповіщення, видане військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.20), згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , головний сержант, безвісти зник 16.04.2022, приблизно о 23 год. 40 хв. в ході виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням, в ході ведення бойових дій поблизу н.п. Нова Донецької області.

Згідно сповіщення сім`ї № 18 від 08.11.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19), командир відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_5 зник безвісти 16.04.2022 під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході бойових дій в районі селища Нове, Краматорського району, Донецької області.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 було розпочато службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2024 №955 (а.с.22-24) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01:35 відділення потрапило у танкову засідку близько району н.п. Нове (2 БТР-80) 2 дшр загинув головний сержант ОСОБА_5 внаслідок пожежі, що виникла після знищення БТР-80 та інтенсивного вогневого впливу підрозділ вимушений відступити. Внаслідок чого, в районі виконання завдань за призначенням н.п. Нове Донецької області зник безвісти командир відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_5 .

Даний факт підтверджується поясненнями свідків, а саме: майора ОСОБА_8 та штаб-сержанта ОСОБА_9 .

25.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 3 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою про зникнення безвісти свого чоловіка. За фактом зникненння безвісти ОСОБА_5 відкрито кримінальне провадження.

Даний факт підтверджується витягом з ЄРДР №12022231080000151 від 26.04.2022 року (а.с.21) .

Згідно Акту про настання смерті від 13.12.2024 року, складеного командиром військової частини НОМЕР_1 та підписаного громадянами ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , о 01 год. 35 хв 17.04.2022 відділення 2 десантно-штурмової роти на 2 БТР-80 потрапило у танкову засідку в районі населеного пункту Нове Донецької області, внаслідок пожежі що виникла після знищення БТР-80 та інтенсивного вогневого впливу загинув головний сержант ОСОБА_5 , решта підрозділу булла вимушена відступити. Станом на 13.12.2024 тіло загиблого не було евакуйовано, і не було знайдене так як дана територія окупована військами рф.

В поданій до суду заяві Заявниця посилається на те, що доньки ОСОБА_5 здали свої ДНК зразки для ідентифікації тіла, однак збігів не знайдено досі.

При цьому, як зазначено у заяві, на день зникнення БТР ОСОБА_5 був завантажений великою кількістю бойових комплектів, через що тіло ОСОБА_5 може бути важко або неможливо ідентифікувати через повне спалення. Лікарський документ, без результатів аналізів ДНК, не може бути наданий.

Заявниця також зверталася до Уповноваженого з питань осіб зниклих за особливих обставин із заявою про надання висновку про наявність обставин, що свідчать про смерть її чоловіка. Згідно Виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, у відповідь на заяву (запит) від 30.01.2025 року (а.с.156) інформація щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агенство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста відсутня.

Інформація про стан здоров`я від держави-агресора через Центральне агенство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста відсутня;

Підтвердження про перебування у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел відсутня.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою про оголошення особи померлою.

Оголошення ОСОБА_5 загиблим є необхідним для отримання свідоцтва про смерть, отримання статусу сім`ї загиблого військовослужбовця, отримання грошової допомоги від держави, а також реалізації інших майнових та немайнових прав.

Аналізуючи пояснення сторін, надані документи, Суд зауважує наступне.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Цивільним законодавством передбаченолося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24) при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24):

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов`язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».

Збройний конфлікт це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.

Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Проаналізувавши матеріали справи, Суд звертає увагу на те, що загибель військовослужбовця ОСОБА_5 підтверджується наступними документами:

1. сповіщенням сім`ї № 18 від 08.11.2024 видане ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.19);

2. сповіщенням № 642/56 від 17.04.2022 видане військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.20);

3. наказом командира військової частини НОМЕР_1 про зникнення безвісти головного сержанта ОСОБА_5 №955 від 17.02.2024 (а.с.22-24);

4. актом про настання смерті від 13.12.2024 (а.с.33).

5. фото згорілого БТР (а.с.34).

6. листуванням заявниці у месенджерах (а.с.178-180) .

7. витягом з ЄРДР №12022231080000151 (а.с.21)

8. витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20241017-1447 (а.с.30)

9. відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 27.01.2025 року, за змістом якої відомостей щодо перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.01.2022 по 27.01.2025 року в Базі даних не виявлено (а.с.66)

Від оголошення військовослужбовця загиблим (померлим) під час виконання бойового завдання внаслідок збройної агресії держави-окупанта протии України залежить виникнення та реалізація особистих майнових та немайнових прав заявниці та їх спільних дітей, як членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель відпевного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

З дати ймовірної загибелі ОСОБА_5 пройшло три роки, а тому згідно чинного законодавства та на підставі долучених документів є всі підстави для визнання його загиблим.

Суд зауважує, що під час проведення службового розслідування військовою частиною самостійно було встановлено, що ОСОБА_5 загинув внаслідок пожежі та загорання його БТР ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01 год. 35 хв.

Виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і є продовженим станом на дату постановлення рішення суду.

Бойові дії на території України, зокрема Донецької області тривають з 2014 року, день та час їх закінчення не відомий, певна кількість людей, в тому числі військовослужбовців, вважаються зниклими безвісти, в тому числі ОСОБА_5 .

Їх родичі, в тому числі заявниця, не можуть належним чином реалізувати своїх прав, зокрема спадкування, отримати виплати, впорядкувати питання власності, оскільки норма ч. 2 ст. 46 ЦК України є застарілою та не відповідає сучасним реаліям, а законодавець не приводить чинне законодавство до сучасних умов та реалій.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 01 год. 35 хв. в ході виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій поблизу н.п. Нове Донецької області.

Заява є обґрунтованою, оскільки заявниця повністю довела обставини, на які посилається, а тому заяву слід задоволити.

Необгрунтованими є посилання представника Міністерства оборони України в судовому засіданні на ту обставину, що у спірних правовідносинах належним способом фіксації смерті особи є звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23) зазначено, що: «заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19. Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті».

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №465/3147/22 (провадження № 61-1296св24), за наявності незаперечних доказів про смерть особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, правильним буде звернення до суду із заявою про встановлення факта смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

У спірних правовідносинах, враховуючи позицію Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на ті докази, які надані Заявницею до заяви, відсутні підстави стверджувати про незаперечність доказів про смерть особи, зокрема, у зв`язку з відсутністю віднайдених рештків особи та даних ДНК-експертизи, яка б підтверджувала їх спорідненість з родичами такої особи.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

За змістом ч. 2 ст. 308 ЦПК України після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Керуючись ст. 46 ЦК України, ст.ст. 305-308 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , військовослужбовця Збройних Сил України (ВЧ НОМЕР_1 ), який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 під час проходження військової служби та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, в зоні виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Нове Донецької області.

Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, для реєстрації смерті фізичної особи, оголошеної померлою та Івано-франківського обласного державного нотаріального архіву з метою передачі рішення суду за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2025 року.

Суддя Домбровська Г.В.

Присяжні Кінаш Г.Я.

Івасишин В.І.