Постанова від 24.06.2025 по справі 638/12231/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2025 року

м. Харків

справа № 638/12231/24

провадження № 22-ц/818/1171/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів:Мальованого Ю.М.,Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністюБізнес Позикадо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Олександровича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року, під головуванням судді Латки І.П.,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 199362,44 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 484484-КС-001 про надання кредиту від 26 грудня 2023 року у розмірі 194070,59 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2358,21 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Пузін Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено та не взято до уваги надані докази до позовної заяви, зокрема, що договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора. Натомість матеріали справи не містять жодних доказів того, що номер мобільного телефону, на який надсилається одноразовий ідентифікатор, належить саме відповідачу. Тому вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що саме ним укладений кредитний договір.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 484484-КС-001 від 26 грудня 2023 року виконував неналежним чином, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 194070,59 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 50000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 144070,59 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановленота підтверджуєтьсяматеріалами справи,що 26грудня 2023року о13:27:38год ОСОБА_1 шляхом підписанняелектронним одноразовимідентифікатором «UA- 6468», надісланим на номер телефону НОМЕР_1 , уклав кредитний договір з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», за умовами якого отримав грошові кошти в сумі 50000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,14957034 % за кожен день користування кредитом.

26 грудня 2023 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» здійснило переказ грошових коштів на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у загальному розмірі 50000,00 грн (два платежі по 25000 грн, призначення платежів: «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №484484-КС-001 від 26.12.2023 Без ПДВ»), що підтверджується довідками директора ТОВ «ФК «Елаєнс» від 29.06.2024.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 16 жовтня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в Банку емітовано картку № НОМЕР_4 IBAN НОМЕР_5 .

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_4 на банківський рахунок ОСОБА_1 26 грудня 2023 року зараховано грошові кошти у розмірі 50000,00 грн (два платежі по 25000 грн).

З розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, складеним ТОВ «Бізнес Позика» станом на 24 червня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 у січні 2024 року частково повернув сплатив відсотки за користування кредитом та комісію у загальному розмірі 11830,00 грн., у зв`язку з чим має перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 484484-КС-001 від 26 грудня 2023 року у загальному розмірі 199362,44 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 50000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 144070,59 грн; сума прострочених платежів за комісією 5291,85 грн.

З витребуваноїсудом уАТ КБ«Приватбанк» Випискипо рахунку№ НОМЕР_4 ,який відкритийна ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )за періодз 26.12.2023 року по29.12.2022 року, вбачається, що 26.12.2023 року ОСОБА_1 отримав кредитні коштиу розмірі50000грн (а.с.173).

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором №484484-КС-001 від 26.12.2023 року належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 24.06.2024 року має заборгованість за Договором №484484-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 199362,44 грн що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 144070,59 грн; суми прострочених платежів закомісією 5291,85грн (а.с.24,25).

В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що 26.12.2023року міжТОВ «Бізнеспозика» та ОСОБА_1 , укладено Договір №484484-КС-001 про наданнякредиту,шляхом обмінуелектронними повідомленнями, підписаний упорядку, визначеному статтею 12Законом України«Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнеспозика» 26.12.2023 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію укласти Договір №484484-КС-001 про надання кредиту. 26.12.2023року ОСОБА_1 , прийняв пропозицію щодо укладення Договір №484484-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених Банком.

Зі своєї сторони ТОВ«Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1321,на номер телефону НОМЕР_1 (щозазначено Позичальникому своїйанкеті вособистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 26.12.2023року міжТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №476771-КС-003 про надання кредиту,підписаний одноразовимідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно доп.1Договору кредиту,ТОВ «Бізнеспозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 50000,00грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернутигрошові коштита сплатитипроценти закористування Кредитому порядкута наумовах,визначених Договоромкредиту таПравил пронадання грошовихкоштів укредит (надалі Правила,а разом Договір).Згідно зумовами Договорукредиту,сторони визначили,що платаза користуванняКредитом єфіксованою тастановить 1.14957034процентів закожен денькористування Кредитом. Пунктом 2Кредитного договорувизначено,що протягомстроку кредитуванняпроцентна ставказа Кредитом(надалі Процентиза користуванняКредитом),нараховуються назалишок заборгованостіпо Кредиту,наявну напочаток календарногодня,за періодфактичного користуванняКредитом,із урахуваннямдня видачіКредиту тадня поверненняКредиту згідноГрафіку платежів. Пунктом 3.Кредитного договорувстановлений графікплатежів,які маєздійснювати Позичальникдля належноговиконання умовКредитного договору. ТОВ «Бізнеспозика» своїзобов`язання заДоговором кредитувиконало,та надалоПозичальнику грошовікошти врозмірі 50000,00грн.шляхом перерахуванняна банківськукартку Позичальника№ НОМЕР_4 (котрийПозичальником вказанопри заповненіанкетних данихв особистомукабінеті),що підтверджуєтьсядовідкою провидачу коштів(абоплатіжним дорученням).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного є обґрунтованим висновок суду, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір №484484-КС-001 від 26.12.2023 року про надання кредиту укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Відповідно доумов Кредитногодоговору №484484-КС-001 від 26.12.2023 року, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 1.14957034% в день у межах строку кредиту.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості відповідно до Кредитного договору №484484-КС-001 від 26.12.2023 року за тілом кредиту у розмірі 50000грн,оскільки умовамидоговору підтвердженонадання відповідачукредиту саме у розмірі 50000 грн, та позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 144070,59 грн, щоузгоджується ввисновком Великоїпалати ВерховногоСуду у постановівід 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині відмови у стягнені прострочених платежів за комісією. Тому у зазначеній частині рішення суду не переглядається.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог Банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту тазаборгованості запроцентами, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідачем укладений кредитний договір не оспорений ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, не розірваний, не визнаний недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених доказів та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі доказами.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 26.06.2025 року.