Рішення від 26.06.2025 по справі 730/559/25

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/559/25

Провадження № 2/730/281/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2025 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Лук`яненко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту визнання батьківства та визнання права власності в порядку спадкування, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить: 1/ встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її батьком; 2/ визнати за нею право на земельні ділянки з кадастровим номером 7420883600:04:001:0099 площею 1,44га та кадастровим номером 7420883600:04:002:0394 площею 1,32га згідно державного акту серії ЧН №198411 на території Новомлинівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, що видавався на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги з урахуванням уточнень підстав позову обгрунтовує тим, що запис про батьківство ОСОБА_2 у її свідоцтві про народження відсутній, так як шлюб між ним та її матір`ю було укладено лише в 2008 році, а до цього всі вони проживали однією родиною. Встановлення факту визнання батьківства їй потрібно для уникнення оподаткування при оформлення після смерті ОСОБА_2 спадщини, зокрема, на належні йому земельні ділянки. Однак вона позбавлена можливості це зробити в органах нотаріату, оскільки у свідоцтві про народження не підтверджується родинний зв`язок між нею та ОСОБА_2 як батьком, а також спадкодавцем втрачений правовстановлюючий документ (державний акт) на спадкові земельні ділянки. Ці обставини й спонукали її звернутися за захистом своїх спадкових прав до суду.

Позивачка, як і її представник, у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала й просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснила, що ОСОБА_2 є її біологічним батьком, весь час проживав з її матір`ю ОСОБА_3 та нею, визнавав її за дочку, а вона його за батька й між ними склалися гарні сімейні відносини. Батьки довгий час проживали без реєстрації шлюбу, а уклали його пізніше вже в похилому віці. Мати померла раніше й вона здійснювала догляд за батьком ОСОБА_2 . Незважаючи на наявність заповіту ОСОБА_2 на її користь, встановлення даного факту їй потрібно для оформлення спадщини за пільговою ставкою. Нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на належні ОСОБА_2 земельні ділянки через відсутність оригіналу державного акту, який спадкодавцем втрачено; чи користувався нотаріус відповідними державними реєстрами їй невідомо, вона нотаріусу таких документів не надавала. Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус не виносив.

Відповідач Височанська сільська рада була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але своїм правом на участь не скористалась, повноважного представника не направила, відзиву на позов чи якихось заяв із процесуальних питань не надала.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

1.Щодо позовних вимог про встановлення факту визнання батьківства.

У ч.1 ст.315 ЦПК України наведено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (не зазначені в ч.1 ст.315 ЦПК України), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПК України за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподаковуються об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Згідно з пп.14.1.263 п.14.1 ст.14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

За змістом положень п.1, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами та доповненнями), стосовно дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати, суд встановлює факт визнання батьківства. Заява про встановлення факту визнання батьківства розглядається судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини або такий запис відсутній й ці особи не перебували в шлюбі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є двоюрідною сестрою позивачки по материній лінії, народилась і весь час проживала в с. Кербутівка. Як родич та односелець обізнана, що мати позивачки ОСОБА_3 від першого чоловіка мала трьох дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , але потім чоловік трагічно загинув. У 1965 році їх односелець ОСОБА_2 , який був неодружений і на вісім років молодший за ОСОБА_3 , прийшов у прийми до неї і вони з трьома її дітьми стали разом проживати, але шлюб не реєстрували. Потім у 1967 році в них народилась спільна дочка ОСОБА_8 , чому ОСОБА_2 був дуже радий, визнавав позивачку за свою власну дочку, а та його за батька, й між ними склалися саме такі родинні відносини.

Як вбачається з копій паспорта, свідоцтв про народження та укладення шлюбу, актового запису про народження №20 від 22.06.1967р., ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кербутівка Борзнянського району Чернігівської області, її матір`ю є ОСОБА_3 , а відомості в графі «батько» - відсутні. Водночас у актовому записі про народження позивачки в графі 20 «Прізвище, ім`я, адреса заявника» міститься запис - « ОСОБА_2 , с. Кербутівка».

Згідно копії свідоцтва про шлюб 05 квітня 2008 року виконкомом Новомлинівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцями с. Кербутівка Борзнянського району Чернігівської області; після реєстрації шлюбу подружжя залишилося кожен на своєму прізвищі (чоловік - ОСОБА_10 , дружина - ОСОБА_9 ).

За довідкою Новомлинівського старостинського округу Височанської сільської ради №284 від 05.11.2024р. ОСОБА_2 , 1941 р.н., на день смерті постійно проживав і був зареєстрований сам у АДРЕСА_1 .

18 грудня 2017 року секретарем Новомлинівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області Рябенко Т.П. було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №45 заповіт, у якому ОСОБА_2 на випадок свої смерті зробив таке розпорядження: належний йому житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку розміром 0,25га, надану для обслуговування жилого будинку за вказаною адресою; земельну ділянку площею 1,44га кадастровий номер 7420883600:04:001:0099, земельну ділянку площею 1,32га кадастровий номер 7420883600:04:002:0394, які розташовані на території Новомлинівської сільської ради, заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.05.2024р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кербутівка Ніжинського (колишнього Борзнянського) району Чернігівської області у віці 82 роки.

Отже, пояснення позивачки повністю узгоджуються з показаннями допитаного свідка та дослідженими письмовими матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що від встановлення судовим порядком факту визнання батьківства залежить виникнення реалізація права ОСОБА_1 скористатися нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб для оподаткування спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з чим обраний позивачкою спосіб захисту свого права є правомірним, а зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують, що вимоги ОСОБА_1 у цій частині позову є обгрунтованими й підлягають задоволенню.

2.Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування.

Як вищевстановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 й позивачка є його спадкоємцем за заповітом від 18.12.2017р.

До складу спадкового майна ОСОБА_2 входить, зокрема земельна ділянка загальною площею 2,76га на території Новомлинівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (земельна ділянка площею 1,44га (рілля) кадастровий номер 7420883600:04:001:0099, земельна ділянка площею 1,32га (кормові угіддя) кадастровий номер 7420883600:04:002:0394), посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН №198411, виданим Борзнянською районною державною адміністрацією 11 січня 2005 року, що також узгоджується з довідкою ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.11.2024р.

Згідно оголошення в газеті «Вісті Борзнянщини» № 46 (10122) за 14 листопада 2024 року зазначений державний акт вважається втраченим.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом подачі відповідної заяви до Приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Лукаш Т.М., якою була заведена садкова справа №29/2024 від 06.08.2024р., тоді як інші спадкоємці відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

11 квітня 2025 року за №54/01-16 Приватним нотаріусом Лукаш Т.М. з посиланням на ст.68 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повідомлено ОСОБА_1 , що нею не надано необхідним документів для підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_2 , які є обов`язковою умовою для закликання до спадкування та вчинення нотаріальної дії. Також роз`яснено, що отримання свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки можливе лише у разі надання правоустановлюючих документів, а в противному разі - вирішення даного питання можливе в судовому порядку.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3).

Згідно з ч.1 ст.1225 право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст.1296 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз зазначених норм законодавства вказує на те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є можливим, проте винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Наведений висновок суду узгоджується з усталеною практикою касаційного суду.

Згідно зі ст.46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості обов`язково використовує також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

У ст.49 Закону України «Про нотаріат» наведено перелік підстав, за якими нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Зазначена норма Закону кореспондується з приписами гл.13 р.І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. за №296/5 (далі - Порядок).

Як вбачається з матеріалів наданої приватним нотаріусом Лукаш Т.М. спадкової справи №29/2024 від 06.08.2024р. до майна померлого ОСОБА_2 , у ній відсутні як заява ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на належні спадкодавцю земельні ділянки, так і мотивована постанова нотаріуса про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії (видачі такого свідоцтва).

Натомість доданий ОСОБА_1 до позовної заяви лист нотаріуса від 11.04.2025р. не можна ототожнювати з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки його зміст має лише інформаційно-роз`яснювальний характер щодо надання спадкоємцем нотаріусу відповідних документів, необхідних для оформлення спадщини, й жодним чином не співвідноситься з тими вимогами, які ставляться до постанови (п.3 гл.13 р.І Порядку).

При цьому, наявність складеного ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 чинного заповіту є самостійно підставою для закликання до спадкування за заповітом і без потреби підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем-заповідачем, що відповідає положенням ст.1227, 1223, 1233 ЦК України й Порядку.

Принагідно суд звертає увагу позивачки, що згідно з п.3 гл.7 р.І Порядку документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до п.4.18 гл.10 р.ІІ Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Однак, матеріали спадкової справи не містять жодних відомостей про надання чи неможливості надання ОСОБА_1 нотаріусу запропонованих у листі від 11.04.2025р. правоустановлюючих документів на земельні ділянки, зокрема копії Державного акту на право власності на земельну ділянку й інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, а також самостійного отримання нотаріусом такої інформації шляхом безпосереднього доступу до цих реєстрів.

Водночас згідно отриманої судом відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірні земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЧН №198411, виданого Борзнянською райдержадміністрацією 11.01.2005р., копія якого ОСОБА_1 додана до позовної заяви.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що оскільки Приватний нотаріус Лукаш Т.М. не відмовляла ОСОБА_1 в установленому законом порядку (шляхом винесення мотивованої постанови) у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки, то звернення позивачки до суду з вимогою про визнання права власності на ці земельні ділянки в порядку спадкування є передчасним, її право наразі не порушене, а тому в задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.25, 392, 1216-1223, 1258, 1261, 1268-1272 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 315-319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту визнання батьківства та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт визнання батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кербутівка Ніжинського району Чернігівської області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 .

У задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець