Ухвала від 25.06.2025 по справі 752/4452/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

25 червня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 752/4452/24

Провадження № 22-з/820/114/25

Хмельницький апеляційнийсуд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., ТалалайО.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.

за участю представника позивача Калачика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року,

в с т а н о в и в:

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року позов ТОВ «УМ Факторинг» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 3551859 від 24 березня 2023 року у розмірі 123000 грн, з яких: 15000 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 108000 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» судові витрати в розмірі 9028 грн, з яких: 3028 грн витрати по сплаті судового збору та 6000 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року залишено без змін.

16червня 2025року доХмельницького апеляційногосуду надійшлазаява представникаТОВ «УМФакторинг» КалачикаВ.В.про ухваленнядодаткового судовогорішення,в якійпросить стягнутиз ОСОБА_1 на користьТОВ «УМФакторинг» 5500грн витратна професійнуправничу допомогу,понесених вапеляційному суді.До заявидодано довіреністьу порядкупередоручення 08.10.2024,платіжну інструкцію№ 512від 06.06.2025про сплату5500грн,акт приймання-передачінаданих послугвід 04.06.2025до договорупро наданняправової допомогивід 29.01.2025,договір №141про наданняправової допомогивід 29.01.2025, договір №142 про надання правової допомоги від 30.01.2025.

Крім того, зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначався орієнтовний попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, які товариство очікувало понести у зв`язку з розглядом цієї справи. Також, у судовому засіданні представником позивача було повідомлено про намір подати докази понесених витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Представник позивача Калачик В.В. в судовому засіданні підтримав заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що заява ТОВ «УМ Факторинг» про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду №346/2744/21 від 22 квітня 2024 року.

Матеріалами справи встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу та під час судового розгляду представником позивача Калачиком В.В. заявлялося про подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу додатково.

Разом з тим, до закінчення судових дебатів, представник позивача доказів понесення відповідних судових витрат не надав, а подав ці докази (платіжну інструкцію № 512 від 06.06.2025 про сплату 5500 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2025 до договору про надання правової допомоги від 29.01.2025, договір №141 про надання правової допомоги від 29.01.2025, договір №142 про надання правової допомоги від 30.01.2025) тільки з заявою про ухвалення додаткового рішення від 16.06.2025. При цьому, представником позивача не обґрунтовано поважних причин неможливості надання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви ТОВ «УМ Факторинг» про ухвалення додаткового рішення у справі слід відмовити, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин ненадання позивачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат (витрат на правничу допомогу) до закінчення судових дебатів у справі, з врахуванням того, що такі докази існували на момент ухвалення апеляційним судом постанови у справі.

Керуючись ст. ст. 270, 381 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай