Ухвала від 25.06.2025 по справі 120/7612/25

УХВАЛА

м. Вінниця

25 червня 2025 р. Справа № 120/7612/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимог виконавця, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

02.06.2025 року Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимог виконавця, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 16.06.2025 року залишено позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку; надання доказів сплати судового збору в сумі 9084 грн. або доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від 16.06.2025 року позивач надав уточнену позовну заяву, у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу виконавця №7440/4.1-28/7 від 16.05.2025 року заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мельник Тетяни Петрівни щодо обґрунтованої відповіді та документальні підтвердження, щодо виконання рішення суду, зокрема повідомити, щодо вчинення боржником дій, спрямованих на виконання зазначеного рішення в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 287 КАС України. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Немирівську окружну прокуратуру в інтересах держави. Встановлено відповідачу строк до 03.07.2025 року для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України. Встановлено третій особі строк до 03.07.2025 року для подання письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог. Витребувано у відповідача та зобов`язати надати суду до 03.07.2025 року належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №76676080.

24.06.2025 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 766676080 до прийняття рішення в цій адміністративній справі №120/7612/25.

Обґрунтовуючи заяву представник позивача зазначив, що оскаржувана вимога виконавця є виконавчим документом, на підставі якого може бути здійснено стягнення суми штрафу відповідно до статті 75 Закону України Про виконавче провадження.

Тобто, на думку позивача, в разі скасування вимоги виконавця та невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову.

Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову/

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Натомість розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є вимога виконавця від 16.05.2025 року № 7440/4.1-28/7, якою Турбівській селищній раді Вінницького району Вінницької області в строк до 28.05.2025 року (включно) зобов`язано надати до Відділу обґрунтовану відповідь та документальні підтвердження, щодо виконання вищевказаного рішення суду в повному обсязі, зокрема повідомити, щодо вчинення боржником дій, спрямованих на виконання зазначеного рішення суду в повному обсязі.

Поряд з цим, суд враховує, що в силу частини 1 статті 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 1 пункту 9 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

Тобто, вимога виконавця не є виконавчим документом і не містить припису до стягнення чи покарання, а лише інформує боржника про обов`язок повідомити виконавця про вчиненні дії спрямовані на виконання рішення суду.

При цьому, така вимога є виключно процесуальним інструментом виконавця, що використовується для реалізації повноважень щодо контролю за виконанням судового рішення. Вона не є виконавчим документом і не створює, за умови реагування боржником, самостійних правових наслідків у вигляді застосування санкцій або примусового стягнення.

Зміст вимоги зводиться виключно до заклику відповідача надати інформацію та документи, що стосуються виконання судового рішення. Її виконання не призводить до безпосереднього стягнення штрафу чи іншого втручання у права позивача.

Таким чином, вимога виконавця не є виконавчим документом, не має примусового характеру, і не створює нових юридичних наслідків для позивача, які б унеможливлювали або ускладнювали захист його прав.

В даному випадку, суд вважає, що звернення із заявою про забезпечення позову у даному випадку має ознаки превентивного реагування на звичайні дії виконавця в рамках виконавчого провадження, що не є підставою для втручання суду до завершення розгляду справи по суті.

Разом з тим, наведені позивачем доводи про протиправність вимоги органу ДВС потребують з`ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, що спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Проаналізувавши зміст поданої заяви та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Дончик Віталій Володимирович