Рішення від 26.06.2025 по справі 640/9444/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року Справа № 640/9444/20 провадження №ЗП/280/982/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить визнати протиправною та скасувати в повному обсязі вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-14351-23 в сумі 48257,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 31.01.2005 зареєструвався як фізична особа-підприємець, а з 30.09.2017 перебуває на загальній системі оподаткування, водночас за період з 2018 по 2019 роки у позивача відсутні доходи від підприємницької діяльності. Крім того позивач вважає, що контролюючий орган мав право нарахувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок, ЄСВ), прийнявши вимогу про його сплату, на підставі акту перевірки, звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на які відповідно до закону нараховується єдиний внесок. Вказує, що у фізичної особи-підприємця, яка не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Григорович П.О.) від 05.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами; встановлено строки подання заяв по суті справи.

До матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву, поданий представником ГУ ДПС у м. Києві (вх. №03-14/109072/20 від 03.08.2020), в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що за даними інформаційної системи податкового органу позивач перебував на обліку у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець у період з 14.02.2005 до 21.02.2020 (дата проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності), при цьому в період з 01.01.2012 по 30.09.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2017 по 21.02.2020 на загальній. Станом на 01.10.2013 територіальним органом ПФУ до ДПІ по позивачу передано недоїмку по єдиному внеску в сумі 2388,06 грн. Крім того, в порушення положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) позивач не сплачував єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску. Ураховуючи наявну заборгованість за даними інтегрованої картки платника єдиного внеску позивача, сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14351-23 від 10.02.2020. Зазначає, що єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності або фінансового стану платника. Разом з цим, обов`язок сплати єдиного внеску, фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не працює, може бути припиненим у разі припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що він діяв у спосіб визначений законом та в межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

З урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу №640/9444/20 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

09.04.2025 справа №640/9444/20 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Семененко Марині Олександрівні.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилам спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 15.05.2025 відповідача Головне управління ДПС у м. Києві замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

На підставі наявних матеріалів судом встановлено такі обставини.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.01.2005, номер запису: 20660000000002109, з 21.02.2020 припинив підприємницьку діяльність.

У період з 01.01.2012 по 30.09.2017 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності, а з 01.10.2017 по 21.02.2020 (дата проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності) на загальній.

ГУ ДПС у м. Києві сформовано та направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14351-23 від 10.02.2020, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску становить 48257,52 грн.

Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості єдиного внеску та заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску (дані інтегрованої картки платника єдиного внеску), а саме:

- станом на 01.10.2013 обліковувалась заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 2388,06 грн, яка перейшла від обліку Пенсійного фонду України;

- зі строком сплати 21.10.2013 нараховано 1194,03 грн. (IІІ квартал 2013 року);

- зі строком сплати 20.01.2014 нараховано 1218,67 грн. (IV квартал 2013 року);

- зі строком сплати 22.04.2014 нараховано 1267,95 грн. (І квартал 2014 року);

- зі строком сплати 21.07.2014 нараховано 1267,95 грн. (ІІ квартал 2014 року);

- зі строком сплати 20.10.2014 нараховано 1267,95 грн. (ІІІ квартал 2014 року);

- зі строком сплати 20.01.2015 нараховано 1267,95 грн. (IV квартал 2014 року);

- зі строком сплати 20.04.2015 нараховано 1267,95 грн. (І квартал 2015 року);

- зі строком сплати 20.07.2015 нараховано 1267,95 грн. (ІІ квартал 2015 року);

- зі строком сплати 19.10.2015 нараховано 1323,47 грн. (ІІІ квартал 2015 року);

- зі строком сплати 19.01.2016 нараховано 1434,51 грн. (IV квартал 2015 року);

- зі строком сплати 19.04.2016 нараховано 909,48 грн. (І квартал 2016 року);

- зі строком сплати 19.07.2016 нараховано 941,16 грн. (ІІ квартал 2016 року);

- зі строком сплати 19.10.2016 нараховано 957,00 грн. (ІІІ квартал 2016 року);

- зі строком сплати 19.01.2017 нараховано 990,00 грн. (IV квартал 2016 року);

- зі строком сплати 19.04.2017 нараховано 2112,00 грн. (І квартал 2017 року);

- зі строком сплати 19.07.2017 нараховано 2112,00 грн. (ІІ квартал 2017 року);

- зі строком сплати 19.10.2017 нараховано 2112,00 грн. (ІІІ квартал 2017 року);

- зі строком сплати 09.02.2018 нараховано 2112,00 грн. (IV квартал 2017 року);

- зі строком сплати 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн. (I квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн. (IІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн. (IІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 21.01.2019 нараховано 2457,18 грн. (IV квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.04.2019 нараховано 2754,18 грн. (I квартал 2019 року);

- зі строком сплати 19.07.2019 нараховано 2754,18 грн. (IІ квартал 2019 року);

- зі строком сплати 21.10.2019 нараховано 2754,18 грн. (IІІ квартал 2019 року);

- зі строком сплати 20.01.2020 нараховано 2754,18 грн. (IV квартал 2019 року).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття ГУ ДПС у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14351-23 від 10.02.2020, позивач оскаржив таку вимогу в адміністративному порядку, однак позитивного результату не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як зазначено у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, (у редакції, яка була чинною до 01.01.2017) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 1 пункту 30 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у першому реченні частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI слова «які обрали спрощену систему оподаткування» виключено.

З урахуванням змін, внесених до даної норми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII, положення частини 4 статті 4 Закону №2464-VI викладені в такій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування» (застосовується з 01.01.2018).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції станом на період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 по 30.09.2017) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем здійснюється в розмірі не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції з 01.01.2018) для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX (набрав чинності з 01.01.2021) пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI викладено в такій редакції: «Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Інші вищенаведені норми змін не зазнали.

Таким чином, у період перебування на спрощеній системі оподаткування з 31.01.2005 по 30.09.2017 позивач повинен був самостійно нараховувати для себе єдиний внесок не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, та не менше за розмір мінімального страхового внеску.

Позивач не наводить аргументів щодо незгоди з недоїмкою з єдиного внеску, нарахованою за вказаний період. Нараховані суми недоїмки відображені за даними інформаційної системи фіскального органу.

Таким чином, спір щодо визначених сум заборгованості з єдиного внеску в частині недоїмки до 01.01.2017 - відсутній.

Крім того, відповідно до вищенаведених норм права, починаючи з 01.01.2017 встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Позивачем не надано доказів наявності права на звільнення від сплати єдиного внеску, підприємницька діяльність припинена лише 21.02.2020.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що за встановлених у справі обставин позивач як фізична особа підприємець у визначених контролюючим органом періодах був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримує він дохід від такої діяльності чи ні.

Судом встановлено, що позивач сплату єдиного внеску за визначений контролюючим органом період не здійснював.

Частини 4 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів в порядку, за формою та в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 25.04.2015 (далі - Інструкція), в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та не сплачених сум єдиного внеску, такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, які зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), застосовує до такого платника штрафні санкції.

Згідно з абзаців 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Як зазначено у абзаці 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Як передбачено абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для платника - фізичної особи).

Отже, наявність в інформаційній системі контролюючого органу даних про несплачені суми єдиного внеску та відсутність доказів їх сплати свідчать про правомірність формування та направлення позивачу вимоги №Ф-14351-23 від 10.02.2020.

Тому, аргументи позивача про те, що формуванню та направленню платнику вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску має передувати перевірка та складення акта за її результатами, є недоречними та суперечать вимогам Інструкції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14351-23 від 10.02.2020 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

На підставі аргументів, наведених позивачем, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-14351-23 в сумі 48257,52 грн відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26.06.2025.

Суддя М.О. Семененко