Постанова від 11.06.2025 по справі 160/17885/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2025 року м.Дніпросправа № 160/17885/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 160/17885/24 (суддя Бухтіярова М.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 53 286,01 грн..

В обґрунтування позову було зазначено, що відповідачем не виконується норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік у розмірі 53 286,01 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Судом стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 53 286,01 грн..

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій у визначеному позивачем розмірі відсутні, з огляду на неправильний розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2023 рік, та те, що при визначенні середньооблікової кількості працівників не підлягають врахуванню працівники, які працюють за сумісництвом.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 20.04.2017, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи №22320000000012649, місцезнаходження ФОП: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Ковната, буд. 68.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності відповідача за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):

- рядок 01: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб 8;

- рядок 02: середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб 0;

- рядок 03: норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць 1;

- рядок 04: фонд оплати праці штатних працівників, грн 852576,15;

- рядок 05: середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн 106572,02;

- рядок 06: кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць 0,00;

- рядок 07: сума коштів адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн 53286,01.

Розрахунок розміщено в електронному кабінеті ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024 о 10:42 год., що підтверджується квитанцією від 07.03.2024.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення належної до сплати суми 53 286,01 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у 2023 році відповідач не подавав до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Наведене свідчить про те, що відповідач не вживав всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та їх працевлаштування на вакантні посади.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Щодо врахування працівника, який працює за сумісництвом, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок визначення середньооблікової кількості працівників визначається Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005.

Згідно з п. 1.8 Інструкції №286, показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.

За положенням пп. 2.1.1 п.2.1 Інструкції №286, фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків). До його складу належать: винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

Згідно з пп. 2.6.1 п. 2.6 Інструкції №286, не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

Згідно з п. 3.1 Інструкції №286, середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п.1.5. Інструкції №5, програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.

Фонд оплати праці інших категорій працівників (сумісників або тих осіб, які зайняті за договорами цивільно-правового характеру) розподіляється на складові на загальних підставах згідно з Інструкцією. При цьому суми оплати праці вищезгаданих категорій у формах державних статистичних спостережень відображаються у фонді оплати працівників позаоблікового складу та не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників облікового складу підприємства.

За положенням пп. 2.1.1 п.2.1 Інструкції №5, фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків). До його складу належать: винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

Отже, Інструкція №286 містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до середньооблікової та облікової кількості штатних одиниць.

Таким чином, для визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на рік враховуються всі категорії працівників облікового складу за виключенням працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом.

Отже, особи, які працювали за сумісництвом у відповідача у 2023 році не повинні були включатися до розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 26.11.2024, у ФОП ОСОБА_2 на протязі 2023 року в жодному місяці не працювало більше 8 працівників.

За даними інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 з 20.04.2017 року перебуває за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Павлоградська ДПІ як ФОП, та надано таблицю, яка відображає кількість працюючих в нього осіб. В сьомому стовбці зазначена кількість працюючих осіб з наявною трудовою книжкою, в восьмому кількість працюючих з неповним робочим часом.

Середньо-арифметичне значення робітників у ФОП ОСОБА_1 складає: сума робітників за рік/12 місяців = 7,41 тобто є менше 8 працівників.

Також, відповідачем були надані накази про прийняття на роботу двох осіб, які працювали за сумісництвом у відповідача у 2023 році.

Отже, у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов`язок реєстрації як роботодавця у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначені документи додані відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вищенаведені обставини, з урахуванням приписів Інструкції № 286, колегією суддів встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 в 2023 році становила 7,41 осіб, а тому відповідач у 2023 році не мав обов`язку щодо виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, встановлених Законом. Отже, підстави для нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу були відсутні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 160/17885/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак