Постанова від 26.06.2025 по справі 380/24232/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24232/24 пров. № А/857/10798/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року (головуючий суддя Сподарик Н.І., м.Львів) у справі № 380/24232/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.12.2024 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області № 841-РЛ від 15.11.2024 про відмову у видачі ліцензії ТОВ «Мартін Енерджі Груп»; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видати ТОВ «Мартін Енерджі Груп» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Холодновідка, вул. Городоцька, буд. 1 на підставі поданої заяви із вхідним номером №36289/АП від 28.10.2024.

Позов обґрунтовує тим, що для здійснення роздрібної торгівлі пальним має намір використовувати належне товариству на праві власності обладнання - модулі для заправки (ємності, паливо-роздавальні колонки), які не є нерухомим майном і монтаж яких за місцем торгівлі не є об`єктом будівництва у розумінні ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), а відтак воно не може бути введено в експлуатацію відповідно до ст.39 Закону №3038-VI і на нього не може бути виданий акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Наполягає, що ним подано повний перелік документів для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не повною мірою з`ясовано обставини справи, застосовано норми матеріального права, які втратили чинність та не враховано практику Верховного Суду у аналогічних правовідносинах. При цьому, суд не дослідив висновок судового експерта та ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка звільняє позивача від надання документів щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Суд першої інстанції протиправно не знайшовши підстав для задоволення основної вимоги про скасування розпорядження, так само й безпідставно відмовив у задоволенні похідної вимоги щодо зобов`язання контролюючого органу видати ліцензію скаржнику.

28.04.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, твердження апелянта - що рішення не є, а ні конкретизованим, а ні обгрунтованим, а ні чітким, а ні вмотивованим, не заслуговує на увагу, так як ГУ ДПС у Львівській області чітко наведено мотиви прийняття рішення щодо відмови у видачі ліцензії ТзОВ «Мартін Енерджі Груп», що підтверджується листом ГУ ДПС у Львівській області «Про відмову у видачі ліцензії» від 15.11.2024 №35068/6/13-01-09 04-13. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що докази та обґрунтування, наведені позивачем у апеляційній скарзі жодним чином не спростовують рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» зареєстроване як юридична особа, за адресою: 81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Львівське шосе, 1; код ЄДРПОУ 43759280.

Основним видом економічної діяльності позивача є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний). Інші: 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

28.10.2024 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області із заявою щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 81112, Львівський район, с. Холодновідка, вул. Городоцька, 1, з додаванням наступних документів: копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; копію дозволу на виконання або експлуатування обладнання, призначене для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах; копію договору оренди №01/04/24-он; копію Акту введення в експлуатацію основних засобів; платіжну інструкцію №1164; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нежитлове приміщення; копію витягу з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку - Кадастровий номер: 4623683700:02:001:0017; копію висновку експерта по результатах проведення будівельно-технічної експертизи за зверненням директора ТзОВ «Мартін Енерджі Груп» Ковальського О.Р. №59/24.

За результатами розгляду наданого позивачем пакета документів відповідачем прийнято рішення про відмову у видачі ліцензій, у зв`язку з відсутністю: акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Рішення оформлене розпорядженням від 15.11.2024 № 841-РЛ «Про відмову у видачі ліцензії».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (Закон №481/95-ВР).

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно з частинами 34, 35 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам). У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (частина 39 статті 15 Закону №481/95-ВР).

Таким чином, для здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону № 481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.

Частиною 3 статті 18 Закону №481/95-ВР встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Положення частини 3 статті 18 у системному зв`язку із положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР необхідно розуміти так, що тимчасово - до 1 січня 2022 року право на отримання ліцензії на виробництво пального, оптову або роздрібну торгівлю пальним або зберігання пального без подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, мають суб`єкти господарювання, що у встановленому законом порядку до 1 січня 2014 року набули право власності на кожен з об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; у разі розміщення нових об`єктів на відповідній території або у разі, якщо на такі об`єкти не набуто право власності відповідно до закону до 1 січня 2014 року, для отримання ліцензії на вищезазначені види господарської діяльності необхідно подати документ, що підтверджує прийняття об`єктів в експлуатацію, якщо ці об`єкти потребують введення в експлуатацію відповідно до законодавства.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на п. 2 та 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року (Правила) в редакції, яка станом на дату прийняття рішення не є чинною.

Так, редакція Правил, в якій містилось визначення понять стаціонарної, пересувної та контейнерної АЗС зазнала змін на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 1159 від 04.12.2019 року.

Відповідно, Правила в новій редакції не оперують поняттями на які посилається суд в своєму рішенні, оскільки є виключеними на підставі згаданої вище постанови КМ України.

При цьому, згідно Правил в редакції від 14.01.2020 року, а саме п.2, термін «автозаправна станція» вживається у значенні, наведеному в ДБН Б.2.2 12:2019 «Планування і забудова територій».

Згідно п. 3.2. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберiгання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

Так, у цьому ж ДБН наявна таблиця 10.9 під назвою Класифікація АЗС за їх категорією, де чітко визначено 4 типи АЗС за їх технологічним рішенням, а саме залежно від розміщення резервуара відносно ПРК, визначення яких наведено в розділі З Терміни і визначення: Традиційна автозаправна станція це автозаправна станція з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів зберігання палива і паливно-роздавальних колонок (п. 3.63); Блочна автозаправна станція це автозаправна станція з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням паливороздавальних колонок над резервуаром зберігання палива та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9); Модульна автозаправна станція це автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива (п. 3.38); Контейнерна автозаправна станція це установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.32).

Тобто, чинне законодавство оперує вищевказаними поняттями щодо визначення класифікації АЗС. Відповідно, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосував норми матеріального права в редакції, яка втратила чинність та невірно визначив, що обладнання, яке використовує апелянт належить до стаціонарної АЗС. Більше того, Порядок в чинній редакції та ДБН Б.2.2-12:2019 не містять визначень поняття «стаціонарна автозаправна станція».

Крім того, посилаючись на Прядок в редакції який втратив чинність, суд першої інстанції посилається на п. 3 та зазначає, що: «використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС».

Також, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21 дійшов наступних висновків: «для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику, як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту».

Апеляційний суд вказує, що поняття «цілісний заводський виріб» охоплює в себе такі елементи, як паливороздавальні колонки та резервуари. Тобто, ці два устаткування є цілісним заводським виробом, який установлений на покритті із бруківки та не являється об`єктом нерухомого майна та не підпадає під визначення об`єкт завершеного будівництва.

Разом з тим, як вбачається із Акта введення в експлуатацію основних засобів від 01.09.2024 року, відповідні об`єкти (резервуари, паливороздавальні колонки), які знаходяться за адресою Львівська обл., Львівський р-н., с. Холодновідка, вул. Городоцька, буд. 1, було введено в експлуатацію. Відповідно, наведене свідчить, що торгівля пальним, яку планує здійснювати позивач, проводиться через модульні автозаправні станції, які відносяться до автозаправних станцій з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, улаштування яких здійснюється без проведення будівельних робіт, оскільки обладнання та споруди розміщуються без фундаменту та без підземного розміщення резервуарів.

Суд першої інстанції в мотивах відмови в позові, зокрема, звертає увагу на висновок будівельно-технічного дослідження, проведене судовим експертом Р.П. Бочуляк №59/24 від 09.09.2024 та зазначає, що у даному висновку встановлено, що обладнання (модуль заправки автомобілів моторним паливом та модуль для заправки автомобілів зрідженим газом), яке позивач має намір використовувати для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, є наземним обладнанням, яке складається з декількох частин, та не має фундаменту. Досліджувані об`єкти не є об`єктами нерухомого майна, оскільки можуть бути переміщені без руйнації, знецінення та зміни цільового призначення та можуть бути вільно переміщені у просторі без заподіяння шкоди, тобто є рухомим майном, а тому відповідно на них не можуть бути надані акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Однак, із даного висновку не вбачається вищевказаних тверджень експерта.

Натомість, у висновку експерта №59/24 від 09.09.2024 року зазначено, що: «міні АЗС яка розташована на орендованій земельній ділянці за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Холодновідка, вул. Городоцька, 1 та складається з паливороздавальної колонки «Slavutich», зав. № 0867, рік випуску 2018, країна виробник Україна; резервуару РГС-4,9, зав. № 010524, рік виготовлення - 2002, країна виробник - Україна; резервуару РГС-10, зав. № 130324, рік виготовлення - 2002, країна виробник - Україна; резервуару РН1-15-1900, зав. № 0117/19, рік виготовлення - 2017, країна виробник - Україна; паливороздавальної колонки «Slavutich», зав. № 3434, рік випуску 2024, країна виробник Україна, фактично являється окремими елементами технологічного устаткування міні АЗС яке встановлено на покриття з бруківки, а тому не являється об`єктом нерухомого майна та не підлягає під визначення - об`єкт завершеного будівництва. У відповідності до чинного законодавства дозвіл на початок будівництва та прийняття в експлуатацію міні АЗС, яка розташована на орендованій земельній ділянці за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Холодновідка, вул. Городоцька, 1, не потрібно, тому, що дана міні АЗС не являється об`єктом нерухомого майна та відповідає п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію».

Варто зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п. 7 Постанови КМ України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», до будівельних робіт, які не потребують документів належить розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Оскільки при влаштуванні модульної автозаправної станції позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, обладнання останнього розміщено на бетонному майданчику, без улаштування фундаменту, розміщення таких АЗС не потребує документів, що дають право на їх будівництво, та, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що не було враховано судом першої інстанції. Відповідно, судом не досліджено, що міні АЗС на якій позивач розташовує обладнання є цілісним стаціонарним заводським виробом, відповідно його розміщення не потребує отримання дозволу на будівництво та подальшого введення в експлуатацію.

Колегія суддів звертає увагу, що модульні заправки (міні АЗС) є рухомим майном, тобто матеріальним об`єктом, який може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що у позивача не виникло обов`язку щодо отримання актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального для провадження підприємницької діяльності за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Холодновідка, вул. Городоцька, 1. При цьому, Західним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці видано дозвіл на виконання газонебезпечених робіт та інших, а також експлуатування обладнання. Як вбачається із Акта введення в експлуатацію основних засобів від 01.09.2024 року, відповідні об`єкти (резервуари, паливороздавальні колонки), які знаходяться за адресою Львівська обл., Львівський р-н., с. Холодновідка, вул. Городоцька, буд. 1, було введено в експлуатацію.

Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в позові.

Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн за подання адміністративного позову та 3633,60 грн. (3028,00*1,5*0,8) за подання апеляційної скарги на рішення суду. Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то таким чином на користь позивача слід стягнути 6661,60 грн. (3028,00 + 3633,60) сплаченого судового збору.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 380/24232/24 скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області № 841-РЛ від 15.11.2024 про відмову у видачі ліцензії ТОВ «Мартін Енерджі Груп».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видати ТОВ «Мартін Енерджі Груп» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Холодновідка, вул. Городоцька, буд. 1 на підставі поданої заяви із вхідним номером № 36289/АП від 28.10.2024.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ - 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» (код ЄДРПОУ - 43759280) сплачений судовий збір в сумі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар