Ухвала від 26.06.2025 по справі 260/3932/22

УХВАЛА

26 червня 2025 року

м. Київ

справа №260/3932/22

адміністративне провадження №К/990/24294/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Глагола Галина Петрівна, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України (далі - третя особа), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати наступні накази командирів Військової частини НОМЕР_1 : наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2022 №68-СТ про самовільне залишення частини ОСОБА_1 в період з 28.05.2022 по 05.06.2022; наказ про визнання ОСОБА_1 таким що самовільно залишив службу з 28.05.2022 по 05.06.2022 та призначення службового розслідування №68-А від 30.05.2022; наказ про усунення від виконання службових обов`язків за посадою ОСОБА_1 та відсутність на місці служби №113-СТ від 14.07.2022; наказ №71 від 11.06.2022 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани; наказ №51 від 03.06.2022 про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу); наказ №141 від 04.07.2022 р. про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- розрахувати та виплатити на користь позивача, грошове забезпечення та додаткову винагороду за наступні періоди та в наступних розмірах: в період з 28.05.2022 по 05.06.2022 за 20 днів грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років винагороду за особливості проходження служби); в період з 01.05.2022 по 03.06.2022 за травень, червень премію в розмірі 247% посадового окладу та додаткову винагороду в розмірі по 100000,00 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій(проведення заходів); в період з 04.06.2022 по 31.07.2022: премію в розмірі 247% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років, а також додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 на місяць, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби;

- стягнути із Відповідача 1 та Відповідача 2 понесені ОСОБА_2 судові витрати в сумі 5000,00 гривень, які складаються витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Глагола Г.П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, в касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судами застосовано Постанову КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) без урахування висновку викладеного у постановах Верховного Суду від 08.05.2024 у справі №620/546/23, від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, від 10.04.2025 у справі № 240/30599/23.

Обов`язковими умовами при скарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Однак скаржник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права у наведених постановах викладено висновок, який не врахований судом апеляційної інстанції.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому посилання на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, не є належним обґрунтуванням такої підстави, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами у справі обставин, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, Суд звертає увагу скаржника, що касаційна скарга містить доводи щодо неврахування висновків Верховного Суду в частині застосування Постанови № 168, тоді як вимоги виплатити грошового забезпечення та додаткової винагороди є похідними.

Водночас, доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права в частині вимог скасування наказів про самовільне залишення частини, наказ про усунення від виконання службових обов`язків за посадою, дисциплінарного стягнення у вигляді догани, у взаємозв`язку з частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не наведено.

Також, Суд зазначає, що висновки схожих за змістом правовідносин були предметом розгляду у постанові Верховного суду від 24.06.2025 у справі № 420/13755/23, де судом встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн та 30 000 грн не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції та зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.

Так, частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема:

- суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо посилання скаржника про встановлення судом обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, Суд вважає за належне зазначити таке.

Згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Варто зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Проте, усупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань недопустимості вказаних доказів на основі яких суд встановив обставини, що мають істотне значення.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин, цитати нормативних актів та незгоду заявника із оскаржуваними судовими рішеннями.

Отже, Суд вважаю необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги в частині обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Глагола Галина Петрівна, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду