Постанова від 26.06.2025 по справі 916/3542/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3542/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС»

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса, повне рішення складено 31.03.2025)

у справі №916/3542/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теністий 2007»

до відповідача: Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»

про стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Коротка історія справи

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.08.2024, просило стягнути заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг за період з 01.10.2019 по 29.07.2024 у розмірі 102390,42 грн, пені у розмірі 1883,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 62639,29 грн, 3% річних у розмірі 14831,93грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи із моменту набуття права власності на квартиру №34 у будинку за адресою: пров. Педагогічний, 3/3, у м. Одесі, та станом на момент звернення до суду із даним позовом, відповідач отримує житлово-комунальні послуги, проте не здійснює розрахунки за них із позивачем, який з 2007 року є балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного будинку та на підставі договору з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку з 2008 року по теперішній час надає власникам квартир та приміщень у будинку комплекс послуг з його утримання та утримання прибудинкової території, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість за оплату послуг перед позивачем у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

19.08.2024 за вказаною позовною заявою Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі №916/3542/24, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 залучено до участі у даній справі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теністий 2007» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за період з 01.10.2019 по 29.07.2024 у розмірі 102390,42 грн, пені у розмірі 1883,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 62639,29 грн, 3% річних у розмірі 14831,93 грн відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги та не надано суду належні і допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що позивачем у повному обсязі доведено факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також виникнення у Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС», а саме: надано суду первинні документи та договори на підтвердження фактичного надання житлово-комунальних послуг за досліджуваний період.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 14.04.2025 за вх.№1553/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3542/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3542/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3542/24.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 181745,62 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 01.05.2025 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також вказаною ухвалою суду від 01.05.2025 встановлено учасникам справи строк до 16.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 16.05.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Відповідач та третя особа про розгляд справи в суді апеляційної інстанції повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.01.2007 зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» (позивач у справі).

Основні види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» згідно КВЕД-2010:

-68.32. Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту;

-81.10. Комплексне обслуговування об`єктів.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» згідно пункту 3.2. статуту є організаційне забезпечення поточного утримання, ремонту та благоустрою житлового фонду, нежитлових споруд, їх інженерного обладнання та прилеглих територій, організація надання різного виду послуг, пов`язаних з експлуатацією, утриманням та ремонтом житлового та нежитлового фонду і одержанні прибутку в інтересах засновника.

На підставі акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 25.12.2007, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теністий-2007» передало зі свого балансу, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» прийняло на баланс житловий будинок за адресою: м. Одеса, пров. Педагогічний 3/3, загальною площею 9124, 2 кв.м, житловою площею 4445, 61 кв.м.

01.04.2008 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Теністий 2007», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС», як виконавцем, укладено договір на управління житловим фондом та обслуговуванням будинку і прибудинкової території.

Відповідно до пункту 1.1. договору від 01.04.2008 замовник відповідно до рішення своїх органів управління передає, а виконавець приймає на себе у межах прав та обов`язків, закріплених за ним цим договором, наступні функції: управителя, балансоутримувача, виконавця послуг з утримання будинку і прибудинкової території, виконавця послуг водопостачання і водовідведення.

Предметом договору від 01.04.2008 є житловий будинок за адресою: пров. Педагогічний, №3/3. Балансова вартість будинку (станом на 01.04.2008) становить 17121923,31 грн. Технічні та економічні характеристики будинку наводяться в акті приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. розділу «Цілі та предмет договору»).

Згідно із пунктом 1.4. договору від 01.04.2008 метою договору є: управління майном, облік його балансової вартості, вирішення питань, пов`язаних із збереженням цього майнового комплексу; утримання житлового будинку, прибудинкової території та об`єктів зовнішнього благоустрою відповідно до норм чинного законодавства; надання мешканцям будинку послуг водопостачання та водовідведення.

Пунктом 3.1.1. договору від 01.04.2008 визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати управління майном, що є предметом цього договору.

За умовами пункту 3.1.3. договору від 01.04.2008 виконавець зобов`язаний здійснювати у встановленому порядку оперативний та бухгалтерський облік нарахувань власникам житлових та нежитлових приміщень (за послуги з управління майном, з утримання будинку та прибудинкової території, за послуги водопостачання та водовідведення, за внесками до аварійно-відновлювального фонду та інших цільових фондів за рішенням загальних зборів членів ОСББ) та здійснюваних ними платежів, видачу власникам житлових та нежитлових приміщень розрахункових документів (ведення особових рахунків).

Пунктами 3.2.4. та 3.2.5. договору від 01.04.2008 передбачено, що виконавець має право на власний розсуд здійснювати набір фахівців для робіт, що відносяться до виконання цього договору; залучати третіх осіб на умовах підряду для виконання робіт і надання послуг, що відносяться до виконання цього договору, і у тому числі на конкурсній основі.

Виконавець має право у тісній співпраці з правлінням ОСББ застосовувати до власників житлових та нежитлових приміщень заходи зі стягнення заборгованості за невнесення плати за житлово-комунальні послуги, пені та штрафних санкцій, а також завданої шкоди у встановленому чинним законодавством порядку (пункт 3.2.8. договору від 01.04.2008).

У пункті 4.1.1. договору від 01.04.2008 сторони погодили, що вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території визначається у додатку №1 до цього договору.

Згідно з пунктом 4.1.2. договору від 01.04.2008 вартість послуг з водопостачання та водовідведення не є предметом договору та визначається відповідно до рішень виконкому Одеської міської ради.

За пунктом 4.1.3. договору від 01.04.2008 вартість послуг з управління та балансоутримання становить 1,72 грн /кв.м.

Вартість послуг, віднесених Законом «Про житлово-комунальні послуги» до третьої групи не є предметом цього договору. Послуги, не передбачені цим договором, здійснюються за додаткову плату, яка встановлюється за домовленістю сторін. (пункт 4.1.4. договору від 01.04.2008)

Відповідно до пункту 4.3.1. договору від 01.04.2008 виконавець розраховує вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005, та інших нормативно-правових актів з питань ціноутворення.

За положеннями договору від 01.04.2008 нові тарифи на послуги водопостачання та водовідведення набувають чинності відповідно до рішень виконкому про їх затвердження (пункт 4.2.3.); нові тарифи на послуги, передбачені пунктом 4.1.4. цього договору, набувають чинності після затвердження загальними зборами членів ОСББ фінансового плану (кошторису) або змін до фінансового плану (кошторису) і запропонованого тарифу, у строк, визначений загальними зборами членів ОСББ (пункт 4.2.4.); нові тарифи на послуги, що належать до третьої групи, та внески до цільових фондів, що запроваджуються за рішеннями загальних зборів членів ОСББ, набирають чинності згідно рішень про їх затвердження та у строк, визначений такими рішеннями (пункт 4.2.5.); виконавець доводить до відома громадян вартість послуг, що надаються, письмовими повідомленнями, а також розміщує про це розгорнуту інформацію у місці, відведеному для прийому громадян (пункт 4.2.6.).

Пунктом 6.1. договору від 01.04.2008 визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються на умовах та у строк, передбачених договорами, що укладаються відповідно до пунктів 5.1. та 5.2.

За умовами пункту 8.1. договору від 01.04.2008 замовник передає будинок та передбачену цим договором документацію у 15-дненний строк з дня підписання сторонами цього договору на умовах, передбачених «Порядком передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс», затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1521 від 11.10.2002.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.09.2008. Виконавець набуває прав та обов`язків, визначених цим договором, після підписання сторонами акту приймання-передачі, передбаченого пунктом 8.1. цього договору (пункт 12.1 договору від 01.04.2008).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 30.09.2019 здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру №34 в будинку за адресою: м. Одеса, пров. Педагогічний 3/3, за Акціонерним товариством «Альфа-Банк».

У подальшому, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило назву на «СЕНС БАНК», про що 30.11.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування позивача.

Таким чином, Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» є власником квартири №34 в будинку за адресою: м. Одеса, пров. Педагогічний 3/3.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що ним надано відповідачу послуги з утримання будинку і прибудинкової території у період з 01.10.2019 по 29.07.2024 на загальну суму 102390,42 грн.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг на вказану суму, позивач надав кошторис надання послуг управління багатоквартирним будинком, виписки за рахунком за 2020 2024 роки, податкові декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС», рахунки, які містять кількість, ціну та вартість наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, акти здачі-прийняття робіт, акти виконаних робіт, видаткові накладні, акти надання послуг підрядними організаціями, інформацію про зміну тарифів тощо.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за період з 01.10.2019 по 29.07.2024 на загальну суму 102390,42 грн, а також пеню у розмірі 1883,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 62639,29 грн та 3% річних у розмірі 14831,93 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно із статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №761/48615/18-ц.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із статтею 5 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1)житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2)комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За приписами статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Положеннями статей 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц зроблено висновок, що хоча в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений законом обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що незважаючи на відсутність підписаного між сторонами акту приймання-передачі житлового будинку на баланс до договору на управління житловим фондом та обслуговуванням будинку і прибудинкової території від 01.04.2008, між сторонами у справі фактично склалися саме такі договірні правовідносини, оскільки позивачем житлово-комунальні послуги фактично надаються, а тому відповідач, як власник нерухомого майна, зобов`язаний їх оплачувати. Крім того, факт передачі відповідного будинку на баланс позивача підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, який хоча і є датованим 25.12.2007, тобто раніше за укладений між сторонами договір, однак відповідні обставини не спростовані відповідачем.

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.

Із наданого позивачем розрахунку боргу та оборотно-сальдової відомості вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість в сумі 102290,42 грн за період з 01.10.2019 по 29.07.2024 за надані позивачем житлово-комунальні послуги, які складаються із внесків на УБПБ, за вивіз побутових відходів, за постачання води, за ліфт та за охорону.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Втім, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг в сумі 102290,42 грн за період з 01.10.2019 по 29.07.2024. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем наявність вказаної заборгованості не спростована, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» в частині стягнення з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на його користь основного боргу в сумі 102290,42 грн підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач звернувся із відповідним позовом 19.08.2024, у зв`язку з чим має застосовуватись строк позовної давності до усіх нарахованих сум до 19.08.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України , частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, за грошовими зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України ).

За положеннями пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Колегією суддів встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, та лише постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651 був скасований з 01.07.2023, що свідчить про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення із відповідним позовом.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Передбачене законом статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Врахувавши викладені приписи чинного законодавства, а також невиконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості наданих позивачем послуг у передбачений в договорі строк, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат колегією суддів встановлено, що він має недоліки, оскільки позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу 102290,42 грн, який виник станом на 29.07.2024, а період для нарахування визначає, починаючи з 01.10.2019. Однак, станом на 01.10.2019 у відповідача не було боргу у сумі 102290,42 грн, а заборгованість була у сумі 1417,65 грн та відповідно до поданого позивачем розрахунку кожного місяця змінювалась шляхом збільшення у зв`язку із щомісячним нарахуванням відповідачем плати за житлово-комунальні послуги та їх несплатою відповідачем.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, виходячи із заборгованості, яка існувала в кожному місяці, за яким встановив, що сума 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, становить 6940,49 грн, сума інфляційних втрат становить 27189,89 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню

Крім того, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (дію частини першої статті 26 зупинено до 1 липня 2020 року згідно із Законом №533-IX від 17.03.2020) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

За усталеною практикою Верховного Суду господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач просить стягнути загалом 1883,98 грн пені, а саме: за період з 01.11.2019 по 01.03.2020 - 1 249,16 грн та за період з 01.08.2023 по 01.10.2023 - 634,82 грн на підставі частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та враховуючи обмежувальні заходи, які діяли у період дії карантину.

Однак, розрахунок пені позивача також має недоліки, а саме, останнім невірно нараховується пеня на всю суму боргу, яка станом на 01.11.2019 та станом на 01.08.2023 ще не існувала, у зв`язку з чим колегією суддів виконано власний розрахунок, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання відповідного зобов`язання, та встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 29,11 грн.

Таким чином, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність заборгованості відповідача зі сплати житлово-комунальних послуг у розмірі 102390,42 грн, пені у розмірі 29,11 грн, інфляційних втрат у розмірі 6940,49 грн та 3% річних у розмірі 1417,65 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3542/24 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 102390,42 грн основного боргу, 29,11 грн пені, 6940,49 грн інфляційних втрат та 1417,65 грн - 3% річних, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно їх задоволенню. З урахуванням того, що позовна заява та апеляційна скарга були подані у електронній формі з використанням системи «Електронний суд», до ставки судового збору підлягає застосуванню понижуючий коефіцієнт 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3542/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 102390,42 грн основного боргу, 29,11 грн пені, 6940,49 грн інфляційних втрат та 1417,65 грн - 3% річних, позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» 102390,42 грн основного боргу, 29,11 грн пені, 6940,49 грн інфляційних втрат, 1417,65 грн - 3% річних та 1453,44 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ЖИЛСЕРВІС» 2180,16 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 26.06.2025.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран