Постанова від 19.05.2025 по справі 910/7860/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2025 р. Справа№ 910/7860/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.05.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 (повний текст рішення складено 27.09.2024)

у справі №910/7860/22 (суддя Бондаренко - Легких Г. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології»

про стягнення 1736748,61 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (далі - відповідач) про стягнення 1736748,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 № 42/20, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 1736748,61 грн. плати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2023 касаційну скаргу ТОВ «Інноваційні транспортні технології» задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/7860/22 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" заборгованість в сумі 1736748 (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч сімсот сорок вісім) грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 26 051 (двадцять шість тисяч п`ятдесят одна) грн 23 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 14.10.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи в частині, що стосується поштового відправлення №0208108026308, та не з`ясовано судом факту повідомлення відповідача у паперовому вигляді про надходження цього поштового відправлення; висновки суду в частині електронного листування та строку виконання грошового зобов`язання відповідачем не відповідають встановленим обставинам справи; судом не доведено обставин в частині того, що послуги за актом від 19.01.2022 були начебто надані відповідачу; судом не з`ясовано обставини в частині переходу користування вагонами відповідачем та розміру плати за користування.

Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив невідповідність фактичним обставинам справи висновку про те, що надсилання цінного листа з описом вкладення із зазначенням неправильного номера мобільного телефону за відсутності даних про повідомлення у паперовій формі, є достатнім для того, аби вважати документи, які містилися в цьому листі, надісланими належним чином відповідачу.

В порушення вказівки суду касаційної інстанції суд не з`ясував, чи було відповідача повідомлено у паперовому вигляді про надходження на його адресу поштового відправлення №0208108026308.

Вважає, що судом у невідповідність до матеріалів справи допущений висновок про те, що надсилання електронною поштою не підписаних електронним підписом сканкопій первинних документів, зокрема актів виконаних робіт свідчить про належне надсилання цих документів відповідачу.

Апелянт посилається на те, що судом не з`ясовано, з якого саме дня акти виконаних робіт та звіряння рахунків вважаються підписаними та в які саме дні розпочався та закінчився строк оплати за актами від 31.12.2021 та від 19.01.2022.

Вважає, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок про те, що послуги, зазначені в актах від 31.12.2021 та від 19.01.2022, мали бути оплачені в порядку п.2 додатка від 26.11.2021, тобто в порядку попередньої оплати, хоча рахунки на оплату таких послуг складалися вже після періоду їх надання.

На думку апелянта, суд допустив недоведеність того, що наступні операції навантаження начебто виконувались відповідачем, а послуги з користування вагонами, вказані в акті від 19.01.2022, начебто були надані відповідачу внаслідок неврахування наданих відповідачем копій накладних, складених після наступних навантажень, у контексті того, що структура вартості послуги позивача не включає в себе сплату ним провізних платежів у разі використання вагонів відповідачем (його контрагентом).

Апелянт зазначає, що судом не з`ясовано період користування вагонами та розмір плати за таке користування з урахуванням того, що користування вагонами з боку відповідача припинилось, коли вагони почали слідувати на ст.Золотнишине у порожньому стані під навантаження, не пов`язане з відповідачем (його контрагентом).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7860/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7860/22.

21.10.2024 матеріали справи №910/7860/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надсилання копії апеляційної скарги до електронного кабінету позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

04.11.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.11.2024) на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 представником апелянта подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено квитанції №1989218 та №1989219 про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» та позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/7860/22, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням Керівника апарату від 13.03.2025 №09.1-08/797/25 згідно рішення Вищої ради правосуддя від 20.02.2025 про звільнення судді Північного апеляційного господарського суду Агрикової О.В., справу №910/7860/22 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 справу №910/7860/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Мальченко А.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/7860/22, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин та з`ясування питань, що виникли під час розгляду справи, в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 19.05.2025.

До матеріалів справи від представника позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній спростовує доводи апелянта та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.05.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.05.2025 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

В судовому засіданні 19.05.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між позивачем, як експедитором (ТОВ «Інноваційна транспортна компанія»), та відповідачем, як клієнтом (ТОВ «Інноваційні транспортні технології»), укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 №42/20 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач приймає на себе зобов`язання за дорученням відповідача, за винагороду, здійснювати від свого імені і за рахунок відповідача організацію перевезень вантажів відповідача в залізничному рухомому складі.

Відповідач відшкодовує позивачу всі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує позивачу винагороду (плату) за надані відповідно до цього Договору послуги (п. 1.1, 1.2 Договору).

Розділом 3 Договору визначений порядок розрахунків, а саме, зокрема:

- узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими відповідачем заявками, розмір винагороди позивача, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 3.8 Договору);

- сторони підписують акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків. В акті виконаних робіт позивач зазначає суму всіх фактично понесених витрат, у зв`язку із виконанням зобов`язань (п. 3.9 Договору);

- акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті відповідачем протягом 3-х робочих днів з дня отримання від позивача та повернуті позивачу підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім`я та по-батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акту. Якщо протягом 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень відповідача до акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, позивач вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються відповідачу не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.10 Договору);

- остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11 Договору).

Пунктами 10.1 та 10.2 укладеного правочину сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами (10.11.2020) і діє до 30.12.2020 включно. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

На виконання умов п. 3.8 Договору, 26.11.2021 між сторонами договору (спору) підписано додаток до договору (далі по тексту Додаток до договору), відповідно до п. 1 якого сторони узгодили, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18500,04 грн. Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає:

- плату за користування власним (орендованим) вагоном;

- винагороду (плату) експедитору.

Пунктом 2 додатку до Договору визначено, що оплата вартості послуг з організації перевезень сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати впродовж 3-х робочих днів з дати виставлення експедитором рахунку.

Відповідно до п. 3 додатку до Договору клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

Станом на 01.12.2021 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" була наявна заборгованість за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020 у розмірі 74002,69 грн.

Також позивач стверджує, що ним у грудні 2021 та січні 2022 надані відповідачу послуги за Договором на загальну суму 3739 249,92 грн згідно актів виконаних робіт та звітів, а саме:

- за актом виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н в розмірі 2 183 004,72 грн (акт за грудень 2021);

- за актом виконаних робіт від 19.01.2022 № б/н в розмірі 1 556 245,20 грн. (акт зва січень 2022)

Акт виконаних робіт за грудень 2021 на суму 2183004,72 грн підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Акт виконаних робіт за січень 2022 року на суму 1 556 245,20 грн підписаний тільки зі сторони позивача.

При цьому, позивач стверджує, що враховуючи положення пункту 3.10 Договору, такий акт вважається підписаним зі сторони відповідача, приймаючи до уваги направлення, зокрема, такого акту та акту звірки розрахунків на адресу місцезнаходження відповідача та відсутність мотивованих заперечень останнього щодо його підписання.

Оплата отриманих послуг за Договором здійснена відповідачем частково в сумі 2 076 504,00 грн згідно платіжних доручень №3458 від 03.12.2021 у розмірі 795 504, 00 грн, №3476 від 06.12.2021 у розмірі 851 000, 00 грн, №3510 від 10.12.2021 у розмірі 200 000, 00 грн, №3890 від 04.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №3922 від 08.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №3968 від 15.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №3993 від 18.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №4018 від 22.02.2022 у розмірі 30 000, 00 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи, вказаними платежами відповідачем сплачена заборгованість в сумі 74 002,69 грн., яка існувала станом на 01.12.2021, за попередньо здійснені перевезення та частково оплачений акт виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н, а саме: на суму 2 002 501,31 грн.

Таким чином, підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати позивачу вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась перед позивачем заборгованості за актами виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н та від 19.01.2022 № б/н у загальному розмірі 1 736 748,61 грн, а саме

- за актом виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н в розмірі 180 503,41 грн.;

- за актом виконаних робіт від 19.01.2022 № б/н в розмірі 1 556 245,20 грн.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 736 748, 61 грн.за надані послуги з первезення.

Доводи позивача по суті позовних вимог зводяться до наступного:

(1) оригінали актів виконаних робіт від 31.12.2021 та від 19.01.2022, звіти експедитора із розрахунками вартості наданих транспортно-експедиторських послуг до цих актів та рахунків на оплату № Э01220027 від 31.12.2021 та № Э01001 від 19.01.2022 направлялись відповідачу спочатку на адресу місцезнаходження відповідача за допомогою служби кур`єрської доставки, а потім цінним листом з описом вкладення, але були повернуті позивачеві «за закінченням терміну зберігання»;

(2) факт надання транспортно-експедиторських послуг, окрім, актів виконаних робіт від 31.12.2021 та від 19.01.2022 підтверджуються також міжнародними залізничними накладними (СМГС);

(3) позивачем було вчинено достатні дії для вручення відповідачеві всіх документів, які стосуються плати за користування вагонами у розмірі 1566245, 20 грн;

(4) сторони у п. 3 додатку від 26.11.2021 до Договору чітко визначили, що після спливу 240 годин (10 діб), які обчислюються з дати однієї операції з навантаження до дати другої операції з навантаження незалежно від того, хто саме здійснює друге навантаження (відповідач, його контрагент чи інша особа) нараховується плата за користування вагонами;

(5) додатком від 26.11.2021 до Договору сторони не погоджували, що позивач зобов`язується надавати відповідачу транспортно-експедиторські послуги за кільцевим маршрутом ст. Золотнишине Південної залізниці - ст. Західних прикордонних переходів - ст. Золотнишине Південної залізниці.

Заперечення відповідача щодо позовних вимог зводяться до наступного.

(1) пункт 3 додатку від 26.11.2021 до Договору передбачає внесення плати за користування наданими позивачем вагонами лише у тому разі, якщо вагони позивача надаються під навантаження саме відповідачу. Якщо ж наступна операція з навантаження відбувається поза процесом надання послуг відповідачу, то й користування вагонами за період між цими двома операціями з його боку відсутнє;

(2) кінцева точка пільгового періоду, визначеного пунктом 3 додатку від 26.11.2021 до Договору не залежить від відповідача. Отже, відповідач не повинен вносити плату за користування вагонами, якщо друге навантаження на залізничній станції виконується вже не відповідачем та не в рамках укладеного договору з відповідачем;

(3) із 165 вагонів, вказаних у звіті експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 лише 7 вагонів були використані після другої операції з навантаження для організації перевезень вантажів за Договором №42/20 від 10.11.2020. Інші 158 вагонів, попередньо подані позивачем відповідачу для організації перевезень останнього, були повернуті на ст. Золотнишине Південної залізниці під операції з навантаження, що відбулися вже не в рамках виконання умов укладеного з відповідачем договору (додаткової угоди до такого договору);

(4) вказане підтверджується тим, що відповідач не виступав платником провізних платежів по 158 вагонах щодо яких позивач не надав в матеріали справи накладні СМГС;

(5) позивач не вчинив достатніх дій для вручення відповідачу документів, які стосуються плати за користування вагонами у розмірі 1 566 245, 20 грн (зазначив у поштовому відправленні не вірний номер телефону відповідача та здійснив надіслання не рекомендованим повідомленням);

Також, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зазначені в постанові від 13.09.2023 відповідач додатково зазначив, що строк остаточного розрахунку за обома сумами у розумінні п. 3.11. Договору не настав. Відповідач провів контррозрахунок плати за користування 165 вагонами у розмірі 375996, 24 грн.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина 5 статті 310 ГПК України).

Враховуючи вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зазначені в постанові від 13.09.2023, господарський суд при новому розгляді справи має надати відповіді на такі ключові питання:

наявності/відсутності у відповідача обов`язку здійснити остаточний розрахунок в частині оплати 180 503,41 грн вартості наданих послуг за актом від 31.12.2021;

належності та достатності доказів на підтвердження направлення відповідачу первинних документів, в тому числі, стосовно плати за понаднормове користування вагонами у розмірі 1 556 245, 20 грн;

наявності/відсутності підстав для нарахування позивачем плати за понаднормове користування вагонами;

правильності здійснених позивачем нарахувань за понаднормове користування вагонами на загальну суму 1 556 245,20 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (частина перша статті 929 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 1 736 748,61 грн і складається із заборгованості:

за актом виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 в сумі 180 503,41 грн (неоплачена частина вартості наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за цим актом);

за актом виконаних робіт №б/н від 19.01.2022 в сумі 1 556 245,20 грн (плата за понаднормове користування вагонами, нарахована відповідно до п.3 додатку від 26.11.2021 до Договору).

Відповідач зазначає, що остаточний розрахунок здійснюється сторонами впродовж 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11 Договору).

Натомість, пунктом 3.8 Договору сторони погодили, що узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками, розмір винагороди експедитора, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов п.3.8 договору сторони 26.11.2021 підписали додаток до Договору, відповідно до п. 1 якого узгодили, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18 500,04 грн.

Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає:

плату за користування власним (орендованим) вагоном;

винагороду (плату) експедитору.

В межах виконання Договору експедитор організовує перевезення і здійснює приймання, зберігання, перевалку, відправку і транспортно-експедиційне обслуговування вантажів клієнта за його заявками і за його рахунок (п. 2.1.1. Договору).

Судом встановено, що додатком від 26.11.2021 до Договору, сторони погодили порядок оплати вартості послуг з організації перевезень, що включає плату за користування власним (орендованим) вагоном та винагороду (плату) експедитору під конкретне перевезення - вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів.

Акт виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 та Акт виконаних робіт №б/н від 19.01.2022, що не заперечується самим сторонами, стосується саме організації перевезення зі станції Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів, у зв`язку з чим щодо визначення порядку оплати вартості наданих послуг слід застосувати саме умови п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору, а не п. 3.11. Договору, як про це зазначено відповідачем.

Оскільки Акт виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 на суму 2 183 004,72 грн є належним чином підписаний сторонами без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо обсягу наданих послуг, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт надання позивачем відповідачеві послуг за Актом виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 є доведеним та підлягає оплаті у порядку п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору - на умовах 100 % попередньої оплати протягом 3-х робочих днів з дати виставлення експедитором рахунку, а не у порядку п. 3.11. Договору з дати підписанні акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, як помилково зазначає відповідач.

Судом встановлено та не заперечується сторонами договору (сторонами спору), що попередню оплату не було здійснено відповідачем.

Рахунок №Э01220027 від 31.12.2021 на оплату у розмірі 2 183 004,72 грн був направлений позивачем на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення №0208108026308, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії (том 1, а.с. 211-213).

Згідно опису вкладення до поштового відправлення №0208108026308, разом з рахунком №Э01220027 від 31.12.2021 відповідачу також надсилались: акт звірки розрахунків за грудень 2021, акт виконаних робіт від 31.12.2021, звіт експедитора до рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акт виконаних робіт від 19.01.2022, рахунок № Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 (том 1, а.с. 211-213).

Враховуючи, що відправлення поштової кореспонденції не рекомендованим повідомленням, а цінним листом з описом вкладення, можливість відправлення якого (цінного листа з описом вкладення) передбачена Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, жодним чином не свідчить про неналежне направлення позивачем відповідачеві поштової кореспонденції, оскільки з наданих суду доказів можливо достеменно встановити кореспонденція якого саме змісту направлялась на адресу місцезнаходження відповідача.

Дійсно, у поштовому відправленні №0208108026308 зазначено номер телефону 0933108371, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не належить відповідачу.

Проте, направлення листів з описом вкладення на дійсну адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Саме відповідач, як суб`єкт господарювання, який здійснює листування з своїми контрагентами, податковими органами, органами судової влади тощо має самостійно контролювати та перевіряти поштові повідомлення, що надходять відповідачеві на його адресу місцезнаходження, а також повідомляти Укрпошту, інші органи державної влади тощо про зміну ним адреси листування та отримання кореспонденції.

Натомість, відповідачем, не вчинено жодних дій для забезпечення вчасного отримання поштової кореспонденції.

Згідно календарного штемпеля на конверті поштового відправлення №0208108026308, останнє було направлено 10.02.2022 по м. Києву.

Згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже, згідно нормативів поштових пересилань, відповідач повинен був отримати поштове відправлення №0208108026308 - 13.02.2022/14.02.2022.

Встановити більш точну дату доставки поштового відправлення не вбачається за можливе, оскільки, минуло понад 2 роки з дати направлення, а згідно Правил надання послуг поштового зв`язку адресат (одержувач) має право подати в установленому оператором поштового зв`язку порядку заяву на розшук відправленого йому реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання (п. 107, 108 Правил).

З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про невірне встановлення судом обставин справи в частині, що стосується поштового відправлення та ніби-то не зясування факту повідомлення відповідача у паперовому вигляді про надходження цього поштового відправлення.

Судом встановлено, що позивач 22.07.2022 здійснив надсилання документів: акт звірки розрахунків за грудень 2021, акт виконаних робіт від 31.12.2021, рахунок № Э01220027 від 31.12.2021, звіт експедитора до рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акт виконаних робіт від 19.01.2022, рахунок № Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 - на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 12 договору - itt2018@ukr.net.

На підтвердження зазначеного позивачем надано до матеріалів справи роздруківку електронного листа від 22.07.2022 та додатків до нього.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

В постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

У вже згаданій постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 касаційним судом зазначено, що чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Таким чином, Верховний Суд застосував відомий у світі принцип самоідентифікації автора. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

З урахуванням викладеного, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи в частині електронного листування та враховує помилковість тверджень апелянта про не отримання документів в електронному вигляді через відсутність на них електронного підпису.

Оскільки позивач здійснив всі необхідні дії з метою належного вручення відповідачеві акту звірки розрахунків за грудень 2021, акту виконаних робіт від 31.12.2021, рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, звіту експедитора до рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, а також акту звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акту виконаних робіт від 19.01.2022, рахунку № Э01001 від 19.01.2022 та звіту експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022, місцевий господарський суд з посиланням на п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору дійшов обґрунтованого висновку про те, що остаточний строк оплати в частині сплати 180 503,41 грн вартості наданих послуг за актом виконаних робіт від 31.12.2021 на момент звернення з позовом у серпні 2022 настав, у зв`язку з чим правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за актом виконаних робіт від 31.12.2021 у розмірі 180 503,41 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт належного надсилання позивачем відповідачеві всіх первинних документів (в тому числі рахунку № Э01001 від 19.01.2022 на підставі якого проводиться оплата згідно п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору), що стосуються надання послуги за понаднормове користування вагонами згідно Акту виконаних робіт від 19.01.2022 у розмірі 1 556 245, 20 грн.

Акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті клієнтом впродовж 3-х робочих днів з дня отримання від експедитора та повернуті йому підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім`я та по-батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акта. Якщо впродовж 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень клієнта до акта виконаних робіт та акта звірки розрахунків, експедитор вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються клієнту не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.10. Договору).

З урахування змісту п. 3.10 Договору, оскільки від відповідача не надійшло мотивованих заперечень до акту виконаних робіт від 19.01.2022 та акту звірки розрахунків, такі документи вважаються підписаними, а послуги підлягають оплаті на підставі п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору, у зв`язку з чим судом правильно відхилені доводи відповідача щодо узгодження умовами Договору кільцевого маршруту перевезення та те, що послуги за актом виконаних робіт від 19.01.2022 у розмірі 1 556 245, 20 грн надавались не в рамках виконання спірного договору з відповідачем.

Зокрема, згідно п. 1 додатку від 26.11.2021 до Договору сторони передбачили організацію перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі станції Золотнишине Південної залізниці призначенням на станції Західних прикордонних переходів.

Відтак, з огляду на погодження сторонами організації перевезень по території України, суд не вбачає підстав вважати, що позивач зобов`язувався надавати відповідачеві транспортно-експедиторські послуги лише за маршрутом ст. Золотнишине - станції Західних прикордонних переходів - ст. Золотнишине.

Відповідно до п. 3 додатку від 26.11.2021 до договору клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

Дослідивши наданий суду звіт експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 (том 1, а.с. 130-133), інформації про вагонні операції (том 1, а.с. 134-200), а також відповіді філій АТ «Українська залізниця» №ГІОЦ-54/89 від 01.11.2023, №ЄРЦ-05/420 від 07.11.2023, що надані самим відповідачем під час нового розгляду справи (том 6, а.с. 107-109, а.с. 117-120), суд встановив, що 165 вагонів слідували зі станції Золотнишине до станцій Західних прикордонних переходів, а в подальшому повертались із-за кордону у порожньому стані під наступне навантаження до станції Золотнишине, що узгоджується із умовами Договору та додатку від 26.11.2021.

Щодо викладеного в пункті 5.22 постанови КГС ВС від 13.03.2023 у даній справі, оцінюючи докази наявні у справі у їх сукупності відповідно до статті 86 ГПК України за принципом вірогідності, встановленим статтею 79 ГПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведення відповідачем того, що позивач надавав послуги з транспортного експедирування ще одному клієнту, а також не вказав, ким саме був такий клієнт, і яким саме був для такого гіпотетичного клієнта маршрут перевезення, оскільки як вбачається з даних Укрзалізниці вагони повертались на станцію призначення в порожньому вигляді.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, а також постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Доводи відповідача щодо того, що по акту виконаних робіт №б/н від 19.01.2022 послуги з понаднормового користування 158 вагонами надавались не відповідачу, а іншій особі, оскільки, відповідач не був платником провізних платежів, судом відхилені з посиланням на те, що матеріали справи не містять жодних вірогідних доказів на підтвердження заперечень відповідача в цій частині, а також і пояснень, хто саме був замовником послуг з перевезення вантажу.

За загальним правилом порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, п. 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Щодо викладених вказівок у п. 5.20 постанови КГС ВС від 13.03.2023 року у даній справі, судом враховано, що не правильне зазначення позивачем в акті за січень 2022 року та в рахунку від 19.01.2022 послуги як транспорно-експедиторської, хоча по суті це була плата за понаднормове користування вагонів в рамках наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг, не свідчить про те, що ці додаткові послуги (надання вагонів в користування) були здійснені не в рамках договору транспортного експедирування, укладеного між сторонами.

Як визначено абзацем 3 ч. 1 статті 929 ЦК України, договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Отже, надання в користування вагонів, які належали на відповідному речовому праві експедитору, також охоплюється поняттям надання послуг транспортного експедирування, а тому на переконання суду неточна назва наданої послуги в первинних бухгалтерських документах. а саме акті наданих послуг та рахунку, не позбавляє відповідача обов`язку оплатити надану послугу відповідно до умов договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 26.11.2021 року сторони основного договору №42/20 від 10.11.2020 самостійно встановили, що послуга з організації перевезення складає плату за користування вагоном та плату експедитора, яку визначили в фіксованому розмірі за один вагон 18500,04 грн. При цьому, така плата включається за десять діб (240 годин), а кожна наступна година використання вагону до прибуття його на станцію Золотнишине рахується як плата за користування вагоном.

Разом з тим, суд встановлено, що як позивач, так і відповідач здійснюють господарську діяльність на ринку надання послуг експедиторських компаній (організація перевезень). Вказане, зокрема, вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких основним видом діяльності, як позивача, так і відповідача є КВЕД 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Отже, в даному випадку, корисний ефект полягав саме в наданні позивачем послуги як організації перевезення, так і фактично послуги щодо користування вагоном, в якому здійснювалось таке перевезення.

Оплата провізних платежів на відповідні рахунки АТ «Укрзалізниця» іншою особою (позивачем, вантажоодержувачем, клієнтом відповідача або клієнтом іншого експедитора, як про це зазначає відповідач, проте не надає доказів щодо таких тверджень, для якого здійснювалось перевезення тощо) не спростовує факт того, що транспортно-експедиторська послуга споживалась в процесі її надання саме відповідачем відповідно до умов договору.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що транспортно-експедиторські послуги, які в тому числі включають плату за понаднормове користування вагонами, з більшою вірогідністю надавались відповідачеві в межах виконання позивачем умов спірного Договору №42/20 від 10.11.2020, а зокрема за погодженим перевезенням згідно додатку від 26.11.2021.

Дати навантаження, що зазначені у звіті експедитора №Э01001 від 19.01.2022 відповідають датам навантаження, що значаться у інформації по вагонним операціям з бази даних філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця", що долучені до позову (том 1, а.с. 134-200), а також відповідях філій АТ «Українська залізниця» №ГІОЦ-54/89 від 01.11.2023, №ЄРЦ-05/420 від 07.11.2023, що надані самим відповідачем під час нового розгляду справи (том 6, а.с. 107-109, а.с. 117-120).

Отже, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, по 165 вагонам, зазначеним у звіті експедитора №Э01001 від 19.01.2022, дата наступного навантаження відбулась пізніше пільгового періоду (240 годин - 10 діб).

Дослідивши проведений у звіті експедитор №Э01001 від 19.01.2022 розрахунок плати за понаднормове користування вагонами до рахунку, судом встановлено, що позивач вірно розрахував закінчення пільгового періоду після спливу якого (з 241-години) відповідач у порядку п. 3.8. додатку від 26.11.2021 до Договору сплачує плату за понаднормове користування вагонами за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину, з огляду на що обґрунтовано задоволено позов про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 1 556 245, 20 грн.

Решта доводів апелянта колегією суддів відхиляється, оскільки матеріалами справи доведений факт надання позивачем спірних послуг відповідачеві (апелянту), факт перевезення та отримання вантажоодержувачем вантажу не заперечується апелянтом. Сторонами складені документи, які є підставою для оплати наданих позивачем послуг, взаємовідносини сторін ґрунтуються одночасно на договорі транспортного експедирування та на договорі перевезення. Сторонами узгоджені транспортні заявки, які по суті є договорами перевезеня, є невід`ємною частиною договору транспортно-експедиційного обслуговування, розмір плати за цими договорами не розрізняється, є єдиним за двома договорами та підтверджується підписаними актами наданих послуг як плата за транспортно-експедиційні послуги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладеним у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/7860/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/7860/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології».

4. Матеріали справи №910/7860/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 26.06.2025.

Головуючий суддяІ.М. Скрипка

СуддіА.І. Тищенко

А.О. Мальченко