Постанова від 17.06.2025 по справі 902/515/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року Справа № 902/515/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Чорнобровкіна Ю.В.

від відповідача 1: Буликова Н.А.

від відповідача 2: Якименко О.О.

від інших учасників представники не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25 (суддя Нешик О.С.)

за результатами розгляду заяви б/н від 22 квітня 2025 року (вх. №01-40/5/25 від 22 квітня 2025 року), що надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №902/515/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"

до Хмільницької міської ради (відповідач 1)

до фізичної особи - підприємця Кулик Світлани Миколаївни (відповідач 2)

та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відповідач 3)

особи, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- фізична особа - підприємець Шквир Микола Іванович;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп";

- приватний нотаріус Саміляк Олена Павлівна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25 частково задоволено заяву б/н від 22 квітня 2025 року (вх. №01-40/5/25 від 22 квітня 2025 року), що надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" про забезпечення позову до подання позовної заяви в справі №902/515/25.

Вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю Кулик Світлані Миколаївні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" (22000, Вінницька обл., місто Хмільник(з), вул.Курортна, будинок 2 Ж, ідентифікаційний код юридичної особи 44053093), та іншим особам, перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (22000, Вінницька область, місто Хмільник, вулиця Курортна будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 05413669) у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" (22000, Вінницька область, місто Хмільник, вулиця Курортна будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 05413669) через водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 кв.м), розташованої за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м.Хмільник, вул.Курортна, буд.2Н.

Заборонено фізичній особі-підприємцю Кулик Світлані Миколаївні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" (22000, Вінницька обл., місто Хмільник(з), вул.Курортна, будинок 2 Ж, ідентифікаційний код юридичної особи 44053093), будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на тих частинах земельних ділянок: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), через які проходить водогін від насосної станції, із звичайним відступом від нього, передбаченим ДБН, і які будь-яким чином зачіпають, призводять або можуть призвести до руйнування водопроводу, прокладеного від насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м розташовану за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м.Хмільник, вул.Курортна, буд.2Н,

Накладено арешт на земельні ділянки шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо них: площею 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади, до ухвалення судового рішення у справі.

Місцевим господарським судом враховано характер господарської діяльності позивача, з якої випливає, що наявність нормального водопостачання є першочерговою умовою, за яких така діяльність є можливою, а проведення ремонтних робіт водопроводу, якщо у них є потреба, суд вважає обов`язком водокористувача, що випливає із необхідності раціонального і дбайливого споживання водних ресурсів. Судом також враховано, що з доводів позивача та представлених ним доказів слідує, що перешкоджання у проведенні ремонтних робіт мають триваючий характер, що може призвести до подальшого посилення порушення його прав у вигляді пошкодження належного позивачу водопроводу та зростання матеріальної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою відновлення або встановлення нормального водопостачання позивача, доцільним є вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп" та іншим особам, перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 кв.м).

Вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона фізичній особі-підприємцю Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп", будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на усій площі спірних земельних ділянок, як про це просить позивач, на переконання суду не відповідатиме дотриманню балансу інтересів обох сторін, в даному випадку відповідача 2.

Крім того, суд виснував, що у випадку припинення існування спірних земельних ділянок як об`єкта цивільних прав або у випадку передачі земельних ділянок у власність чи користування третім особам, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до судів різних юрисдикцій, а тому невжиття заходів до забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав останнього, наприклад на умовах очікуваного позивачем оформлення земельного сервітуту, що є головною метою судочинства, а тому накладення арешту є необхідним.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, фізична особа-підприємець Кулик Світлана Миколаївна через адвоката Якименка Олексія Олексійовича звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25 та постановити нову ухвалу, якою закрити провадження за заявою про забезпечення позову та стягнути з ТОВ "Санаторій "Поділля" на користь ФОП Кулик С.М. понесені судові витрати.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд не дотримався вимог статті 138 ГПК України та прийняв заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви в порушення правилам підсудності, встановленими ГПК України. В заяві про забезпечення вказується, що, зокрема, виник спір з приводу визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 жовтня 2023 року, формування трьох земельних ділянок, де стороною та власником є фізична особа - Кулик Світлана Миколаївна. Спір стосується саме фізичної особи Кулик Світлани Миколаївни, а не ФОП Кулик Світлани Миколаївни і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судами загальної юрисдикції.

Скаржник зауважує, що спір, на який посилається заявник, насправді видуманий з метою перешкодити Кулик Світлані Миколаївні у володінні, користуванні та розпорядженні земельними ділянками, які належать її на праві власності. Кулик С.М. придбала земельну ділянку на законних підставах. Заявник мав усі можливості прийняти в участь, нарівні з ОСОБА_1 у придбанні земельної ділянки, проте фактично відмовився від цього, а через півтора року намагається формувати з приводу цього спір. Усі доводи заявника не підтверджуються доказами. Так, заявник, як на основний аргумент посилається на те, що він власник насосної станції. Проте насосна станція не має ніякого відношення до землі Кулик С.М. Насосна станція не знаходиться на землі Кулик С.М. При цьому право власності у заявника на насосну станцію зареєстровано 22 квітня 2024 року (згідно Витягу з Державного реєстру речових прав), коли право власності на землю у Кулик С.М. зареєстровано раніше 05 жовтня 2023 року. На підтвердження виникнення права власності на насосну станцію заявник надав Акт від квітня 1973 року, який має сумнівне походження: відсутня дата, печатка учасників (станом на 1973 рік є обов`язковим реквізитом), не вказано місцезнаходження. Заявник не надав в суд жодного доказу про укладення водопроводу та належність йому водопроводу.

Крім того, апелянт стверджує, що заявник не надав жодного доказу на підтвердження права на земельну ділянку, призначення якої - для обслуговування насосної станції та водопроводу.

Також, за доводами скаржника в заяві про забезпечення позову вимоги, які тотожні вимогам, які можуть бути заявлені при поданні позову, що не допускається відповідно до частини 11 статті 137 ГПК України; не визначено питання про зустрічне забезпечення згідно статті 141 ГПК України, хоча заявник прагне зупинити будь-яку діяльність на земельних ділянок. А це спричинить значні мільйонні збитки для власника землі щодо її облаштування та особливо для орендаря ТОВ "ЛБК груп", який в цьому році планує розгорнути будівельні роботи.

Листом №902/515/25/2447/25 від 05 травня 2025 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

13 травня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №902/515/25.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року у справі №902/515/25 залишено без руху апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду належні докази направлення копії апеляційної скарги фізичній особі-підприємцю Шквир Миколі Івановичу, ТОВ "ЛБК груп" та приватному нотаріусу Саміляк Олені Павлівній.

20 травня 2025 року від апелянта надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої додано належні докази направлення копії апеляційної скарги фізичній особі-підприємцю Шквир Миколі Івановичу, ТОВ "ЛБК груп" та приватному нотаріусу Саміляк Олені Павлівній.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2025 року у справі №902/515/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17 червня 2025 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

28 травня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від Хмільницької міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/515/25 в режимі відеоконференції в якій просить забезпечити проведення засідання в Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 червня 2025 року у справі №902/515/25 задоволено заяву Хмільницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Хмільницькому міськрайонному суду Вінницької області.

29 травня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника фізичної особи - підприємця Кулик Світлани Миколаївни - адвоката Якименка Олексія Олексійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/515/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 червня 2025 року у справі №902/515/25 задоволено заяву представника фізичної особи - підприємця Кулик Світлани Миколаївни адвоката Якименка Олексія Олексійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/515/25.

30 травня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" адвоката Чорнобровкіної Юлії Вікторівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/515/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 червня 2025 року у справі №902/515/25 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" адвоката Чорнобровкіної Юлії Вікторівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/515/25.

10 червня 2025 року від представника фізичної особи-підприємця Кулик С.М. - адвоката Якименка О.О. надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник зазначає, щ оскаржена ухвала не є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Жодної оцінки обгрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, загалом не враховано розумність, обгрунтованість і адекватність вимог позивача. Суд першої інстанції упереджено прийняв усі доводи позивача, без підтвердження їх доказами, та в порушення закону задовольнив їх.

17 червня 2025 року від Хмільницької міської ради надійшло клопотання про долучення доказів, а саме повноважень представника Буликової Н.А.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні 17 червня 2025 року представник ТОВ "Санаторій "Поділля" проти апеляційної скарги заперечила, вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, представник позивача посилалась на подання відзиву на апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції зазначається, що ні матеріали оскарження ухвали, ні комп`ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду" не містить відзиву ТОВ "Санаторій "Поділля" на апеляційну скаргу ФОП Кулик С.М..

В судовому засіданні 17 червня 2025 року представник фізичної особи-підприємця Кулик С.М. повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник Хмільницької міської ради підтримала вимоги апеляційної скарги.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги, відповіді на відзив, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 22 квітня 2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, у якій заявник зазначає про свій намір звернутися до Господарського суду Вінницької області із позовними вимогами до Хмільницької міської ради, до фізичної особи - підприємця Кулик Світлани Миколаївни та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про:

- визнання недійсним рішення Хмільницької міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул. Курортна у м.Хмільнику" №856 від 01 жовтня 2021 року;

- визнання недійсним рішення Хмільницької міської ради "Про продаж земельної ділянки по вул.Курортна у м.Хмільнику" №1709 від 31 березня 2023 року;

- визнання недійсними земельних торгів з продажу земельної ділянки площею 2,9256 га, яка розташована по вул.Курортна у м.Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, №2234 від 05 жовтня 2023 року, укладеного між Хмільницькою міською радою та Кулик Світланою Миколаївною, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк Оленою Павлівною.

У вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони відповідачу фізичній особі-підприємцю Кулик Світлані Миколаївні, Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" (ідентифікаційний код юридичної особи 44053093) чи будь яким іншим особам за їх дорученням, чинити будь-які перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний йому водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 м), розташованої за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м.Хмільник, вул.Курортна, буд.2Н;

- заборонити фізичній особі-підприємцю Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп" (код ЄДРПОУ 44053093), а також будь-яким іншим особам, які діють за їх дорученням, здійснювати будь-які будівельні роботи на таких земельних ділянках: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756) до завершення розгляду справи судом;

- накладення арешту на земельні ділянки із встановленням заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо них: площею 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади, до ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування вищезазначеної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" зазначає про такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" є суб`єктом господарювання у сфері санаторно-курортної діяльності, з основним видом економічної діяльності 86.10 Діяльність лікарняних закладів та має діючу медичну ліцензію №2605/41-М від 03 червня 2010 року.

Санаторій "Поділля" розташований на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Хмільницької міської територіальної громади в особі Хмільницької міської ради та надана Санаторію в користування відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 11 серпня 2006 року.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" на праві приватної власності належить закінчений будівництвом об`єкт загальною площею 134,1 кв.м - насосна станція другого підйома літ.А, ґанок з навісом, навіс літ.Б, електропідстанція ТП-60 літ.В, огорожа №1, хвіртка №2, ворота №3, ворота №4, ємність №5, ємність №6, ємність №7, колодязь №8, колодязь №9, розташована за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м.Хмільник, вул.Курортна, буд.2Н, яка введена в експлуатацію відповідно до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, серія та номер: б/н, виданий 20 квітня 1973 року.

Право власності на насосну станцію II підйому загальною площею 134,1 кв.м, розташовану за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м.Хмільник, вул.Курортна, буд.2Н, 22 квітня 2024 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"" на підставі документів: документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ, серія та номер: АК01:4459-6286-8247-8945, виданий 03.04.2024); технічний паспорт, серія та номер ТІ01:9220-2974-5792-7881, виданий 14.04.2024; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, серія та номер: б/н, виданий 20.04.1973 Виконкомом Хмільницької районної ради депутатів трудящих.

Відповідно до Довідки №36 від 19 березня 2025 року, на балансі заявника обліковується насосна станція II підйому загальною площею 134,1 кв.м та прокладений від неї водопровід.

Територія насосної станції II підйому загальною площею 134,1 кв.м межує із земельною ділянкою 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, і , як ствержує заявник, знаходиться на земельній ділянці, яка належить останньому на праві оренди. Водночас договору оренди до матеріалів оскарження не долучено.

Вищевказана земельна ділянка була відчужена за результатами земельних торгів, що відбулися 14 вересня 2023 року, в яких взяла участь фізична особа - підприємець Кулик Світлана Миколаївна (відповідач 2) відповідно до Протоколу про результати земельних торгів №Ь8Е001-11А-20230807, із земель комунальної власності Хмільницької міської ради, на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2023 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №397693943 від 03 жовтня 2024 року.

Рішенням Хмільницької міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул.Курортна у м.Хмільнику" №856 від 01 жовтня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул.Курортна у м.Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (07.01).

Рішенням Хмільницької міської ради "Про продаж земельної ділянки по вул.Курортна у м.Хмільнику" №1709 від 31 березня 2023 року включено в перелік земельних ділянок комунальної власності, право власності на які виставляється на земельні торги окремими лотами в 2022 - 2023 роках земельну ділянку площею 2,9256 га по вул.Курортна у м.Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (07.01) та уповноважено міського голову укласти договір купівлі-продажу відповідної земельної ділянки з переможцем торгів, відповідно до протоколу про результати земельних торгів.

За твердженнями заявника, в межах належної відповідачу 2 земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, прокладений водопровід насосної станції II підйому, який належить позивачу.

Заявник вважає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул.Курортна у м.Хмільнику було затверджено рішенням Хмільницької міської ради №856 від 01 жовтня 2021 року без дотримання вимог законодавства, оскільки він не відповідав положенням Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про державний земельний кадастр", а в умовах договору купівлі-продажу земельної ділянки не внесено інформації для покупця про обтяження та обмеження в користуванні земельною ділянкою, що підлягає продажу; про наявність на ній інженерних мереж водопроводу позивача та не визначено відповідні охоронні зони, а договір купівлі-продажу, як наслідок, не відповідає вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Заявник вбачає порушення своїх прав у тому, що Хмільницькою міською радою не враховано наявності прокладеного водопроводу, який належить Товариству, при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул.Курортна у м.Хмільнику. Вказане порушує право позивача, оскільки останній позбавлений можливості здійснювати обслуговування належного йому водопроводу, в тому числі ремонті роботи з метою забезпечення водопостачання Санаторію "Поділля".

Із інформації, що міститься у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9951209392024 від 18 жовтня 2024 року слідує, що у розділі "Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки":

- відповідно до Закону України "Про оголошення природних територій міста Хмільника Вінницької області курортом державного значення" №3318-VI від 12 травня 2011 року, вид обмеження у використанні земельної ділянки - друга зона округу санітарної охорони курорту (зона обмежень), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження у використанні земельної ділянки - 2,9256 га, строк дії обмеження - безстроково;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", вид у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження у використанні земельної ділянки - 0,1392 га, строк дії обмеження - безстроково.

Інших відомостей щодо обмеження в використані земельної ділянки не зазначено.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,9256, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591 встановлені обмеження у її використанні в силу положень законодавства, проте Державний земельний кадастр не містить відомості про обмеження використання земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, пов`язані із прокладеним через неї трубопроводом насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м, право власності на який належить позивачу.

Заявник вважає, що посадові особи органу місцевого самоврядування - Хмільницької міської ради, не врахували відомості про обмеження використання земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, пов`язані із прокладеним водопроводом, мережі якого під`єднані до насосної станції, право власності на яку належить позивачу та провели аукціон з продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, без врахування наведених обмежень.

За твердженнями заявника, 08 березня 2025 року невстановленою особою було самовільно здійснено руйнування цього водопроводу, виведено мережі водопостачання Санаторію "Поділля" зі справного стану, що спричинило зупинку роботи Санаторію через відсутність водопостачання.

Наслідком вчинення невстановленою особою дій, що полягають у пошкодженні майна, яке належить позивачу, є повне припинення функціонування насосної станції II підйому загальною площею 134,1 кв.м та водопроводу, водопостачання Санаторію "Поділля" та припинення позивачем господарської діяльності.

Позивач стверджує, що відповідач 2, якому належать земельні ділянки загальною площею 2,6807 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1755, площею 0,1997 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1754, площею 0,0452 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1756 фізично не допускає працівників позивача та інших осіб для проведення ремонтних робіт на належному позивачу водопроводу з метою відновлення водопостачання Санаторію "Поділля" та інших споживачів, у яких за адресою проживання та діяльності припинилось водопостачання.

Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що відповідач 2 передав Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" в оренду земельну ділянку площею 0,0452, кадастровий номер 0510900000:00:004:1756, на підставі Договору оренди землі №б/н від 05 лютого 2025 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №420133495 від 28 березня 2025 року.

Відповідачем 2 було передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер, 0510900000:00:004:1756 Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення без врахування обмеження в користуванні земельною ділянкою, пов`язаного з наявністю належного Позивачу водопроводу, прокладеного через земельну ділянку.

На адресу позивача надійшов лист відповідача 2 від 04 жовтня 2024 року, із змісту якого слідує, що відповідач 2 є власником земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591. Не виключено, що по належній відповідачу 2 земельній ділянці прокладені комунікації водогону санаторію Поділля. Заявлено вимогу звільнити дану земельну ділянку від належного позивачу майна в термін до 15 жовтня 2024 року.

Вищевказаним листом-вимогою від 04 жовтня 2024 року також повідомлено позивача, що в разі невиконання вимоги, відповідач 2 виконає демонтаж мереж водогону. Натомість зазначено, що розміщення мереж водогону на території належної відповідачу 2 земельної ділянки можливе на умовах укладеного між сторонами платного земельного сервітуту.

У відповідь на лист-вимогу відповідача 2 від 04 жовтня 2024 року про демонтаж водопроводу, позивачем направлено лист №149 від 13 листопада 2024 року, яким запропоновано відповідачу укласти договір про встановлення земельного сервітуту з метою врегулювання відносин використання земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591 шляхом підписання двох примірників доданого до листа №149 від 13 листопада 2024 року договору.

Відповідачем 2 із ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, сформовано три земельні ділянки: земельну ділянку площею 2,6807 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1755, земельну ділянку площею 0,1997 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1754 та земельну ділянку площею 0,0452 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1756.

З метою врегулювання питання користування належними відповідачу 2 земельними ділянками для обслуговування прокладеного водопроводу, забезпечення водопостачання до Санаторію "Поділля", позивачем було надіслано лист №26 від 28 лютого 2025 року з пропозицією укласти договір встановлення безстрокового земельного сервітуту шляхом підписання двох примірників договору про встановлення земельного сервітуту та направлення підписаного примірника договору на поштову адресу санаторію: 22000, Вінницька обл., м.Хмільник, вул.Курортна, буд.10.

Позивач направив відповідачу 1 лист від 12 березня 2025 року, яким повідомив, що у зв`язку із невстановленням відповідальними особами Хмільницької міської ради обмежень щодо використання вищевказаних земельних ділянок, пов`язаних із прокладеним водопроводом насосної станції, право власності на який належить позивачу, 08 березня 2025 року невстановленою особою було самовільно здійснено руйнування цього водопроводу, виведено мережі водопостачання Санаторію "Поділля" зі справного стану, що спричинило повну зупинку роботи Санаторію через відсутність водопостачання.

Водночас наведеним листом позивач звернувся до відповідача 1 про нанесення обмежень щодо використання земельних ділянок, за кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756, пов`язані із прокладеними водопроводами насосної станції II підйому загальною площею 134,1 кв.м, право власності на які належить позивачу.

У відповідь на вищевказаний лист, відповідачем 1 направлено позивачу лист від 17 березня 2025 року, із змісту якого слідує, що відповідач 1 не вбачає за можливе вчинити дії щодо земельних ділянок, за кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756, оскільки останні перебувають у приватній власності.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про її часткове обгрунтування. Однак колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду з таким висновком погодитись не може, з огляду на наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №910/15328/23, від 01 травня 2023 року у справі №914/257/23, від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №906/1162/22, від 29 червня 2023 року у справі №925/1316/22, від 18 травня 2023 року у справі №910/14989/22, від 24 червня 2022 року у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі №921/290/23, від 29 червня 2023 року у справі №925/1316/22, від 24 травня 2023 року у справі №906/1162/22.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №916/3245/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №904/2285/19).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №910/15328/23, від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13 січня 2021 року у справі №910/9855/20, від 21 грудня 2021 року у справі №910/10598/21, від 11 лютого 2022 року у справі №927/893/21, від 15 квітня 2022 року у справі №904/7930/21.

З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

Як слідує із матеріалів оскарження ухвали, предметом доказування у потенційному спорі є встановлення обставин наявності/відсутності водогону на земельній ділянці площею 2,9256 га, яка розташована по вул.Курортна у м.Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591 та була відчужена за результатами земельних торгів, що відбулися 14 вересня 2023 року.

Фактично обставини справи стосуються можливості користування ТОВ "Санаторій "Поділля" чужою земельною ділянкою, по якій ймовірно проходить водогін. Позивач просить заборонити перешкоджати у користуванні водогоном, який не має правового статусу (жодного рішення, договору, державної реєстрації сервітуту тощо). У заяві про забезпечення позову не зазначено про намір заявити позовну вимогу про встановлення сервітуту або спонукання до укладення договору сервітуту (якщо між сторонами існують переговори, відмови, тощо).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач стверджує, що водогін зруйновано і по факту вчинення дій щодо руйнування водопроводу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстровано кримінальне провадження №12025020210000170 від 09 березня 2025 року на підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" Реп`яха Анатолія Григоровича та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 194 КК України (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах), що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 березня 2025 року.

Якщо водогін вже зруйновано, то вимога про "заборону перешкоджати ремонту водогону", на переконання суду, є сумнівною, оскільки предмет користування фізично не існує (інженерні мережі порушено або знищено). У такому випадку захист порушених прав повинен стосуватися відшкодування шкоди, відновлення об`єкта. Сама по собі наявність кримінального провадження не виключає цивільного позову, але вона спростовує наявність потреби у вжитті забезпечувальних заходів, про які зазначає позивач.

Враховуючи відсутність речового права на земельну ділянку (немає сервітуту), зруйнованість мережі, суд дійшов висновку, що звернення із заявою про забезпечення позову частково не відповідає дійсній меті захисту права та є надмірним. Вказане свідчить про недоведеність позивачем критеріїв, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22, а саме ризику невиконання рішення, співмірності заходів забезпечення та дійсної мети звернення з заявою.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що інститут забезпечення позову покликаний охороняти матеріальні інтереси позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, але у чіткій відповідності до предмета спору і його підстав. Предметом майбутнього позову є визнання недійсними правочинів (рішення ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки, договору оренди). Заходи забезпечення заборона здійснювати будівельні/реєстраційні дії, арешт ділянок, заборона втручання у ремонт водогону. Однак такі заходи формально виходять за межі предмета спору, спрямовані не на збереження статусу об`єктів спору, а на обмеження відповідачів у їх діяльності (забудова, реєстрація). Вказане не відповідає критерію співвіднесення заходу забезпечення позову з предметом позову, що прямо викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №910/10598/21.

Крім того, як вже зазначалося, до предмету доказування входить доведення наявності або відсутності спірного водогону. Однак, суд першої інстанції розглядаючи заяву про забезпечення позову фактично вирішив спір по суті, оскільки в оскаржуваній ухвалі вказано про наявність водогону. При цьому суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких доказів він дійшов висновку про наявність водогону позивача саме на земельній ділянці відповідача. В матеріалах оскарження відсутні докази на підтвердження існування водогону позивача на земельній ділянці відповідача, як то наприклад, проект водогону. Технічний паспорт, виготовлений самостійно позивачем, не містить погодження /затвердження/ з комунальними службами чи іншими органами, як і не дає можливості ідентифікувати місцезнаходження водогону по відношенню до земельної ділянки відповідача.

Суд апеляційної інстанції вбачає порушення принципу пропорційності при вжитті заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки, оскільки заборонивши вчиняти реєстраційні дії щодо трьох земельних ділянок: площею 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), судом не досліджено питання щодо місцезнаходження ймовірно існуючого водогону. Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Арешт має стосуватися майна, яке належить до предмета спору. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №910/3158/20, від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20, від 25 вересня 2020 року у справі №925/77/20, від 05 березня 2025 року у справі №910/9314/24, від 13 січня 2025 року у справі №904/3751/24, від 19 лютого 2025 року у справі №916/4912/24.

Проте місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/515/25, зокрема, шляхом накладення арешту на земельні ділянки, помилково не врахував того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову. Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування об`єктів нерухомого майна на користь позивача. Тому суд накладаючи арешт на об`єкти нерухомого майна залишив поза увагою відсутність зв`язку між обраним заявником заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та не врахував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому зміст оскаржуваної ухвали свідчить про те, що місцевий господарський суд, задовольняючи заяву в частині вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/515/25 шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна не навів фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких той звернувся до суду, в разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідного заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, апеляційний суд зазначає, що вжитий господарським судом першої інстанції захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна не відповідає змісту позовних вимог.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі №918/1063/24.

Колегія суддів вважає, що обрані позивачем види забезпечення позову є неспівмірними стосовно заявлених позовних вимог; вони призводять до невиправданого обмеження прав та законних інтересів відповідачів, адже зумовлюють вирішення спору по суті, позбавляють таких осіб права на здійснення підприємницькою діяльністю, отримання доходів, перешкоджають займатися господарською діяльністю. Вжиття заявлених заходів забезпечення позову не забезпечує збереження балансу інтересів сторін та не узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності; у наведеному випадку відсутній зв`язок між вжитими заходами забезпечення позову та предметом позову.

Судом апеляційної інстанції не надається оцінка доводам апелянта щодо порушення судом першої інстанції правил юрисдикції, оскільки з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті.

Отже, ГПК України не передбачено можливості оскаржити ухвалу про забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2025 року у справі №903/497/24.

Подібна позиція міститься у низці постанов колегій суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а саме:

постанові від 23 листопада 2022 року у справі №674/648/21, Верховний Суд дійшов висновку, що "питання визначення юрисдикції спору суд не вирішує під час вжиття заходів забезпечення позову";

постанові від 20 липня 2020 року у справі №462/6253/16-ц вказано: "Верховний Суд робить висновок, що розгляд заяви про забезпечення позову не зобов`язує суд одночасно вирішувати питання дотримання позивачем предметної юрисдикції спору: суд першої інстанції вирішує таке питання під час відкриття провадження у цивільній справі, а також вправі такі висновки переглянути під час розгляду клопотання учасника справи про закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил судової юрисдикції (або за власною ініціативою)";

постановах від 13 квітня 2020 року у справі №621/1025/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №243/10605/18, від 15 травня 2019 року у справі №658/2197/18 Верховний Суд зазначив, що "з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті".

Вказане відповідає і правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в ухвалі від 04 лютого 2019 року в справі №658/2197/18 (провадження №14-9цс19). Так ВП ВС, повертаючи справу колегії суддів, вказала: "Таким чином, з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті. При вирішені питання про відкриття провадження у справі суд повинен з`ясувати чи належить справа до розгляду цивільної юрисдикції, та чи не підлягає розгляду за правилами іншого виду судочинства, зокрема відповідно до статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, ЦПК України не передбачено можливості оскаржити ухвалу про забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції".

Таким чином, покликання апелянта на порушення норм процесуального права в частині порушення правил юрисдикції є передчасними та не досліджуються колегією суддів.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині вжиття заходів забезпечення позову знайшли своє підтвердження, а тому наявні підстави для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі №902/515/25 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Санаторій "Поділля" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали у справі №902/515/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "25" червня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.