Постанова від 25.06.2025 по справі 906/686/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року Справа № 906/686/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Манжаюк Д.Л.

позивача: не з"явився

відповідача: Оліійник В.П. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 у справі №906/686/24 (суддя Лозинська І.В., м.Житомир, повний текст складено 11.04.2025)

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський"

про стягнення 389 610,34 грн

Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" про стягнення з ОК "ЖБК "Новоградський" на користь Виконавчого комітету Звягельської міської ради грошові кошти у сумі 389 610,34 грн.

10 жовтня 2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про подання доказів часткової сплати 10.10.2024 пайової участі на суму 50 000,00 грн

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 у справі №906/686/24 закрито провадження в частині стягнення 50000,00 грн пайової участі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Позов задоволено. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Новоградський" на користь Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області 339 610,34 грн пайової участі.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 року у справі № 906/686/24 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою суду від 29.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.04.2025 у справі №906/686/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25 червня 2025 року.

09 червня 2025 року від в.о. керівника Звягельської окружної прокуратури надійшов відзив в якому просив суд залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 у справі № 906/686/24 без змін, а апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Новоградський» без задоволення.

Згідно з табелем обліку робочого часу суддя - член колегії Маціщук А.В. перебуває у відпустці з 11.06.2025 по 27.06.2025 включно. Поряд з цим, згідно з табелем обліку робочого часу головуюча суддя Гудак А.В. у період з 07.07.2025 по 01.08.2025 включно, буде перебувати у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 №01-05/232 на підставі службової записки головуючого судді Гудак А.В. від 12.06.2025 у зв`язку з відпусткою судді - члена колегії Маціщук А.В. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/686/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.04.2025 у справі №906/686/24, у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.

20 червня 2025 року від Виконавчого комітету Звягельської міської ради через систему «Електронний суд» подано заяву, в якій просить залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 у справі №906/686/24 без змін, а скаргу ОК «ЖБК «Новоградський» без задоволення. Розгляд справи, призначений 25.06.2025 провести без участі представника Звягельської міської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 року у справі № 906/686/24 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Прокурор в судовому засіданні 25.06.2025 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 у справі № 906/686/24 без змін, а апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Новоградський» без задоволення.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Виконавчого комітету Звягельської міської ради.

Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що у зв`язку з тим, що будівництво житлового будинку розпочалось у 2018 році, станом на 01.01.2020 вказаний об`єкт не було введено в експлуатацію та договір про сплату пайової участі не було укладено, на відповідача було покладено обов`язок звернутись до Виконавчого комітету Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі протягом 10 днів після 01.01.2020.

Однак, відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений пп. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон №132-IX), не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Таким чином, розрахунок, який прокурор зазначив у позовній заяві, перевірено судом першої інстанції та встановлено його відповідність приписам розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX.

Отже, враховуючи, що відповідач зберіг у себе кошти у сумі 389 610,34 грн, які підлягають сплаті на користь органу місцевого самоврядування, то вимога прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України є законною і обґрунтованою.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи в суді, а саме, 10.10.2024 відповідач сплатив суму боргу у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4413 від 10.10.2024. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, а позовні вимоги прокурора в частині стягнення 339 610,34 грн пайової участі задовольнити.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував норму ст. 1212 ЦК України, оскільки між сторонами існував укладений і діючий договір пайової участі №2 від 06.08.2024, який частково виконано (сплачено 50 000 грн). Наявність такого договору виключає можливість кваліфікації правовідносин як кондикційних. Суд першої інстанції проігнорував надані відповідачем докази цього договору та факту його часткового виконання, а також не врахував, що правовідносини врегульовані у договірному порядку.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що прокурор не довів факт бездіяльності органу місцевого самоврядування виконавчого комітету, як передбачено законодавством. Ініціювання звернення до суду передчасне, оскільки Виконавчий комітет у листуванні з відповідачем виявляв готовність до мирного врегулювання спору. Крім того, скаржник наголошує, що в момент подання позову компетентний орган не відмовлявся від самостійного захисту своїх прав, тому прокурор не мав законних підстав виступати замість нього.

Поряд з цим, відповідач вважає, що розмір заявленої до стягнення пайової участі 389 610,34 грн необґрунтовано визначений, оскільки не надано жодного документа, що підтверджує кошторисну вартість об`єкта, як це передбачено локальним Порядком сплати пайової участі. Суд першої інстанції безпідставно прийняв вартість основних фондів зі сертифіката готовності об`єкта як еквівалент кошторисної вартості, що суперечить методологічним підходам і логіці бухгалтерського та будівельного обліку.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, коли після дослідження доказів і закриття підготовчого провадження зобов`язав відповідача надати відомості про кошторисну вартість будівництва об`єкту. Надалі на стадії після закриття підготовчого провадження суд з власної ініціативи вживав заходи до збору доказів, що підтверджується ухвалами від 31.01.2025, від 06.02.2025 року.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції правомірно визнав наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор дотримався усіх вимог, зокрема звернувся до компетентного органу (виконкому) з листом щодо вжиття заходів захисту інтересів держави; дав можливість органу самостійно подати позов; протягом розумного строку виконком не подав позову, лише письмово погодив представництво прокурором. Вказане, як вважає прокурор, є належним підтвердженням бездіяльності компетентного органу, що відповідає практиці Верховного Суду, зокрема у справах №912/2385/18, №903/129/18, №607/15052/16-ц.

Поряд з цим, прокурор спростовує доводи скаржника про недоведення суми позову, зокрема посилаючись на те, що договір про пайову участь між позивачем і відповідачем укладений добровільно, визначав суму у 389 610,34 грн, яка повністю відповідає позовним вимогам. Станом на момент розгляду відповідач добровільно сплатив лише 50 000 грн, що стало підставою для закриття провадження в цій частині. Таким чином, відповідач сам визнав борг, підписав договір, однак не виконав його.

Прокурор також зазначає, що з урахуванням змін, внесених Законом №132-IX, з 01.01.2020 укладення договорів пайової участі не є обов`язковим. Пайова участь повинна бути сплачена до введення об`єкта в експлуатацію, інакше виникають правові підстави для її стягнення як безпідставно збереженого майна. Прокурор посилається на позиції Верховного Суду, зокрема у справах №910/9548/21, №643/21744/19, де зазначено, що у разі несплати пайової участі належним способом захисту є позов про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

У період із 03.12.2018 по 04.10.2022 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" згідно з містобудівними умовами та обмеженнями від 13.07.2018 №31/18 на підставі дозволу на будівельні роботи від 14.11.2018 №ЖТ112183181217, здійснено будівництво об`єкта: "Будівництво восьмиповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на| вул. Житомирській, 2 в м. Новоград-Волинський Житомирської області". Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 - "Будинки багатоквартирні масової забудови" (а.с.25-31 т.1).

Згідно з інформаційної виписки з реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва по об`єкту «Нове будівництво» будівництво восьмиповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на вул. Житомирській, 2 в м.Новоград-Волинський Житомирської області, замовник: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський". У розділі "Основна інформація" вказано дозвільний документ на виконання будівельних робіт - ІУ122221007439; дата реєстрації в ЄДЕССБ 14.10.2022; терміни будівництва: дата початку будівництва 03.12.2018, дата завершення будівництва 04.10.2022 (а.с.32-40 т.1).

Таким чином, Державною інспекцією архітектури та містобудування України відповідачу видано сертифікат від 14.10.2022 №ІУ122221007439, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації з якого вбачається, що пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - п. 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-ІХ) (а.с. 25 - 40 т.1).

Відповідно до інформаційної довідки №382188621 від 10.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 1811000000:00:018:0575 належить на праві власності ОК "ЖБК "Новоградський" (а.с. 41-42 т.1).

Прокурор зазначає, що на час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку відповідного будівництва частина 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На момент прийняття в експлуатацію об`єкта відповідача статтю 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності виключено на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні (далі Закон №132-ІХ).

Поряд з цим, прокурор посилаючись на судову практику Верховного Суду зазначає, що законодавець під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких розпочато до внесення законодавчих змін. Так, зокрема, якщо станом на 01.01.2020 об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX. Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Прокурор зазначає, що Законом №132-ІХ визначено розмір пайової участі на рівні 2% вартості будівництва об`єкта житлового фонду (якщо менший розмір не встановлено, рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом). На момент набрання чинності Законом №132-ІХ (17.10.2019) порядок та розмір пайової участі забудовників на території Новоград-Волинської міської об`єднаної територіальної громади визначався на підставі рішення сесії від 25.07.2019 №758 «Про порядок залучення, встановлення розміру та використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури Новоград - Волинської міської об`єднаної територіальної громади (регуляторний акт)», яким затверджено відповідний Порядок (а.с.43-52 т.1). Вказаним Порядком (п.п. 2.6, 3.1) для об`єктів будівництва - «Нове будівництво реконструкція багатоквартирних житлових будинків» встановлено розмір пайового внеску на рівні 1 % від загальної кошторисної вартості будівництва. Згідно даних сертифіката від 14.10.2022 №ІУ122221007439, загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва - «Будівництво восьмиповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на вул. Житомирській, 2 в м.Новоград-Волинський Житомирської області» становить 38 961,034 тис грн.

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення його в експлуатацію сплатити пайовий внесок. Проте, зважаючи на норми абз. 2 п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, розмір пайової участі, який підлягає сплаті до бюджету на користь позивача складає 389 610,34 грн (38 961 034 грн х 1% = 389 610,34 грн), відповідач не сплатив.

Таким чином, прокурор зазначає, що невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення його в експлуатацію надає право позивачу на стягнення цих коштів, відповідно до ст.1212 ЦК України.

Листом від 23.05.2024, вих. №54-84-2610вих24 керівник Звягельської окружної прокуратури звернувся до Звягельської міської ради з проханням у строк до 31.05.2024 надати до Звягельської окружної прокуратури, у тому числі на електронну адресу: пушpzpost@zhit.gp.gov.ua, наступну інформацію та належним чином завірені копії відповідних документів щодо замовників будівництва об`єкта, зазначеного вище: чи звертався ОК «ЖБК «Новоградський» до міської ради про укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста (громади) за вищевказаним об`єктом будівництва (до 01.01.2020); чи укладались з замовником будівництва договори пайової участі; чи звертався ОК «ЖБК «Новоградський» до міської ради із заявами про визначення розміру пайової участі (з 01.01.2020); чи сплачувались ОК «ЖБК «Новоградський» до бюджету кошти пайової участі по вказаному вище об`єкту будівництва (за весь період будівництва); щодо листування міської ради з ОК «ЖБК «Новоградський» з приводу необхідності участі у розвитку інфраструктури міста (надати копії листів, відповідей, тощо); щодо вжиття міською радою відповідних заходів реагування, у тому числі у судовому порядку, з метою стягнення до місцевого бюджету з ОК «ЖБК «Новоградський» коштів пайової участі (у разі невжиття - вказати причини), а також щодо намірів реалізувати ці повноваження (а.с. 53-56 т.1).

У відповідь, листом від 07.06.2024, вих. №04/1299 Виконавчий комітет Звягельської міської ради повідомив прокурора, що з приводу надання роз`яснень щодо застосування норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» виконавчий комітет Звягельської міської ради звертався з листом в Міністерство розвитку громад та територій України. Виконавчий комітет Звягельської міської ради звертався до забудовника щодо сплати пайової участі (а.с. 57-58 т.1).

Листом від 11.06.2024 №54-84-2696вих-24, керівник Звягельської окружної прокуратури проінформував Звягельську міську раду про вищевказані порушення з метою надання належної оцінки та самостійному зверненню з позовом до суду про стягнення до місцевого бюджету з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новоградський» коштів пайової участі. Просив про результати розгляду даного листа та вжиті заходи проінформувати Звягельську окружну прокуратуру Житомирської області протягом розумного строку, у тому числі на електронну адресу: nvmpzpost@zhit.gp.gov.ua, з подальшим направлення оригіналу у паперовому вигляді. Одночасно з цим, повідомив, що у разі невжиття заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, окружною прокуратурою до Обслуговуючого кооперативу «Новоградський» самостійно буде пред`явлено позов про стягнення до місцевого бюджету із замовника будівництва коштів пайової участі у сумі 389 610,34 грн (а.с. 60-66 т.1).

Листом від 17.06.2024, вих. №04/1350 Виконавчий комітет Звягельської міської ради повідомив прокурора, що виконавчий комітет Звягельської міської ради не заперечує щодо представництва в суді законних інтересів органу місцевого самоврядування та звернення до суду Звягельської окружної прокуратури з приводу стягнення до бюджету міської територіальної громади коштів пайової участі з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новоградський» по завершеному об`єкту будівництва: «Будівництво восьмиповерхового будинку із вбудованими приміщеннями на вул. Житомирській, 2 в м.Новоград-Волинський Житомирської області» (а.с. 67 т.1).

18 червня 2024 року керівник Звягельської окружної прокуратури на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив Виконавчий комітет Звягельської міської ради, що ним до Господарського суду Житомирської області буде заявлено позов в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Звягельської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новоградський» про стягнення до місцевого бюджету із замовника будівництва коштів пайової участі у сумі 389 610,34 грн.

В матеріалах справи наявний лист Управління ціноутворення, економіки та договірних відносин у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України від 12.03.2021 №8/15.2/1290-21 (а.с.59 т.1); лист Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новоградський» №1 від 07.06.2024 (а.с.116, 164 т.1); листи Виконавчого комітету Звягельської міської ради №07/1282 від 05.06.2024, №119 від 17.06.2024 (а.с.117-118 т.1); проєкт договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади від 19.08.2024 підписаний лише відповідачем (а.с.183-185 т.1, а.с. 37-39 т.2); розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади до договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади підписаний лише відповідачем (а.с.184 на звороті т.1); графік платежів (а.с.185 т.1); рішення Виконачого комітету Звягельської міської ради №1213 від 24.07.2024 (а.с.186 т.1); лист-повідомлення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новоградський» про наміри укласти договір пайової участі №19-08-1 від 19.08.2024 (а.с.187 т.1); лист Виконавчого комітету Звягельської міської ради №07/1805 від 26.07.2024 (а.с.21 т.2); договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади підписаний підписаний сторонами від 06.08.2024 (а.с.24 т.2); розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади до договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади від 06.08.2024 №2 (а.с.25 т.2); платіжну інструкцію №4413 від 10.10.2024 про сплату 50 000,00 грн (а.с.60 т.1); лист Виконавчого комітету Звягельської міської ради №07/1351 від 17.06.2024 (а.с.83 т.2); лист Виконавчого комітету Звягельської міської ради №02/111 від 21.01.2025 (а.с.169 на звороті т.2); лист МПП «Енергія» №1 від 31.01.2025 (а.с.170 т.1); наказ Міністерства Розвитку громад та територій України №214 від 17.11.2022 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2022 року)» з додатком (а.с.170 на звороті-171 т.2); лист Департаменту сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України №1098/03/18-25 від 03.03.2025 (а.с.194 т.2); лист ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Універсальна» №5 від 05.03.2025 (а.с.203 т.2); лист Департаменту сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України №1237/03/18-25 від 10.03.2025 (а.с.236 т.2).

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

За змістом ч. ч. 3, 4ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у його постановах від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.

Згідно ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересам функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Приписами ст.ст.16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих комітетів міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до повноважень виконавчих комітетів міських рад належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно п.4-1 ст.71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", включаються до доходів розвитку місцевих бюджетів.

Прокурор зазначає, що Порядком залучання, встановлення розміру та використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури Новоград-Волинської міської об`єднаної територіальної громади, затвердженого рішенням сесії Новоград-Волинської міської ради від 25.07.2019 №758, повноваження щодо проведення розрахунку величини пайової участі та укладання договору покладено на Виконавчий комітет Новоград-Волинської (Звягельської) міської ради.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Виконавчий комітет Звягельської міської ради.

За твердженням прокурора, порушення інтересів держави вбачається в тому, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування. Крім того, порушення у діях відповідача призводить до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарарювання сплачують пайові внески, а інші - ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території Звягельської територіальної громади.

В свою чергу, Виконавчий комітет Звягельської міської ради не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про стягнення із відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.

У постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щодо клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву від 08.07.2024, та аналогічну заяву від 20.08.2024 про залишення позову без розгляду подані до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування вказаних клопотання та заяви відповідач вказує, що прокурором, всупереч прямим вимогам законодавства при зверненні з позовною заявою до суду, не підтверджено факту нездійснення/неналежного здійснення захисту відповідних інтересів держави позивачем після отримання повідомлення від прокурора про необхідність захисту таких інтересів протягом розумного строку, що на думку відповідача підтверджується ігноруванням листа ОК "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" від 07.06.2024, вих. №1 про готовність добровільно сплатити в позасудовому порядку пайову участь за наявності відповідного договору з розрахунком, доданого до відповіді Виконавчого комітету Звягельської міської ради від 07.06.2024, вих. №04/1299 на запит Звягельської окружної прокуратури від 23.05.2024, вих. №54-84-2410вих24; відсутністю реєстрації листа Виконавчого комітету Звягельської міської ради від 17.06.2024, вих. №04/1350, у якому повідомлено про відсутність заперечень щодо звернення прокуратури з даним позовом до суду, в окружній прокуратурі; надсиланням листів прокуратурою до подання позову від 23.05.2024 та 11.06.2024 Звягельській міській раді, а не її виконавчому комітету, який є іншою юридичною особою.

З огляду на доводи, викладені у вищевказаних клопотаннях, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для залишення позову без розгляду відповідач визначає відсутність процесуальної дієздатності у прокурора на подання даної позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.05.2024, вих. №54-84-2410вих24 прокуратура зобов`язала Звягельську міську раду надати інформацію та відповідні документи щодо звернення ОК "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" до міської ради про укладення договору пайової участі чи заяви про визначення розміру пайової участі, чи був укладений відповідний договір та чи сплачувалось відповідачем до бюджету кошти пайової участі (а.с.53-56 т. 1).

У відповідь на вказаний лист Виконавчий комітет Звягельської міської ради у листі від 07.06.2024, №04/1299 надав негативні відповіді на всі поставлені питання, а також надав відповідь забудовника на лист міської ради щодо сплати пайової участі (а.с. 57-58 т.1).

Листом від 07.06.2024, №1 відповідач повідомляє Звягельську міську раду про наявність намірів врегулювати ситуацію щодо сплати пайової участі до місцевого бюджету у досудовому порядку шляхом проведення переговорів, підписання відповідних документів та безпосередньо сплати коштів (а.с. 116 т.1).

У подальшому прокуратурою Звягельській міській раді було надіслано лист від 11.06.2024 №54-84-2696вих24 з метою вживання органом місцевого самоврядування заходів для самостійного звернення з відповідною позовною заявою (а.с. 60-66 т. 1).

Листом від 17.06.2024, №04/1350 позивач повідомив про відсутність заперечень щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування у спорі та звернення до суду з відповідною позовною заявою (а.с. 67 т.1).

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням прокурора, що «розумність» строку надання відповіді позивачем визначено самостійно, а відтак, останній належним чином скористався наданою йому можливістю «відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави». Таким чином, позивачем протягом самостійно визначеного «розумного строку» не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позов про стягнення із відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши аналіз вказаних листів, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" що, в свою чергу, є достатнім аргументом для підтвердження прокурором підстав для представництва, оскільки у листі від 17.06.2024, вих. №04/1350 орган місцевого самоврядування не надав прокурору інформації щодо вирішення спору з відповідачем у досудовому порядку, а також повідомив про відсутність заперечень щодо ініціювання прокуратурою відповідного позову (а.с. 67 т.1).

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача, як на підставу для залишення позову без розгляду про надіслання листів прокуратурою Звягельській міській раді, а не Виконавчому комітету Звягельської міської ради, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповіді на листи прокурора надавалися саме Виконавчим комітетом Звягельської міської ради

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в апеляційній скарзі про подання прокурором позову за відсутності підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними. Виконавчий комітет, у межах своїх повноважень, не вжив дієвих заходів для примусового стягнення пайової участі, попри завершене будівництво і наявність несплаченої суми. Листування між виконкомом і відповідачем не є доказом належного захисту інтересів територіальної громади в суді. Більше того, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, бездіяльність суб`єкта владних повноважень (навіть за формального ведення листування) дає право прокурору на звернення до суду в інтересах держави. Прокурор довів наявність порушення інтересів територіальної громади на момент подання позову, а отже, мав усі правові підстави для подання позову уданій справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції викладеного в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 20.11.2024 про відмову у задоволенні клопотання відповідача, викладеного у відзиві від 08.07.2024, та аналогічного клопотання від 20.08.2024 про залишення позову без розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача у даному позові і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.

Щодо позовних вимог Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" про стягнення 389 610,34 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі -Закон №3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем 14.11.2018 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЖТ112183181217, а 14.10.2022 - сертифікат №ІУ122221007439 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації (а.с.25-31 т.1).

Приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX(далі -Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року виключено статтю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону №132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону №3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VIпісля втрати нею чинності.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі №643/21744/19, також зауважила, що:

"- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону №3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 у справі №904/4442/19, від 04.02.2021 у справі №904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону №3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас упостановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №922/267/20та від 23.03.2021 у справі №904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону №3038-VIще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування."

Нормами статті 40 Закону №3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону №3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону №132-IX статтю 40 Закону №3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI(шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Колегія суддів зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тобто, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

З матеріалів справи вбачається, що між Виконавчим комітетом Звягельської міської ради Житомирської області та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на момент подання позову у даній справі не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, відповідачем не сплачувалися (натомість, у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі відповідач вказав норми пункту 13 розділу І Закону №132-IX).

В період із 03.12.2018 по 04.10.2022 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський", згідно дозволу на виконання будівельних робіт 14.11.2018 №ЖТ112183181217, було здійснено нове будівництво об`єкта: «Будівництво восьмиповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на вул. Житомирській, 2 в м. Новоград-Волинський Житомирської області» (а.с.25-31 т.1).

Згідно сертифікату від 14.10.2022 №ІУ122221007439 яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, будівельні роботи виконано: дата початку будівництва 03.12.2018, дата завершення будівництва 04.10.2022 (а.с. 32-40 т.1).

Таким чином, враховуючи, що згідно дозволу на виконання будівельних робіт будівництво об`єкта розпочалося в грудні місяці 2018 року, тобто до набрання чинності як Законом №132-ІХ в цілому (17.10.2019), так і до набрання чинності його окремої частини - п. 13 р. І (01.01.2020), відповідач зобов`язаний був у період з початку будівельних робіт забудови і до 01.01.2020 звернутися до Виконавчого комітету Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта та очікувати від Виконавчого комітету Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради відповідного розрахунку та примірника договору, чого як вбачається з матеріалів справи відповідач на момент подання позову не зробив, відповідно порушив норму ст. 40 Закону № 3038-VI щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об`єкта і до 01.01.2020 була чинною.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате у грудні 2018 року, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, відповідач до Виконавчого комітету Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся.

У постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та врахована судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також звертається до висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21 про те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону №3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва в строк до 10.01.2020 і до введення об`єкта в експлуатацію жовтні 2022 року (04.10.2022) сплатити пайові внески.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено обов`язок відповідача, як замовника будівництва здійснити оплату пайової участі щодо об`єкта будівництва у 2020 році до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п.4 ч.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, колегія суддів зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Поряд з цим, скаржник стверджує, що між Виконавчим комітетом Звягельської міської ради та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Новоградський» існує укладений договір №2 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади від 06.08.2024 щодо об`єкта будівництва: «Будівництво восьмиповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на вулиці Житомирській, 2 в місті Новоград-Волинському Житомирській області», тому підстав для застосування норм статті 1212 ЦК України не має. Проте ці твердження є необґрунтованими. По-перше, сам факт укладення договору не є достатнім, якщо відсутні докази його реального виконання в повному обсязі. Платіж на суму 50 000 грн, який визнає відповідач, покриває лише частину зобов`язань, передбачених розрахунком розміру пайової участі. По-друге, на момент звернення з позовом договір між вищевказаними сторонами не був укладений. Відтак, застосування статті 1212 ЦК України є правомірним, адже грошові кошти пайової участі відповідачем станом на момент подання позову безпідставно збережені.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що згідно з абз.1 п.2 р. ІІ Закону України №132-ІХ , починаючи з 01.01.2020 у замовників будь-яких об`єктів будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3 та 4 абзацу 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що укладання між позивачем та відповідачем договору № 2 від 06.08.2024 носить добровільний характер та жодним чином не впливає на предмет позову - стягнення з замовника будівництва коштів пайової участі, оскільки з 01.01.2020 законодавством не вимагалось укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач з моменту початку будівництва, як на виконання вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» так і після внесення відповідних змін Законом № 132-ІХ, мав достатньо часу для виконання законодавчо встановлених обов`язків щодо участі у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, однак свідомо не виконав їх.

У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо визначення розміру даної пайової участі колегія суддів зазначає наступне.

Законом №132-ІХ визначено розмір пайової участі на рівні 2% вартості будівництва об`єкта житлового фонду (якщо менший розмір не встановлено, рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом).

Так, на момент набрання чинності Законом №132-ІХ (17.10.2019) порядок та розмір пайової участі забудовників на території Новоград-Волинської міської об`єднаної територіальної громади визначався на підставі рішення сесії Звягельської (Новоград-Волинської) міської ради від 25.07.2019 №758 «Про порядок залучення, встановлення розміру та використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури Новоград - Волинської міської об`єднаної територіальної громади (регуляторний акт)», яким затверджено відповідний Порядок.

Вказаним Порядком (п.п. 2.6, 3.1) для об`єктів будівництва - «Нове будівництво і реконструкція багатоквартирних житлових будинків (в тому числі з вбудованими прибудованими нежитловими приміщеннями)» встановлено розмір пайового внеску на рівні 1 % від загальної кошторисної вартості будівництва.

Згідно даних сертифіката від 14.10.2)22 №ІУ122221007439, загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва - «Будівництво восьмиповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на вул. Житомирській, 2 в м. Новоград-Волинський Житомирської області» становить 38 961,034 тис. грн.

Прокурор здійснив розрахунок пайової участі за п. 2.6, 3.1 Порядку, якими встановлено, що розмір пайового внеску за нове будівництво і реконструкцію багатоквартирних житлових будинків становить 1% та розраховується за формулою: S=B x V, де:

S - розмір пайової участі;

В - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва без урахування витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, переданих у комунальну власність;

V - відсоток загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта (п. 2.6 Порядку).

Вказаний розрахунок, який прокурор зазначив у позовній заяві (а.с.9 т.1), перевірено судом та встановлено його відповідність вищенаведеним приписам розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX.

Враховуючи наведене, пайова участь при зведені об`єкта: «Будівництво восьмиповерхового житлового будинку із в| будованими приміщеннями на вул. Житомирській, 2 в м.Новоград-Волинський Житомирської області», що повинна бути сплачена відповідачем, має становити: 389 610,34 грн (38 961 034 грн х 1% = 389 610,34 грн), де: 38 961 034 грн загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва; 1% - відсоток загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Таким чином, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, складає 389 610,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач зберіг у себе кошти у сумі 389 610,34 грн, які підлягають сплаті на користь органу місцевого самоврядування, то вимога прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України є законною і обґрунтованою.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції, 10.10.2024 відповідач сплатив кошти у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4413 від 10.10.2024 (а.с. 60 т.2). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За вказаних обставин, судом першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України правомірно закрито провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги прокурора в частині стягнення 339 610,34 грн пайової участі підлягають задоволенню.

Разом з тим, судова колегія відзначає, що у п. 3.2 договору № 2 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури Звягельської міської територіальної громади від 06.08.2024, укладеного між позивачем та відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції (позов у даній справі прокурором подано до суду першої інстанцїї - 18.06.2024 (а.с.1-88), відкрито провадження судом першої інстанції у даній справі - 21.06.2024 (а.с.93 т.1) узгоджено, що кошторисна вартість об`єкта будівництва 36 961 034,00 грн, величина пайової участі становить 389 610,34 грн у відповідності до розрахунку, що є невід`ємною частиною даного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2025 у відповіді на запитання прокурора підтвердив, що у договорі вказано розмір пайової участі - 389 610,34 грн, який в свою чергу є аналогічним сумі позовних вимог, що спростовує твердження скаржника про відсутність відомостей щодо кошторисної вартості будівництва об`єкта.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 74 ГПК України обов`язок із доказування - це закріплена в процесуальному та матеріальному законодавстві міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позивач і суд першої інстанції обгрунтовано використали сертифікат як джерело інформації про вартість об`єкта.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 3.4 договору встановлено обов`язок ОК «ЖБК «Новоградський» сплатити визначену суму у повному обсязі єдиним платежем протягом 20 банківських днів після підписання договору. Проте, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги відповідача судом апеляційної інстанції відповідачем до місцевого бюджету сплачено лише 50 тис. грн, чим порушуються навіть умови добровільно укладеного договору.

Посилання відповідача на процесуальні порушення, зокрема ініціювання судом першої інстанції витребування доказів після закриття підготовчого провадження, що підтверджується ухвалами суду першої інстанції від 31.01.2025, від 06.02.2025, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці дії суду є правомірними відповідно до ч. 4 ст.74 ГПК України, які надають суду право витребувати докази з власної ініціативи для всебічного та об`єктивного вирішення спору коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи, аргументи сторін, дослідивши подані ними докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень, проаналізувавши релевантну судову практику, дійшов обґрунтованого висновку про правильність наведеного прокурором розрахунку величини пайової участі та відповідно суми позовних вимог, а також наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідач на станом на дату подання позову у даній справі набув грошові кошти без достатньої правової підстави.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 у справі №906/686/24, без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новоградський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.04.2025 у справі №906/686/24, без змін.

2. Справу №906/686/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "26" червня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.