Постанова від 14.04.2025 по справі 908/306/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/306/23 (908/594/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Стуліков А.В. (власні засоби);

від відповідача: Чайкіна К.О. (власні засоби);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Ярохович Т.А. (в залі суду);

від третьої особи-3: Бира І.М. (власні засоби);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Інститут керамічного машинобудування Кераммаш на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 (суддя Ніколаєнко Р.А., повний текст якого підписаний 11.10.2024) у справі № 908/306/23(908/594/24)

за позовом Приватного акціонерного товариства Інститут керамічного машинобудування Кераммаш, Донецька область, м.Слов`янськ

довідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод, м.Запоріжжя

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдинг, м.Запоріжжя;

2. Акціонерне товариство Перший український міжнародний банк, м.Київ;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мустанг Фінанс, м.Київ;

про визнання недійсним договору підряду №3509 від 10.03.2021, укладеного між ПрАТ Кераммаш та ТОВ Метінвест-МРМЗ

в межах справи №908/306/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод, м.Запоріжжя;

розпорядник майна арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович, м.Дніпро,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 23.02.2023 у справі № 908/306/23 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

Процедура розпорядження майном боржника у справі № 908/306/23 триває.

В межах вказаної справи про банкрутство до господарського суду надійшла позовна заява ПрАТ Інститут керамічного машинобудування Кераммаш до ТОВ Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод - Боржника у справі про банкрутство № 908/306/23 про визнання недійсним договору підряду №3509 від 10.03.2021, укладеного між ПрАТ Кераммаш та ТОВ Метінвест-МРМЗ.

За твердженням Позивача договір підряду №3509 від 10.03.2021 є фіктивним в силу ст.234 ЦК України, оскільки укладений ТОВ Метінвест-МРМЗ без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а саме - сплачувати ПрАТ Кераммаш за поставлені матеріали та обладнання, за виконані роботи відповідно до умов договору, з наміром отримувати опосередковане кредитування від пов`язаної юридичної особи по договору факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019.

Як зазначив Позивач, жодного рахунку ПрАТ Кераммаш за поставлені матеріали та обладнання, за виконані роботи відповідно до умов договору підряду за весь період дії оспорюваного договору на поточний рахунок ПрАТ Кераммаш, вказаний в цьому договорі підряду, ТОВ Метінвест-МРМЗ не оплатив.

Ухвалою суду від 16.04.2024 за клопотанням Позивача залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдинг, Акціонерне товариство Перший український міжнародний банк та Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мустанг Фінанс.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі № 908/306/23(908/594/24) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Інститут керамічного машинобудування Кераммаш, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що Відповідач не надав суду жодної платіжної інструкції про оплату виставлених Позивачем рахунків на оплату у визначені специфікаціями до Договору № 3509 від 10.03.2024 строки, що свідчить про відсутність наміру ТОВ «Метінвест-МРМЗ» виконувати умови договору щодо строків оплати.

Намір ТОВ «Метінвест-МРМЗ» не дотримуватись умов Договору № 3509 від 10.03.2024 щодо строків оплати за договором підтверджується тим, що під час дії Договору № 3509 сторони уклали низку додаткових угод до нього стосовно Специфікацій № 1, № 2 та № 3 в розрізі сплати коштів за переліченими рахунками. Відповідно до додаткових угод внесені зміни до умов та термінів оплати по Специфікаціях з позначенням реквізитів для перерахування коштів на рахунок в АТ «ПУМБ».

Збільшуючи строк відстрочки платежу до 119 календарних днів, при підписанні додаткової угоди до Договору № 3509 від 10.03.2024 ТОВ «Метінвест-МРМЗ», збільшував комерційний фінансовий кредит ПРАТ «КЕРАММАШ» до 119 календарних днів. Проте, фінансував такий наданий ТОВ «Метінвест-МРМЗ» комерційний фінансовий кредит саме ПрАТ «КЕРАММАШ», сплачуючи АТ «ПУМБ» відсотки на суму вартості виконаних робіт та поставлених матеріалів як мінімум 119 календарних днів.

Оскільки ТОВ «Метінвест-МРМЗ» та АТ «ПУМБ» є пов`язаними особами за ознакою спорідненості, то вище згадана обставина свідчить про опосередковане (через ПрАТ «КЕРАММАШ») кредитування АТ «ПУМБ» кредиторської заборгованості ТОВ «Метінвест-МРМЗ», що заборонено приписами статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд першої інстанції не з`ясував обставину, що має значення для справи, а саме відповідність дій ТОВ «Метінвест-МРМЗ» при настанні загрози банкрутства вимогам статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства, за вимогами якої засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника (ч.1). У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (ч.2).

Висновок суду першої інстанції, що Договір № 3509 виконувався сторонами, що підтверджується представленими підписаними та скріпленими печатками актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними, згідно якими Підрядник - Позивач поставляв обладнання та матеріали, виконував обумовлені у специфікаціях підрядні роботи, а Замовник - Відповідач їх прийняв, свідчить саме про умисел обох сторін договору щодо його фіктивності.

Договір факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 не відповідає вимогам норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вимогам норм Цивільного кодексу України, оскільки в порушення вимог пункту 6 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містить умови взаєморозрахунків за договором в частині визначення строку, на який надається фінансовий кредит під відступлення права грошової вимоги до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором та строку нарахування процентів на наданий фінансовий кредит; не містить умови про відповідальність АТ «ПУМБ» за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Вважає, що АТ «ПУМБ» та ПрАТ «КЕРАММАШ» при укладанні договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 були позбавлені права посилатися на принцип свободи договору та домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором (статтями 553-559 Цивільного кодексу України), а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх (статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1, 4, 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Умови пункту 1.3 договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 є нікчемними відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки передання прави вимоги фактору здійснювалось в більш ранній термін порівняно з нормою Закону.

Умови пункту 2.5.7. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 обмежують ПрАТ «КЕРАММАШ» в праві відступити права вимоги АТ «ПУМБ» без згоди боржника ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» порівняно з правом, встановленим статтею 1080 Цивільного кодексу України, то пункт 2.5.7. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 є нікчемним.

Надання ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» умовами пункту 2.5.7. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 року фактичної можливості обмежити ПрАТ «КЕРАММАШ» в праві відступити права вимоги АТ «ПУМБ» без згоди боржника ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» та отримати факторингове фінансове кредитування підтверджено наявними в матеріалах справи листом ТОВ «МЕТІНВЕСТ- МРМЗ» від 21.11.2019 №04/974, показами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , наявним в матеріалах справи листуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із службовими особами ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», зокрема але не виключно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зазначеними раніше додатковими угодами до договорів підряду.

Оскільки умови пункту 3.2. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 обмежують ПрАТ «КЕРАММАШ» в праві сплатити АТ «ПУМБ» лише залишок боргу відповідно до абзацу другому частини 2 статті 1084 Цивільного кодексу України, то цей пункт договору є нікчемним.

Оскільки умови пункту 3.10. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 обмежують ПрАТ «КЕРАММАШ» в праві отримати оплату за надану послугу поруки перед АТ «ПУМБ» порівняно з правом, встановленим статтею 558 Цивільного кодексу України, то пункт 3.10. договору є нікчемним.

В матеріалах справи №908/306/23 містяться документи щодо правовідносин ПрАТ «КЕРАММАШ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ПрАТ «ММК ІЛЛІЧА» в першій половині 2019 року, які підтверджують платоспроможність ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ПрАТ «ММК ІЛЛІЧА» та відсутність об`єктивних причин несплати по рахункам ПрАТ «КЕРАММАШ».

В матеріалах справи №908/306/23 містяться документи щодо правовідносин ПрАТ «КЕРАММАШ» та ПрАТ «ММК ІЛЛІЧА» у другій половині 2019 року, які свідчать про сприяння ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» та АТ «ПУМБ» в спонуканні укладання ПрАТ «КЕРАММАШ» додаткової угоди №4 від 27.11.2019 до договору підряду від 21.02.2018 про відстрочку платежу на 119 календарних днів, про що зокрема свідчить лист ПрАТ «ММК ІЛЛІЧА» від 26.11.2019 №115Д/1388 та платіжна інструкція від " 29 " листопада 2019 року № 4500094466 на суму 9227239,08 гривень, якою було погашено майже всю заборгованість після підписання ПрАТ «КЕРАММАШ» додаткової угоди №4 від 27.11.2019 до договору підряду від 21.02.2018 про відстрочку платежу на 119 календарних днів.

В матеріалах справи №908/306/23 наявний електронний лист АТ «ПУМБ» від 09.08.2019 з пропозицією ПрАТ «КЕРАММАШ» укласти договір факторингу з доданим рекламним відео в той час, як ПрАТ «КЕРАММАШ» не мав суттєвої простроченої дебіторської заборгованості, що свідчить що саме АТ «ПУМБ» був зацікавлений в укладанні договору факторингу з ПрАТ «КЕРАММАШ», а ПрАТ «КЕРАММАШ» залишив пропозицію банку як не цікаву.

В матеріалах справи №908/306/23 наявний електронний лист ПРАТ «КЕРАММАШ» від 23.12.2021 з пропозицією ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» погодити реєстр до договору факторингу, в якому наявна графа, яку заповнює ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ХОЛДИНГ» після визначення дати платежу за цим реєстром. В системному зв`язку з Політикою закупівель групи Метінвест, Кодексом ділового партнерства, фінансовою звітністю ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ХОЛДИНГ», звітом про управління ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», скріншотами з офіційного сайту ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ХОЛДИНГ», саме ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ХОЛДИНГ» визначав дату погашення боргів ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» і, як наслідок, визначав суму, яку ПрАТ «КЕРАММАШ» мав сплатити АТ «ПУМБ» як проценти за договором факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019.

Наявні в матеріалах справи №905/533/23 реєстри №1 та №2 до договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 в системному зв`язку з первинними документами, зазначеними в цих реєстрах, з листами переписки ПрАТ «КЕРАММАШ» з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ХОЛДИНГ» щодо погашення значних за обсягами для ПрАТ «КЕРАММАШ» сум дебіторської заборгованості, в системному зв`язку з показами свідка ОСОБА_6 щодо перебування ПрАТ «КЕРАММАШ» на межі банкрутства, свідчать про укладання ПрАТ «КЕРАММАШ» договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 в умовах тяжкого фінансового становища, на вкрай невигідних умовах, за яких рішення про факторингове фінансове кредитування ПрАТ «КЕРАММАШ» приймали його боржники та визначали суми, які ПрАТ «КЕРАММАШ» мав сплатити АТ «ПУМБ».

Саме ці обставини, підтверджені наявними в матеріалах справи №905/533/23 доказами, обґрунтовують твердження відповідача, викладене в заявах по суті, що договір факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 було укладено з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ПрАТ «КЕРАММАШ».

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод, у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що Позивач, укладаючи спірний Договір № 3509, повинен був усвідомлювати відповідні ризики, які супроводжують підприємницьку діяльність, зокрема ризики здійснення зі сторони контрагента затримок оплати поставлених ТМЦ, обладнання та виконаних ремонтних робіт зі сторони Замовника.

Однак, Позивачем був укладений оскаржуваний їм Договір № 3509 та Специфікації до нього, та здійснювалося його виконання, що підтверджує наявність свідомого наміру на його укладання з метою реального виконання.

Водночас, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що зі сторони Відповідача мале місце укладання Договору № 3509 без наміру створення правових наслідків обумовлених ним. Відповідач приймав ТМЦ, обладнання, роботи, які виконувалися Позивачем за Договору № 3509.

В свою чергу, наявність певних фінансових труднощів не дозволило Відповідачу своєчасно здійснити оплату відповідно до первинно погоджених у Специфікаціях строках, що не заважало Позивачу застосуватися заходи відповідальності передбачені Договором та діючим законодавством.

Однак, саме Позивачем було прийняте рішення щодо отримання оплати за договором шляхом відступлення права вимоги за Договором факторингу, та подальшого укладання Специфікацій до Договору № 3509 та їх виконання.

Отже, факти здійснення поставки Позивачем ТМЦ, обладнання, виконання робіт за Договором № 3509 та Специфікацій до нього беззаперечно свідчить про те, що оскаржуваний договір укладався саме з метою зазначеною у ньому - виконання ремонтних робіт та поставки ТМЦ, обладнання необхідного для виконання таких робіт та не мав жодних, як зі сторони Замовника (ТОВ «Метінвест-МРМЗ»), так і зі сторони Підрядника (ПрАТ «Кераммаш») інших цілей, ніж обумовлених його змістом, доказів протилежного Позивачем не надано. При цьому, неналежне виконання сторонами обов`язків за договором не свідчить про його фіктивність.

Твердження Позивача, що відкриття провадження у справі про банкрутство у відношенні ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» свідчить про наявність ознак банкрутства Відповідача є хибними.

Основним видом діяльності ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» було здійснення ремонтних робіт на підприємствах металургійного комплексу в м. Маріуполі. Загальновідомим є факт окупації м. Маріуполя внаслідок військової агресії РФ проти України. Також, загальновідомим є факт знищення внаслідок ведення бойових дій виробничих потужностей ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» та не можливості їх відновлення, станом на теперішній час, внаслідок окупації м. Маріуполя.

Саме наслідком зазначених обставин стало відкриття провадження у справі про банкрутство у відношенні до ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».

Відповідні обставини окупації м. Маріуполя та знищення виробничих потужностей безпосередньо Відповідача та підприємств, на яких виконувалися ремонтні роботи, призвели до неможливості виконання ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» своїх грошових зобов`язань перед кредиторами.

З врахуванням вищевикладеного, відсутні будь-які докази на підтвердження того, що Відповідач, мав ознаки банкрутства або приховував наявність таких ознак, та мав свідомий намір невиконання зобов`язань за Договором № 3509.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали. Згідно ч. 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 06.11.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

19.11.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Інститут керамічного машинобудування Кераммаш на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі №908/306/23(908/594/24); розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14.04.2025.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025, через перебування у відрядженні судді Верхогляд Т.А., для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Мороз В.Ф.

В судовому засіданні 14.04.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

10.03.2021 між ПрАТ Кераммаш та ТОВ Метінвест-МРМЗ був укладений Договір підряду № 3509 (далі Договір № 3509, Договір № 3509 від 10.03.2021), згідно з п.1.1 якого ТОВ Метінвест-МРМЗ - Замовник доручає, а ПрАТ Кераммаш - Підрядник зобов`язується на свій ризик надати на території Замовника/Підрядника роботи з технічного обслуговування та ремонту об`єктів основних засобів Замовника, в тому числі роботи, пов`язані з реконструкцією, модернізацією та установкою (монтажем) нового обладнання в рамках реалізації інвестиційних проектів Замовника.

Відповідно до пункту 1.3 Договору підряду № 3509 найменування та кількість об`єктів основних засобів виробництва для виконання робіт, види, обсяги, вартість, строки виконання робіт або їх окремих видів та етапів, а також вартість необхідних матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів, запасних частин та інших матеріально-технічних цінностей та технологій, зазначаються в специфікаціях, які є невід`ємними додатками до Договору. Проекти Специфікацій розробляє та оформлює Замовник.

Згідно з п.2.1 Договору № 3509 строк виконання робіт починає відраховуватись з моменту (дати) підписання відповідної Специфікації до цього Договору, що являється підтвердженням факту початку виконання Підрядником робіт на об`єктах (якщо інша дата не передбачена Специфікацією або додатком до неї).

За умовами п.4.1 Договору № 3509 Замовник оплачує Підряднику вартість виконаних робіт по Договору протягом строку, узгодженого сторонами в Специфікації, з моменту (дати) підписання сторонами відповідних Актів здачі-прийняття виконаних підрядних робіт (або інших документів по п.2.3, 2.4 Договору), на підставі виставлених Підрядником рахунків з обов`язковою реєстрацією у встановленому Законом порядку податкових накладних на всю суму податкових зобов`язань.

10.03.2021 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору № 3509, якою обумовили виконання Позивачем на користь Відповідача капітального ремонту (модернізації) газової термічної печі вартістю 2 067 996,00 грн.

Згідно з п.8 цієї Специфікації сторони домовились, що оплата обладнання та матеріалів здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника з моменту підписання акту здачі-прийняття Замовником з відстроченням платежу у 45 календарних днів (п.п. 8.1), а оплата робіт з моменту закінчення повного обсягу робіт та прийому печі до роботи з відстроченням платежу у 60 календарних днів (п.п. 8.2).

Крім того, сторони підписали Специфікацію обладнання та матеріалів.

19.05.2021 сторони уклали Специфікацію № 2 до Договору № 3509, якою обумовили виконання Позивачем на користь Відповідача капітального ремонту іншої газової термічної печі на загальну суму 5 640 000,00 грн.

У п.8 Специфікації № 2 обумовлено, що оплата вартості ремонту здійснюється Замовником після підписання сторонами актів виконаних підрядних робіт, з поетапним підписанням АВР та з відстрочкою платежів у 45 календарних днів.

18.10.2021 сторони уклали Специфікацію № 3 до Договору № 3509, якою узгодили виконання Підрядником поточного ремонту двох нагрівальних печей Замовника вартістю ремонтних робіт з ТМЦ 675 402,00 грн.

За умовами п.7 Специфікації № 3 оплата вартості робіт за цією Специфікацією здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів у зазначеній у ній сумі на розрахунковий рахунок Підрядника після поетапного підписання обома сторонами актів приймання-здавання виконаних підрядних робіт встановленої форми з відстрочкою платежу 30 календарних днів.

Зі змісту позовної заяви, представлених матеріалів, зокрема - актів приймання виконаних підрядних робіт, підписаних з обох сторін Договору № 3509 слідує виконання Підрядником ПрАТ Кераммаш та прийняття без зауважень Замовником ТОВ Метінвест-МРМЗ підрядних робіт. Представлені видаткові накладні підтверджують постачання Позивачем Відповідачу ТМЦ, обладнання.

Так, представлені акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 12.07.2021, № 2 від 11.08.2021, № 3 від 23.11.2021, № 4 від 23.11.2021, № 5 від 23.12.2021, № 1 від 23.12.2021, видаткові накладні № 17 від 05.05.2021, № 49 від 19.10.2021.

На оплату виконаних робіт, поставлених ТМЦ та обладнання Позивач виставив Відповідачу такі рахунки:

- рахунок на оплату № 25 від 05.05.2021 на суму 1 599 993,41 грн;

- рахунок на оплату № 39 від 12.07.2021 на суму 444 000,00 грн;

- рахунок на оплату № 43 від 11.08.2021 на суму 432 000,00 грн;

- рахунок на оплату № 47-21 від 19.10.2021 на суму 3 904 800,00 грн;

- рахунок на оплату № 55 від 23.11.2021 на суму 156 000,00 грн;

- рахунок на оплату № 56 від 23.11.2021 на суму 480 000,00 грн;

- рахунок на оплату № 70 від 23.12.2021 на суму 667 200,00 грн;

- рахунок на оплату № 71 від 23.12.2021 на суму 675 402,00 грн.

Під час дії Договору № 3509 сторони уклали низку додаткових угод до нього стосовно згаданих Специфікацій № 1, № 2 та № 3 в розрізі сплати коштів за переліченими рахунками. Відповідно до додаткових угод внесені зміни до умов та термінів оплати по Специфікаціях з позначенням реквізитів для перерахування коштів на рахунок в АТ ПУМБ.

Так, згідно з Додатковою угодою № 1 від 24.05.2021 доповнено п.п.8.1 п.8 Специфікації № 1 такою редакцією: Замовник сплачує Підряднику вартість обладнання та матеріалів в сумі 1 599 993,41 грн згідно рахунку № 25 від 05.05.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Згідно з Додатковою угодою № 2 від 20.07.2021 доповнено п.п.8.2 п.8 Специфікації № 1 умовою такого змісту: Замовник сплачує Підряднику вартість робіт в сумі 444 000,00 грн згідно рахунку № 39 від 12.07.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Згідно з Додатковою угодою № 3 від 25.08.2021 доповнений п.8 Специфікації № 2 такою умовою: Замовник сплачує Підряднику вартість робіт в сумі 432 000,00 грн згідно рахунку № 43 від 11.08.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Згідно з Додатковою угодою № 4 від 22.10.2021 доповнений п.8 Специфікації № 2 такою умовою: Замовник сплачує Підряднику вартість обладнання і матеріалів в сумі 3 904 800,00 грн згідно рахунку № 47-21 від 19.10.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Згідно з Додатковою угодою № 5 від 26.11.2021 доповнений п.8 Специфікації № 2 такою умовою: Замовник сплачує Підряднику вартість робіт в сумі 480 000,00 грн згідно рахунку № 56 від 23.11.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Згідно з Додатковою угодою № 7 від 03.12.2021 доповнений п.8 Специфікації № 2 такою умовою: Замовник сплачує Підряднику вартість робіт в сумі 156 000,00 грн згідно рахунку № 55 від 23.11.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Згідно з Додатковою угодою № 8 від 29.12.2021 доповнений п.8 Специфікації № 2 такою умовою: Замовник сплачує Підряднику вартість робіт в сумі 667 200,00 грн згідно рахунку № 70 від 23.12.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Крім того, Додатковою угодою № 8 від 29.12.2021 доповнений п.7 до Специфікації № 3 від 18.10.2021 наступною умовою: Замовник сплачує Підряднику вартість робіт в сумі 675 402,00 грн згідно рахунку № 71 від 23.12.2021 протягом 119 календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.

ПрАТ Кераммаш, пред`явивши позов, просить визнати Договір № 3509 від 10.03.2021, який укладений між ПрАТ Кераммаш та ТОВ Метінвест-МРМЗ, недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач навів обставини про те, що 10.03.2021 Відповідач - ТОВ Метінвест-МРМЗ розробив та оформив специфікацію №1 до договору підряду №3509 від 10.03.2021 на капітальний ремонт (модернізацію) газової термічної печі №1 на загальну суму 2067996,00 грн з відстрочкою платежу за поставлені обладнання і матеріали 45 календарних днів, а за виконані роботи - 60 календарних днів з моменту виконання робіт в повному обсязі, а також специфікацію обладнання та матеріалів на загальну суму 1599993,41 грн. Позивач на виконання умов цих специфікацій за видатковою накладною від 05.05.2021 поставив Відповідачу обладнання та матеріали та виставив рахунок № 25 від 05.05.2021 на сплату 1599993,41 грн з відстрочкою платежу до 19.06.2021, однак 24.05.2021, через 21 календарний день після підписання видаткової накладної та виставлення рахунку на оплату, ПрАТ Кераммаш та ТОВ Метінвест-МРМЗ, за безумовним наполяганням ТОВ Метінвест-МРМЗ, підписали додаткову угоду №1 до договору підряду №3509 від 10.03.2021, відповідно до якої ТОВ Метінвест-МРМЗ сплачує ПрАТ Кераммаш вартість обладнання та матеріалів в сумі 1599993,41 грн відповідно до рахунку №25 від 05.05.2021 протягом 119 календарних днів з дня підписання цієї додаткової угоди за такими реквізитам: Підрядчик ПрАТ Кераммаш, ЄДРПОУ 04873009, банк АТ ПУМБ, МФО: 334851, IBAN: UA593348510000029099112679729. Позивач зазначив, що додаткова угода №1 від 24.05.2021 для ПрАТ Кераммаш не мала жодного економічного сенсу, бо призводила лише до сплати 17% річних на суму факторингового фінансування та прийняття поруки, ця угода була підписана ТОВ Метінвест-МРМЗ та ПрАТ Кераммаш як для отримання ПрАТ Кераммаш факторингового фінансування АТ ПУМБ за договором факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 (26.05.2021 підписано додаткову угоду до цього договору, згідно з якою договір викладено у новій редакції), а по суті - приховуваного кредитування пов`язаної з банком юридичної особи, що заборонено статтею 49 Закону України Про банки та банківську діяльність. При цьому, пославшись на електронне листування сторін, Позивач зазначив, що умови факторингового фінансування визначав саме Відповідач.

Позивач пояснив, що 28.05.2021 АТ ПУМБ за умовами вказаного договору факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 акцептував відповідний реєстр на суму 1599993,41 грн під 17% річних та перерахував ПрАТ Кераммаш 1519993,74 грн авансового платежу в рахунок фінансування за договором факторингу, однак фактично укладення додаткової угоди № 1 спричинило для ПрАТ Кераммаш збитки внаслідок договірного списання покриття згідно договору факторингу, вилучення на певний період обігових коштів, сплати процентів. За підрахунком Позивача сума збитків склала 86528,22 грн, з чого Позивач робить висновок, що укладення додаткової угоди № 1 до оспорюваного договору підряду не відповідало внутрішній волі ПрАТ Кераммаш, оскільки метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, в тому числі завдяки зменшенню витрат при проведенні господарських операцій.

Далі Позивач навів обставини про узгодження сторонами специфікацій №2 та №3 до оспорюваного договору підряду, виконання Позивачем на користь Відповідача в рамках цього договору та специфікацій до нього робіт, постачання матеріалів та обладнання, про що сторони підписували акти приймання виконаних підрядних робіт, видаткові накладні, на підставі яких Позивач виставляв рахунки № 39 від 12.07.2021 на суму 444000,00 грн з відстрочкою платежу 30 днів, № 43 від 11.08.2021 на суму 432000,00 грн з відстрочкою платежу 45 календарних днів, № 47-21 від 19.10.2021 на суму 3904800,00 грн, № 55 від 23.11.2021 на суму 156000,00 грн з відстрочкою платежу 45 календарних днів, № 56 від 23.11.2021 на суму 480000,00 грн з відстрочкою платежу 45 календарних днів, № 70 від 23.12.2021 на суму 667200,00 грн з відстрочкою платежу 45 календарних днів, № 71 від 23.12.2021 на суму 675402,00 грн з відстрочкою платежу 45 календарних днів, однак, аналогічно до обставин укладення додаткової угоди № 1 до договору підряду, через декілька днів після виставлення відповідних рахунків були укладені аналогічні додаткові угоди №2 від 20.07.2021, №3 від 25.08.2021, №4 від 22.10.2021, №5 від 26.11.2021, №7 від 03.12.2021 та №8 від 29.12.2021.

Також Позивач навів про акцептування АТ ПУМБ відповідних реєстрів на суми 444 000,00 грн, 432 000,00 грн, 3 904 800,00 грн, 156 000,00 грн, 480 000,00 грн та 1 342 602,00 грн та здійснення Банком невигідного для ПрАТ Кераммаш факторингового авансування. Наприкінець зазначив, що:

- ТОВ Метінвест-МРМЗ не мало наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися договором підряду №3509 від 10.03.2021, а саме оплатити ПрАТ Кераммаш рахунки №56 від 23.11.2021, №70 від 23.12.2021, №71 від 23.12.2021, оскільки керівник ТОВ Метінвест-МРМЗ не виконав зобов`язання надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) відомості щодо наявності ознак банкрутства, а засновники (учасники, акціонери) ТОВ Метінвест-МРМЗ не вжили заходів щодо запобігання банкрутству ТОВ Метінвест-МРМЗ;

- 23.02.2023 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/306/23 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод за заявою пов`язаної з ТОВ Метінвест-МРМЗ, з ТОВ Метінвест-Холдинг, з АТ ПУМБ юридичної особи Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат з незначною сумою основного боргу в розмірі 117 282,79 грн;

- відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися договором підряду №3509 від 10.03.2021, бенефіціарного власника ТОВ Метінвест-МРМЗ, ТОВ Метінвест-Холдинг, АТ ПУМБ на створення правових наслідків, які обумовлювалися договором підряду №3509 від 10.03.2021 підтверджуються: ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.12.2022 у справі № 908/2252/22, якою заяву Приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (код ЄДРПОУ 00191158) приєднано до матеріалів справи № 908/2252/22 для одночасного розгляду із заявою Компанії MBR Metals OU (Tallinn, Estonia, Reg. code: 11992915) про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (код ЄДРПОУ 00191158), ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22, якою відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (Південне шосе, 80, каб.9, м.Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 00191129) за заявою кредитора Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (код ЄДРПОУ 00191075) до боржника на суму 13 800 786 515,53 грн основного боргу, 777 585 287,51 грн неустойки (пеня) з огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод, Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь, Приватне акціонерне товариство Запоріжвогнетрив, Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод, Приватне акціонерне товариство Центральний гірничо-збагачувальний комбінат є пов`язаними особами одного бенефіціарного власника та управління якими здійснює керуюча компанія Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдинг.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що Договір № 3509 виконувався сторонами, що підтверджується представленими підписаними та скріпленими печатками актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними, згідно з якими Підрядник Позивач поставляв обладнання та матеріали, виконував обумовлені у специфікаціях підрядні роботи, а Замовник Відповідач їх прийняв.

Така ознака фіктивного правочину, як умисна обізнаність обох сторін про те, що Договір № 3509 не буде фактично виконаний, в даному випадку Позивачем не доведена.

Також відсутня така основна ознака фіктивного правочину як його спрямування на введення в оману третьої особи (іншої особи не сторони Договору № 3509) щодо фактичних обставин правочину чи дійсних намірів сторін. Таку третю особу Позивач не позначає.

Не є підставою недійсності угод допущення комерційної помилки, незнання чи невірне тлумачення закону, недбальство у тлумаченні чи розумінні договірних умов, а також й настання передбачуваних умовами угод ризиків.

Також не є підставою недійсності угод усвідомлення невигідності їх умов на момент вчинення, на чому наголошує Позивач.

Додатково відзначається, що невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваної угоди, не є підставою для визнання угоди недійсною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 42 Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Отже, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому, в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Згідно зі ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч.1). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч.2). Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч.3).

Також Позивач послався на положення ст.49 Закону України Про банки і банківську діяльність, відповідно до яких банкам забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов`язаними з банком особами.

Крім того, Позивач послався на ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства, за вимогами якої засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника (ч.1). У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (ч.2).

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з встановленими ГПК України вимогами щодо доказування повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Для визнання недійсним оспорюваного правочину, до яких відноситься фіктивний договір, позивач має довести, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявлення сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Тобто, недійсність такого правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто, обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Така правова позиція та тлумачення правових норм знаходить своє підкріплення у сталій судовій практиці Верховного Суду.

Так, в постанові № 369/11268/16-ц від 03.07.2019 Велика Палата Верховного Суду вказала, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Доводи Позивача про визнання договору недійсним, зводяться до наступного:

- Договір № 3509 укладений ТОВ Метінвест-МРМЗ без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, а саме сплачувати ПрАТ Кераммаш за поставлені матеріали та обладнання та за виконані роботи на умовах цього Договору, оскільки жодного рахунку відповідно до умов оспорюваного Договору № 3509 на поточний рахунок ПрАТ Кераммаш, зазначений в цьому Договорі № 3509, ТОВ Метінвест-МРМЗ не оплатило;

- Договір № 3509 укладений ТОВ Метінвест-МРМЗ з наміром отримувати опосередковане кредитування від пов`язаної юридичної особи АТ ПУМБ по Договору факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019, згідно з додатковою угодою № 2 від 20.07.2021 до якого цей Договір факторингу викладено у новій редакції та з досвіду виконання якого цей Договір був невигідним для ПрАТ Кераммаш та призводив до спричинення ПрАТ Кераммаш збитків;

- Додаткова угода № 1 до Договору №3509 була підписана для отримання ПрАТ Кераммаш факторингового фінансування АТ ПУМБ, однак по суті для приховування кредитування пов`язаної з банком юридичної особи, що заборонено ст.49 Закону України Про банки та банківську діяльність, те ж саме стосується наступних додаткових угод до Договору №3509;

- Додаткова угода № 1 до Договору № 3509, як і наступні, не мала жодного економічного сенсу, це призвело лише до сплати річних на суми факторингового фінансування та прийняття поруки;

- ТОВ Метінвест-МРМЗ не мало наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися договором підряду №3509 від 10.03.2021, а саме - оплатити ПрАТ Кераммаш рахунки №56 від 23.11.2021, №70 від 23.12.2021 та №71 від 23.12.2021, оскільки керівник ТОВ Метінвест-МРМЗ не виконав зобов`язання надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) відомості щодо наявності ознак банкрутства, а засновники (учасники, акціонери) ТОВ Метінвест-МРМЗ не вжили заходів щодо запобігання банкрутству ТОВ Метінвест-МРМЗ;

- ТОВ Метінвест-МРМЗ фактично платило як по Договору підряду № 2277 від 21.02.2018, так і по Договору підряду № 3509 від 10.03.2021 на користь АТ ПУМБ;

- відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювались Договором № 3509, підтверджується обставинами відкриття провадження у справах про банкрутство ПрАТ МК Азовсталь та ПрАТ ММК ім.Ілліча.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2).

За визначенням ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зміст Договору № 3509 від 10.03.2021 свідчить, що при його укладенні сторони досягли необхідних для договорів такого роду (догорів підряду) істотних умов.

Колегія суддів констатує, що Договір № 3509 виконувався сторонами, що підтверджується представленими підписаними та скріпленими печатками актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними, згідно з якими Підрядник Позивач поставляв обладнання та матеріали, виконував обумовлені у специфікаціях підрядні роботи, а Замовник Відповідач їх прийняв.

Більш того, безпосередньо зі змісту позовної заяви слідує, що неоплаченими залишилися лише три з восьми виставлених Позивачем на оплату за Договором № 3509 рахунки.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про те, що обидві сторони Договору № 3509 мали на меті інші цілі, ніж ним передбачені Договором, є безпідставним.

Така ознака фіктивного правочину, як умисна обізнаність обох сторін про те, що Договір № 3509 не буде фактично виконаний, в даному випадку Позивачем не доведена.

Також відсутня така основна ознака фіктивного правочину як його спрямування на введення в оману третьої особи (іншої особи не сторони Договору № 3509) щодо фактичних обставин правочину чи дійсних намірів сторін. Таку третю особу Позивач не зазначає.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що невиконання Відповідачем зобов`язань з оплати на первинних умовах Договору № 3509, відсутність наміру Відповідача сплачувати за поставлені ТМЦ та виконані роботи безпосередньо на рахунок ПрАТ Кераммаш, не є підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним, оскільки, як свідчать обставини справи, під час дії Договору № 3509 та після початку його виконання сторони шляхом укладення додаткових угод вносили зміни до цього Договору в частині здійснення розрахунків.

За приписом ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додаткові угоди підписані та скріплені печаткою, в тому числі з боку ПрАТ Кераммаш, що є свідченням погодження Позивача на продовження договірних відносин з урахуванням внесених змін.

Зазначаючи про про невигідність, збитковість для ПрАТ Кераммаш змінених умов розрахунків Позивач був обізнаний з досвіду минулих договірних відносин та виконання договору факторингу з регресом №МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019, Позивач згадує договір підряду № 2277 від 21.02.2018, який був укладений сторонами (далі Договір № 2277, Договір № 2277 від 21.02.2018), додавши цей Договір з низкою документів щодо його виконання з відповіддю на відзив.

Колегія суддів констатує, що в межах справи № 908/306/23 про банкрутство ТОВ Метінвест-МРМЗ суд розглянув справу № 908/306/23 (908/3722/23-908/3793/23) про визнання недійсними додаткових угод №3 від 16.10.2019 та №4 від 27.11.2019 до Договору підряду №2277 від 21.02.2018, укладених між ПрАТ Кераммаш та ТОВ Метінвест-МРМЗ, а також додаткових угод №1 від 24.05.2021, №2 від 20.07.2021, №3 від 25.08.2021, №4 від 22.10.2021, №5 від 26.11.2021, №7 від 03.12.2021, №8 від 29.12.2021 до Договору підряду №3509 від 10.03.2021, у зв`язку з укладанням договору факторингу з регресом № МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019 між ПрАТ Кераммаш та АТ ПУМБ.

З цієї справи позовного провадження, яка є частиною справи про банкрутство № 908/306/23 ТОВ Метінвест-МРМЗ в цілому, суду відомо про обставини укладення та виконання Договору підряду № 2277 від 21.02.2018.

В постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20 вказано: Суд зауважує, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18)..

Суд враховує наведені висновки Верховного Суду та, в тому числі звертаючись до матеріалів справи 908/306/23 (908/3722/23-908/3793/23), зазначає, що Договір № 2277 від 21.02.2018, який був укладений ТОВ Метінвест-МРМЗ, як Замовником, та ПрАТ Кераммаш - як Підрядником передував оспорюваному Договору підряду № 3509 від 10.03.2021 (термін дії Договору № 2277 з урахуванням Додаткової угоди № 5 до нього визначався до 31.12.2020).

Умови цих договорів підряду є аналогічними, рівно як є аналогічними за змістовним навантаженням додаткові угоди відносно оплати рахунків, що укладалися до цих договорів.

Укладенню Додаткової угоди № 3 до Договору № 2277 передувало укладення між АТ ПУМБ Банком, Фактором з ПрАТ Кераммаш - Клієнтом Договору факторингу з регресом № МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 (далі Договір факторингу), згідно з п.1.1 якого Фактор зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, здійснювати факторингове фінансування Клієнта за плату на умовах факторингу з регресом.

У п.1.5 Договору факторингу визначено, що внаслідок відступлення права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв`язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом.

За визначенням Договору факторингу Контракт це договір купівлі-продажу/ поставки/ надання послуг/ виконання робіт тощо, укладений між Клієнтом і Боржником, на підставі якого після виконання Клієнтом своїх зобов`язань щодо поставки майна, (продукції)/ надання послуг/ виконання робіт виникають права вимоги Клієнта (або Банку за фактом відступлення) до Боржника.

Пунктом 2.1 Договору факторингу передбачено, що перелік Боржників визначається сторонами у Переліку Боржників згідно Додатку № 1 до цього Договору.

У Додатку № 1 від 15.10.2019 до Договору факторингу Клієнт ПрАТ Кераммаш та Банк обумовили відступлення Банку прав вимоги за укладеним ПрАТ Кераммаш з ТОВ Метінвест-МРМЗ Договором № 2277 від 21.02.2018.

Після укладення Договору № 3509 Банком та ПрАТ Кераммаш була укладена Додаткова угода № 2 від 26.05.2021 до Договору факторингу, відповідно до якої викладено цей Договір у оновленій редакції, водночас основні умови, суть відносин в цілому залишилися подібними.

Так, пунктом 2.2 Договору факторингу з урахуванням Додаткової угоди № 2 узгоджено, що умови, на яких Клієнт пропонує Фактору придбати права вимоги, визначаються у Реєстрі, що складається за формою згідно Додатку № 3 до цього Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Реєстр стає невід`ємною частиною Договору після його підписання уповноваженим представником Клієнта та перерахування Фактором авансового платежу за таким Реєстром на рахунок Клієнта, відкритий в Банку.

У розумінні Договору факторингу Реєстр - документ за формою, визначеною Додатком № 3 до цього Договору, що є невід`ємною частиною Договору за умови його підписання уповноваженим представником Клієнта, перерахування Фактором авансового платежу Клієнту за таким Реєстром, в якому, зокрема, зазначається перелік відступлених Фактору прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наявними у Клієнта документами, сума авансового платежу, що підлягає сплаті Клієнту, та інша інформація щодо відступлених Фактору прав вимог, пропозиція Клієнта щодо розміру процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансуванням.

У Додатку № 2 до Додаткової угоди № 2 від 26.05.2021 до Договору факторингу Клієнт ПрАТ Кераммаш та Банк обумовили відступлення Банку прав вимоги за укладеним ПрАТ Кераммаш з ТОВ Метінвест-МРМЗ Договором № 2277 від 21.02.2018, а також прав вимоги за Договором № 3509 від 10.03.2021.

Ліміт факторингового фінансування згідно з п.1.2 Договору факторингу в редакції Додаткової угоди № 2 встановлено в розмірі 30 000 000,00 грн зі строком дії до 01.08.2022.

За умовами п.2.4 Договору факторингу у тій же редакції після здійснення Клієнтом на підставі Контракту поставок товарів/ надання послуг/ виконання робіт, Клієнт надає Факторові ряд документів щодо такого здійснення та Реєстр у вигляді електронного документу, складений за формою згідно Додатку № 3 до Договору, підписаний уповноваженим представником Клієнта шляхом накладення УЕП з використанням системи Клієнт-Банк. Підписаний Клієнтом Реєстр вважається пропозицією (офертою) Банку придбати зазначене у Реєстрі право вимоги на умовах, зазначених в Реєстрі. З моменту направлення Клієнтом Банку підписаного Клієнтом Реєстру, Клієнт не має права відмовитись від продажу Банку прав вимоги, зазначених в Реєстрі або відмовитись від інших умов, зазначених в такому Реєстрі та розпоряджатися правом вимоги.

Пункт 2.5 Договору факторингу встановлює умови, одночасне виконання яких передує здійсненню Фактором перерахування на поточний рахунок Клієнта суми авансового платежу, серед яких: надання Клієнтом Реєстру та документів відповідно до п.2.4. Договору, що за формою та змістом задовольнять Фактора (п.2.5.1); надання належним чином завіреної Клієнтом копії укладеної додаткової угоди до Контракту між Клієнтом і Боржником щодо зміни реквізитів рахунку для перерахування коштів за Контрактом на рахунок Банку в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу з накладенням КЕП представників Клієнта та Дебітора або наявність оригіналу Повідомлення про відступлення права вимоги за Контрактом на папері або у вигляді електронного документу, підписаного відповідно до умов Договору (Клієнтом, Фактором та Боржником), із зазначенням для здійснення платежів за Контрактом на користь Банку рахунку Банку.

У п.2.6 Договору факторингу передбачено, що строк розгляду Фактором документів, зазначених в п.2.5.1 та п.2.5.7 Договору, наданих Клієнтом, визначаються Фактором самостійно. Строк розгляду Банком Реєстру, наданого Клієнтом, становить 3 (три) банківських дні з дня отримання Банком підписаного представником Клієнта Реєстру. Після розгляду наданих Клієнтом документів та Реєстру Фактор на власний розсуд має право відмовити Клієнту в акцепті пропозиції про придбання прав вимоги, зазначених у Реєстрі, без пояснення причин такої відмови та, як наслідок, відмовитись від сплати авансового платежу.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу право вимоги є відступленим Клієнтом (набутим Фактором) з моменту перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми авансового платежу у розмірі, зазначеному в Реєстрі (розмір авансового платежу може бути зменшено Фактором на умовах, зазначених в п.2.11.1 Договору), що вважається прийняттям (акцептом) Фактором пропозиції Клієнта набути права вимоги, які зазначені у відповідному Реєстрі, на умовах, зазначених у такому Реєстрі та передбачених Договором.

У п.2.11 Договору факторингу визначений порядок здійснення факторингового фінансування та встановлено, що у випадку прийняття Фактором рішення про акцепт (прийняття) пропозиції Клієнта про придбання права вимоги за відповідним Реєстром, Фактор перераховує грошові кошти в національній валюті України на поточний рахунок Клієнта двома частинами в наступному порядку: первісна сума грошових коштів перераховується на користь Клієнта в розмірі авансового платежу, розмір якого визначається в Реєстрі, не пізніше 3 (трьох) банківських днів, наступних за днем надання Клієнтом Фактору відповідного Реєстру; Клієнт надає Фактору право зменшувати зазначену в Реєстрі суму авансового платежу (без підписання нового Реєстру) у випадку необхідності округлення суми авансового платежу до найближчого цілого числа. Для визначення суми зменшення Фактор округлює суму авансового платежу шляхом застосування математичного методу округлення до найближчого цілого числа (п.2.11.1). Залишкова сума грошових коштів перераховується на користь Клієнта в розмірі, який визначається як різниця між вартістю права вимоги та авансовим платежем, що був перерахований Фактором на користь Клієнта за відповідним правом вимоги згідно з умовами, що містяться в Реєстрі, не пізніше 3 (трьох) банківських днів, наступних за днем отримання Банком від Боржника повної суми його заборгованості за відступленим Фактору відповідним правом вимоги в розмірі вартості права вимоги, за умови відсутності будь-якої заборгованості Клієнта за борговими зобов`язаннями перед Фактором за Договором. Сума коштів, що підлягає перерахуванню Клієнту згідно з цим підпунктом Договору, визначається Фактором за кожним окремим правом вимоги, яке виникло за відповідним Документом/Контрактом. У разі наявності будь-якої заборгованості Клієнта за борговими зобов`язаннями за Договором станом на дату отримання Фактором коштів від Боржника за відступленими Банку правами вимоги, Фактор у відповідності до п.5.7 Договору утримує з суми коштів, що підлягає перерахуванню Клієнту згідно з цим підпунктом Договору, суму заборгованості Клієнта за борговими зобов`язаннями за Договором і направляє ці кошти в рахунок її погашення; залишок коштів перераховується Клієнту в строки, передбачені цим підпунктом Договору (п.2.11.2).

Зі змісту позову, а також оцінки правовідносин сторін слідує, що саме укладений Позивачем з АТ ПУМБ Договір факторингу є ключовим підґрунтям пред`явлення позову і є небезпідставними доводи третіх осіб 2, 3 щодо дійсних причин його пред`явлення.

Так, з`ясовано, що 20.03.2023 між АТ ПУМБ, як Клієнтом, та ТОВ ФК Мустанг Фінанс - Фактором укладений Договір факторингу № 20/03-2023, згідно з яким ТОВ ФК Мустанг Фінанс набуло, в тому числі, права вимоги до Боржника ПрАТ Кераммаш за Договором факторингу з регресом № МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019, що був укладений між Банком і ПрАТ Кераммаш, та права вимоги за Договором підряду № 3509 від 10.03.2021 між ТОВ Метінвест-МРМЗ та ПрАТ Кераммаш, які належали Банку.

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу № 20/03-2023 від 20.03.2023 Банк передав на користь ТОВ ФК Мустанг Фінанс права вимоги за Договором підряду № 3509 в сумі 1 880 260,55 грн та права вимоги за Договором факторингу в сумі 172 607,75 грн.

24.03.2023 Банк надіслав Позивачу письмове повідомлення вих.№ КНО-61.1.3.2./70 від 24.03.2023 про відступлення прав вимоги (в загальному розмірі 2 052 868,30 грн).

Поясненнями учасників, відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що наразі на розгляді Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/533/23 за позовом ТОВ ФК Мустанг Фінанс до ПрАТ Кераммаш про стягнення 2 052 868,30 грн.

Так, ТОВ ФК Мустанг Фінанс у травні 2023 року звернулось до господарського суду з позовом до ПрАТ Кераммаш про стягнення заборгованості на підставі Договору факторингу № 20/03-2023 від 20.03.2023, укладеного між АТ ПУМБ та ТОВ ФК Мустанг Фінанс, за цим позовом відкрито провадження у справі № 905/533/23.

ПрАТ Кераммаш 08.06.2023 подав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ ФК Мустанг Фінанс, АТ ПУМБ, ТОВ Метінвест-МРМЗ про визнання недійсними положення статті 3 Договору факторингу з регресом № МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019, укладеного між ПрАТ Кераммаш та АТ ПУМБ, а також пункту 3 реєстру № 24 від 30.11.2021, пункту 3 реєстру № 25 від 07.12.2021, пункту 3 реєстру № 26 від 30.12.2021 в частині визначення ПрАТ Кераммаш поручителем ТОВ Метінвест-МРМЗ, визнання недійсними Додаткових угод до Договору № 3509 в частині відстрочення платежу на 119 календарних днів.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.06.2023 у справі № 905/533/23 зустрічний позов ПрАТ Кераммаш повернув без розгляду і правомірність цього підтвердив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з прийняттям постанови від 29.09.2023 у справі № 905/533/23.

В подальшому були подані позови ПрАТ Кераммаш до Господарського суду Запорізької області про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 2277 та додаткових угод до Договору № 3509, які стали предметом розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ Метінвест-МРМЗ справи 908/306/23(908/3722/23-908/3793/23) та надалі позов про визнання недійсним безпосередньо Договору підряду № 3509, який є предметом розгляду даної справи № 906/306/23(908/594/24).

Колегія суддів зауважує, що наведене не має вирішального значення для прийняття вирішення справи, водночас, дозволяє об`єктивно надати оцінку поведінці ПрАТ Кераммаш в цілому.

Доречно зазначити, що Договір № 2277 від 21.02.2018 є виконаним.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про відсутність у Відповідача дійсних намірів виконувати грошові зобов`язання на первинних умовах Договору № 3509 з урахуванням умов специфікацій до нього у передбачені специфікаціями строки та безпосередньо на рахунок ПрАТ Кераммаш, слід зазначити, що Позивач був вправі наполягати на виконані Договору № 3509 поза внесення змін до його умов та в разі невиконання захищати свої права в судовому порядку шляхом пред`явлення позовів про стягнення заборгованості, а також передбаченої Договором неустойки, на розмір якої Позивач погодився, та інших нарахувань, які передбачені законом на випадок прострочення грошових зобов`язань.

Також Позивач був вправі ініціювати розірвання Договору № 3509 згідно з п.15.9, яким передбачено, що цей Договір може бути розірваний за згодою сторін, про намір чого сторона зобов`язана повідомити іншу сторону не менш ніж за тридцять календарних днів.

І такі заходи не є вичерпними у вирішенні договірних питань, однак Позивач не застосував зі свого боку будь-яких можливих важелів.

Натомість, як свідчать обставини справи, сторони вирішили питання відносно розрахунків у інший, ніж первинно передбачений, спосіб за допомогою факторингового фінансування і на цей спосіб погодився Позивач.

Позивач стверджує, що саме ТОВ Метінвест-МРМЗ було ініційовано укладення Договору факторингу ПрАТ Кераммаш з АТ ПУМБ, надавши у підтвердження електронне листування між працівниками сторін та навівши за змістом позовної заяви фрагмент з листування.

Водночас, представлене листування за темою Кераммаш-графік від 13.11.2019 є звичайним спілкуванням відповідальних осіб щодо вирішення питань у договірних відносинах, продовження цих відносин, але на видозмінених умовах, а саме - на умовах факторингового фінансування та із збільшенням відстрочки платежу для ПрАТ Кераммаш.

Більш того, зі змісту зазначеного електронного листування вбачається, що воно мало місце ще у 2019 році, тобто до укладання Договору № 3509, а отже, не має жодного стосунку до спірних правовідносин.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що Договір № 3509 укладався з наміром отримання опосередкування кредитування по Договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019, який був укладений між Позивачем та АТ «ПУМБ», укладання Договору № 3509 не відповідало внутрішній волі ПрАТ "КЕРАММАШ", оскільки метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, в тому числі завдяки зменшенню витрат при проведенні господарських операцій, є безпідставними з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, Договір факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 був укладений між Позивачем та АТ «ПУМБ» до укладання Договору № 3509, при цьому Відповідач не був його учасником цього Договору, як до його укладання, так і після його укладання.

Саме сторони Договору факторингу визначали умови зазначеного договору, ліміти фінансування та Боржників, яких він стосується, та інші умови.

У п.1.5 Договору факторингу визначено, що внаслідок відступлення права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв`язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом.

Пунктом 2.1 Договору факторингу передбачено, що перелік Боржників визначається сторонами у Переліку Боржників згідно Додатку № 2 до цього Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 26.05.2021).

Пунктом 2.2 Договору факторингу узгоджено, що умови на яких Клієнт пропонує придбати Права вимоги, визначаються у Реєстрі, що складається за формою згідно Додатку № 3 до Договору. Реєстр стає невід`ємною частиною Договору після його підписання уповноваженим представником Клієнта та перерахування Фактором Авансового платежу за таким Реєстром на рахунок Клієнта, відкритий у Банку (в редакції Додаткової угоди № 2 від 26.05.2021).

При цьому, п.2.4, 2.5. визначається перелік документів та умов, які повинен виконати Клієнт для отримання факторингового фінансування.

З наведеного вбачається, що лише Позивач є ініціюючою стороною, щодо отримання факторингового («кредитного», як зазначає Позивач) фінансування.

Відповідно доводи заявника апеляційної скарги щодо наявності у Відповідача наміру отримати кредитне фінансування, є неспроможними та спростовується фактичними обставинами справи.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що додаткові угоди до Договору № 3509 укладалися за безумовним наполяганням Відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не має вагомого значення, хто саме був ініціатором внесення змін до угод.

Відсутність власного волевиявлення Позивача на нові умови розрахунків за Договором № 3509 спростовується обставинами у справі у їх послідовності.

Не можна залишити поза увагою, що первинні умови Договору № 3509 змінювались в частині розрахунків шляхом укладення додаткових угод так само, як змінювались такі умови під час дії попереднього Договору № 2277.

Первинно термін факторингового фінансування за Договором факторингу був узгоджений до 01.09.2020, а далі Позивач підписував з Банком Додаткову угоду № 1 від 20.05.2020, Додаткову угоду № 3 від 29.11.2021 до Договору факторингу, якими термін факторингового фінансування продовжувався до 06.10.2021, до 01.08.2024 відповідно.

За закінченням дії Договору № 2277 Позивач взяв участь у наступному тендері, уклав новий аналогічний договір Договір № 3509, продовжуючи на аналогічних умовах підписувати специфікації, додаткові угоди, реєстри на факторингове фінансування тощо.

Зважаючи на акцентування Позивача про його усвідомленість про укладення додаткових угод до Договору № 3509 на невигідних умовах, про невигідність факторингового фінансування та відсутність в цьому економічного сенсу варто звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, договір факторингу за законом передбачає оплатність.

У Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 до Договору факторингу між Банком (Фактором) та ПрАТ Кераммаш (Клієнтом) визначено, що факторинг з регресом це факторингове фінансування, за яким ризик невиконання або неналежного виконання Боржником (тобто ТОВ Метінвест-МРМЗ) грошових зобов`язань за Контрактом повністю покладається на Клієнта і при цьому Клієнт виступає поручителем Боржника перед Фактором за виконання грошових зобов`язань Боржника за Контрактом в обсязі, визначеному ст.3 цього Договору.

За умовами ст.3 Договору факторингу його сторони домовились: керуючись принципом свободи договору і ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони встановлюють, що цей Договір є змішаним. До відносин сторін в цьому Договорі застосовуються положення договору поруки, встановлені статтями 553 559 Цивільного кодексу України (п.3.1). Укладенням цього Договору сторони домовилися, що Клієнт поручається перед Фактором за виконання Боржником грошових зобов`язань перед Фактором, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимог (зобов`язань) (п.3.2). Клієнт відповідає перед Фактором за виконання зобов`язання (або будь-якої його частини) Боржником в обсязі, визначеному в п.3.2 цього Договору (п.3.3).

У п.7.1.12 Договору факторингу застережено, що умови цього Договору зрозумілі Клієнту, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

Доцільно звернути увагу, що ТОВ Метінвест-МРМЗ не могло впливати на умови Договору факторингу, оскільки не являлось його стороною.

Враховуючи визначені Позивачем обставини, покладені у підставу позову, слід зазначити, що відповідно до ч.1, 2 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За визначенням ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У ст. 44 Господарського кодексу України вказані принципи підприємницької діяльності. Так, підприємництво здійснюється, поряд з іншим, на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

З обставин справи слідує, що для ПрАТ Кераммаш настали наслідки ризику, можливість настання яких та можливість несення яких ПрАТ Кераммаш усвідомлювало чи мало усвідомлювати при підписанні Договору факторингу з АТ ПУМБ.

Так, як слідує з позову ПрАТ Кераммаш і це не спростував Відповідач, ТОВ Метінвест-МРМЗ не перерахувало АТ ПУМБ грошові кошти за останніми трьома рахунками на оплату - № 56 від 23.11.2021 на суму 480 000,00 грн (акцептований Банком Реєстр № 24 від 30.11.2021), № 70 від 23.12.2021 на суму 667 200,00 грн та № 71 від 23.12.2021 на суму 675 402,00 грн (акцептований Банком Реєстр № 26 від 30.12.2021 на загальну вартість права вимоги 1 342 602,00 грн) і таке за умовами Договору факторингу потягло поручительство ПрАТ Кераммаш за невиконаними зобов`язаннями ТОВ Метінвест-МРМЗ.

При цьому слід зазначити, що ПрАТ Кераммаш, підписавши Реєстри по всіх рахунках, які в свою чергу акцептував Банк, отримував факторингове фінансування на умовах п.2.11 Договору факторингу, про що свідчать представлені Позивачем банківські виписки АТ ПУМБ.

Зобов`язання по інших рахунках, крім за № 56, 70 та 71, як слідує зі змісту позову, на умовах додаткових угод до Договору № 3509 Відповідач виконав.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що не є підставою недійсності угод допущення комерційної помилки, незнання чи невірне тлумачення закону, недбальство у тлумаченні чи розумінні договірних умов, а також й настання передбачуваних умовами угод ризиків.

Також не є підставою недійсності угод усвідомлення невигідності їх умов на момент вчинення, на чому наголошує Позивач.

Вирішальне значення в даному випадку мають ті обставини, що ПрАТ Кераммаш уклало Договір факторингу з Банком та продовжувало терміни факторингового фінансування, є підписаними додаткові угоди до Договору підряду № 3509, згідно з якими змінювались умови оплати і Договір № 3509 продовжив дію на умовах факторингового фінансування, як перед тим діяв виконаний Договір № 2277.

Колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду про те, що невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваної угоди, не є підставою для визнання угоди недійсною. З огляду на що, доводи заявника апеляційної скарги про те, що недотримання Відповідачем умов Договору № 3509 від 10.03.2024 щодо строків оплати за Договором, є підставою для визнання цього Договору недійсним, колегія суддів не приймає до уваги.

Також не має значення у вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання договору недійсним фінансовий стан сторони, яка набуває грошових зобов`язань за договором.

Тому, доводи заявника апеляційної скарги про те, що політика закупівель ТОВ Метінвест Холдинг призвела до суттєвої дебіторської заборгованості та стала причиною банкрутства ТОВ Метінвест-МРМЗ, про що на переконання Позивача свідчать фінансові звіти останнього за 2019 2023 роки (отриману з інтернет-ресурсу інформацію про фінансово-майновий стан ТОВ Метінвест-МРМЗ за ці роки Позивач надав у справу), у будь-якому разі не мають відношення до предмета спору та предмета доказування у даній справі. Вищенаведене лише суб`єктивне міркування Позивача.

З огляду на що, господарський суд підставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що Відповідач за виконані Позивачем роботи та поставлені матеріали та обладнання за Договором № 3509, рівно як і за Договором № 2277, фактично платив на користь АТ ПУМБ не відповідають дійсним обставинам, оскільки саме Позивач отримував від Банку кошти факторингове фінансування на умовах Договору факторингу, відступаючи свої права вимоги до Відповідача по рахунках за Договором № 3509, а Банк отримував/мав отримувати від Відповідача кошти саме на підставі відступленого Позивачем права вимоги.

Тим самим спростовуються й твердження Позивача про фактичний намір Відповідача отримувати приховане кредитування.

Також не знаходять свого підтвердження аргументи Позивача про недодержання вимог ст.49 Закону України Про банки і банківську діяльність.

Твердження про відсутність у Відповідача намірів створення правових наслідків, які обумовлювались Договором підряду № 3509, а саме оплатити ПрАТ Кераммаш рахунки № 56, 70 та 71 з пов`язуванням цього з невиконанням керівником ТОВ Метінвест-МРМЗ зобов`язання надіслання засновникам (учасникам, акціонерам) відомостей щодо наявності ознак банкрутства та невжиттям, в свою чергу, засновниками (учасниками, акціонерами) ТОВ Метінвест-МРМЗ заходів щодо запобігання банкрутства ТОВ Метінвест-МРМЗ, колегія суддів суд знаходить безпідставними, оскільки ці доводи не можуть бути підставою для визнання оскаржуваного правочину недійсним.

Разом з тим, ПрАТ Кераммаш, як кредитор в межах справи про банкрутство ТОВ Метінвест-МРМЗ у випадку несвоєчасного звернення Боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження про банкрутство, не позбавлений права ініціювати питання про покладання солідарної відповідальності на керівника Боржника за незадоволення вимог кредиторів у справі № 908/306/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з`ясував обставину, що має значення для справи, а саме відповідність дій ТОВ «Метінвест-МРМЗ» при настанні загрози банкрутства вимогам статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що відсутність наміру створення правових наслідків за Договором № 3509 підтверджується ухвалою суду від 01.12.2022 у справі № 908/2252/22 про прийняття до розгляду заяви ПрАТ Запоріжвогнетрив про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ МК Азовсталь, ухвалою суду від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 про відкриття провадження про банкрутство ПрАТ ММК ім.Ілліча за заявою ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод з огляду на те, що вказані товариства є пов`язаними особами одного бенефіціарного власника під управлінням ТОВ Метінвест Холдинг, взагалі не мають під собою будь-якого правового підґрунтя, та жодним чином не пов`язані із даною справою.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що Договір факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 не відповідає вимогам норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вимогам норм Цивільного кодексу України, оскільки:

- в порушення вимог пункту 6 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містить умови взаєморозрахунків за договором в частині визначення строку, на який надається фінансовий кредит під відступлення права грошової вимоги до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором та строку нарахування процентів на наданий фінансовий кредит;

- не містить умови про відповідальність АТ «ПУМБ» за невиконання чи неналежне виконання умов договору;

- умови пункту 1.3 договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 є нікчемними відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки передання прави вимоги фактору здійснювалось в більш ранній термін порівняно з нормою Закону;

- умови пункту 2.8. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 року обмежують ПрАТ «КЕРАММАШ» в праві притягнути АТ «ПУМБ» до відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору порівняно з правом, встановленим пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормами Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно на підставі глави 51 Цивільного кодексу України;

- умови пункту 2.5.7. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 обмежують ПрАТ «КЕРАММАШ» в праві відступити права вимоги АТ «ПУМБ» без згоди боржника ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» порівняно з правом, встановленим статтею 1080 Цивільного кодексу України, то пункт 2.5.7. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 є нікчемним;

- умови пункту 3.2. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 обмежують ПрАТ «КЕРАММАШ» в праві сплатити АТ «ПУМБ» лише залишок боргу відповідно до абзацу другому частини 2 статті 1084 Цивільного кодексу України, то цей пункт договору є нікчемним,

- умови пункту 3.10. договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 року обмежують ПРАТ «КЕРАММАШ» в праві отримати оплату за надану послугу поруки перед АТ «ПУМБ» порівняно з правом, встановленим статтею 558 Цивільного кодексу України, то пункт 3.10. договору є нікчемним,

колегією суддів не приймаються, оскільки виходять за межі позовних вимог, так як предметом позову є визнання недійсним Договору підряду № 3509 від 10.03.2021, а не Договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019.

19.12.2024 від Позивача надійшло клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи документів про економічну діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ).

На вирішення експертів просить поставити наступні питання:

1. Які основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності і прибутковості, тощо) фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод на дату укладання Договору підряду № 3509 від 10.03.2021 та на дату першого простроченого платежу 245.04.2024 характеризують господарсько-фінансову діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод?

2. Чи мали місце ознаки доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства станом на 15.10.2019, 10.03.2021, 24.04.2022 за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод?

Вищезазначене клопотання Відповідача про призначення у справі економічної експертизи задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За таких обставин суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 у справі №917/1196/19.

Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу, що призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів констатує, що предметом позову у цій справі є недійсність укладеного сторонами Договору підряду №3509 від 10.03.2021 на підставі ст.234 Цивільного кодексу України, якою визначені ознаки та правові наслідки фіктивного правочину.

Для визнання оспорюваного договору недійсним Позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявлення сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно з усталеною судової практикою предметом доказування у справі про визнання недійсним фіктивного правочину, є дефект волі сторін такого правочину. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий, намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже, саме наявність/відсутність таких ознак та обставин на момент вчинення правочину є завданням судового розгляду, на відміну від встановлення обставин фінансового стану Відповідача та ознак доведення останнього до банкрутства, про що фактично заявляє Позивач, пропонуючи питання на вирішення експерта.

Для розгляду даної справи та встановлення необхідних обставин, що входять до предмета доказування, не потребується спеціальних знань у іншій, ніж право, сфері.

З огляду на що, клопотання позивача не стосується предмету спору та предмету доказування у справі. За таких обставин, клопотання Позивача про призначення судової експертизи колегією суддів відхилено.

Також 19.12.2024 від Позивача ПрАТ Кераммаш надійшло клопотання про витребування доказів, про допит свідка, про виконання ухвали суду, відповідно до якого Позивач просить:

- клопотання про витребування доказів, у якому Позивач просить, як на спростування доводів ТОВ Метінвест Холдинг, викладених в поясненнях від 06.05.2024, витребувати певну інформацію та документи у арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича;

- клопотання про витребування доказів, у якому Позивач просить, як на спростування доводів ТОВ Метінвест Холдинг, викладених в поясненнях від 06.05.2024, витребувати інформацію та документи у Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат;

- клопотання про допит свідка, у якому Позивач просить допитати в судовому засіданні як свідка ОСОБА_7 , яким підписана заява свідка від АТ ПУМБ та у якій АТ ПУМБ надані відповіді за запитання, поставлені в ухвалі від 16.04.2024 по справі. В обґрунтування клопотання Позивач пояснив, що покази заяви свідка суперечать об`єктивним обставинам справи;

- клопотання про зобов`язання ТОВ Метінвест-МРМЗ до належного виконання ухвали суду від 18.03.2024 (в частині надання відповідей на поставлені запитання), а також просить витребувати у ТОВ Метінвест-МРМЗ певну інформацію та документи;

- клопотання про зобов`язання ТОВ Метінвест Холдинг до належного виконання ухвали суду від 16.04.2024 (в частині надання відповідей на поставлені запитання), а також просить витребувати у ТОВ Метінвест Холдинг певну інформацію та документи.

Щодо клопотання Позивача про допит свідка ОСОБА_7 .

За наслідками засідання 16.04.2024 господарський суд зобов`язав третю особу АТ ПУМБ у відповідності до ст.90 ГПК України, у строк до 06.05.2024 надати суду відповіді запитання Позивача (або повідомити про наявність підстав для відмови від відповіді), які відображені за текстом даної ухвали вище.

Із заявою про долучення до матеріалів справи (б/н від 03.05.2024) АТ ПУМБ у справу надані відповіді на запитання у формі заяви свідка за підписом заступника директора Департаменту начальника Управління правового забезпечення Департаменту проблемних активів АТ ПУМБ Джури Андрія Юрійовича.

В заяві свідка звернуто увагу, що на думку АТ ПУМБ всі поставлені Позивачем питання не стосуються предмета спору, оскільки предметом спору у справі є визнання недійсним договору підряду №3509 від 10.03.2021, укладеного між ПрАТ Кераммаш та ТОВ Метінвест-МРМЗ, в той же час, всі питання Позивача стосуються іншого правочину - договору факторингу з регресом МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019, укладеного між АТ ПУМБ та ПрАТ Кераммаш.

Проте, з метою пришвидшення розгляду справи, надання суду розуміння про дійсні обставини справи АТ ПУМБ визнало за необхідне надати відповіді на поставлені питання та повідомити обставини, як відомі представнику третьої особи (свідку) стосовно поставлених Позивачем запитань у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, а саме:

По питанню 1: В АТ ПУМБ відсутній такий документ, що передбачає умови укладання постачальниками договору факторингу з регресом з підприємствами, які входять до Метінвест Холдинг;

По питанню 2: Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.1 ст.627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст.1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, кредитування є добровільним та не здійснюється банком в односторонньому порядку, а відбувається лише на підставі договору та заяви клієнта;

По питанню 3: Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ч.1 ст.1080 ЦК України). Таким чином, укладення договору факторингу не потребує згоди боржника. Відповідно до наведеного, будь-які документи, які зазначаються у питанні Позивача, у АТ ПУМБ відсутні, оскільки не були передбачені договором факторингу з регресом МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019, укладеним між Позивачем та АТ ПУМБ.

По питанню 4: 20 березня 2023 року між АТ Перший український міжнародний банк та ТОВ Фінансова компанія Мустанг Фінанс був укладений договір факторингу № 20/03-2023, згідно з яким до ТОВ ФК Мустанг Фінанс перейшли права вимоги за рядом договорів/контрактів, які належали АТ ПУМБ, в тому числі права вимоги до Приватного акціонерного товариства Інститут керамічного машинобудування Кераммаш за договором факторингу з регресом МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019 та до ТОВ Метінвест-МРМЗ за договором підряду №3509 від 10.03.202.

За змістом ч.1 ст.87, ч.1 ст.88 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Частиною 1 ст.89 ГПК України передбачено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, обов`язковою підставою для виклику свідка є суперечливість показань іншим наявним доказам чи сумнівність показань.

В заяві про допит свідка Позивач, констатувавши подання АТ ПУМБ 03.05.2024 у справу заяви свідка, просить допитати як свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, оскільки його покази суперечать об`єктивним обставинам справи.

В той же час, будь-яких інших аргументів Позивач не привів, не зазначив, яким саме іншим доказам суперечать викладені в заяві свідка обставини чи в чому полягають сумніви, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для виклику та допиту свідка - ОСОБА_7 .

Через що колегія суддів визнала клопотання необґрунтованим та в його задоволенні відмовила.

Щодо клопотань Позивача про витребування доказів (інформації та документів) у Відповідача - ТОВ Метінвест-МРМЗ, у ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, а також про витребування доказів у третьої особи-1 - ТОВ Метінвест Холдинг, у арбітражного керуючого Сокола О.Ю. та у третьої особи-2 АТ ПУМБ, зобов`язання виконати ухвали суду.

Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За вимогами частини 2 ст.80 ГПК України Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

У зв`язку з тим, що, як з`ясовано, у клопотаннях, адресованих до Відповідача та ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат фактично ставляться й вимоги про витребування певної інформації, що за змістом є поставленням питань до цих осіб, також зазначається, що відповідно до ч.1 ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити іншому учаснику справи не більше десяти запитань, що мають значення для справи, в першій заяві по суті справи.

Клопотання про витребування доказів Позивач подав з пропуском встановлених процесуальних строків, без клопотання про його поновлення. Будь-яких причин, обставин, з якими пов`язано чи якими спричинено допущення пропуску строків, у клопотаннях Позивача не наведені.

На цей факт звернули увагу Відповідач, треті особи 2, 3 у запереченнях на клопотання.

Частиною 1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює встановлений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч.4 ст.119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

На відміну від можливості продовження за власною ініціативою суду процесуального строку, який встановлений безпосередньо судом (ч.2 ст.119 ГПК України), ГПК України не передбачає можливості поновлення за власною ініціативою суду пропущеного учасником процесуального строку, який встановлений законом (ч.1 ст.119 ГПК України).

Частина 1 ст.81 ГПК України за своїм правовим змістом містить імперативне застереження про те, що суд залишає клопотання про витребування доказів без задоволення, якщо учасник не обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Подання Позивачем клопотань без вимоги про поновлення встановлених законом строків та без повідомлення про об`єктивні причини неможливості їх подання у встановлені строки, є визначеною законом підставою для залишення клопотань без задоволення, внаслідок чого клопотання Позивача від 19.12.2024 про витребування доказів у ТОВ Метінвест-МРМЗ, ТОВ Метінвест Холдинг, арбітражного керуючого Сокола О.Ю., АТ ПУМБ колегія судів залишила без задоволення.

Щодо зобов`язання ТОВ Метінвест-МРМЗ та ТОВ Метінвест Холдинг до належного виконання ухвал суду (в частині надання відповідей на поставлені запитання).

Колегія суддів констатує, що з боку ТОВ Метінвест-МРМЗ були виконані вимоги діючого процесуального законодавства та ухвали суду, а відповідно відсутні обставин зловживання процесуальними правами. У клопотанні Позивача не наведено об`єктивних та ґрунтовних доводів невиконання Відповідачем ухвали суду від 18.03.2024 року та обґрунтування обставини, яку може підтвердити витребувані Позивачем докази, або аргументи, які він може спростувати.

Також ТОВ Метінвест Холдинг на виконання ухвали суду від 16.04.2024 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 90 ГПК України надало відмову від надання відповіді на питання Позивача, як таких, що не стосуються обставин, що мають значення для справи. Водночас, доводи клопотання Позивача не спростовують позиції третьої особи у справі.

З огляду на що, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання Позивача, оскільки Позивач викривлює фактичні обставини, наголошуючи, що Відповідач та третя особа-1 не надали відповідей на запитання, поставлені судом, але ж у дійсності суд ухвалював Відповідачу та третій особі-1 надати відповіді на запитання Позивача (або повідомити про наявність підстав для відмови від відповіді), сприяючи тим самим учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України.

Варто відзначити, що за правилами ч.6 ст.90 ГПК України, за наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Надавши оцінку змісту запитань Позивача до Відповідача та третьої особи-1, зважаючи на предмет та підстави позову, обставини, які підлягають встановленню, колегія суддів не знаходить підстав для визнання приведених Відповідачем та третьою особою-1 обґрунтувань невмотивованими та визнання відсутніми підстав для відмови від надання відповідей в порядку, передбаченому ч.5 ст.90 ГПК України.

З огляду на що, клопотання Позивача про зобов`язання ТОВ Метінвест-МРМЗ та ТОВ Метінвест Холдинг до належного виконання ухвал суду (в частині надання відповідей на поставлені запитання), колегією суддів видхилено.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування заявника апеляційної скарги судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Інститут керамічного машинобудування Кераммаш на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі №908/306/23(908/594/24) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області 01.10.2024 у справі №908/306/23(908/594/24) - залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства Інститут керамічного машинобудування Кераммаш за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 26.06.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков