Ухвала від 24.06.2025 по справі 903/532/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

24 червня 2025 року Справа № 903/532/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Любомльської міської ради

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

2) Комунального некомерційного підприємства Любомльське територіальне медичне об`єднання Любомльської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 136161,04 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача-1: Боричевський В. М., довіреність № 203 від 01.01.2025, Корнійчук І.М., витяг з ЄДРПОУ;

від відповідача-2: н/з;

від прокуратури: Ріжко А. В., прокурор відділу, посвідчення № 071731 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

У с т а н о в и в:

20.05.2025 керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області звернувся до суду в інтересах держави в особі в особі Любомльської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, Комунального некомерційного підприємства Любомльське територіальне медичне об`єднання Любомльської міської ради в якому просять:

- визнати недійсними додаткові угоди: № 3 від 13.07.2021 № 4 від 27.08.2021, № 5 від 18.10.2021, № 6 від 16.11.2021, № 7 від 22.11.2021, № 8 від 22.11.2021, укладені до договору від 28.12.2020 № 23-21/54;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Любомльської міської ради кошти в сумі 136161,04 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що сторонами збільшено вартість електричної енергії за відсутності визначених законом умов, а саме додаткові угоди № 3 від 13.07.2021 № 4 від 27.08.2021, № 5 від 18.10.2021, № 6 від 16.11.2021, № 7 від 22.11.2021, № 8 від 22.11.2021, укладені до договору про постачання електричної енергії № 23-21/54 від 28.12.2020 з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі та ненаданням належних доказів на підтвердження коливання ціни електроенергії в сторону збільшення, тому на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України просять визнати їх недійсними. Крім того, як наслідок недійсних правочинів, вважають грошові кошти в сумі 136161,04 грн є такими, що були безпідставно одержані ТзОВ "Волиньелектрозбут", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути до бюджету у відповідності до приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2025, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, позивачу та прокурору відповідь на відзив.

06.06.2025 відповідач-1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому вказує, що укладаючи додаткові угоди, сторони не виходили за рамки 10 % збільшення ціни за одиницю товару, загальна сума договору не збільшувалась, а зменшувався обсяг закупівлі, що було погоджено з замовником. Вказує, що сторони обрали як джерело для отримання інформації про коливання ціни на ринку оприлюднені державним підприємством ''Оператор ринку'' результати торгів на ринку ''на добу наперед'' і загальна відкритість офіційної інформації підтверджує, на переконання відповідача, що внесення змін до договору відбулося у прозорий спосіб, згідно з домовленістю сторін, закріпленою у договорі. Звертає увагу суду, що у процесі виконання договору обидві сторони дотримувалися основних принципів ЗУ «Про публічні закупівлі», а саме максимальної ефективності, економії та пропорційності при закупівлі товару. Дане твердження пов`язане з тим, що при піднятті ціни по договору внаслідок значного росту ціни на електроенергію (як от у серпні 2021 року на 43%) Постачальник піднімав ціну не більше, ніж на 9,99%, та постачав товар за цінами, що значно нижче ринкових, що завдало нам значних фінансових збитків. Крім того, у випадку дострокового розірвання договору споживач був би змушений перейти на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» (ПОН), одночасно оголошувати нову закупівлю електричної енергії зі значно вищою очікуваною вартістю, ніж стала після підняття ціни на 9,99%, що б призвело до перевитрати бюджетних коштів та поклало б додатковий тягар для бюджету. Також зазначає, що у відповідача-2 була реальна можливість розірвати договір, не збільшуючи ціну, та без жодних правових наслідків. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

16.06.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про проведення судового засідання 26.06.2025 без участі його представника, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.

20.06.2025 відповідач-1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24. При обґрунтуванні клопотання зазначає, що на переконання відповідача-1, правовідносини у справі №903/532/25 та у справі №920/19/24, розгляд якої передано до Великої Палати Верховного суду ухвалою від 29.01.2025 та прийнято до розгляду Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 09.04.2025, є подібними, оскільки, йдеться про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, що укладений за результатами закупівель, якими збільшувалась ціна за одиницю електричної енергії згідно з п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.06.2025 представники відповідача-1 підтримали клопотання про зупинення провадження у справі та просили його задовольнити, прокурор не заперечував проти задоволення даного клопотання.

Судом встановлено, що Верховний Суд постановив ухвалу від 29.01.2025 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692623,48 грн, з метою відступу (шляхом уточнення) від висновків про застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Підставою для передачі даної справи на розгляд Великої Палати зазначено необхідність відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).

У цьому випадку підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:

- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, втім, не робила висновок щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021;

- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №920/19/24 прийнято до розгляду справу №920/19/24 та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Судом встановлено, що предмет і підстави позову, суб`єктивний склад учасників та обставини справи №920/19/24 є подібними зі справою № 903/532/25, так як спір у справі №920/19/24 виник як і у даній справі № 903/532/25, через стягнення з постачальника грошових коштів внаслідок заявлених вимог щодо визнання додаткових угод до договору недійсними.

Спір у справі №920/19/24, як і у справі № 903/532/25, виник у зв`язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії вартість 1кВт-год електроенергії сукупно зросла, і це призвело до підвищення ціни на понад 10% від тієї, яка визначена основним договором.

Крім того, у справі №920/19/24, так і у даній справі № 903/532/25 підставою для визнання додаткових угод недійсними, у позовні заяві зазначено - порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно судом надається правова оцінка правовідносинам за договором про постачання, правомірності і обґрунтованості дій сторін при внесенні змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару (укладення додаткових угод до договору).

Суд зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України, за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи суд може зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Тобто на відміну від відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження. Тому провадження у справі потрібно зупиняти за наявності беззаперечних підстав для цього.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепо-нам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див.mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлен-дер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.

Враховуючи підстави та вимоги даного позову у справі № 903/532/25, з огляду на подібність правовідносин у справі №903/532/25 та у справі №920/19/24, суд дійшов висновку, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 матимуть суттєве значення для вирішення спору в цій справі та забезпечать єдність судової практики у спорах з подібними правовідносинами. Відтак, з метою забезпечення єдності судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 903/532/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

постановив:

1. Клопотання відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про зупинення провадження у справі задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі №903/532/25 за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любомльської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» та Комунального некомерційного підприємства «Любомльське територіальне медичне об`єднання» Любомльської міської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 136 161,04 гривень до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повна ухвала виготовлена

та підписана

25.06.2025.

Суддя А. С. Вороняк