Рішення від 18.06.2025 по справі 908/747/25

номер провадження справи 5/37/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2025 Справа № 908/747/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи

За позовом: Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (електронна пошта: office@zap.gp.gov.ua; вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29а, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Позивача: Запорізької обласної державної адміністрації (електронна пошта: adm@zoda.gov.ua; пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 00022504)

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький рибокомбінат (електронна пошта: невідома; вул. Привокзальна, буд. 21, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 00476642)

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Руна (електронна пошта: невідома; вул. Вересаєва (Михайла Залевського), буд. 3, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 30980610)

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство Укрриба (електронна пошта: office@ukrfish.gov.ua; вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 25592421)

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Новоолександрівська сільська рада Запорізького району Запорізької області (електронна пошта: 04352842@mail.gov.ua; вул. Центральна, буд. 60, с. Новоолександрівка, Запорізький район, Запорізька область, 70433; код ЄДРПОУ 04352842)

про розірвання договору оренди водного об`єкта (рибогосподарської технологічної водойми) від 29.12.2020 та зобов`язання повернути об`єкт оренди,

За участю представників сторін:

від прокуратури: Токмаков О.І., посвідчення №075796 від 01.03.2023;

від позивача: Левіт А.Р., Витяг з ЄДР самопредставництво, посвідчення №0816 від 03.02.2022

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи позивача-1: не з`явився;

від третьої особи позивача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

24.03.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький рибокомбінат, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Руна, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство Укрриба, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Новоолександрівська сільська рада Запорізького району Запорізької області про розірвання договору оренди водного об`єкта (рибогосподарської технологічної водойми) від 29.12.2020 та зобов`язання повернути об`єкт оренди.

24.03.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/747/25 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 5/37/25, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство Укрриба та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Новоолександрівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, підготовче засідання призначено на 23.04.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

15.04.2025 через підсистему Електронний суд ЄСІКС надійшли письмові пояснення від Державного підприємства Укрриба, відповідно до яких третя особа-1 просить суд розглядати справу №908/747/25 без участі представника.

Ухвалою суду від 23.04.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.05.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 21.05.2025 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 18.06.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 18.06.2025 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

В судовому засіданні з розгляду справи по-суті оголошувались перерви, та в судому засіданні 18.06.2025р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Технічна фіксація здійснювалася із застосуваннями технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

Прокурором у позовній заяві вказано, що на виконання розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 25.06.2020 № 363 «Про приведення у відповідність з вимогами чинного законодавства договору оренди землі, укладеного з ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна», 29.12.2020 між орендодавцем - Запорізькою обласною державною адміністрацією, від імені якої діє Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області та орендарем - ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» укладено договір оренди водного об`єкта (далі - Договір) строком на 12 років, за пунктами 1, 2 та 14 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт (рибогосподарську технологічну водойму) для рибогосподарських потреб, який розташовано території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів. Додатковою угодою від 12.07.2021 внесено зміни у пункт 2 Договору в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001 в частках: ТОВ «Запорізький рибокомбінат» - 2/133 часток, а ТОВ «Руна» - 131/133 часток вказаної земельної ділянки. До укладання Договору між сторонами спору існували договірні правовідносини на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки, укладеного 16.09.2006 та зареєстрованого 02.10.2006 за № 040626000002 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, який розірвано 21.05.2021. У пунктах 3, 4 Договору зазначено, що у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди. Так, на рибній дільниці «Приморська» розташовано рибозахисні гідротехнічні споруди, у тому числі греблі, дамби, водоскидні та водоспускні споруди виросних ставків №№ 2 - 6, 7а, 7б, 7в і нерестових ставків №№ 1-8. На рибній дільниці «Питомна» розміщено греблі, дамби, водоскидні та водоспускні споруди зимувальних ставків №№ 1-21, експериментальних ставків №№ 1-6, літньо-маточних ставків №№ 1, 2, виросних ставків №№ 8а, 8б та виросних ставків 9-10. Об`єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами. Вказане майно є державною власністю, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Запорізький рибокомбінат» у процесі його приватизації, та на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» передано на баланс ДП «Укррриба». Органом управління вказаним майном до 07.06.2024 було Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. За актом приймання-передачі від 07.06.2024 єдиний майновий комплекс ДП «Укрриба» передано до сфери управління Фонду державного майна України, який наразі є уповноваженим державою органом управління наведеним майном. На даний час гідротехнічні споруди перебувають у позадоговірних відносинах. Відповідно до пункту 2 Договору рибогосподарську технологічну водойму надано в оренду з урахуванням вимог Закону України «Про аквакультуру». Як убачається з листа ДП «Укррриба» від 27.12.2024 № 11-04/46 балансоутримувач вказаних гідротехнічних споруд неодноразово звертався до ТОВ «Запорізький рибокомбінат» щодо укладення договору на використання гідроспоруд відповідно до вимог чинного законодавства, проте керівництво підприємства до теперішнього часу ігнорує всі звернення. Також між балансоутримувачем державного нерухомого майна та ТОВ «Запорізький рибокомбінат» укладався договір зберігання вказаного майна з правом користування від 19.12.2011 № 38/11 строком дії до 31.12.2021. У зв`язку з несплатою заборгованості з вересня 2021 року по грудень 2021 року у сумі майже 150 тис. грн ДП «Укрриба» зверталось до суду з позовом про стягнення вказаного боргу, пені та інфляційних втрат, який рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 у справі № 908/3654/23 задоволено у повному обсязі. Указане судове рішення набрало законної сили. У зв`язку з невиконанням відповідачами з 28.04.2023 до теперішнього часу встановлених Законом № 2989-IX зобов`язань щодо укладення договору оренди гідротехнічних споруд державної власності, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001, ураховуючи приписи п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX, ст. 651 ЦК України та пункту 40 Договору, останній підлягає розірванню в судовому порядку. Як убачається з інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.02.2025 № 2023/05/08-01 згідно з даними ІС «Податковий борг» станом на 17.02.2025 по ТОВ «Руна» обліковується податковий борг з орендної плати за вказану земельну ділянку в загальній сумі 1 398 183,73 грн., який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих зобов`язань згідно декларацій від 20.02.2023 № 9028830063 (термін сплати: з 02.03.2023 по 30.01.2024, сума 677 911,45 грн) та від 14.02.2024 № 9027532242 (з 01.03.2024 по 30.01.2025, сума - 720 272,28 грн.) Також відповідно до листів Новоолександрівської сільської ради від 28.01.2025 № 06.1-05/140 та 17.02.2025 № 06.1-05/271 за ТОВ «Руна» рахується дебіторська заборгованість зі сплати орендної плати за використання вказаної земельної ділянки в сумі 1 218 115,66 грн. Крім того, з 2021 року від ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» платежі за використання водних ресурсів на підставі Договору не надходили. Згідно з пунктом «д» частини першої ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, відповідачі неодноразово порушували умови Договору, а саме систематично не сплачували орендну плату за землю в 2023 та 2024 роках, та орендної плати за воду з 2021 року до теперішнього часу, що є самостійною підставою для розірвання договору. Згідно додаткової угоди від 12.07.2021, якою внесено зміни у пункт 2 Договору в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001 в частках: ТОВ «Запорізький рибокомбінат» - 2/133 часток, а ТОВ «Руна» - 131/133 часток вказаної земельної ділянки, орендодавець за договором оренди водного об`єкта у комплексі із земельною ділянкою від 29.12.2020 Запорізька обласна державна адміністрація не виявляла свою волю на вчинення вказаного правочину. При цьому, указану угоду підписано Новоолександрівським сільським головою Запорізького району Корнієнком О.Ю. та представниками відповідачів. При цьому, на час її підписання Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області з відповідачами не змінились як форма власності земельної ділянки з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001, так і повноваження Запорізької обласної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності відповідно до закону. Органом, уповноваженим управляти вказаним майном, наразі є Фонд державного майна України, а балансоутримувачем - ДП «Укрриба». Крім того, як свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та лист Новоолександрівської сільської ради від 28.01.2025 № 06.1-05/140, форма власності зазначеної земельної ділянки водного фонду та її розпорядник не змінювались, заміна сторони договору оренди водного об`єкта не здійснювалась. Таким чином, з урахуванням наведених норм матеріального права та висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 та від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, додаткова угода від 12.07.2021 № 1 до Договору є неукладеною, а суб`єктом владних повноважень та орендодавцем за спірним договором оренди водного об`єкта у цих правовідносинах є Запорізька обласна державна адміністрація. Законом № 2989-IX внесено зміни до Закону України «Про аквакультуру», які набрали чинності з 28.04.2023, у тому числі в частині покладання обов`язків на користувачів рибогосподарських технологічних водойм щодо укладення договорів оренди розташованих на них гідротехнічних споруд та відповідальності суб`єктів господарювання за невжиття таких заходів у формі розірвання договорів оренди рибогосподарських технологічних водойм. Невиконання ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» установлених законом указаних обов`язків з 28.04.2023 до теперішнього часу порушує інтереси держави в частині ефективного використання та збереження гідротехнічних споруд державної форми власності та поповнення державного бюджету від їх використання. Вважає, що продовження договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є недоцільним і фактично є неефективним використанням наявних у держави ресурсів як орендодавця, оскільки має місце ненадходження значних коштів, майже 1,4 млн. грн. до бюджету Новоолександрівської сільської громади. Отже, орендарі майже 2 роки належно та добросовісно не виконують свої обов`язки, визначені договором оренди водного об`єкта, хоча, укладаючи його, останні зобов`язувались сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також були обізнані з негативними для них наслідками в разі порушення ними зобов`язань. Таким чином, порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями водного фонду, що перебувають у державній власності, спричиняють шкоду її інтересам і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду про повернення таких об`єктів державі. Посилаючись на ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 14, 14-2 Закону України «Про аквакультуру», п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX, ст. 51 ВК України, ст. ст. 84, 122, 141, підпункту «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, ст. ст. 15, 16, 319, 651, 654 ЦК України, просить: розірвати договір оренди водного об`єкта (рибогосподарської технологічної водойми) від 29.12.2020, який розташований на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів, укладений між орендодавцем - Запорізькою обласною державною адміністрацією та орендарем ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна», а також зобов`язати останніх повернути Запорізькій обласній державній адміністрації воду (водний простір) водних об`єктів - рибогосподарських технологічних водойм - 6828,1308 м3, 577,2958 га: у тому числі по рибній дільниці «Приморська» 5861,2068 м3, 472,8985 га, по рибній дільниці «Питомна» 966,924 м3, 104,3974 га відповідно та земельну ділянку загальною площею 678,5927 га, кадастровий номер 2322182400:01:001:0001, з якої під водним об`єктом складає 577,2958 га, які розташовані на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів.

Згідно пояснень Запорізької ОДА, вона повністю підтримала позовні вимоги прокурора та вказала, що спір виник з двох підстав: через не укладення ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» з балансоутримувачем державного нерухомого майна - ДП «Укрриба» договору оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, розташованих на земельній ділянці державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею 678,5973 га, а також систематичної несплати указаними товариствами орендної плати за земельну ділянку та за водний об`єкт. Просить задовольнити вимоги прокурати у повному обсязі.

ДП «Укрриба» також надало письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що відповідно до вимог спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.03.2002 № 126/752 на баланс ДП «Укрриба» передані гідротехнічні споруди рибницьких ставів підприємств рибної галузі, які не увійшли до їхніх статутних фондів в процесі приватизації в тому числі гідротехнічні споруди рибдільниць «Приморська» та «Питомна» на той час ВАТ «Запорізький рибокомбінат», яке перейменовано в ТОВ «Запорізький рибокомбінат». Місцезнаходження рибдільниць «Приморська» та «Питомна» значиться за кадастровим номером 2322182400:01:001:0001, на яких знаходяться гідротехнічні споруди технологічних водойм. Станом на сьогодні гідротехнічні споруди вищевказаних рибдільниць перебувають у позадоговірних відносинах, оскільки договір зберігання з правом користування від 19.12.2011 № 38/11 був припинений по закінченню терміну дії 31.12.2021. ДП «Укрриба» неодноразово зверталось до ТОВ «Запорізький рибокомбінат» щодо укладення договору оренди на використання гідротехнічних споруд відповідно до вимог чинного законодавства. На земельній ділянці 2322182400:01:001:0001 знаходяться об`єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають в управлінні Фонду державного майна України та обліковуються на балансі Державного підприємства «Укрриба», що підтверджується листами Державного підприємства «Укрриба» від 27.12.2024 № 11-04/46 та від 23.10.2023 № 07-13/81.

Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання 18.06.2025р. не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал суду на поштові адреси відповідачів 1, 2 та до електронного кабінету підсистеми «Еелектронний суд» ЄСІКС третьої особи - 2. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників відповідачів, третьої особи 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмових відзивів на позовну заяву та пояснень, а також інших заяв по суті спору від них до суду не надходило.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Також про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі мали можливість дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутності представників відповідачів.

Наявні матеріли справи дозволяють розглянуті справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

УСТАНОВИВ:

На виконання розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 25.06.2020 № 363 «Про приведення у відповідність з вимогами чинного законодавства договору оренди землі, укладеного з ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна», 29.12.2020 між орендодавцем - Запорізькою обласною державною адміністрацією, від імені якої діє Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області в особі першого заступника голови Чудеснової С.І., та орендарем - ТОВ «Запорізький рибокомбінат» в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ «Руна» в особі директора Назаренка О.О. укладено договір оренди водного об`єкта (далі - Договір) строком на 12 років.

За пунктами 1, 2 та 14 Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт (рибогосподарську технологічну водойму) для рибогосподарських потреб, який розташовано території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів.

Об`єктом оренди за цим договором є:

- вода (водний простір) водних об`єктів (рибогосподарських технологічних водойм - 6828,1308 м3, 577,2958 га: у тому числі по рибній дільниці «Приморська» 5861,2068 м3, 472,8985 га, по рибній дільниці «Питомна» 966,924 м3, 104,3973 га відповідно;

- земельна ділянка загальною площею 678,5927 га, кадастровий номер 2322182400:01:001:0001, з якої під водним об`єктом складає 577,2958 га.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації на вказану земельну ділянку зареєстровано 27.12.2018 за номером 1736082223221, а право оренди ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» на вказану земельну ділянку зареєстровано 26.05.2021.

У подальшому на виконання пункту 19 Договору між сторонами підписано акт приймання-передавання об`єкта оренди від 04.06.2021, який за положеннями пункту 45 Договору є його невід`ємною частиною.

Додатковою угодою від 12.07.2021 внесено зміни у пункт 2 Договору в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001 в частках: ТОВ «Запорізький рибокомбінат» - 2/133 часток, а ТОВ «Руна» - 131/133 часток вказаної земельної ділянки.

З матеріалів справи також вбачається, що до укладання вказаного Договору між сторонами спору існували договірні правовідносини на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки, укладеного 16.09.2006 та зареєстрованого 02.10.2006 за № 040626000002 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, який розірвано 21.05.2021.

У пунктах 3, 4 Договору зазначено, що у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди. Так, на рибній дільниці «Приморська» розташовано рибозахисні гідротехнічні споруди, у тому числі греблі, дамби, водоскидні та водоспускні споруди виросних ставків №№ 2 - 6, 7а, 7б, 7в і нерестових ставків №№ 1-8. На рибній дільниці «Питомна» розміщено греблі, дамби, водоскидні та водоспускні споруди зимувальних ставків №№ 1-21, експериментальних ставків №№ 1-6, літньо-маточних ставків №№ 1, 2, виросних ставків №№ 8а, 8б та виросних ставків 9-10. Об`єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами.

Відповідно до паспортів водних об`єктів та витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна на зазначених водних об`єктах розташовано 47 об`єктів державного майна, які мають відповідні реєстрові та інвентарні номери, а також відповідну залишкову вартість.

З листів Фонду державного майна України від 20.12.2024 № 10-72-34259, від 23.12.2024 № 10-62-34440 та листа ДП «Укррриба» від 27.12.2024 № 11-04/46 вбачається, що вказане майно є державною власністю, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Запорізький рибокомбінат» у процесі його приватизації, та на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» передано на баланс ДП «Укррриба».

Органом управління вказаним майном до 07.06.2024 було Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

За актом приймання-передачі від 07.06.2024 єдиний майновий комплекс ДП «Укрриба» передано до сфери управління Фонду державного майна України, який наразі є уповноваженим державою органом управління наведеним майном.

Отже, на час розгляду справи судом гідротехнічні споруди перебувають у позадоговірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 Договору рибогосподарську технологічну водойму надано в оренду з урахуванням вимог Закону України «Про аквакультуру».

З 28.04.2023 набрали чинності зміни, внесені до вказаного закону Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів та сфері аквакультур» від 21.03.2023 (далі - Закон № 2989-IX), у тому числі в частині покладання обов`язків на користувачів рибогосподарських технологічних водойм щодо укладення договорів оренди розташованих на них гідротехнічних споруд та щодо відповідальності суб`єктів господарювання за невжиття таких заходів.

Так, за приписами ч. 1 ст. 142 Закону України «Про аквакультуру» фізичні та юридичні особи, які орендують рибогосподарські технологічні водойми відповідно до договору оренди землі в комплексі з розташованими на ній водними об`єктами, зобов`язані протягом шести місяців з дня укладення договору оренди землі укласти договір користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми на неконкурентних засадах, без проведення аукціону.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми передаються фізичним та юридичним особам за договором користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми державним підприємством, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на балансі якого знаходяться такі гідротехнічні споруди (далі - балансоутримувач), за погодженням з уповноваженим органом управління.

Для укладення договору користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми фізичні та юридичні особи подають балансоутримувачу заяву довільної форми, до якої додається копія договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом або копія договору оренди водного об`єкта з копією договору оренди землі.

Балансоутримувач не пізніше 30 календарних днів з дня отримання заяви та документів, що додаються до неї, розраховує орендну плату за користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми та укладає договір користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми.

Розмір орендної плати за користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми становить 12 відсотків залишкової вартості гідротехнічної споруди рибогосподарської технологічної водойми на рік.

Орендна плата за користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми спрямовується таким чином: 70 відсотків - до державного бюджету; 30 відсотків - балансоутримувачу.

Наслідки не укладення окремого договору оренди такої гідротехнічної споруди передбачені у п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX.

Так, у разі якщо фізична або юридична особа не уклала договір користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми протягом 6 місяців з дня укладення договору оренди землі орендодавець протягом одного місяця з дня закінчення такого строку зобов`язаний розірвати договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом або договір оренди водного об`єкта з договором оренди землі.

Згідно з пунктом 40 Договору дія цього договору припиняється за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом.

Як убачається з листа ДП «Укррриба» від 27.12.2024 № 11-04/46 балансоутримувач вказаних гідротехнічних споруд неодноразово звертався до ТОВ «Запорізький рибокомбінат» щодо укладення договору на використання гідроспоруд відповідно до вимог чинного законодавства, проте керівництво підприємства до теперішнього часу ігнорує всі звернення.

Також між балансоутримувачем державного нерухомого майна та ТОВ «Запорізький рибокомбінат» укладався договір зберігання вказаного майна з правом користування від 19.12.2011 № 38/11 строком дії до 31.12.2021. У зв`язку з несплатою заборгованості з вересня 2021 року по грудень 2021 року у сумі майже 150 тис. грн ДП «Укрриба» зверталось до суду з позовом про стягнення вказаного боргу, пені та інфляційних втрат, який рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 у справі № 908/3654/23 задоволено у повному обсязі, судове рішення набрало законної сили.

Як вбачається з листів Запорізької обласної державної адміністрації від 04.12.2024 № 17805/08-46 та від 10.02.2025 № 01555/08-46 остання вбачає порушення вимог ч. 1 ст. 142 Закону України «Про аквакультуру».

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачами з 28.04.2023 до теперішнього часу встановлених Законом № 2989-IX зобов`язань щодо укладення договору оренди гідротехнічних споруд державної власності, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001, ураховуючи приписи п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX, ст. 651 ЦК України та пункту 40 Договору, останній підлягає розірванню в судовому порядку.

Також судом встановлено, що відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем:

- за воду (водний простір у розмірі 3 821,72 грн. на рік за водний об`єкт площею 104,3973 га; у розмірі 23 082, 18 грн. за рік за водний об`єкт площею 472,8985 га за кодом бюджетної класифікації 22130000 «Орендна плата за водні об`єкти» (їх частини), що надаються в користування на умовах оренди Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими радами»;

- за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 5% від її нормативної грошової оцінки 605 029,68 грн. на рік за кодом бюджетної класифікації 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб».

Згідно з пунктами 11 та 12 Договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного місяця). Розмір орендної плати переглядається, у тому числі у разі зміни земельного податку, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 33 Договору на орендаря покладаються обов`язки з своєчасного внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнта індексації.

Як вбачається з інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.02.2025 № 2023/05/08-01 згідно з даними ІС «Податковий борг» станом на 17.02.2025 по ТОВ «Руна» обліковується податковий борг з орендної плати за вказану земельну ділянку в загальній сумі 1 398 183,73 грн., який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих зобов`язань згідно декларацій від 20.02.2023 № 9028830063 (термін сплати: з 02.03.2023 по 30.01.2024, сума 677 911,45 грн.) та від 14.02.2024 № 9027532242 (з 01.03.2024 по 30.01.2025, сума - 720 272,28 грн.). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 280/4645/24 задоволено позов ГУ ДПС у Запорізькій області про погашення усієї суми податкового боргу ТОВ «Руна» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. За даними інформаційної бази ГУ ДПС у Запорізькій області за земельну ділянку з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001 (площа 10,2044 га, що є 2/133 частини зазначеної земельної ділянки відповідно до умов додаткової угоди від 12.07.2021 до Договору) за 2022 рік ТОВ «Запорізький рибокомбінат» нарахувало 9098,19 грн, а сплатило 0 грн. Починаючи з 2023 року по теперішній час указане підприємство не звітує зі сплати за землю.

Також відповідно до листів Новоолександрівської сільської ради від 28.01.2025 № 06.1-05/140 та 17.02.2025 № 06.1-05/271 за ТОВ «Руна» рахується дебіторська заборгованість зі сплати орендної плати за використання вказаної земельної ділянки в сумі 1 218 115,66 грн. Крім того, з 2021 року від ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» платежі за використання водних ресурсів на підставі Договору не надходили.

За приписами ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до частини першої ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З огляду на викладене судом встановлено, що відповідачі неодноразово порушували умови Договору, а саме систематично не сплачували орендну плату за землю в 2023 та 2024 роках, та орендну плати за воду з 2021 року до теперішнього часу, що є самостійною підставою для розірвання договору.

Як вказувалося вище, додатковою угодою від 12.07.2021 внесено зміни у пункт 2 Договору в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001 в частках: ТОВ «Запорізький рибокомбінат» - 2/133 часток, а ТОВ «Руна» - 131/133 часток вказаної земельної ділянки. Вказану угоду підписано Новоолександрівським сільським головою Запорізького району Корнієнком О.Ю. та представниками відповідачів.

Суд враховує, що згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 та від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, додаткова угода за своєю юридичною природою є правочином, який вносить зміни до вже існуючого договору. За допомогою такого юридичного інструменту сторони можуть змінити свої попередні домовленості, які виражені й зафіксовані в умовах основного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до абзацу першого ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тлумачення вищенаведених норм ЦК України свідчить, що обов`язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку договору оренди землі) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов`язкового суб`єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.

Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об`єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.

Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об`єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб`єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.

Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, останній є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

Як вбачається зі змісту вказаної додаткової угоди № 1 орендодавець за договором оренди водного об`єкта у комплексі із земельною ділянкою від 29.12.2020 Запорізька обласна державна адміністрація не виявляла свою волю на вчинення вказаного правочину.

При цьому, на час її підписання Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області з відповідачами не змінились як форма власності земельної ділянки з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001, так і повноваження Запорізької обласної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності відповідно до закону.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX остаточно розмежовані землі державної та комунальної власності.

Вказаним законом Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, за нормами якого з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

При цьому земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Проте, підпунктом «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України установлено виключення щодо земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Встановлено судом, на спірній земельній ділянці розташовано ряд гідротехнічних споруд, які згідно ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» є об`єктами нерухомого майна, внесеного до Єдиного реєстру об`єктів державної власності. Органом, уповноваженим управляти вказаним майном, наразі є Фонд державного майна України, а балансоутримувачем - ДП «Укрриба».

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Згідно з вимогами пункту «а» ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України розпорядником земель водного фонду державної форми власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та листа Новоолександрівської сільської ради від 28.01.2025 № 06.1-05/140, форма власності зазначеної земельної ділянки водного фонду та її розпорядник не змінювались, заміна сторони договору оренди водного об`єкта не здійснювалась.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що додаткова угода від 12.07.2021 № 1 до Договору є неукладеною, а суб`єктом владних повноважень та орендодавцем за спірним договором оренди водного об`єкта у цих правовідносинах є Запорізька обласна державна адміністрація.

Приймаючи рішення у цій справі суд також виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру», ст. 51 Водного кодексу України рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд для цілей аквакультури або гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури.

Така водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України «Про аквакультуру» фізичні та юридичні особи, які орендують рибогосподарські технологічні водойми відповідно до договору оренди землі в комплексі з розташованими на ній водними об`єктами, зобов`язані протягом шести місяців з дня укладення договору оренди землі укласти договір користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми на неконкурентних засадах, без проведення аукціону.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми передаються фізичним та юридичним особам за договором користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми державним підприємством, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на балансі якого знаходяться такі гідротехнічні споруди (далі - балансоутримувач), за погодженням з уповноваженим органом управління.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX фізичні та юридичні особи, які орендують рибогосподарські технологічні водойми відповідно до договору оренди водного об`єкта чи договору оренди землі або є користувачами на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, зобов`язані протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом укласти договір користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми за процедурою, визначеною ст. 142 Закону України «Про аквакультуру». У разі якщо фізична або юридична особа не уклала договір користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми протягом строку, визначеного цим пунктом, орендодавець протягом одного місяця з дня закінчення такого строку зобов`язаний розірвати договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом або договір оренди водного об`єкта з договором оренди землі.

Судом встановлено, що згідно з п. 40 Договору його дія припиняється за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, оскільки судом встановлено невиконанням відповідачами з 28.04.2023 до теперішнього часу встановлених Законом № 2989-IX зобов`язань щодо укладення договору оренди гідротехнічних споруд державної власності, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001, а також враховуючи приписи п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX, ст. 651 ЦК України та п. 40 Договору, спірний Договір підлягає розірванню.

Крім цього суд враховує, що зі змісту положень Закону України «Про аквакультуру» та Водного кодексу України вбачається, що правовідносини з передачі в оренду водного об`єкта для цілей аквакультури, у тому числі рибогосподарської технологічної водойми регулюється також земельним законодавством, у тому числі Законом «Про оренду землі».

Так, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» та ст. 51 ВК України плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами ст. 51 ВК України за користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

Відповідно до спеціальної норми ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої ст. 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 01.04.2020 у справі № 277/1186/18-ц, від 29.07.2020 у справі № 277/526/18, від 20.08.2020 у справі № 616/292/17, від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Цей підхід надасть можливість орендодавцю вимагати розірвання договору оренди землі в тому разі, коли несплата орендної плати є частковою та зумовлена, зокрема, виникненням спору між сторонами з приводу порядку нарахування та розміру орендних платежів. Таке тлумачення норм права порушуватиме баланс інтересів сторін у договірних відносинах, надавши власнику землі більше переваг у порівнянні з її орендарем.

Потрібно враховувати, що правова природа відносин оренди землі, яка зазвичай передбачає тривале використання такого об`єкта цивільних прав і сталість таких відносин, відповідає інтересам цивільного обігу загалом. Бо більше, використання земельної ділянки завжди пов`язане з неодмінними витратами орендаря на її утримання відповідно до цільового призначення цієї ділянки.

Якщо дотримуватися згаданого протилежного підходу, то договір буде під постійною загрозою його розірвання, що порушить принцип сталості відносин з використання землі, що своєю чергою стимулюватиме орендаря ставитися до орендованої земельної ділянки у споживацький спосіб, не дбати про неї, не вкладати кошти у покращення чи належне утримання такого особливого виду майна, тобто призведе до того, що орендар не буде обирати таку поведінку, яка більшою мірою відповідала б ознакам доброго господаря стосовно орендованої ним землі.

З огляду на викладене підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди. Сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.

Судом встановлено, що згідно з п. 11 Договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного місяця).

Як вбачається з листів ГУ ДПС у Запорізькій області та Новоолександрівської сільської ради відповідачі неодноразово порушували умови Договору, а саме систематично не сплачували орендну плату за землю в 2023 та 2024 роках, та орендної плати за воду з 2021 року до теперішнього часу, що згідно пункту «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є самостійною і достатньою підставою для розірвання Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За умовами п. 20 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав його в оренду.

Отже, вимога про повернення водного об`єкта є похідною від вимоги про розірвання договору оренди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав як для розірвання договору оренди так і зобов`язання орендарів ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» повернути об`єкт оренди, що був у їх користуванні.

Щодо обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Особливий статус земельної ділянки у цивільних правовідносинах визначається тим, що вона є природним об`єктом та, крім економічної та соціальної, має й екологічну цінність, перебуваючи у постійному тісному взаємозв`язку з іншими природними об`єктами (атмосферним повітрям, водами, надрами, лісами тощо).

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 488/5027/14-ц, №488/6211/14-ц, № 183/1617/16, № 367/2022/15-ц, № 359/3373/16-ц у подібних правовідносинах дійшла висновку, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, водного фонду, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку фізичних чи юридичних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).

Крім того, державна та комунальна власність є основою економічної безпеки держави.

Нині в умовах збройної агресії російської федерації особливої актуальності набуло питання збереження та експлуатації важливих для життєдіяльності населення і держави об`єктів, дотримання порядку та підстав їх відчуження, надання в користування, набуття на них речових прав тощо.

До таких об`єктів окрім природних ресурсів належать гідротехнічні споруди, які мають вагоме значення для забезпечення ефективного управління водними ресурсами, підтримання екологічного балансу, розвитку економіки країни, виконуючи такі важливі функції, як регулювання водного потоку, збереження водних ресурсів, захисту від шкідливої дії води, виробництво електроенергії, зрошення сільськогосподарських угідь, водопостачання населення, функціонування водного транспорту, використання для рибальства, туризму та інші.

Судом встановлено,що об`єктом оренди за спірним Договором є водний простір площею 577,2958 га на рибних дільницях «Приморська» та «Питомна», розташована, у тому числі під ним земельна ділянка з кадастровим номером 2322182400:01:001:0001 площею 678,5927 га. Також у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди державної форми власності.

Зазначені об`єкти в комплексі відповідно до вимог Закону України «Про аквакультуру» є рибницьким господарством - єдиним майновим комплексом, до складу якого входять рибогосподарська технологічна водойма, гідротехнічні споруди, які її наповнюють штучно для цілей аквакультури, земельна ділянка, що призначений для розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури.

При цьому, відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про аквакультуру», ст. 51 ВК України рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Неможливість переходу або передачі земель державної власності у комунальну власність, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, та навпаки, врегульовано положеннями ст. 117 та п. 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Приписи наведених законів вказують на те, що законодавцем для ефективного регулювання цих правовідносин застосовано принцип «superficies solo cedit» (збудоване на поверхні слідує за нею), тобто єдності юридичної долі земельної ділянки, водного об`єкта та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані, що повинні одночасно брати участь у цивільному обороті.

Недотримання наведеного принципу та роз`єднаність юридичної долі вказаних об`єктів прав породжує колізії між правами власників та користувачів таких об`єктів через неможливість реалізації в повному обсязі своїх прав, що у спірних правовідносинах також суттєво зачіпає інтереси держави.

З метою упорядкування правовідносин щодо взяття в користування гідротехнічних споруд для цілей аквакультури законодавцем Законом № 2989-IX внесено зміни до Закону України «Про аквакультуру», які набрали чинності з 28.04.2023, у тому числі в частині покладання обов`язків на користувачів рибогосподарських технологічних водойм щодо укладення договорів оренди розташованих на них гідротехнічних споруд та відповідальності суб`єктів господарювання за невжиття таких заходів у формі розірвання договорів оренди рибогосподарських технологічних водойм.

Невиконання ТОВ «Запорізький рибокомбінат» та ТОВ «Руна» установлених законом указаних обов`язків з 28.04.2023 до теперішнього часу порушує інтереси держави в частині ефективного використання та збереження гідротехнічних споруд державної форми власності та поповнення державного бюджету від їх використання.

Крім того, є недоцільним і фактично є неефективним використанням наявних у держави ресурсів як орендодавця, оскільки має місце ненадходження значних коштів, майже 1,4 млн. грн. до бюджету Новоолександрівської сільської громади.

За практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому наведене правило застосовне не тільки для захисту інтересів власника майна, а й його правомірного володільця, яким у спірних правовідносинах є відповідач - орендар.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які потрібно оцінити, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно. Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, у визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Оцінюючи зазначені критерії в контексті вказаного спору суд враховує, що земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Також водні об`єкти та землі водного фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, відповідно до Земельного та Водного кодексів України.

Отже, розподіл та використання зазначених природних ресурсів є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Крім того, порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження об`єктами державної власності, що перебувають у державній чи комунальній власності, спричиняють шкоду державі, адже основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов`язковими до виконання.

Так, підставами позову, поданого в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, є невиконання протягом майже 2 років відповідачами як орендарями водного об`єкта за Договором установлених Законом України «Про аквакультуру» та Законом № 2989-IX обов`язків щодо укладення в 6 місячний строк договору оренди розташованих в його межах гідротехнічних споруд та сплати 70% орендної плати за їх користування до Державного бюджету України. Також орендарі майже 2 роки належно та добросовісно не виконують свої обов`язки, визначені договором оренди водного об`єкта, хоча, укладаючи його, останні зобов`язувались сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також були обізнані з негативними для них наслідками в разі порушення ними зобов`язань.

Право держави розірвати договір оренди рибогосподарської технологічної водойми з огляду на невиконання наведених вище обов`язків передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи встановлені у Цивільному та Земельному кодексах України, Законі № 2989-IX, Законах України: «Про аквакультуру», «Про оренду землі» та Договорі є доступними, чіткими та передбачуваними.

Розірвання договору оренди та повернення у власність держави водного об`єкта та земельної ділянки під ним у випадку встановлення протиправної поведінки самих орендарів здійснюється на підставі закону та укладеного з ними договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів.

Такі інтереси полягають у тому, щоб передача в користування цих об`єктів сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об`єктів державної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду рибогосподарської технологічної водойми, як майнового комплексу у складі землі, води та гідротехнічних споруд, створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Задоволення позовних вимог не порушує принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самих орендарів, які свідомо допустили систематичне неналежне виконання договірних зобов`язань у повному обсязі, а також зобов`язань, визначених Законом України «Про аквакультуру» та Законі № 2989-IX.

Подібні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2024 року у справі № 918/119/21, від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 при розгляді спорів у подібних правовідносинах.

Український народ є визначеним Конституцією України суб`єктом права власності на землю, водні та інші природні ресурси в межах території України, рівним в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на приписи ст. ст. 1, 3, 6-8, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності під час користування землями, водними та іншими природними ресурсами, а також об`єктами державної і комунальної власності, і розраховувати на те, що держава вживатиме всіх можливих законних способів та засобів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на дане майно.

Отже, порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями водного фонду, що перебувають у державній власності, спричиняють шкоду її інтересам і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду про повернення таких об`єктів державі.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Запорізька обласна державна адміністрація відповідно до вимог ст. ст. 17, 84, ч. 5 ст. 122, підпункту «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» є розпорядником земель водного фонду державної форми власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів та розташованого на ній водного об`єкта, а відтак остання є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Також згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» останні для реалізації наданих їм повноважень можуть звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З урахуванням наведених вимог закону, а також положень ст. ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України Запорізька обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник і розпорядник рибогосподарської технологічної водойми, а також орендодавець за Договором, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.

Судом встановлено, що з метою встановлення наявності підстав для представництва, обласною прокуратурою на адресу Запорізької обласної державної адміністрації скеровано листи від 21.11.2024 № 15/3-2676-24, від 29.01.2025 № 15/1-28вих-25 та від 05.02.2025 № 15/1-36вих-25, якими повідомлено про порушення відповідачами вимог законодавства та Договору в частині невиконання останніми обов`язків щодо укладення з ДП «Укрриба» договору оренди розташованих на них гідротехнічних споруд та сплати орендної плати за умовами Договору, а також запропоновано вжити заходів до розірвання вказаного договору з наведених підстав.

Натомість Позивачем відповідних заходів до усунення порушень законодавства за вказаними фактами не вжито.

Зі змісту листів Запорізької обласної державної адміністрації від 04.12.2024 № 17805/08-46, від 10.02.2025 № 01555/08-46, від 14.02.2025 № 01922/08-46, від 18.02.2025 № 01555/08-46 остання вбачає порушення вимог ч. 1 ст. 142 Закону України «Про аквакультуру» та умов Договору. Оскільки кошти у необхідному розмірі для сплати судового збору за подання позову в облдержадміністрації обмежені, заходи претензійно-позовного характеру орендодавцем рибогосподарської технологічної водойми не здійснювались.

Таким чином, з моменту спливу 6 місячного строку від часу набуття чинності положень Закону № 2989-IX, саме з 28.10.2023, та невиконання зобов`язань за Договором зі сплати орендної плати, починаючи з 2021 року, а також з часу повідомлення про зазначені факти порушень обласною прокуратурою у листопаді 2024 року та на початку лютого 2025 року відповідно, Запорізькою обласною державною адміністрацією до цього часу не вжито відповідних заходів щодо усунення наведених порушень законодавства та Договору. Викладене вказує на пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень та свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави протягом розумного строку.

Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що факт незвернення до суду відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до абз. 2 ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» обласною прокуратурою листом від 17.03.2025 № 15/1-111вих-25 повідомлено Запорізьку обласну державну адміністрацію про вжиття заходів представницького характеру.

Враховуючи викладене суд погоджується з доводами прокурора, що у спірних правовідносинах наявні підстави для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди водного об`єкта (рибогосподарської технологічної водойми) від 29.12.2020, який розташований на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів, укладений між орендодавцем - Запорізькою обласною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 00022504, пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107) та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат» (код ЄДРПОУ 00476642, вул. Привокзальна, 21, м. Запоріжжя, 69118) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Руна» (код ЄДРПОУ 30980610, вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя), об`єктом оренди за яким є вода (водний простір) водних об`єктів - рибогосподарських технологічних водойм - 6828,1308 м3, 577,2958 га: у тому числі по рибній дільниці «Приморська» 5861,2068 м3, 472,8985 га, по рибній дільниці «Питомна» 966,924 м3, 104,3974 га відповідно; земельна ділянка загальною площею 678,5927 га, кадастровий номер 2322182400:01:001:0001, з якої під водним об`єктом складає 577,2958 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 42189040).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат» (код ЄДРПОУ 00476642, вул. Привокзальна, 21, м. Запоріжжя, 69118) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Руна» (код ЄДРПОУ 30980610, вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя) повернути Запорізькій обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022504, пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107) воду (водний простір) водних об`єктів - рибогосподарських технологічних водойм - 6828,1308 м3, 577,2958 га: у тому числі по рибній дільниці «Приморська» 5861,2068 м3, 472,8985 га, по рибній дільниці «Питомна» 966,924 м3, 104,3974 га відповідно та земельну ділянку загальною площею 678,5927 га, кадастровий номер 2322182400:01:001:0001, з якої під водним об`єктом складає 577,2958 га, які розташовані на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат» (код ЄДРПОУ 00476642, вул. Привокзальна, 21, м. Запоріжжя, 69118) на користь Запорізької обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29а, м. Запоріжжя, 69005; розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Руна» (код ЄДРПОУ 30980610, вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя) на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29а, м. Запоріжжя, 69005; розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

6. Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне судове рішення складено та підписано 25.06.2025р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.