Рішення від 22.05.2025 по справі 910/1762/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2025Справа № 910/1762/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-сервіс"

про визнання недійсним і скасування рішення

Представники:

від позивача: Андебура А.І. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Абрамович Р.О.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 517-р від 19.12.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.03.2025. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-сервіс". Зобов`язано Антимонопольний комітет України надати суду у строк до 19.03.2025 копії матеріалів справи № 130-26.13/182-21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на електронному носії.

10.03.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що позивачем обраний неналежний спосіб доставки інформації на вимоги Комітету та в матеріалах антимонопольної справи наявні докази факту втрати кур`єром документів позивача для Комітету. Також відповідач зазначає, що Комітет визначає форму, спосіб та порядок надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

14.03.2025 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд забезпечити участь представника, Андебури Антона Івановича у судовому засіданні у справі № 910/1762/25, призначеному на 20.03.2025, а також в усіх наступних засіданнях, в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, за допомогою системи "Електронний суд".

18.03.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зокрема зазначає, що банк здійснив відправлення відповіді на вимогу Комітету через оператора поштового зв`язку ТОВ "Кур`єр України", що є належним доказом виконання Банком обов`язку з надання відповіді на вимогу державного уповноваженого Комітету та повністю відповідає вимогам ч. 3 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовчому засіданні 20.03.2025 оголошено перерву до 17.04.2025.

20.03.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду Антимонопольний комітет України на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2025 надав копії матеріалів антимонопольної справи № 130-26.13/182-21 на електронному носії.

Ухвалою Госодарського суду міста Києва від 17.0.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/1762/25 призначено на 22.05.2025.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.12.2024 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 517-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 130-26.13/182-21, яким визнано, що Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 19.07.2021 № 130-25/01-10795 у встановлений ним строк (п. 1 резолютивної частини рішення).

Накладено на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний» штраф у розмірі 3 000 000, 00 грн. за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення (п. 2 резолютивної частини рішення).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки 26.07.2021 Банком було отримано вимогу Комітету №130-25/01-10795 від 19.07.2021 про надання інформації щодо ринку послуг карткових платіжних систем та 28.07.2021 підготовлено та відправлено відповідь на вказану вимогу. Також, позивач зазначає, що розслідування, в порушення ч. 1 статті 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» проводилось більше 3-х років, що свідчить про винесення оскаржуваного Рішення з порушенням строків розгляду справи та прав позивача.

Крім того, позивач зазначає, що розмір штрафу, який має сплатити Банк не відповідає ступеню тяжкості правопорушення, передбаченого ч. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено у п. 1 розділу ІІI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р) (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок розгляду заяв і справ), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 4 розділу VІІI Порядку розгляду заяв і справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності). Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків.

Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з`ясовувати, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду Антимонопольним комітетом України справи № 130-25/15-21-УД про узгоджені дії у вигляді зменшення розміру внутрішньодержавних міжбанківських комісій, які визначаються платіжною організацією платіжної системи щодо відповідних споживчих платіжних облікових реквізитів, які сплачуються еквайаром на користь емітента в Україні, що мали бути реалізовані у формі Меморандуму про сприяння конкурентному платіжному ринку в Україні, укладеному між компанією «Mastercard Europe S.A.» (м. Ватерлоо, Бельгія), компанією «Visa International Service Association» (м. Фостер-Сіті, Каліфорнія, США) і Національним банком України, Голова Комітету - державний уповноважений направив Публічному акціонерному товариству акціонерному банку «Південний» вимогу від 19.07.2021 № 130-25/01-10795 про надання інформації.

Проте, інформацію на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 № 130-25/01-10795 у встановлений ним строк Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Південний» Комітету не надано.

У зв`язку із цим, розпорядженням Голови Комітету - державного уповноваженого від 18 листопада 2021 року № 01/325-р розпочато розгляд справи № 130-26.13/182-21 за ознаками вчинення ПАТ АБ «Південний» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 № 130-25/01-10795 у встановлений ним строк.

Листом Комітету від 19.11.2021 № 130-26.13/01-16561 надіслано ПАТ АБ «Південний» копію розпорядження про початок розгляду зазначеної вище справи, яке отримано ПАТ АБ «Південний» 26.11.2021 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом Комітету від 30.08.2022 № 130-26.13/01-3584 ПАТ АБ «Південний» направлено подання про попередні висновки у справі від 30.08.2022 № 130-26.13/182-21/167-зв (далі - Подання про попередні висновки 1).

В свою чергу, листом від 14.09.2022 № 14-001-21416-2022 (зареєстрований у Комітеті 19.09.2022 за № 11-01/7014) ПАТ АБ «Південний» надав зауваження до Подання про попередні висновки 1.

Крім того, листом Комітету від 26.12.2023 № 130-26.13/03-13460е ПАТ АБ «Південний» направлено подання про попередні висновки у справі від 22.12.2023 № 130-26.13/182-21/389-спр (далі - Подання про попередні висновки 2).

Також, листом Комітету від 06.11.2024 № 130-26.13/03-10742е ПАТ АБ «Південний» направлено подання про попередні висновки у справі від 06.11.2024 № 130-26.13/182-21/410-спр (далі - Подання про попередні висновки 3).

Листом від 22.11.2024 № 14/001/34826/2024 (вх. Комітету № 11-01/14782 від 26.11.2024) ПАТ АБ «Південний» надало свої зауваження на Подання про попередні висновки 3.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету є органом Комітету.

Пунктом 6 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

В абз. 4-5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з`ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Як вбачається з відомостей щодо ПАТ АБ «Південний», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ АБ «Південний» зареєстровано 19.10.2006, основним видом діяльності товариства за класифікацією видів економічної діяльності є інші види грошового посередництва (код КВЕД 64.19).

Отже, ПАТ АБ «Південний» здійснює господарську діяльність та є суб`єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у Комітеті розглядалася справа № 130-25/15-21-УД про узгоджені дії у вигляді зменшення розміру внутрішньодержавних міжбанківських комісій, які визначаються платіжною організацією платіжної системи щодо відповідних споживчих платіжних облікових реквізитів, які сплачуються еквайаром на користь емітента в Україні, що мали бути реалізовані у формі Меморандуму про сприяння конкурентному платіжному ринку в Україні, укладеному між компанією «Mastercard Europe S.A.» (м. Ватерлоо, Бельгія), компанією «Visa International Service Association» (м. Фостер-Сіті, Каліфорнія, США) і Національним банком України.

У зв`язку з розглядом вказаної вище справи, на адресу ПАТ АБ «Південний» було надіслано вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 3 № 130-25/01-10795 (далі - Вимога), в якій вимагалося протягом 15-денного строку з дня її отримання надіслати до Комітету визначену інформацію.

Одночасно у Вимозі повідомлялось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання Комітету інформації у встановлені органами Комітету строки, подання Комітету інформації в неповному обсязі у встановлені органами Комітету строки або подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону. Тож, ПАТ АБ «Південний» було проінформовано про правові наслідки неподання Комітету інформації у встановлені органами Комітету строки, подання Комітету недостовірної інформації або подання Комітету інформації в неповному обсязі у встановлені органами Комітету строки.

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303514025161 вимогу Комітету отримано ПАТ АБ «Південний» 23.07.2021.

Останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 07.08.2021 (субота).

Відповідно до частини другої статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Отже, останнім днем строку надання інформації на Вимогу є 09.08.2021 (понеділок, перший наступний робочий день).

Проте, у встановлений у Вимозі строк, інформація від ПАТ АБ «Південний» до Комітету не надійшла.

При цьому, ПАТ АБ «Південний» не зверталося до Комітету з клопотанням про продовження строку надання інформації на Вимогу.

У зв`язку з тим, що ПАТ АБ «Південний» не надало Комітету інформації на Вимогу у встановлений органом Комітету строк, розпорядженням Голови Комітету - державним уповноваженим 18 листопада 2021 року розпочато розгляд справи № 130-26.13/182-21 за ознаками вчинення ПАТ АБ «Південний» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 № 130-25/01-10795 у встановлений ним строк.

Листом від 19.11.2021 № 130-26.13/01-16561 Комітет надіслав ПАТ АБ «Південний» копію розпорядження про початок розгляду справи та запропонував надати пояснення щодо причин неподання інформації на Вимогу у встановлений державним уповноваженим строк.

Листом від 06.12.2021 № 14-001-49925-2021 (зареєстрований у Комітеті 13.12.2021 за № 11-01/17064) ПАТ АБ «Південний» повідомило, що Вимогу отримало 26.07.2021. Запитувана інформація на Вимогу була підготовлена 28.07.2021 та в цей же день передана листом для відправлення кур`єрською службою доставки. У зв`язку з тим, що відповідь не містила інформації, що містить банківську таємницю, а відображала позицію банку до питань взаємодії з міжнародними платіжними системами, відповідь банку була оформлена простим відправленням без послуги замовлення зворотного повідомлення.

Відповідно до частини третьої статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.

Проте, ПАТ АБ «Південний» листом від 13.12.2021 № 11-01/17064 не надало належних доказів на підтвердження того, що відповідь ПАТ АБ «Південний» на Вимогу дійсно була відправлена на адресу Комітету 28.07.2021.

Враховуючи зазначене, відповідно до пункту 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) (зі змінами) (далі - Правила розгляду справ про порушення), Комітетом складено та направлено до ПАТ АБ «Південний» Подання про попередні висновки 1, у якому дії ПАТ АБ «Південний» у вигляді неподання інформації Комітету на Вимогу у встановлений державним уповноваженим Комітету строк були кваліфіковані як порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У відповідь на вказане Подання про попередні висновки 1, відповідач в антимонопольній справі у листі від 14.09.2022 № 14-001-21416-2022 (зареєстрованому в Комітеті 19.09.2022 за № 11-01/7014) надав заперечення у яких посилався на наступне:

- ПАТ АБ «Південний» надало відповідь на Вимогу листом від 28.07.2021 № 16-001-32487-2021. Відправку вказаного листа було здійснено ПАТ АБ «Південний» через Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКС СЕРВІС» (далі - ТОВ «ТЕКС СЕРВІС») (кур`єрська служба доставки) без послуги замовлення зворотного повідомлення (накладна № 8495183 від 28.07.2021, яка міститься в матеріалах справи);

- Згідно із Законом України «Про поштовий зв`язок»: об`єктами поштового зв`язку є поштамти, центри обробки та перевезення пошти, зональні вузли, вузли поштового зв`язку, відділення поштового зв`язку та інші підрозділи, задіяні у єдиному виробничо-технологічному процесі з надання послуг поштового зв`язку; послуги поштового зв`язку - це продукт діяльності оператора поштового зв`язку (суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку) з приймання, обробки, перевезення та доставки поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів; тобто об`єкти поштового зв`язку використовуються в процесі надання послуг поштового зв`язку (в тому числі відповідними кур`єрськими службами доставки); в той же час відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист (відправлення), та адресатом перебувають поза контролем відправника, тобто відправник не знає і не може знати хто саме і за яких обставин отримає поштове відправлення і чи отримає взагалі, у зв`язку із чим відправник не може відповідати за доставку кореспонденції.

- ПАТ АБ «Південний» стверджує, що добросовісно виконало покладені на нього Комітетом зобов`язання, надало вичерпну відповідь на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 № 130-25/01-10795 у встановлений ним строк листом від 28.07.2021 № 16-001-32487-2021.

Комітет зазначає, що враховуючи заперечення ПАТ АБ «Південний», для з`ясування усіх обставин справи та об`єктивного дослідження дотримання ПАТ АБ «Південний» вимог законодавства про захист економічної конкуренції, Комітетом були надіслані вимоги до ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» 5 від 27.09.2022 № 130-26.13/01-4243, від 08.02.2023 № 130-26.13/01-806 та від 23.03.2023 № 130-/01-5247е.

Також Комітетом надіслано вимогу (листом від 22.12.2022 № 130-26.13/01-6064) адміністратору сайту ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» Хоречко Людмилі Володимирівні про надання інформації щодо опису процедури реєстрації вхідної кореспонденції в базі даних (системи відслідковування) ТОВ «ТЕКС СЕРВІС».

Листами від 05.10.2022 № 100522/01, від 26.12.2022 б/н, від 23.02.2023 № 022323/01 та від 12.04.2023 № 041223/01 були надані відповіді на вказані вимоги. Зокрема, надано таку інформацію:

- відправлення за накладною № 8495183 зареєстровано у звітній системі 28.07.2021, проте відсутній звіт щодо доставки відправлення за вказаною накладною в архіві за червень 2021 року;

- крім реєстрації, більше ніяких рухів відправлення за накладною № 8495183 не здійснювалось;

- ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» було проведено службове розслідування відповідно до наказу від 12.09.2022 № 120922/1. Відповідно до протоколу засідання комісії зі службового розслідування та виявлення причин відсутності звіту щодо доставки відправлення від 14.09.2022, 29.07.2021 кур`єр отримав поштове відправлення за накладною № 8495183 від 28.07.2021 та виїхав на доставку (за адресою: вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ), в подальшому кур`єр виявив втрату відправлення. Отже, кур`єр допустив втрату вказаного відправлення внаслідок службової недбалості.

Таким чином, за інформацією, наданою відповідачем в антимонопольній справі та підтвердженою ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», причиною недоставки листа ПАТ АБ «Південний» (накладна № 8495183 від 28.07.2021) до Комітету стала недбалість кур`єра, що встановлено відповідним службовим розслідуванням ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», за результатами якого виявлено втрату зазначеного відправлення.

Як вказує Комітет в оскаржуваному рішенні, прийнявши до уваги доводи ПАТ АБ «Південний» та інформацію, надану ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», відповідно до пункту 23 Правил розгляду справ про порушення Комітет склав та направив до ПАТ АБ «Південний» Подання про попередні висновки 2 про закриття провадження у справі № 130-26.13/182-21.

Разом із цим, за інформацією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі - НКЕК) (лист від 04.01.2024 № 7-01/179), ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» відсутнє в єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку та не є оператором поштового зв`язку.

Проте, відповідно до договору про зміну сторони у договорі № ДГ-01.10/8 про надання кур`єрських послуг від 01.10.2017, укладеного між ПАТ АБ «Південний», ТОВ «ТЕКС ПАРТНЕР ДП» та ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» 01.08.2018, виконавець (ТОВ «ТЕКС СЕРВІС») приймає пошту та/або вантаж та здійснює їх доставку за допомогою кур`єрського зв`язку мережі «ТЕКС-УКРАЇНА» (пункт 1.1 вказаного договору).

Тож, для з`ясування питання, чи є ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» оператором поштового зв`язку, до ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» було надіслано вимогу державного уповноваженого від 29.01.2024 № 130-26.13/03-984е.

Однак, ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» листом від 06.02.2024 № 0602/1 (зареєстрованим у Комітеті 16.02.2024 за № 8-03/2170) надало інформацію в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого від 29.01.2024 № 130-26.13/03-984е.

Тож, Комітет розпочав справу № 130-26.13/95-24 за ознаками вчинення ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого 6 Антимонопольного комітету України від 29.01.2024 № 130-26.13/03-984е у встановлений ним строк. В рамках вказаної справи Комітет направив вимогу ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» про надання інформації, яка була необхідною для подальшого розгляду справи № 130-26.13/182-21.

Листом від 04.07.2024 № 070424/1 (вх. Комітету № 8-03/9024 від 05.07.2024) ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» надало інформацію на зазначену вимогу.

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «ТЕКС СЕРВІС»:

- ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» співпрацювало з ПАТ АБ «Південний» на підставі договору про надання кур`єрських послуг;

- вимоги Закону України «Про поштовий зв`язок» стосовно необхідності реєстрації суб`єктів господарювання - надавачів послуг поштового зв`язку у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку набули чинності у травні 2023 року, отже жодних заборон щодо надання ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» послуг поштового зв`язку ПАТ АБ «Південний» станом на 2021 рік не було.

Враховуючи викладене, Комітетом направлено вимогу про надання інформації до НКЕК щодо підтвердження інформації, наданої до Комітету ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» (лист від 23.07.2024 № 130-26.13/03-7151е).

Листом від 30.07.2024 № 01-5141/15 (вх. Комітету № 7-03/9993 від 31.07.2024) НКЕК надала Комітету таку інформацію:

- згідно із Законом України від 04.10.2001 № 2759-III «Про поштовий зв`язок» (далі - Закон), який втратив чинність з 25.05.2023, надання кур`єрських послуг не належало до сфери надання послуг поштового зв`язку. Отже, під час дії Закону була відсутня норма стосовно необхідності реєстрації суб`єктів господарювання - надавачів кур`єрських послуг у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку станом на липень-серпень 2021 року;

- відповідно до частини першої статті 14 Закону України від 03.11.2022 № 2722-IХ «Про поштовий зв`язок», який введено в дію з 25.05.2023, суб`єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку, зокрема, шляхом надання кур`єрських послуг, подають до НКЕК повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку;

- повідомлень про початок здійснення діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку від ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» станом на липень-серпень 2021 року та на дату надання відповіді на цю вимогу до НКЕК не надходило, внесення відомостей до єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку про зазначене підприємство не здійснювалося, відповідно ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» не є оператором поштового зв`язку. Крім того, у НКЕК відсутня будь-яка інформація стосовно господарської діяльності ТОВ «ТЕКС СЕРВІС».

Таким чином, відповідь ПАТ АБ «Південний» на Вимогу була передана для відправлення ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», яке діяло як надавач кур`єрських послуг, а не як поштовий оператор.

Відповідно до частини третьої статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.

Враховуючи те, що інформацію ПАТ АБ «Південний» на Вимогу було передано для відправлення до Комітету через ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», яке станом на липень 2021 року не було поштовим оператором, строк надання інформації на Вимогу ПАТ АБ «Південний» вважається пропущеним, відтак Комітет зазначив, що доказами, зібраними під час розгляду cправи № 130-26.13/182-21, доведено, що ПАТ АБ «Південний» не надало інформації на Вимогу у встановлений органом Комітету строк.

Таким чином, позивач не надав відповіді на Вимогу від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у строк, встановлений Головою Комітету - державним уповноваженим для надання інформації.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявами/клопотаннями щодо подовження строку надання інформації на вимогу голови Комітету - державного уповноваженого та/або щодо роз`яснення питань тощо.

Згідно приписів ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до п.п. 13, 14, 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Згідно статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, вимога Комітету для суб`єктів господарювання є обов`язковою, ненадання інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб`єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.

Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов`язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.

При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.

Отже, оскаржуваним рішенням Антимонопольного комітету України № 517-р від 19.12.2024 встановлено, що позивачем не надано відповіді на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого у встановлений ним строк.

Суд зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи АМК мають право витребувати інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Органи АМК у процесі реалізації своїх повноважень мають право вимагати не лише документи, а й інформацію, яка потрібна їм для виконання покладених на них завдань, причому зміст, обсяг і характер такої інформації законодавчими приписами, зокрема, ст. 22 та ст. 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не визначено та обмежено лише дійсною та об`єктивною необхідністю для виконання завдань органу.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 21.11.2019 у справі № 908/24/19, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, від 23.01.2020 у справі №910/13204/18 тощо, щодо того, що саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Отже, Антимонопольний комітет України та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону № 3659, у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 22-1 цього Закону, положень Закону №2210 може витребувати інформацію, пов`язану з дослідженням питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання.

Верховний Суд у своїх постановах також виходить з того, що законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.

Неподання/подання в неповному обсязі інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання вимоги державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є, зокрема, забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

У законодавстві України визначення поняття "дискреційні повноваження" наведено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі № 910/2810/23 зазначив, що АМК, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються. В іншому випадку матиме місце порушення принципу справедливості юридичної відповідальності, зокрема, відповідальність несе лише та особа, яка скоїла правопорушення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 зі справи № 910/1546/22.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист економічної конкуренції» цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Суд зазначає, що як визначено приписами Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто вимога Комітету про надання інформації є обов`язковою до виконання та не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Тож, у даному випадку позивач стверджуючи про те, що ним було надано відповідь на вимогу голови Комітету-державного уповноваженого у визначений ним строк не надає суду належні та допустимі докази на підтвердження вказаної обставини, як і не надає докази отримання Комітетом відповіді позивача на вимогу, як підставу для висновку про незаконність оскаржуваного рішенні.

Суд також зазначає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо надсилання поштової кореспонденції за допомогою кур`єрського зв`язку, проте, позивач, як особа у якої запитується інформація та на якого Законом України «Про захист економічної конкуренції» покладено обов`язок щодо надання інформації на вимогу Комітету не пересвідчився, ані в доставленні Комітету відповіді на вимогу, ані в отриманні Комітетом запитуваної інформації, враховуючи що ТОВ "Текс-сервіс", з яким у позивача укладений договір про надання кур`єрських послуг на запит Комітету було повідомлено про втрату кур`єром відправлення позивача внаслідок службової недбалості. Тобто, позивач не проконтролював питання доставлення Комітету відповіді на вимоги, як і не звертався до Комітету з відповідним клопотанням про продовження йому строку для надання інформації, у зв`язку з вищенаведеними обставинами.

Таким чином, доказами, зібраними у антимонопольній справі доводиться, а запереченнями та поясненнями позивача не спростовується висновок Комітету про те, що дії позивача, які полягали: у неподанні інформації Антимонопольному комітету України на вимогу голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 № 130-25/01-10795 у встановлений ним строк становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Щодо тверджень позивача стосовно того, що Комітетом було порушено строки розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 09.08.2023 № 3295-IX справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2024.

В Законі України «Про захист економічної конкуренції» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (тобто до 01.01.2024), відповідно до якого здійснювався розгляд справи № 116/60/121-рп/к.21, відсутні строки розгляду справ, розпочатих за ознаками вчинення суб`єктами господарювання порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі в торгах.

Відтак, Комітетом під час розгляду справи № 130-26.13/182-21 не порушено норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (тобто до 01.01.2024).

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що в статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» № 2210 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначені строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а не строки розгляду антимонопольної справи.

Суд зазначає, що ані Закон № 2210, ані Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення.

Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Зі змісту статті 35 Закону № 2210 вбачається, що діями, які підпадають під поняття визначення «розгляд справи», законодавець визначає збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, тощо).

Антимонопольна справа № 130-26.13/182-21 була розпочата за Розпорядженням від 18.11.2021 № 01/325-р та завершилась прийняттям Рішення № 517-р від 19.12.2024, тобто розгляд справи здійснювався протягом 3 років та 1 місяця.

Отже, Комітетом під час розгляду справи № 130-26.13/182-21 не було порушено, ані строків притягнення до відповідальності, ані строків розгляду справи, які не були регламентовані в редакції Закону № 2210, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд зазначає, що відповідачем розгляд антимонопольної справи № 130-26.13/182-21 здійснювалося в межах та відповідно до процесуальних засад діяльності органів Антимонопольного комітету України.

Щодо визначення Комітетом розміру штрафу накладеного на позивача, суд зазначає, відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 цього Закону, передбачає накладання штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до звіту про фінансові результати ПАТ АБ «Південний» дохід (виручка) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2023 рік становить 924 430 000, 00 грн.

Тобто, розмір штрафу визначається Комітетом виходячи з доходу (виручки) суб`єкта господарювання (у даному випадку позивача) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається такий штраф та не залежить від ступеню тяжкості правопорушення. А отже, накладення штрафу у розмірі 3 000 000, 00 грн відповідає вимогам ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством; закриття провадження у справі.

Як встановлено судом вище, доказів на підтвердження того, що позивач надав інформацію у встановлені строки та в необхідних обсягах, яка вимагалась головою Комітету - державним уповноваженим Антимонопольного комітету України у вимозі від 19.07.2021 № 130-25/01-10795, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Антимонопольний комітет України діяв у межах наданих повноважень щодо витребування у позивача відповідної інформації, а позивач в свою чергу зобов`язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №5023/599/12.

Отже, рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 р. № 517-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" прийнято у межах, визначених законом повноважень.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Суд зазначає, що при розгляді справи № 130-26.13/182-21 Комітетом повністю з`ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Комітету у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс-сервіс" про визнання недійсним і скасування рішення не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 25.06.2025

Суддя С. О. Щербаков