Рішення від 12.06.2025 по справі 910/2316/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2025Справа № 910/2316/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нутрімін Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Весела свинка

про стягнення 823923,74 грн.

за участі представників:

від позивача: Гулін Ю.О.

від відповідача: не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нутрімін Україна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Весела свинка про стягнення за договором поставки від 31.07.2020 № 16/20 основного боргу в сумі 562342,25 грн., трьох процентів річних у розмірі 50703,17 грн., інфляційних втрат у сумі 210878,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Дана ухвала суду та подальші ухвали в справі направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 6А.

Проте, конверти із копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 16/20, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язувався поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість, ціна та найменування товару, що підлягає поставці, його сорти, групи, підгрупи, види, марки, типи, розміри, номенклатура визначаються у рахунках, видаткових накладних, товаро-супровідних документах, які є невід`ємною частиною даного договору.

У пункті 2.2 договору зазначено, що датою поставки вважається дата підписання відповідної видаткової накладної Покупцем чи уповноваженою ним особою або товарно-транспортної накладної Покупцем або перевізником, що засвідчує факт прийняття товару Покупцем.

Згідно з пунктом 3.4 договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару впродовж 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивачем протягом серпня 2020 року - лютого 2022 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 1331782,25 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками обох сторін (крім видаткових накладних № 41 від 28.01.2022, № 51 від 08.02.2022, № 73 від 18.02.2022).

У свою чергу, відповідачем сплачено за поставлений товар 769440 грн. Таким чином, залишок боргу за видатковими накладними становить: № 363 від 09.11.2021 у сумі 31931,75 грн., № 373 від 18.11.2021 у сумі 99192,50 грн., № 400 від 06.12.2021 у сумі 17103,00 грн., № 411 від 17.12.2021 у сумі 216895,00 грн., № 430 від 22.12.2021 у сумі 82090,00 грн., № 41 від 28.01.2022 у сумі 33090,00 грн., № 51 від 08.02.2022 у сумі 79740,00 грн., № 73 від 18.02.2022 у сумі 2300,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що на виконання умов договору поставки від 31.07.2020 № 16/20 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1331782,25 грн., із якої відповідачем сплачено 769440 грн.

Отже, із урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати, залишок боргу становить за видатковими накладними № 363 від 09.11.2021 у сумі 31931,75 грн., № 373 від 18.11.2021 у сумі 99192,50 грн., № 400 від 06.12.2021 у сумі 17103,00 грн., № 411 від 17.12.2021 у сумі 216895,00 грн., № 430 від 22.12.2021 у сумі 82090,00 грн., № 41 від 28.01.2022 у сумі 33090,00 грн., № 51 від 08.02.2022 у сумі 79740,00 грн., № 73 від 18.02.2022 у сумі 2300,00 грн.

Судом ураховано, що видаткові накладні № 41 від 28.01.2022, № 51 від 08.02.2022, № 73 від 18.02.2022 не містять підпису або печатки юридичної особи відповідача.

Разом із цим, позивачем оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за фактом поставки товару за вищевказаними видатковими накладними.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 викладено правову позицію про те, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 зауважила про те, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У свою чергу, відповідачем доказів на спростування викладених позивачем обставин або контррозрахунку боргу не надано.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 562342,25 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 50703,17 грн. та інфляційні втрати в сумі 210878,32 грн., нараховані за неоплачений товар за видатковими накладними № 363 від 09.11.2021, № 373 від 18.11.2021, № 400 від 06.12.2021, № 411 від 17.12.2021, № 430 від 22.12.2021, № 41 від 28.01.2022, № 51 від 08.02.2022, № 73 від 18.02.2022 за період із часу настання оплати за кожною видатковою накладною (згідно з пунктом 3.4 договору) до 12.02.2025 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок у межах визначеного позивачем періоду, судом установлено, що на суму боргу за видатковою накладною № 41 від 28.01.2022 три проценти річних за період із 28.02.2022 до 12.02.2025 становлять 2937,30 грн., за видатковою накладною № 51 від 08.02.2022 три проценти річних за період із 11.03.2022 до 12.02.2025 становлять 7006,20 грн., за видатковою накладною № 73 від 18.02.2022 три проценти річних за період із 21.03.2022 до 12.02.2025 становлять 200,19 грн. В іншій частині розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично правильним.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нутрімін Україна задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Весела свинка (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 6А; ідентифікаційний код 25556075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нутрімін Україна (79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 100Б, кв. 52; ідентифікаційний код 43053946) 562342 (п`ятсот шістдесят дві тисячі триста сорок дві) грн. 25 коп. основного боргу, 50466 (п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 26 коп. трьох процентів річних, 210878 (двісті десять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 32 коп. інфляційних втрат, а також 12355 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 31 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 25.06.2025 року.

Суддя К.В. Полякова