Рішення від 12.06.2025 по справі 914/271/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2025 Справа № 914/271/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, село Веренчанка, Чернівецький район, Чернівецька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст», місто Львів

про 1) Визнання недійсним пункту договору.

2) Стягнення 29 652,00 грн.

За участю представників:

від прокуратури: Цинайко Н.І. - прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Котовщиков Р.А. - адвокат (довіреність б/н від 10.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №694 від 18.07.2012).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» про 1) Визнання недійсним пункту 3.1. договору №411 про закупівлю від 27.09.2024, укладеного між Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору. 2) Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області грошові кошти у сумі 29 652,00 грн.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Прокурор в судове засідання 12.06.2025 для розгляду справи по суті з`явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити повністю.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 12.06.2025 не забезпечив, його явка не визавалась судом обов`язковою.

Копія протокольної ухвали Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 про відкладення судового засідання для розгляду справи по суті на 12.06.2025 на 09:30 год була доставлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 16.05.2025.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2025 для розгляду справи по суті з`явився, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення позивача про дату та час судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників учасників справи в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представника позивача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання учасниками справи не заявлено.

У судовому засіданні 12.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція прокурора.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що Чернівецькою окружною прокуратурою під час з`ясування наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави встановлено наявність порушень інтересів держави, що полягає у безпідставному, у період дії воєнного стану, отриманні Товариством з обмеженою відповідальністю«Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» бюджетних коштів за постачання цифрової радіостанції MotorolaDM4600evhfз ліцензією AES (ДК 021:2015 - 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним-пристроєм).

Прокурор зазначає, що Веренчанською сільськоюрадою здійснено публічні закупівлі, за результатами яких 27.09.2023 укладено договір №411 з ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» (код ЄДРПОУ 19332064):

При укладенні договору №411 від 27.09.2023 і під час його виконання сторони протиправно домовились про ціну товару з урахуванням суми ПДВ, позаяк відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання такого товару звільнені від оподаткування ПДВ.

У зв`язку із цим, з бюджету сільської ради безпідставно витрачено грошові кошти в сумі 29 652,00 грн, стягнути які прокурор просить до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької областіна підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Прокурор зазначає, що умови п. 3.1. договору суперечать пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового Кодексу України щодо нарахування ПДВ, оскільки такі операції з постачання вказаного товару звільняються від оподаткування ПДВ, що в свою чергу свідчить про недійсність п. 3.1. договору та необхідність стягнення з відповідача безпідставно отриманої останнім суми ПДВ.

Також покликається на статті 203 та 215 Цивільного Кодексу України з питань недійсності правочинів, статтю 217 Цивільного Кодексу України щодо можливості визнання недійсності окремої частини правочину, обґрунтовує необхідність визнання недійсною лише частини правочину, вказує на необхідність повернення отриманого стороною ПДВ на виконання такої недійсної частини договору.

Наводить практику Верховного Суду з вказаних питань, вказує на порушення інтересів держави та підстави для їх представництва органами прокуратури.

Позиція позивача.

Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області письмово не виклала свою позицію щодо позову.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив, що посилання позивача на те, що п. 3.1 договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ в розмірі 29 652,00 грн суперечить вимогам закону, є безпідставним.

Зокрема, щодо п. 32 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що серед товарів, зазначених у підпідпуктах «і» та «л» підпункту 4 п. 32 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України відсутні цифрові радіостанції, а відтак, на думку відповідача, застосування цих норм до умов договору є безпідставним.

Стосовно підпункту 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що обов`язковою підставою для застосування цієї норми та застосування нульової ставки ПДВ є вказівка у сертифікаті кінцевого споживача або в умовах договору посилання на категорію суб`єктів, зазначених у підпункті 5.

Відповідно до п. 1.3 договору мета використання товару: виробнича потреба замовника. Замовником згідно з договором є Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, котра, як стверджує відповідач, не відноситься до категорії суб`єктів, зазначених у підпункті 5.

Крім того, відповідач стверджує, що зміст договору про закупівлю № 411 від 27.09.2023 між Веренчанською сільською радою та ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» та його умови викладені як в основному тексті договору так і в додатках № 1 та № 2.

Проте, як стверджує відповідач, ні в основному тексті договору, ні в додатках № 1 та № 2, ні у видатковій накладній від 28.09.2023 не вказано, що кінцевим отримувачем за договором є суб`єкти, зазначені у підпункті 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, навпаки відповідно до п. 1.3. договору мета використання товару: виробнича потреба замовника, котрий до таких суб`єктів не відноситься.

Відповідач стверджує, що платіжна інструкція № 3515 від 03.10.2023, у котрій у розділі «Призначення платежу» зазначено - на виконання програми з підтримки Збройних сил України, на котру посилається позивач, не є частиною договору, таке призначення платежу, на думку відповідача, одноосібно вказане Веренчанською сільською радою та не погоджувалося у встановленому порядку відповідачем.

Відповідач стверджує, що сертифікат кінцевого споживача на поставлений за договором товар не видавався взагалі.

Таким чином, на думку відповідача, підстав для застосування норми підпункту п. 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України також немає, оскільки ні в договорі, ні в сертифікаті кінцевого споживача не вказано що кінцевим отримувачем за договором є суб`єкти, зазначені у підпункті 5.

Щодо п. 92 підрозділу 2. Особливості справляння податку надодану вартість Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що пункт 92 Підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України стосується операцій з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту. Однак, договір про закупівлю № 411 від 27.09.2023 між Веренчанською сільською радою та ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» укладений між резидентами України, стосується постачання на території України, а відтак, як стверджує відповідач, не регулюється ні пунктом 92 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, ні Митним кодексом України.

Відповідач стверджує, що спірні правовідносини регулюються нормою п.п. «г`п.195.1.2 ст. 195 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульової ставкою у період воєнного стану».При цьому, відповідач посилається на постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23.

Оскільки Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, не відноситься до категорії суб`єктів, що визначені постановою № 178, беручи до уваги те, що згідно умов договору мета використання товару: виробнича потреба замовника, а не потреби забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, як вказано у постанові Кабміну України від 02.03.2022 № 178, відтак на думку відповідача, пункт 3.1 договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ в розмірі 29 652,00 грн є законним, а відтак відсутні підстави для визнання цього пункту недійсним та стягнення з відповідача ПДВ в розмірі 29 652,00 грн.

З огляду на вказане, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

Чернівецькою окружною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Пропрокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері, а саме: факт безпідставного отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» бюджетних коштів за постачання цифрової радіостанції MotorolaDM4600evhf з ліцензією AES (ДК 021:2015 - 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним-пристроєм).

Так, зокрема, при вивченні інформації розміщеної на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» встановлено, що Веренчанською сільською радою (ідентифікатор закупівлі UА-2023-09-29-003252-а) 29.09.2023 оголошено закупівлю на придбання цифрових радіостанцій Motorola DM4600evhf з ліцензією AES (ДК 021:2015 - 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним-пристроєм) в кількості 4 штук, очікуваною вартістю 177 912,00 грн.

За результатами закупівлі між Веренчанською сільською радою та ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» 27.09.2023 укладено, договір про № 411, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити цифрові радіостанції Motorola DM4600 evhf з ліцензією AES у кількості 4 штук, а покупець прийнятиі оплатити такий товар (п. 1.1 договору та додаток № 1 «Специфікація»).

Відповідно до пункту 1.3. договору мета використання товару: виробнича потреба замовника.

Згідно з п. 3.1 договору сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 148260,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 29652,00 грн, разом ціна договору становить 177912,00 грнз ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцять ) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Специфікацією до договору №411 від 27.09.2023 визначено, що товаром є цифрова радіостанції Motorola DM4600 evhf з ліцензією AES у кількості 4 штук. Загальна вартість товару становить 177 912,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товару: протягом строку дії договору.

Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

Відповідно до пункту 1.1.додатку №2 до договору №411 від 27.09.2023 датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

На виконання умов договору постачальником - ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст», 28.09.2023 передано покупцю -Веренчанській сільській раді Чернівецького районуЧернівецької області, товар за договором, а саме цифрові радіостанції Motorola DM 4600 evhf з ліцензією AES у кількості 4 штук.

В подальшому, 02.10.2023 Веренчанською сільською радою оплачено ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст`грошові кошти за договором №411 від 27.09.2023 в загальній сумі 17 7912,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 29 652,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №3515 (внутрішній номер 298089703) від 02.10.2023, в графі призначення платежу якої зазначено: « 0118240 3110 За придбання цифрової радіостанції Motorola з ліцензією AES на виконання програми з підтримки Збройних сил України, згідно договору №411 від 27.09.2023р. та накладної №У-00000169 від 28.09.2023 р., в т.ч. ПДВ 29652,00 грн».

Придбаний та отриманий за договором №411 від 27.09.2023 товар Веренчанською сільською радою на виконання «Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України…», затвердженої рішенням XXVII сесії VIII скликання « 1728-27/2023 від 31.03.2023, відповідно до Акта №2 приймання-передачі від 17.10.2023 було передано військовій частині НОМЕР_1 , в присутності постійно діючої комісії.

Прокуратура зазначає, що порушення бюджетного законодавства внаслідок безпідставної сплати податку на додану вартість за рахунок бюджетних коштів, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави. За таких обставин просить суд визнати недійсним п.3.1. договору та стягнути з відповідача безпідставно отриманої останнім суми ПДВ в сумі 29 652,00 грн.

Оцінка суду.

Щодо позовної вимоги про недійсність пункту3.1. договору в частині включення ПДВ суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з 4 передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами частин першої і третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу Україниподаток на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктами 30.1.-30.4., 30.9. статті 30 Податкового кодексу України у нормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Щодо наявності підстав для звільнення від оподаткування ПДВ операції, щодо постачання товарів Веренчанській сільській раді Чернівецького району Чернівецької області за договором №411 від 27.09.2023, а також передачі закупленого за умовами договору товару військовій частині НОМЕР_1 .

Так, у поданих запереченнях ТзОВ «НВКП «Спаринг-Віст» зазначено, що внаслідок укладання договору №411 від 27.09.2023 відсутні підстави для застосування підпункту 5 пункту 32 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, який зокрема передбачає підстави для звільнення від оподаткування податком на додану вартість певних операцій з постачання цифрових радіостанцій Motorola DM 4600 evhf з ліцензією AES.

Зокрема на думку відповідача вказане зумовлене тим, що ні в основному тексті договору №411 від 27.09.2023, ні в додатках №1 та №2, ні у видатковій накладній від 28.09.2023 не вказано, що кінцевим отримувачем товарів є правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, а навпаки відповідно до п.1.3. договору мета використання товару виробнича потреба замовника, оскільки за умовами договору отримувачем товару є саме Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області.

Стосовно наведеного суд зазначає, що як вбачається з акта №2 приймання-передачі від 17.10.2023 цифрові радіостанції Motorola DM4600 evhf з ліцензією AESу кількості 4 штук передано Військовій частині НОМЕР_1 на виконання «Програми забезпеченняпроведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 ».

Водночас, у платіжній інструкції №3515 (внутрішній номер 298089703) від 02.10.2023, в графі призначення платежу зазначено: « 0118240 3110 За придбання цифрової радіостанції Motorola з ліцензією AESна виконання програми з підтримки Збройних сил України, згідно договору №411 від 27.09.2023р. та накладної №У-00000169 від 28.09.2023 р., в т.ч. ПДВ 29652,00 грн».

Таким чином, з відкритих та загальнодоступних даних по закупівлі UА-2023-09-29-003252-а (обґрунтування закупівлі) та з документів, якими підтверджується проплата коштів по договору, укладеному за результатом її проведення, із загальнодоступних джерел, беручи до уваги вищезгаданий акт №2 приймання-передачі від 17.10.2023 чітко вбачається, що закупівля була проведена для потреб Збройних сил України.

Відповідно до частини 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

На виконання вказаної норми Веренчанською сільською радою Чернівецького районуЧернівецької област іна офіційному сайті за посиланням: https://verenchanska-gromada.gov.ua. опубліковано рішення Веренчанської сільської ради №1947-35/2023 від 30.10.2023 «Про надання згоди на безоплатну передачу майна з комунальної власності Веренчанської сільської територіальної громади в державну власність військовій частині НОМЕР_1 ».

З матеріалів справи вбачається, що придбаний та отриманий за договором №411 від 27.09.2023 товар Веренчанською сільською радою на виконання «Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України…», затвердженої рішенням XXVII сесії VIII скликання « 1728-27/2023 від 31.03.2023, відповідно до Акта №2 приймання-передачі від 17.10.2023 було передано військовій НОМЕР_2 , в присутності постійно діючої комісії.

Разом з тим, Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області одночасно з оприлюдненням вказаних рішень не оприлюднено Програму забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України, Програму мобілізаційної підготовки, мобілізації та оборонної роботи у Веренчанській сільській територіальній громаді на 2022-2025 роки, зі змінами.

Так, учасниками вказаних програм зокрема є військові частини Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших підрозділів сил безпеки і оборони України.

Одним із завдань Програми є підтримка та зміцнення матеріальної бази, здійснення заходів фінансового, матеріально-технічного забезпечення потреб підрозділів військових частин Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших підрозділів сил безпеки та оборони для підтримання боєздатності та ефективного виконання завдань щодо захисту державного суверенітету і незалежності України.

При цьому, одним із очікуваних результатів від реалізації вказаної програми є підтримка та покращення матеріально-технічного забезпечення військових частин територіальної оборони, інших підрозділів сил оборони і безпеки України, підвищення рівня підготовки мешканців Веренчанської сільської територіальної громади до національного спротиву.

Слід зазначити, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

У практиці Верховного Суду застосовується принцип «розумної обачності», коли особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про певні обставини.

В Україні триває воєнний стан. Потреба у закупівлі радіостанцій та інших товарів для забезпечення Збройних Сил України була нагальною та неодноразово висвітлювалась в медіа, тобто була загальновідомою інформацією.

Крім того, Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області є органом місцевого самоврядування, рішення якої оприлюднюються на офіційному сайті громади https://verenchanska-gromada.gov.ua. Тобто інформація, щодо придбання майна сільською радою, яке у подальшому передається на потреби Військової частини НОМЕР_1 є загальнодоступною.

Таким чином, укладаючи спірний договір ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст», проявивши розумну обачність, не могло не знати про мету укладення оскаржуваного правочину, при тому, що цифровірадіостанції MotorolaDM4600evhf з ліцензією AESу кількості 4 штук не є нагальною потребою у повсякденному житті Веренчанської сільської територіальноїгромади.

Таким чином, уклавши спірний договір сторони не були зобов`язані вказувати кінцевого отримувача товару - Військову частину НОМЕР_1 , оскільки - зазначене майно сільська рада набуває у комунальну власність, яке у подальшому рішенням сесії ради безоплатно передається з комунальної власності до військової частини НОМЕР_1 .

Щодо твердження позивача про те, що Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області не є державним замовником у сфері оборони, а спірний договір не можна розцінювати як державний контракт (договір) з оборонних закупівель.

17.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-ІХ, яким внесено зміни зокрема до розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, та відповідними змінами до пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення та постачання на митній території України окремих товарів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Законом України від 10.04.2023 року № 3019-ІХ «Про внесення змін до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного - стану внесено зміни до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які набрали чинності 03.05.2023.

Відповідно до п. 32 підрозділу 2. Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: 4) товари оборонного призначення, визначені такими згідно із пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та під категоріями УКТ ЗЕД: і) групи і 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях); л) портативні радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам (антидронові рушниці), що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД; 5) товари, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору (визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, інше.

Предметом договору №411 від 27.09.2023 є цифрові радіостанції Motorola DM4600 evhf з ліцензією AES у кількості 4 штук.

Відповідно до п.92 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексуУкраїни, тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, але не більше ніж до 01.01.2025, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту (у тому числі переміщення (пересилання) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) товарів, визначених пунктом 924 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України.

Листом Державної митної служби України від 23.02.2023 №15/15-01-03/7/899 проінформовано, що Департаментом контролю та адміністрування митних платежів, у зв`язку з набранням з 00 годин 24.02.2023 чинності законами України від 06.02.2023 №2906-ІХ «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо сприяння ввезенню на митну територію України безпілотних літальних апаратів та деяких інших товарів» та №2907-ІХ «Про внесення зміни до розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо сприяння ввезенню на митну, територію України безпілотних літальних апаратів та деяких інших товарів» та виданням наказу Міністерства фінансів України від 16.02.2023 № 99 «Провнесення зміни Класифікатора звільнень від сплати митних платежів приввезенні товарів на митну територію України» (далі - Наказ № 99), повідомленотаке.

Відповідно до п. 32 підрозділу 2. Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: 4) товари оборонного призначення, визначені такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та під категоріями УКТ ЗЕД: і) групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони, призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях); л) портативні радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам (антидронові рушниці), що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД; 5) товари, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, інші.

Згідно п. 924 розділу XXI«Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, але не більше ніж до 01.01.2025, звільняються від оподаткування ввізним митом безпілотні літальні апарати, що, класифікуються в товарній позиції 8806 згідно з УКТ ЗЕД (крім 8806 10, 8806 29 20 00, 8806 99 20 00), оптичні приціли, коліматорні приціли (коліматори), приціли нічного, бачення або тепловізійні приціли, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 1090 00, 9013 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90, 9005 1000 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, далекоміри, що використовуються в оборонних цілях та класифікуються у товарній підкатегорії 9015 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, переносні радіостанції, що класифікуються у товарних підкатегоріях 8517 62 00 00, 8517 69 30 90, 8517 69 90 00 згідно з УКТ ЗЕД, портативні радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам (антидронові рушниці), що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться на митну територію України для вільного обігу юридичними та фізичними особами, у тому числі переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Відповідно до пояснення до УКТ ЗЕКД генератори сигналів є апаратурою для одержання електричних сигналів відомої форми і величини на заданій частоті (наприклад, високій чи низькій частоті). Вони включають, серед іншого (іnteralіa), імпульсні генератори, еталонні генератори, генератори коливальної частоти (генератори розгортки).

Тобто, із зазначених вище положень Податкового кодексу України, Закону України «Про митний тариф» та Пояснень до УКТ ЗЕКД вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України цифрових радіостанцій Motorola DM 4600 evhf з ліцензією AES для забезпечення підрозділів оборони, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, незалежно від того хто є замовником та постачальником товарів за договором відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

Окрім цього, слід додатково зазначити, що статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

За положеннями пункту 10 статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі»: державні замовники у сфері оборони (далі - державні замовники) визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.

Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області є органом місцевого самоврядування, і не є державним замовником.

При цьому, в разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування ПДВ відповіднодо підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (у частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 Податкового кодексу України та статті 199 Податкового кодексу України не застосовують щодо таких операцій. Тобто норми щодо ненарахування компенсувальних податкових зобов`язань поширюються тільки на постачання товарів, які постачають саме за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель. На операції з іншими контрагентами ці звільнення не поширюються, та увідповідних випадках, передбачених пукнтом 198.5 Податкового кодексу України та статті 199 Податкового кодексу України, за такими операціями необхідно нараховувати компенсувальні податкові зобов`язання.

Веренчанська сільська рада не є державним замовником, однак здійснювала закупівлі таких товарів для потреб військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України, що …, відповідно до Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань..», затвердженої рішенням XXVIIсесіїVIIІ скликання №1728-27/2023 від 31.03.2023, що підтверджується актом №2 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 17.10.2023.

Відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 № 920 «Про затвердження Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю» зазначено наступне:

Сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує намісце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує,що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб`єкту підприємницької діяльності на території України абореекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе іншігарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовамизовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав експортерівтоварів (додаток 3).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання»: кінцеві споживачі суб`єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України таінші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб`єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України;

Оформлення сертифіката кінцевого споживача здійснюється власне кінцевимспоживачем після отримання переданого йому товару. З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював закупівлі таких товарів для потреб військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України, що …, відповідно до Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань..», затвердженої рішенням XXVII сесії VIIІ скликання №1728-27/2023 від 31.03.2023, що підтверджується актом №2 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 17.10.2023, тому Веренчанська сільська рада не є кінцевим споживачем закуповуваних товарів.

Сертифікат кінцевого споживача скріплюється підписом керівника відповідного підприємства, організації або уповноваженою на те особою.

Сертифікат кінцевого споживача оформлюють у трьох примірниках. Перший і другий примірники надсилає кінцевий споживач імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (п. 16 Положення № 920).

Тобто сертифікат кінцевого споживача є специфічним документом, який підтверджує надання державних гарантій і гарантій українських кінцевих споживачів, щодо використання в заявлених цілях імпортованих в Україну товарів, які підлягають державному експортному контролю.

Сертифікат кінцевого споживача товарів за договором №411 від 27.09.2023 саме позивачем не оформлювався, оскільки позивач не є кінцевим споживачем, а відтак не є суб`єктом, який уповноважений на складання такого сертифікату.

Позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№868 від 01.11.2024, в якій просив перерахувати/повернути на рахунок позивача безпідставно нараховане ПДВ в сумі 29 652,00 грн за договором №411 від 27.09.2023.

18.11.2024 відповідач надав відповідь на претензію (вих.№588), в якій відмовився повертати зазначену позивачем суму, покликаючись на те, що отримувачем товару за вказаними договорами є позивач, на момент поставки товару відповідачу не було надано сертифікат кінцевого споживача та в договорі відсутні положення, які вказували б на те, що товар закупляється для його подальшої передачі військовій частині і кінцевим отримувачем товару є конкретно визначений суб`єкт, який відноситься до переліку, наведеного підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач Веренчанська сільська рада відноситься до суб`єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин.

За таких обставин, оскільки замовником за вказаним договором є Веренчанська сільська рада, яка є органом місцевого самоврядування та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, операціях з постачання цифрових радіостанцій Motorola DM4600 evhf з ліцензією AES з метою їх подальшої передачі військовій частині НОМЕР_1 за договором №411 від 27.09.2023 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в пункті 3.1 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, а сплачені кошти у сумі 29 652,00 грн є безпідставно набутими ТзОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст».

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Статтею 217 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати.

Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) договору №411 від 27.09.2023 про закупівлю і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Згідно правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

З огляду на викладене, спірний договір № 411 від 27.09.2023 слід визнати недійсним в частині п. 3.1. щодо включення до ціни договору податку на додану вартість.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 29 652,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

В пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду висловив правову позицію, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з постанов Верховного Суду у подібних справах (предметом позовів у яких були вимоги про визнання недійсними умов договорів стосовно включення в ціну договору оплату ПДВ, а також стягнення відповідних сум на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, обидві позовні вимоги суди задовільнялись, вказане узгоджується з правовими позицями викладеними у постановами Верхового Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23; від 10.09.2024 у справі №922/4055/23; від 24.10.2024 у справі №914/2694/23; від 13.11.2024 у справі №911/23/24; від 07.08.2024 у справі №916/2914/23; від 10.09.2024 у справі №922/4055/23).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 84 постанови від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму податку на додану вартість у розмірі 29 652,00 грн у складі ціни товару, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, а тому підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, адже договір між сторонами укладено після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» з визначеною у ньому ставкою податку. Твердження відповідача, що передання товару військовій частині є окремим правочином з розпорядження майном комунальної власності не знайшли свого правового обґрунтування та спростовані вищенаведеними положеннями законодавства та матеріалами справи.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленого 29 652,00 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача 29 652,00 грн до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, то для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави. Вказане зазначила об`єднана палата Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду в постанові від 15.03.2024 у справі №904/192/22, також зазначається у постанову Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №913/14/24.

Враховуючи вказане, прокурором обрано належний спосіб захисту порушених прав позивача.

Щодо подання позову прокурором в інтересах Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, то він належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і відповідачем жодних заперечення з цього приводу не висловлювалися.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Розподіл судових витрат.

У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Чернівецькою обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 6 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 (внутрішній номер 396259510) від 07.01.2025.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у даній справі позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Чернівецької обласної прокуратури в сумі 6 056,00 грн.

Керуючись статтями 2, 18, 73, 74, 76-79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним пункт 3.1. договору №411 від 27.09.2023, укладеного між Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області (ідентифікаційний код юридичної особи 04418535) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» (ідентифікаційний код юридичної особи19332064) в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи 19332064) до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька область, Чернівецький район, село Веренчанка, вулиця Шевченка, будинок 80; ідентифікаційний код юридичної особи 04418535) грошові кошти у сумі 29 652,00 грн

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи 19332064) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Конституційна, будинок 69; ідентифікаційний код юридичної особи 02910120) 6 056,00 грн судового збору.

4.Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 23.06.2025.

СуддяСухович Ю.О.