Ухвала від 26.06.2025 по справі 914/185/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.06.2025 Справа№ 914/185/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк, розглянувши матеріали скарги Національного банку України на дії державного виконавця

у справі № 914/185/18

за позовом: Національного банку України, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо, м. Пустомити, Львівська область,

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова ініціатива, м. Київ,

предмет позову: звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009 року з додатковими угодами,

підстава позову: невиконання зобов`язань за кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009 року з додатковими угодами,

за участю представників:

скаржника (позивач): Цвєтков Володимир Миколайович (в режимі відеоконференції);

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

державного виконавця: не з`явився,

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009 року з додатковими угодами, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Фінансова ініціатива.

11.01.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 60883084 для проведення оцінки описаного майна товариства. під час виконання наказу № 914/185/18, виданого 12.11.2019.

Ухвалою суду від 09.06.2025 скаргу призначено до розгляду в судове засідання на 18.06.2025 на 14:00 год.

17.06.2025 до суду надійшли пояснення щодо скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні 18.06.2025 суд, за участю представника скаржника та Відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів, завершив розгляд скарги і з метою прийняття та проголошення ухвали за результатом розгляду скарги оголосив перерву у судовому засіданні до 26.06.2025 до 11:00 год.

Боржника та третю особу повідомлено про дату, час та місце розгляду скарги у спосіб доставки ухвал суду до електронних кабінетів у підісистемі «Електронний суд».

26.06.2025 суд, за участю скражника, проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про задоволення вимог скраги.

ПОЗИЦІЯ СКАРЖНИКА

Позивач, стягувач, просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 60883084 для проведення оцінки описаного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо»; зобов`язати державного виконавця залучити суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо».

Як зазначає скаржник, існує необхідність визначити ринкову вартість описаного та арештованого державним виконавцем в ході виконавчого провадження майна боржника.

За наслідком звернення до державного виконавця із клопотанням про залучення суб`єкта оціночної діяльності, у якому було запропоновано залучити для проведення оцінки Товариство з обмеженою відповідальністю «Реноме Груп», стягувача було повідомлено, що Міністерством юстиції України вирішується питання щодо можливості вжиття заходів, пов`язаних із визначенням належного суб`єкта оціночної діяльності та укладанням відповідного договору для можливості залучення експерта для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного та арештованого майна боржника.

На запит стягувача Міністерство юстиції України повідомило, що укладених з суб`єктом оціночної діяльності договорів немає, Міністерство звернулось із запитом до Міністерства економіки України із пропозицію доповнити Порядок визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 № 708 предметом закупівлі послуг суб`єктів оціночної діяльності.

Скаржник зазначає, що бездіяльність державного виконавця є триваючим правопорушенням, оскільки відсутність дій щодо призначення СОД для проведення оцінки описаного та арештованого майна у виконавчому провадженні триває четвертий місяць з лютого 2025 року, тому просить суд поновити строк на звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СТРОКІВ ЗВЕРНЕННЯ ЗІ СКАРГОЮ

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 341 Господарського процесуального кодексу України).

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не лише дії державного виконавця, а й бездіяльність, яка, на відміну від дій, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності.

У постанові від 16 жовтня 2023 року у справі №910/1432/21 Верховний Суд зазначив, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Тож, оскільки триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, скаржником не пропущено процесуальний строк на оскарження бездіяльності державного виконавця.

ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ СКАРГИ

Розглянувши матеріали скарги на дії державного виконавця, суд доходить висновку про її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 у справі № 914/185/18 позов задоволено повністю. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення з Товариства 512 579,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України; присуджено до стягнення з Товариства в дохід Державного бюджету 422 622,68 грн. судового збору за розгляд позовної заяви; в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2019 зі справи залишено без змін. Крім того, стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 633 934,02 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 року постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 залишено без змін.

14.11.2019 на виконання рішення суду та постанови суду апеляційної інстанції видано накази.

Наказ на виконання рішення в частині звернення стягнення на майно перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2019 року (ВП №60883084).

Із матеріалів скарги суд встановив, що 18.02.2025 заступником начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністрества юстиції, Горбатюк Марією Богданівною, винесено постанову про опис та арешт майна боржника - нежитлової будівлі, цегляної, заг. пл. 797,2 кв.м. за адресою м. Пустомити, вул. Фабрична, 19, та будівлі загальною площею 3 237, 1 кв. м, що знаходиться за адресою:. м. Пустомити, вулиця Лисенка, 29.

Визначення вартості майна боржника, оцінка майна боржника регламентовані ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Так, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для проведення оцінки майна (активів) виконавець зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У виконавчому провадженні № 60883084 виникла необхідність оцінки нерухомого майна боржника, визначеного у постанові про опис та арешт майна боржника від 18.02.2025 (нежитлової будівлі, цегляної, заг. пл. 797,2 кв.м. за адресою м. Пустомити, вул. Фабрична, 19, та будівлі загальною площею 3 237, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вулиця Лисенка, 29).

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12 червня 2019 року у справі N 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі N 821/197/18/4440/16).

Разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закону України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця.

Так, абз. 2 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності.

Аналогічні положення містять пункти 18 - 21 в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року.

Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15 дійшла висновку, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає лише один варіант поведінки, який є обов`язковим для виконавця - залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У згаданій поставі Велика Палата Верховного Суду також аналізувала порядок визначення та залучення суб`єкта оціночної діяльності, залученого до оцінки майна в порядку виконавчого провадження.

Так, порядок оцінки майна регулюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб`єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Аналізуючи частину другу цієї статті, слід дійти висновку, що її положення регулюють та розповсюджуються на випадки самостійної оцінки майна суб`єктами оціночної діяльності, якими є органи влади та місцевого самоврядування. Зазначені випадки визначаються нормативно-правовими актами з оцінки майна затвердженими Кабінетом Міністрів України і на випадки оцінки майна, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», не розповсюджуються.

Інший порядок призначення оцінки передбачений положеннями Закону України «Про виконавче провадження», де передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Отже, за буквальним змістом цієї норми виконавець при проведені оцінки майна боржника залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про що виносить постанову. Жодної вимоги про призначення конкурсу з визначення такого суб`єкта оціночної діяльності зазначений закон не містить.

Таким чином, положення щодо конкурсних засад визначення суб`єкта оціночної діяльності для такої оцінки на здійснення оцінки у процедурі виконавчого провадження не розповсюджуються, а призначення суб`єкта оціночної діяльності відбувається на підставі постанови виконавця.

За статтею 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями. Відтак, зазначені особи діють від імені держави як органи державної влади, а тому мають усі повноваження на укладання відповідних договорів щодо оцінки майна у виконавчому провадженні, що знаходиться у них на виконанні, відповідно до законодавства, що регулює укладання такого договору (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20.07.2022 у справі №910/10956/15).

Як встановив суд, стягувач неодноразово звертався із клопотанням до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а також до Міністра юстиції України щодо вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 60883084, зокрема залучення до оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності.

У відповідь на клопотання стягувача Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 01.05.2025 повідомив, що з урахуванням положень ст. 14 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення і організацію виконавчих дій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження". Тому закупівля послуг суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання для здійснення оцінки майна у виконавчих провадженнях, що перебувають на примусовому виконання в органах державної виконавчої служби, здійснюється Міністерством юстиції України та міжрегіональними управліннями Міністерства в межах єдино процедури закупівлі, встановленої Законом України «Про публічні закупівлі».

Міністерство юстиції України листом від 29.04.2025 повідомило, що з метою вирішення проблемного питання у сфері примусового виконання рішення звернулось до Міністерства економіки України із пропозицією про доповнення Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства новим пунктом такого змісту: «Визначення предмета закупівлі послуг суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання, залучених для оцінки майна у виконавчому провадженні, здійснюється окремо за кожною постановою державного виконавця».

Натомість суд зауважує, що позиція Міністерства юстиції України щодо невизначеності порядку залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання є перешкодою дя виконання рішення суду.

Суд наголошує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Щодо пояснень Міністерства юстиції України, що надійшли до суду 17.06.2025, в частині посилань на прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає таке.

У п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Суд зазначає, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі «Деркач та Палек проти України» від 21.12.2004).

Крім того, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) містяться наступні висновки.

Державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

Отже суд, встановивши обставину незалучення до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності в ході вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60883084 вважає, що скаржником, стягувачем у виконавчому провадженні, доведено бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки описаного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо».

Така бездіяльність суперечить визначеному у ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для оцінки вартості нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладені мотиви, суд доходить висновку про обґрунтованість скарги та наявність підстав для задоволення вимог скарги.

Керуючись ст. ст. 42, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 60883084 для проведення оцінки описаного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо».

2. Зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інну Віталіївну, або інших посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 60883084, залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26.06.2025.

Суддя Матвіїв Р.І.