Ухвала від 25.06.2025 по справі 922/4140/24

УХВАЛА

25 червня 2025 року

м. Київ

cправа №922/4140/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"

на постанову Східного апеляційного господарського суду (Попков Д.О., Стойка О.В., Радіонова О.О.)

від 07.05.2025

та ухвалу Східного апеляційного господарського суду (Попков Д.О., Стойка О.В., Радіонова О.О.)

від 12.05.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"

до Комунального підприємства "Харківський метрополітен",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго",

про стягнення 1 493 894,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, у якому просило стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (далі - Відповідач) 1 493 894,77 грн вартості безпідставно набутої електричної енергії.

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №922/4140/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 493 894,77 грн вартості безпідставно набутого майна та 17 926,47 грн судового збору.

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати за подання позовної заяви віднесено на рахунок Позивача. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 59 925,83 грн.

4. 12 травня 2025 року Східний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою виправив описку, допущену в резолютивній частині постанови від 07.05.2025, виклавши пункт 5 у такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 26 890,10 грн".

5. 27 травня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та ухвалу цього суду про виправлення описки від 12.05.2025; просить скасувати їх та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2025; стягнути з Відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

6. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):

- у частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд неправильно застосував підпункт 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" без урахування висновку про його застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 (особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір").

З огляду на вимоги частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, Скаржник вважає, що сума судового збору, яка повинна бути сплачена за подання апеляційної скарги у справі №922/4140/24, становить 21 512,09 грн (17 926,74 грн (сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) х 150% (ставка судового збору при поданні апеляційної скарги) х 0,8 = 21 512,09 грн. Фактично ж Відповідачем сплачено 26 890,10 грн за подання апеляційної скарги, проте суд мав стягнути 21 512,09 грн судових витрат, а решту сплачених коштів у сумі 5 378,01 грн - повернути Відповідачеві з Державного бюджету України відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" у зв`язку зі сплатою судового збору в більшому розмірі ніж встановлено вказаним законом;

- у частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 599, частини третьої статті 670, статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 41, 42 Закону України "Про публічні закупівлі".

Скаржник зазначає, що, ухваливши законне і обґрунтоване рішення у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про позадоговірне споживання Відповідачем електричної енергії та стягнув з нього 1 493 894,77 грн вартості безпідставно набутої електричної енергії.

Водночас суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про договірний характер спірних правовідносин з постачання Скаржником і споживання Відповідачем 249 542 кВт/год електричної енергії, що виключає можливість застосування до вказаних відносин статей 1212, 1213 ЦК України. Більш того, на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що укладання додаткових угод до договорів за умови їх чинності (договори не були розірвані чи визнані недійсними в порядку статті 215 ЦК України) та існування зобов`язання споживача з розрахунків не може тлумачитися як "подальше відпадіння правової підстави" набуття Відповідачем електричної енергії у розумінні статті 1212 ЦК України.

Оскільки після укладання додаткових угод до договорів про закупівлю електричної енергії зобов`язання за ними припинилися виконанням, проведеним належним чином відповідно до вимог статті 599 ЦК України та частини першої статті 202 ГК України, Скаржник вважає, що надсилання для розгляду та оплати споживачеві відповідних рахунків і актів прийому-передачі на додаткові (скориговані) обсяги, що не охоплюються предметом та ціною цих договорів, суперечить принципам публічних закупівель і положенням Закону України "Про публічні закупівлі".

7. 06 червня 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, у яких, посилаючись на положення пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, вказує, що ціна позову в справі №922/4140/24 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8. 09 червня 2025 року, поза межами строку на касаційне оскарження, у відповідь на подані заперечення Скаржник із використанням підсистеми "Електронний Суд" подав заяву, яка фактично є доповненням до касаційної скарги. У заяві Скаржник, посилаючись на пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, вказує, що справа №922/4140/24 має ціну позову, яка є всього на 20 105,23 грн меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року. Зважаючи на кількість сторін та інших учасників справи, зібрані у справі докази, обраний спосіб захисту, значення справи для Скаржника, останній вважає, що справа не є малозначною та типовою, а тому просить прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження у справі №922/4140/24.

9. 11 червня 2025 року, поза межами строку на касаційне оскарження, Скаржник із використанням підсистеми "Електронний Суд" подав заяву, яка фактично дублює зміст попередньої заяви від 09.06.2025. Посилаючись на пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Скаржник звернув увагу на:

- ціну позову, яка становить 1 493 894,77 грн та є на 20 105, 23 грн меншою за п`ятсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- питання застосування судами частини першої статті 599, частини третьої статті 670, статей 1212, 1213 ЦК України, частини першої статті 202 ГК України, статей 41, 42 Закону України "Про публічні закупівлі", що є необхідним для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах;

- виняткове значення справи №922/4140/24 для Скаржника, оскільки суди з огляду на ціну позову та питання застосування норм права дійшли протилежних висновків щодо характеру спірних правовідносин (суд першої інстанції дійшов висновку про позадоговірний характер спірних правовідносин, а суд апеляційної інстанції - про їх договірний характер).

Скаржник просить прийняти до розгляду касаційну скаргу, відкрити касаційне провадження та здійснити касаційний перегляд справи №922/4140/24.

10. 13 червня 2025 року до Верховного Суду надійшов лист Скаржника, до якого він долучив процесуальні документи у паперовому вигляді: заяву про усунення недоліків касаційної скарги від 09.06.2025 у справі №920/1491/23; заяву від 09.06.2025 у справі №922/4140/24; відзив від 09.06.2025 на касаційну скаргу у справі №910/1111/24; заяву від 09.06.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №910/1111/24, диск CD-R.

У листі Скаржник вказує, що зазначені процесуальні документи 10 червня 2025 року направлялися ним до Верховного Суду на офіційну електронну адресу, однак дотепер вони перебувають у підсистемі "Електронний суд" зі статусом "Відправлені", а їх реєстрація та долучення до електронних справ не відбувається. У зв`язку з наведеним просить Суд зареєструвати вказані процесуальні документи та долучити їх до відповідних справ для подальшого розгляду.

11. Суд зазначає, що отримав заяву Скаржника від 09.06.2025 у справі №922/4140/24. Решта процесуальних документів, поданих Скаржником, не стосуються цієї справи.

12. Оскільки подані Скаржником заяви від 09.06.2025 та від 11.06.2025 з викладенням додаткових пояснень за змістом є доповненнями до касаційної скарги, водночас подані поза межами строку на касаційне оскарження, при цьому Скаржник не ставить питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку, Верховний Суд залишає їх без розгляду.

13. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції

14. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

15. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

17. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 3 028 грн.

18. За змістом пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

19. Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 1 493 894,77 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).

20. Вказане також не заперечується Скаржником. Те, що є ціна позову в справі є меншою за п`ятсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 20 105, 23 грн (що, на думку Скаржника, є незначним), не виключає потребу застосування приписів пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України та пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки вони є імперативними нормами.

21. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).

22. При цьому тягар доказування покладається на скаржника.

23. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки інакше принцип правової визначеності буде порушено.

24. У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

25. При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.

26. Щодо "виняткового значення" справи, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.

27. Скаржник посилається на підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та зазначає, що справа має виняткове значення для нього.

28. Натомість аргументи у цій частині обмежуються формальною вказівкою про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 599, частини третьої статті 670, статей 1212, 1213 ЦК України, частини першої статті 202 ГК України та статей 41, 42 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.

29. Те, що суд першої інстанції дійшов висновку про позадоговірний характер спірних правовідносин, а суд апеляційної інстанції - про їх договірний характер, саме по собі (per ipsum) не свідчить про наявність питання, яке б мало виняткове значення для Скаржника чи фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

30. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст постанови суду апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів її законність лише тому, що Скаржник вважає постанову незаконною. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для Скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь Позивача / Відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

31. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

32. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

33. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

34. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки воно вже реалізоване шляхом звернення до суду першої інстанції та надалі - суду апеляційної інстанції.

35. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача на постанову суду апеляційної інстанції, оскільки вона не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про виправлення описки

36. За змістом пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвалу суду апеляційної інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення.

37. Скаржник просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025, якою виправлено описку, допущену в резолютивній частині постанови цього суду від 07.05.2025.

38. Скаржник вважає, що сума судового збору, яка мала бути сплачена за подання апеляційної скарги у справі №922/4140/24, становить 21 512,09 грн. Фактично ж Відповідач сплатив 26 890,10 грн, і ця надмірна сума була необґрунтовано стягнута на його користь зі Скаржника.

39. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

40. Ухвала суду апеляційної інстанції про виправлення описки не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.

41. Дослідивши касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та проаналізувавши наведені в ній доводи, Верховний Суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відмовляє у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

42. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

43. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

44. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

45. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць становить 3 028 грн.

46. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з Відповідача 1 493 894,77 грн вартості безпідставно набутої електричної енергії.

47. Зважаючи на це, ставка судового збору за подання позовної заяви в цій справі становить 22 408,42 грн.

48. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 №3674-VI за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

49. Водночас частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

50. Враховуючи вказаний коефіцієнт, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 26 890,10 грн (22 408,42 грн х 150% х 0,8).

51. Таким чином, виправляючи описку, допущену в резолютивній частині постанови від 07.05.2025, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув зі Скаржника на користь Позивача саме 26 890,10 грн судового збору, а не 21 512,09 грн, як про це зазначає Скаржник.

52. Позиція Скаржника ґрунтується на хибному тлумаченні норм Закону №3674-VI. На його думку, оскільки позовна заява в цій справі подавалася в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", при цьому апеляційна скарга також подана в електронній формі, для обрахунку судового збору необхідно було використовувати понижену ставку за подання позову - 17 926,74 грн (22 408,42 грн х 0,8).

53. Разом із тим системне тлумачення частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" свідчить, що передбачений нею коефіцієнт підлягає застосуванню одноразово, тобто розмір судового збору розраховується без урахування фактично сплаченого судового збору за звернення до суду першої інстанції. Пониження ставки судового збору застосовується щоразу при вчиненні відповідної процесуальної дії з використанням підсистеми "Електронний суд". Водночас розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги здійснюється не від пониженої ставки за подання позову (із застосуванням коефіцієнта 0,8), а від звичайної ставки, що підлягала сплаті за подання позову.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №910/3881/24, від 20.01.2025 у справі №905/989/24 та ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №583/5882/23.

54. Таким чином, правильне застосування Східним апеляційним господарським судом норм ГПК України та Закону України "Про судовий збір" при постановленні ухвали від 12.05.2025 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

55. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд визнає касаційну скаргу в частині оскарження ухвали про виправлення описки необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі №922/4140/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

В. Студенець