Ухвала від 25.06.2025 по справі 912/1769/24

УХВАЛА

25 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/1769/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Момот О.М., Вірчака В.Г.,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Чоломботько Ю.О., Крайза О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Дармін М.О.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 (суддя Коваленко Н.М.)

у справі №912/1769/24

за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області

до 1. Фермерського господарства "Колос Агрогруп",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО",

про визнання договорів недійсними,

1. ВСТАНОВИВ:

2. Короткий зміст позовних вимог.

3. Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства "Колос Агрогруп" (далі також ФГ "Колос Агрогруп") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" (далі також ТОВ "ТБ "НОВААГРО") про визнання договорів поставки №Д250221В від 25.02.2021, №Д220221В від 22.02.2022 та №Д210221В від 21.02.2021, укладених між ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "ТБ "НОВААГРО", недійсними.

4. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що вказані договори поставки підлягають визнанню недійсними з огляду на невідповідність інтересам держави і суспільства, оскільки має місце безтоварність господарських операцій з формальним складенням первинних документів з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємств, що завдає шкоди Державному бюджету України та Державі в цілому. З огляду на викладене позивач просив визнати договори поставки недійсними на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

5. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

6. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 05.11.2024 у справі №912/1769/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025, позов задовольнив повністю. Визнав недійсними договори поставки №Д210221В від 21.02.2021, №Д220221В від 22.02.2021 та №Д250221В від 25.02.2021, укладені між ФГ "Колос Агрогруп" та ТОВ "ТБ "НОВААГРО". Стягнув з ФГ "Колос Агрогруп" на користь Головного управління ДПС у Кіровоградській області 3 633,60 грн судового збору. Стягнув з ТОВ "ТБ "НОВААГРО" на користь Головного управління ДПС у Кіровоградській області 3 633,60 грн судового збору.

7. Рішення судів мотивовані доведеністю позивачем обставин того, що укладені договори не направлені на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними. Так, з огляду на досліджені обставини та докази, суди встановили, що дії відповідачів спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, які, відповідно, суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують встановлений правовий порядок як у сфері господарської діяльності, так і в податкових правовідносинах. При цьому, суди врахували, що в цьому випадку наслідки за спірними правочинами не настали, тому позов про визнання договорів недійсними є ефективним способом захисту.

8. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

9. ТОВ "ТБ "НОВААГРО" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №912/1769/24.

10. ТОВ "ТБ "НОВААГРО" вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували/порушили:

- норми, передбачені пунктом 2 частини другої статті 16, частини першої статті 216 ЦК, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2023 у справі №905/77/21, від 21.09.2022 у справі №908/976/19;

- норми, передбачені статтями 16, 203, 215 ЦК, та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20;

- норму, передбачену статтею 228 ЦК, та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №2а-12868/12/2670;

- принцип змагальності сторін, передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), при цьому не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2022 у справі №821/2986/15-а, від 13.11.2023 у справі №380/8731/22;

- порушили статтю 20 ГПК, а саме - неправильно визначили предметну юрисдикцію спору у справі №912/1769/24 та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 18.09.2018 у справі №823/218/17, від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 02.04.2019 у справі №137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі №826/2323/17, від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, від 19.02.2020 у справі №520/5442/18, від 26.02.2020 у справі №1240/1981/18, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 29.09.2020 у справах №368/561/19 і №712/5476/19, від 08.10.2020 у справі №9901/393/19, від 13.10.2020 у справі №640/22013/18, від 23.11.2021 у справі №175/1571/15, від 08.06.2022 у справі №362/643/21.

11. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

12. Позиція Верховного Суду.

13. У касаційній скарзі ТОВ "ТБ "НОВААГРО", зокрема, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 16, 203, 215 ЦК, без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20.

14. У справі №910/5958/20 предметом спору були вимоги Головного управління ДПС у м. Києві до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава про визнання недійсним контракту. В обґрунтування позовних вимог податкова служба посилалася на статті 4, 162, 164 ГПК, підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 203, 215, частину третю статті 228 ЦК, зазначаючи, що оспорюваний контракт спрямований на отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.

15. Відповідно, суб`єктний склад справи №910/5958/20 (відповідачі - сторони договору, про визнання недійсним якого податковим органом (позивач) заявлені вимоги) та зміст спірних правовідносин (визнання такого договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК, оскільки оспорюваний правочин спрямований на отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі), є аналогічним з тими, які виникли між сторонами у справі №912/1769/24.

16. Вирішуючи спір у справі №910/5958/20, Верховний Суд, зокрема, зазначив таке:

"Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, колегія суддів враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, з`ясувавши що: Служба, не будучи стороною контракту від 02.11.2011 № 1219, заявила позовні вимоги про визнання контракту недійсним, але при цьому не просила застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію; на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту, позивач не довів наявності у нього іншого порушеного права, аніж виникнення за контрактом обов`язку з відшкодування АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету, в той час як державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення, - дійшли висновку, що визнання недійсним вже виконаного договору (контракту) не відновить порушені права та інтереси позивача, відповідно позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, що є підставою для відмови у позові.

Водночас Верховний Суд зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин не порушує прав і законних інтересів позивача, суди попередніх судових інстанцій необґрунтовано вдалися також й до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності підстав для визнання контракту недійсним, і не врахували того, що встановлена ними відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, вирішуючи спір, суди попередніх судових інстанцій дійшли у цілому правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте неправильно застосували приписи статей 5, 14 ГПК України, здійснивши оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору. Отже, в межах заявлених позовних вимог, встановивши, що позивач не довів наявності у нього іншого порушеного права (інтересу), аніж виникнення за контрактом обов`язку з відшкодування АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету, у задоволенні позову належало відмовити виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача.".

17. Отже, у справі №910/5958/20 Суд виснував про те, що у податкового органу, який не є стороною правочину та заявляє вимоги про визнання його недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК, оскільки такий правочин порушує публічний порядок та спрямований на безпідставне відшкодування податку на додану вартість, відсутнє цивільне право та законний інтерес на захист якого податковим органом може бути заявлений цей позов. З огляду на що Суд вказав на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у такому спорі виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів податкового органу.

18. Відповідно, у справі №910/5958/20 Суд вирішив аналогічний спір як такий, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та одночасно з цим відмовив у задоволенні позову, оскільки у позивача в такому спорі - податкового органу, відсутнє цивільне право та законний інтерес за захистом якого позивач може звернутися до господарського суду з цим позовом.

19. Колегія суддів вважає, що застосований Судом під час вирішення справи №910/5958/20 підхід є взаємовиключним, адже за такого підходу будь-які позови податкової служби про визнання недійсними договорів на підставі частини третьої статті 228 ЦК, як таких, що спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, які заявлені в порядку господарського судочинства, не можуть бути задоволені у будь-якому випадку, навіть без аналізу обґрунтованості заявлених вимог по суті спору.

20. Колегія суддів враховує, що судова практика щодо питання юрисдикції подібних спорів наразі є визначеною. Так, у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір за позовом контролюючого органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини третьої статті 228 ЦК підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

21. Водночас у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для вирішення в межах цього касаційного провадження питання відступу від висновків, які стосуються вирішення господарським судом спору у справі №910/5958/20 по суті заявлених на підставі частини третьої статті 228 ЦК вимог, адже у цій справі (№580/4531/23) в касаційному порядку підлягають перегляду судові рішення, які стосуються виключно процесуальних питань - відмови у відкритті провадження у справі через її непідсудність адміністративному суду і за результатами касаційного перегляду таких рішень можливе лише надання оцінки висновкам судів попередніх інстанцій стосовно предметної юрисдикції спору.

22. Отже, висновки Верховного Суду щодо можливості у спірних правовідносинах відмовити в позові виключно з підстав відсутності у податкового органу цивільного права та законного інтересу, які викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, наразі є актуальними.

23. Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками про застосування статей 16, 203, 215, 228 ЦК та вважає, що у таких спорах судами має бути надана оцінка щодо встановлення обставин наявності/відсутності підстав для визнання правочинів недійсним по суті заявлених податковим органом вимог, оскільки протилежний підхід унеможливлює вирішення зазначених спорів господарськими судами.

24. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

25. Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, що приймалася колегією суддів з іншої палати (Колос І.Б. (головуючий), Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.), справа №912/1769/24 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 ГПК, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Справу №912/1769/24 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

І.В. Студенець