Рішення від 26.06.2025 по справі 288/2605/24

Справа № 288/2605/24

Провадження № 2/288/122/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань- Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянського районного споживчого товариства, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення частки із нежитлової будівлі, яка перебуває у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Попільнянського районного споживчого товариства (далі відповідач- 1), ОСОБА_2 (далі відповідач- 2), ОСОБА_3 (далі відповідач- 3), ОСОБА_4 (далі відповідач- 4), про виділення частки із нежитлової будівлі, яка перебуває у спільній частковій власності, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу від 14.08.2024 року, укладеного між Попільнянським РайСТ та Позивачкою, остання набула право власності на 19/100 частин нежитлової будівлі Торгівельного комплексу, загальною площею 691,7 кв.м., а саме приміщення 8, 9, 10 площею 133,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану частку будівлі зареєстровано 14.08.2024.

Іншими співвласниками нежитлової будівлі є Попільнянський РайСТ, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належна частка Відповідачів в даній нежитловій будівлі вказана як 1/1, тобто ціла частка кожного.

Позивачка має намір виділити свою частку нежитлової будівлі в натурі, однак позбавлена можливості це зробити з підстав викладених вище, так як існує невідповідність у реєстрації частки за іншими співвласниками.

Незважаючи на те, що нежитлова будівля перебуває у спільній частковій власності, вона фактично поділена на окремі блоковані частини, з окремими входами до них, що підтверджується також і технічним паспортом.

Згідно даного технічного паспорта, приміщення 8, 9, 10, які належать Позивачці, відокремлені від інших частин нежитлової будівлі, спільних проходів з ними не мають та мають окремий вхід через коридор, позначений літерою 6, площею 2.1 кв.м.

Тому частина нежитлової будівлі Торгівельного комплексу тільки формально перебуває у спільній частковій власності.

Однак Позивачка позбавлена можливості укладати угоду про поділ нежитлової будівлі, так як інші її частини оформлені як окремий об`єкт нерухомого майна, а її власники не являються співвласниками будівлі.

За вказаних обставин позивачка змушена звернутися до суду з даною позовною заявою для реалізації свого права.

Згідно договору купівлі -продажу укладеного 14.08.2024 року, ринкова вартість 19/100 частини нежитлової будівлі торгівельного комплексу складає 180 000 гривень.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить, виділити ОСОБА_1 , в натурі, блоковану частину нежитлової будівлі торгівельного комплексу, загальною площею 691,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 , а саме приміщення №8 площею 2,1 кв.в., №9 площею 104,0 кв.м. та №10 площею 27.0 кв.м., яка складає 19/100 частин від всієї площі нежитлової будівлі, припинивши на неї право спільної часткової власності.

Позивач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлений.

Представник відповідача Попільнянського районного споживчого товариства в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлений, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до Судових викликів № 288/2605/24/5241/25 вих. від 04 квітня 2025 року, № 288/2605/24/7581/25 вих. від 14 травня 2025 року, № 288/2605/24/8702/25 вих. від 03 червня 2025 року, розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, представник відповідача Попільнянського районного споживчого товариства був повідомлений про судові засідання.

Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлені, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до Судових викликів № 288/2605/24/5239/25 вих., № 288/2605/24/5240/25, № 288/2605/24/5242/25 від 04 квітня 2025 року, № 288/2605/24/7579/25 вих., № 288/2605/24/7580/25, № 288/2605/24/7556/25 від 14 травня 2025 року, № 288/2605/24/8631/25, № 288/2605/24/8770/25, № 288/2605/24/8703/25 від 03 червня 2025 року, розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, були повідомлені про судові засідання.

Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою Позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно договору купівлі-продажу укладеного 14 серпня 2024 року, укладеного між Попільнянським РайСТ та ОСОБА_1 , посвідченого 14 серпня 2024 року Мітніцьким Ю.Г., приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області за реєстром № 2643, ОСОБА_1 набула право власності на 19/100 частин нежитлової будівлі Торгівельного комплексу, загальною площею 691,7 кв.м., а саме приміщення 8, 9, 10 площею 133,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.5-6/

Право власності на вказану частку будівлі зареєстровано 14 серпня 2024 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав. /а.с.7/

Відповідно до Акту приймання передачі нерухомого майна від 14 серпня 2024 року, Попільнянське РайСТ складеного між ОСОБА_1 , про те, що на виконання умов договору купівлі продажу, укладеного між Продавцем та Покупцем і посвідченого 14 серпня 2024 року Мітніцьким Ю.Г., приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області за реєстром № 2643. Представник Продавця передала, а Покупець прийняла об`єкт нерухомого майна, а саме: 19/100 частин нежитлової будівлі Торгівельного комплексу, загальною площею 691,7 кв.м., а саме приміщення 8, 9, 10 площею 133,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та технічну документацію на неї. /а.с.8/

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 грудня 2024 року, власниками нежитлової будівлі Торгівельного комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 , являються: ОСОБА_1 ,

розмір - 19/100 частин нежитлової будівлі Торгівельного комплексу, загальною площею 691,7 кв.м., а саме приміщення 8, 9, 10 площею 133,1 кв.м.; Попільнянське РайСТ частка 1/1, колективна власність, загальною площею 691,7 кв.м.; ОСОБА_2 частка 1/1, приватна власність, нежитлового приміщення, загальною площею 271,7 кв.м.; ОСОБА_3 частка 1/1, приватна власність, частина нежитлової будівлі Торгівельного комплексу, загальною площею 147,8 кв. м., а саме приміщення 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-11; ОСОБА_4 частка 1/1, приватна власність, нежитлове приміщення, загальною площею 139,6 кв.м., а саме приміщення 1-18, 1-20, 1-21, 1-22, 1-23. /а.с.14-15/

Судом досліджено копію технічного паспорта приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що за зазначеною адресою розташоване нежитлове приміщення літ. «А», загальна площа 789,8 кв.м., загальною площею приміщень 691,7 кв.м, з яких: №1 коридор 17,6 кв.м, №2 кабінет 16,4 кв.м, №3 підсобне приміщення 35,4 кв.м, №4 коридор 2,3 кв.м, №5 торгівельний зал 83,0 кв.м, №6 коридор 6, 0 кв.м; №7 підсобне приміщення 24,3 кв.м, №8 коридор 2,1 кв.м, №9 торгівельний зал 104,0 кв.м, № 10 підсобне приміщення 27,0 кв.м, №11 підсобне приміщення 32,2 кв.м, №12 трансформатор 5,0 кв.м, №13 акомуляторна 7,7 кв.м, №14 підсобне приміщення 12,5 кв.м, №15 підсобне приміщення 12,0 кв.м, №16 коридор 8,6 кв.м, №17 коридор 13,8 кв.м, №18 підсобне приміщення 23,8 кв.м, №19 торговий зал 142,2 кв.м, №20 кабінет 15,4 кв.м, №21 кабінет 15,4 кв.м, №22 коридор 8,4 кв.м, №23 торговий зал 74,3 кв.м, №24 коридор 2,3 кв.м../а.с.9-13/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить виділити в натурі блоковану частину нежитлової будівлі торгівельного комплексу, оскільки Позивач позбавлена можливості укласти угоду, так як інші її частини оформлені як окремий об`єкт нерухомого майна, а її власники не являються співвласниками будівлі.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

А відповідно до положень ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

У частині 1 ст.357 ЦК України визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Статтею 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно статті 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Положеннями статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз положень статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року №55, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за №774/14041.

Так, згідно з пунктами 1.2, 3.1, 3.2-3.5, 3.10 цієї Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2).

Розрахунок часток у спільній власності на об`єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об`єктів нерухомого майна.

У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.

Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

При розрахунку частки кожного співвласника в будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, а також площу, яка належить кожному співвласнику окремо відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773 (із змінами).

Визначення вартості малоповерхових будинків, будівель і споруд проводиться згідно із Збірником укрупнених показників вартості відтворення функціональних об`єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд (додаток до наказу Фонду державного майна України та Держжитлокомунгоспу України від 23.12.2004 року №2929/227 "Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва", зареєстрованого у Мін`юсті України 18.01.2005 року за №54/10334) з відповідною індексацією.

Суб`єкт господарювання готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2) для укладення договору про виділ в натурі частки з об`єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об`єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно додатку 2 до вказаної Інструкції щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна повинен містити такі дані: кому належить об`єкт нерухомого майна; на підставі яких правовстановлювальних документів; повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна (розмір частки, назва об`єкта нерухомого майна, перелік номерів, розмірів приміщень та господарсько-побутових будівель, споруд, які становлять реальну частку, вартість частки); який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; інформацію, що за технічними показниками (розмір частки) частина об`єкта (є або не є) відокремлена, (має або не має) окремий вихід і (може або не може) бути виділена в натурі.

Висновок підписується керівником суб`єкта господарювання та виконавцем, а також завіряється печаткою суб`єкта господарювання.

Крім того положення ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Враховуючи викладені вимоги закону позивач ОСОБА_1 повинна подати докази, що підтверджують належність сторонам на праві спільної часткової власності нерухомого майна та перебування у їх власності чи користуванні земельної ділянки, на якій воно розташоване, розмір часток співвласників, технічну можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, відсутність згоди співвласників на укладення у письмовій формі та нотаріальне посвідчення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Надаючи оцінку наданим позивачем, його представником та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам суд дійшов висновку, що надані позивачем матеріали, не містить даних - повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна (перелік номерів, розмірів приміщень, які становлять реальну частку); який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; інформацію, що за технічними показниками частина об`єкта (є або не є) відокремлена і (може або не може) бути виділена в натурі.

Копія технічного паспорта приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є недопустимим доказом, оскільки не відповідає всім вимогам Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року №55, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за №774/14041, та не підтверджує можливості відокремлення позивачу приміщень 8,9,10 від інших частин нежитлової будівлі.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи ні позивачем, ні його представником суду не надано і про призначення такої експертизи вони перед судом не клопотали.

Враховуючи наведені вище вимоги Закону, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про виділення частки із нежитлової будівлі, яка перебуває у спільній частковій власності, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтею 41 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»; статтею 152 ЖК України; статтями 15, 16, 183, 316, 317, 319, 328, 355, 356, 358, 361, 364, 367, 368, 372, 392 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 211, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Попільнянського районного споживчого товариства, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення частки із нежитлової будівлі, яка перебуває у спільній частковій власності відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко