Рішення від 17.06.2025 по справі 338/16/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/16/25

17 червня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Богородчанська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Богородчанська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала на АДРЕСА_1 . Після смерті баби відкрилася спадщина на все її майно. За життя баба написала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла йому. Він звернувся до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва на право на спадщину, однак нотаріус йому відмовив у видачі такого свідоцтва через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно. Оскільки в інший спосіб, окрім звернення до суду, не може підтвердити своє право власності на успадковане домоволодіння, просить суд ухвалити відповідне рішення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мушинський В.Т. вимоги позову підтримав з викладених підстав, додатково зазначив, що дідо позивача помер ще раніше. Він теж склав заповіт на користь позивача, однак ОСОБА_1 , не оформив свої спадкові права, тому баба ОСОБА_2 стала власником майна, однак у встановленому порядку не оформила своє право власності та не отримала правовстановлюючі документи.

Представник відповідача Богородчанської селищної ради Приймак Н.Б. у судовому засіданні щодо задоволення позову не заперечила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Богородчанської районної державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, у поданій заяві просив розглядати справу без його участі, щодо задоволення позову не заперечив.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.19).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України в день її смерті відкрилася спадщина на все належне їй за життя майно.

Згідно звимогами ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_2 05 березня 2004 року склала заповіт, яким належне їй майно, в тому числі й 1/2 спірного будинковолодіння, заповіла позивачу (а.с.20).

20.07.2016 року ОСОБА_1 подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_2 (а.с.64).

Відповідно додовідки Грабовецької сільської ради ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована у житловому будинку на АДРЕСА_1 . Надень смертіразом знею зареєстрованихосіб небуло (а.с.72).

Відповідно до інформаційного листа Богородчанської селищної ради № 87/11.06-25 від 07.04.2025 року господарство на АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного двору. Відповідно до витягу з погосподарської книги №5 Грабовецької сільської ради станом на 1991 рік у господарстві по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 (голова), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_5 (внука). Також відповідно до записів у погосподарській книзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вибули 03.02.1993 року в с.Цуцилів. (а.с.98-99).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (чоловік спадкодавця та дідо позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

За життя ОСОБА_3 05 березня 2004 року склав заповіт, яким також належне йому майно, в тому числі й 1/2 спірного будинковолодіння, заповів позивачу (а.с.68).

Однак після смерті діда позивач не реалізував право на оформлення своєї частки у майні свого діда.

Відповідно до довідки Грабовецької сільської ради ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований у власному житловому будинку на АДРЕСА_1 . На день смерті разом з ним була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_2 (а.с.21).

Оскільки спадкування за заповітом не відбулося, то відповідно ОСОБА_2 , яка проживала разом зі своїм чоловіком на час смерті, за відсутності звернень інших спадкоємців, стала власником усього будинковолодіння на АДРЕСА_1 .

Відповідно дотехнічного паспорту від 15.08.2016 року та довідки ОБТІ до складу домоволодіння на АДРЕСА_1 входить житловий будинок (заг. площа 60,6 кв.м.), сарай ( 23 кв.м.), сарай (43,7 кв.м.), вбиральня, колодязь, огорожа (а.с.12-17).

Згідно зі ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Позивач своєчасноподав заявупро прийняттяспадщини і звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою державного нотаріуса Богородчанської державної нотаріальної контори Войташеком І.І. №02-31/25 від 17.01.2017 року у видачі такого йому відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б належність спадкового майна спадкодавцю (а.с.7).

Спірне будинковолодіння мало статус колгоспного двору, майно якого відповідно до вимог ст.120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», зі вступом в дію 15.04.1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовані, а ті члени двору, які не втратили частку в майні колгоспного двору на момент припинення його існування, стали співвласниками у рівних частках. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 - члени колишнього колгоспного двору, вибули з господарства ще до 2006 року, про що свідчить витяг з погосподарської книги №3 за 2006-2010 роки (а.с.8-11), то їх слід вважати такими, що втратили право на частку в його майні.

Встановлено, що головою колгоспного двору був ОСОБА_3 , а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, однак не оформила своїх спадкових прав.

Позивач у справі є онуком померлої та єдиним спадкоємцем її майна як за заповітом, так і за законом. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину немає.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, постановою у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року Верховний Суд роз`яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив державну реєстрацію права. Отже, право на спадщину спадкоємця, який не здійснив держреєстрацію права, входить до складу спадщини після його смерті.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є фактичним власником цього майна, це право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця й після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на будинок та господарські споруди підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 правомірно, в порядку спадкування після смерті баби набув у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

У зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на вищевказане домоволодіння його право власності слід визнати в судовому порядку.

На підставі викладеного, ст. 11, 16, 182, 392, 1216-1218, 1220, 1268, 1296 ЦК України, ст.120, 123 ЦК УРСР, керуючись ст. 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.06.2025 року.

Головуючий О. А. Шишко