Вирок від 25.06.2025 по справі 953/3006/23

Справа № 953/3006/23

№ провадження 1-кп/646/109/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 ,

судді - ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220222200000002310, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоосинове Куп`янського району Харківської області, одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, директора СТОВ «Мрія», який є депутатом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи депутатом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та будучи фактичним власником СТОВ «Мрія» (код ЄДРПОУ 30739270) та СФГ «Вікторія» (код ЄДРПОУ 20165269) та уповноваженою особою юридичних осіб відповідно до установчих документів юридичної особи має право діяти від імені вказаних юридичних осіб, використовуючи вказані підприємства та наявне майно підприємств, перебуваючи на території тимчасово окупованого з 24.02.2022 року Куп`янського району Харківської області, у невстановлений досудовим слідством час виник злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Саме 24.02.2022 російською федерацією, державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна, у тому числі й Куп`янського району Харківської області.

Таким чином, ОСОБА_6 як житель Куп`янського району Харківської області за вищевказаних обставин опинився на тимчасово окупованій території.

При цьому ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він є громадянином України, керівником вищезазначених сільськогосподарських господарств, а також діючим депутатом з відповідними владними повноваженнями щодо втілення системності і комплексності у вирішенні нагальних завдань, повинний був здійснювати функції, які необхідні для відвернення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності (ст. 1 Закон України «Про правовий режим воєнного стану», 2015, № 28), але у ситуації, що склалася, обвинувачений вирішив стати на шлях вчинення злочину проти основ національної безпеки України, пов`язаного з колабораційною діяльністю, за наступних обставин:

Так, ОСОБА_6 , починаючи з 24.02.2022, як керівник сільськогосподарських підприємств та діючий депутат селищної ради під час повномасштабного вторгнення, діючи умисно та, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи кримінальний протиправний умисел, спочатку встановив контакт з представниками держави-агресора, які виражали інтереси і діяли від імені рф. У той же час ОСОБА_6 , використовуючи свій статус керівника сільськогосподарських підприємств та депутата селищної ради всупереч інтересам держави, переслідуючи корисливу мету отримання привілейованого ставлення до себе від військових і представників окупаційних сил, зумів запевнити і переконати останніх у своїй прихильності окупаційній владі та як керівник сільськогосподарських підприємств виказав готовність співпрацювати з її представниками з метою сприяння здійсненню збройної агресії та тимчасової окупації.

Надалі, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період березня-травня 2022 року, перебуваючи на території с. Кругляківка Куп`янського району Харківської області, на підставі отриманого усного дозволу від представників збройних формувань держави-агресора рф та окупаційної адміністрації Куп`янського району, надав вказівку працівникам своїх підприємств здійснити засів земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарськими культурами.

Так, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на території с. Кругляківка Куп`янського району Харківської області, в період липня-вересня 2022 року, ОСОБА_6 , діючи свідомо, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, надав вказівку працівникам очолюваних ним підприємств здійснити збір сільськогосподарських культур з полів та подальшого продажу на території рф.

З метою реалізації вказаного протягом липня-вересня 2022 року, ОСОБА_6 , який фактично є власником СФГ «Вікторія» (ЄДРПОУ 20165269), ФГ «Земське» (ЄДРПОУ 39065835), ФГ «Голдман» (ЄДРПОУ 37346789) та зареєстровані на членів його родини, з полів вказаних підприємств збирав врожай та звозив його у склади СТОВ «Мрія», в якості перевалочного пункту, на який працівники СТОВ «Мрія», за вказівкою ОСОБА_6 завозили на тимчасове зберігання зібране зерно, звідки здійснювалось його подальше транспортування на територію рф вантажними автомобілями.

Надалі, перебуваючи на території Куп`янського району Харківської області, в період березня-вересня 2022 року, діючи на реалізацію свого злочинного умислу, налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв`язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації та збройними формуваннями держави-агресора, ОСОБА_6 заручившись їх довірою та підтримкою, отримував від т.зв. «Военной гражданской администрации Харьковской области» дизельне паливо для заправки сільськогосподарської техніки з метою посіву та збору врожаю.

Разом з цим, ОСОБА_6 , 22.08.2022 поїхав до місця дислокації податкового органу окупаційної адміністрації т.зв. «Налоговой службы Харьковской области», де останній продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, подав заяву про взяття на податковий облік юридичної особи та здійснення перереєстрації СТОВ «Мрія» у відповідності до вимог російського законодавства, в результаті чого вказане підприємство отримало зобов`язання щодо сплати податку на прибуток у казну держави-агресора рф та створених нею окупаційних органів, а також можливість продовжувати провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Згідно Висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки і судових експертиз (ІСТЕ) СБУ в УСБУ в Харківській області №3 від 30.01.2023:

-підпис у податковій справі «Налоговая служба Харьковской области г. Купянск №7022001007 Сельскохозяйственное общество с ограниченной ответственностью «Мрия», в графі «Подпись заявителя» в документі «Заявление юридического лица о постановке на учет» від 22.08.2022, виконаний підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-підпис у податковій справі «Налоговая служба Харьковской области г. Купянск №7022001018 Дочернее предприятие «Перлина» Сельскохозяйственное общество с ограниченной ответственностью «Мрия», в графі «Подпись заявителя» в документі «Заявление юридического лица о постановке на учет» від 22.08.2022, виконаний підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-підпис в графі «Подпись заявителя» в документі «Заявление юридического лица о постановке на учет» від 17.08.2022, виконаний підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Подпись» в документі «Отчетные данные о работниках Сельскохозяйственного общества с ограниченной ответственностью «Мрия» за 08.2022», виконаний підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 , як провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю визнав, пояснив, що дійсно при обставинах, викладених в обвинувальному акті вчинив дане кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обставини вчиненого правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорюють фактичних обставин правопорушення, водночас, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважав за можливе провести судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, колегією суддів було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 щодо того, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України, в сукупності з іншими, добутими по справі доказами, колегія суддів вважає ці пояснення обвинуваченого правдивими та такими, що відповідають дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами.

Аналізуючи докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що події кримінального правопорушення мали місце, провина обвинуваченого ОСОБА_6 цілком доведена, а вчинене ним вірно кваліфіковано зач. 4 ст. 111-1 КК України.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_6 колегія суддів враховує його щире каяття, та, відповідно до статті 66 КК України, визнає цю обставину такою, що пом`якшує його покарання.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , передбачених статтею 67 КК України, відсутні.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одружений, з вищою освітою, пенсіонер, директор СТОВ «Мрія», є депутатом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується положенням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушеннязлочину визнав повністю, щиросердно розкаявся, критично ставиться до скоєного та шкодує про вчинене, наявність обставини, яка пом`якшує, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 2ст. 65 КК Українивстановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також, при обранні виду та міри покарання суд виходить з того, щостаттею 50 КК Українипередбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства.

За таких обставин, відповідно до загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, враховуючи вимоги, зазначені в абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , визначаючи достатність покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер, суспільну небезпеку та наслідки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, виходячи із достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, зважаючи на позицію сторони обвинувачення, думку сторони захисту, який вважав за можливе призначити покарання не пов`язане з ізоляцією від суспільства, колегія суддів приходить висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України на строк 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування строком на 10 (десять) років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з 02.11.2022 - моменту його фактичного затримання. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 02.11.2022 по день набрання цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової експертизи, необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 , згідност. 124 КПК України.

Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст.174, ч. 9 ст.100 КПК.

Керуючись ст. ст.368-371,373,374,376 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування строком на 10 (десять) років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчій ізолятор» - залишити без змін.

В строк відбуття покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати термін знаходження його під вартою з 02.11.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України витрати на залучення експерта ЗЕС ІСТЕ СБУ в УСБУ у Харківській області судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи, за результатами якої складено висновок експерта №3 від 30.01.2023, в розмірі 11471 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 04 копійки.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2022, 25.11.2022, 17.03.2023, ухвалами колегії суддів Харківського апеляційного суду від 14.02.2023 та 04.04.2023 залишити без змін до вирішення питання в частині конфіскації майна, яке є особистою власністю ОСОБА_6 .

Скасувати арешт, накладений, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2022, на жорсткий диск Toshiba APR-2014 №44U0THKVS X13.

Скасувати арешт, накладений, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2022, на жорсткі диски Toshiba NOV-2013 №Y3AT4HWTS X13, Toshiba NOV-2013 №Y3AT45GTS X13.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2022, на мобільний телефон Iphone 11, imei НОМЕР_1 , з сім карткою в ньому з номером мобільного НОМЕР_2 .

Речові докази:

-жорсткий диск Toshiba APR-2014 №44U0THKVS X13;

-жорсткий диск Toshiba NOV-2013 №Y3AT4HWTS X13;

-жорсткий диск Toshiba NOV-2013 №Y3AT45GTS X13

залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ: мобільний телефон Iphone 11, imei НОМЕР_1 , з сім карткою в ньому з номером мобільного НОМЕР_2 повернути володільцю ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя - ОСОБА_1

Суддя - ОСОБА_2

Суддя - ОСОБА_3