Постанова від 27.06.2025 по справі 161/7511/25

Справа № 161/7511/25 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б. Провадження № 22-ц/802/669/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , про забезпечення доказів до подання позовної заяви, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся в її інтересах до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви. Заяву мотивував тим, що ОСОБА_1 являлась власником транспортного засобу марки «TOYOTA SEQUOIA», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 . 23 січня 2023 року вона разом зі своєю сім`єю виїхала у Сполучені Штати Америки. Належний їй автомобіль, як з`ясувалось у подальшому, вибув з її власності поза її волею. Вказує, що кілька разів автомобіль перереєстровувався на інших осіб. У відповідності до отриманої на адвокатський запит копії договору купівлі-продажу транспортного засобу №2642/2024/4377917 від 14 березня 2024 року ОСОБА_3 продала вказаний транспортний засіб ОСОБА_4 , який є кінцевим власником автомобіля. Будь-які ідентифікуючі дані (місце реєстрації, паспортні дані, ідентифікаційний код даної особи) у заявника відсутні, оскільки Територіальним сервісним центром МВС №2642 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях у відповіді на запит було зазначено про конфіденційність такої інформації та шляхом ретушування її було вилучено.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 має намір подати до суду позов із вимогами, в томі числі до ОСОБА_4 , про витребування у власність майна в даної особи на її користь .

На підставі наведеного просить суд витребувати у Територіального сервісного центру МВС №2642 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (77301, м. Калуш, вул. Грушевського, 104) копію договору купівлі-продажу транспортного засобу №2642/2024/4377917 від 14 березня 2024 року .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про забезпечення доказів до подання позовної заяви повернуто заявнику.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав в інтересах заявниці апеляційну скаргу, в якій просив цю ухвалу скасувати як незаконну і витребувати в Територіального сервісного центру МВС №2642 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (77301, м. Калуш, вул. Грушевського, 104) копію договору купівлі-продажу транспортного засобу №2642/2024/4377917 від 14 березня 2024 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що стаття 117 ЦПК України не містить такої підстави для повернення заяви про забезпечення доказів, як подання заяви до суду не за місцем знаходження доказу. Вважає, що відмова суду в забезпеченні доказів перешкоджає заявниці подати позов із зазначенням ідентифікуючих даних щодо майбутнього відповідача ОСОБА_4 , які вона не може здобути в інший спосіб, а тому це унеможливлює можливість належного захисту її порушених майнових прав на відчужений автомобіль.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема в п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, ця справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду належить залишити без змін, виходячи з таких мотивів.

Повертаючи заявупро забезпеченнядоказів допред`явленняпозову,суд першоїінстанції виходивз того,що забезпечення доказів до подання позовної заяви повинно здійснюватися судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування, тобто Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області. Тому суд дійшов висновку, з яким погоджується й колегія суддів апеляційного суду, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.117 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до ч. 2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно із ч. 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Вимоги, що ставляться до форми та змісту заяви про забезпечення доказів, визначені положеннями ст. 117 ЦПК України.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Тобто, забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Як убачається з матеріалів справи, у своїй заяві про забезпечення доказів до подання позову ОСОБА_1 вказує, що не має можливості самостійно надати суду відомості про належного відповідача за її майбутнім позовом, так як із відповіді на адвокатський запит довідалася, що незаконним власником вищезазначеного транспортного засобу являється громадянин ОСОБА_4 .

З огляду на те, що їй не відомо місце проживання чи перебування ОСОБА_4 , поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, оскільки такі відомості були ретушовані Територіальним сервісним центром МВС №2642, мають місце обґрунтовані ризики залишення поданого позову без руху (з підстав не зазначення необхідних відомостей про учасника справи, позивача - ОСОБА_4 ), з подальшим залишенням позову без руху, та повернення позовної заяви без розгляду за наслідками невиконання вимог ухвали суду. А тому просила витребувати у Територіального сервісного центру МВС №2642 копії документів, що були додані до відповіді на адвокатський запит від 06.03.2025 за № 31/28/27/684-аз-726-2025 без ретушування відомостей щодо ОСОБА_4 . Окрім того, такий доказ слугуватиме додатковою підставою для засвідчення факту володіння автомобілем саме ОСОБА_4 , що і виступає предметом спору, саме з цих підстав, і було подано заяву про забезпечення доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Проте, суд правильно вказав, що відповідно до ч.4 ст. 116 ЦПК України забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення ж доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, заявник вказує, що з метою захисту належних їй прав та інтересів вона має намір подати до суду позов з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЛІГРО» (визнання неукладеним договору комісії №003374 від 23.03.2023 року) та ОСОБА_4 (витребування у власність майна у даної особи на користь позивача ОСОБА_1 )

Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 уже звернулась із таким позовом.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що заявник (особа, яка може набути статусу позивача) звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позову, обґрунтовуючи її здобуттям інформації, що міститься в таких доказах про одну із осіб, які можуть набути статусу відповідача, для майбутнього подання нею позовної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні такої заяви з підстав подання заяви до неналежного суду.

Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підстави для її скасування відсутні і відповідно відсутні підстави для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 27 червня 2025 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2025 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді