Постанова від 24.06.2025 по справі 916/3344/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3344/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача Стеценко Д.В.,

від відповідача Жильцов В.В.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту)

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025, ухвалене суддею Деркач Т.Г., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 01.04.2025

у справі № 916/3344/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська днопоглиблювальна компанія»

до відповідача: Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України»

про: стягнення 1 365 898,72 грн,

ВСТАНОВИВ

У липні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська днопоглиблювальна компанія» (далі ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія», Товариство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту) (далі ДП «АМПУ»), в якому просило суд стягнути з останнього безпідставно одержані грошові кошти за використання понтонів для стоянки суден за період з 17.07.2023 по 15.03.2024.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі № 916/3344/24 позов ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія» задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. При цьому, судом було враховано, що аналогічна справа вже розглядалася судами, але за інший (попередній) період.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- висновок про ототожнення понтонів та причалів в межах розгляду іншої справи було зроблено судами за відсутності будь-яких висновків технічних фахівців відповідного напрямку та виходячи з фактично-доказової бази та доводів, якими сторони обґрунтовували свої позиції;

- в свою чергу, з метою визначення статусу (класифікації) відповідних понтонів для вирішення спору у даній справі, відповідачем були направлені запити до суб`єктів, що в силу законодавства, діючих правил та відповідних дозвільних документів здійснюють нагляд за гідротехнічними спорудами (причалами);

- отримані відповіді від Регістра судноплавства України, ТОВ «АНКОР» та капітана морського порту Ізмаїл підтверджують позицію ДП «АМПУ» про неможливість класифікувати несамохідні судна - понтони, як причали.

- додатково, відповідач звертає увагу, що причалом є виключно гідротехнічна споруда, тобто інженерно-технічна споруда (пов`язана з землею будівельна система), яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Іншими словами сполучений з землею об`єкт архітектури (результат будівництва).

- натомість спірні Понтони, незважаючи на їх призначення та тип (стоянкове, понтон-причал) є несамохідними плавучими транспортними засобами, а не гідротехнічними спорудами, а відтак не можуть вважатися «причалом» в розумінні Закону України «Про морські порти України» та Порядку 316.

- встановлені у іншій господарській справі обставини вважати преюдицією для цього спору неможливо;

- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України;

- позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору, договір не був розірваний сторонами та не визнаний недійсним у судовому порядку. Відтак, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави (умов договору), то їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення;

- позивач сам фактично визнав правомірність здійснених нарахувань. Поведінка позивача є суперечливою та недобросовісною.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до порушення принципу змагальності сторін. а саме:

- судом залучено до матеріалів цієї справи докази, які надані позивачем з пропуском строку, встановленого ст. 80 ГПК України,

- судом були враховані письмові пояснення, які позивач подав 27.01.2025 за декілька годин до судового засідання та які за своїм змістом доповнюють правову позицію позивача.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження копій матеріалів з суду першої інстанції.

01.05.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 апеляційну скаргу ДП «АМПУ» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення повного найменування третьої особи та його місцезнаходження та подання суду доказів надсилання копії скарги третій особі.

12.05.2025 від ДП «АМПУ» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнену апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі № 916/3344/24 із зазначенням повного найменування третьої особи, його місцезнаходження та квитанцію від 12.05.2025 № 3419937 про доставку документів до електронного кабінету ДП Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 за апеляційною скаргою ДП «АМПУ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі № 916/3344/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 06.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 24.06.2025 о 14:15 год.

23.05.2025 від ДП «АМПУ» надійшла заява (вх. № 2199/25) про участь його представника (Жильцова В.В.) у судовому засіданні 24.06.2025 о 14:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою 28.05.2025 задоволена.

03.06.2025 від ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти її задоволення, зазначав про її безпідставність та необґрунтованості, про те, що скаржником не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, а також про те, що рішення про відмову у позові буде порушувати законну силу іншого судового рішення, прийнятого у абсолютно аналогічній справі, та створить колізію судових рішень.

Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи не надходив.

В судове засідання 24.06.2025 з`явились представники позивача та відповідача. Представники третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі № 916/3344/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 03.12.2018 між ДП «АМПУ» (далі Адміністрація) та ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія» (далі Морський агент) укладено договір № 367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України (надалі - договір), шляхом заповнення та подання декларації про приєднання до договору.

Цей договір є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації декларації про приєднання до договору (додаток №1 до цього договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації, в порядку, передбаченому цим договором (пункт 1.1. договору).

Всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі, прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим договором (крім розділу 9 цього договору), виконуються відповідною філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», перелік яких визначено у додатку №3 до цього договору (пункт 1.2. договору).

Предметом договору є врегулювання взаємовідносин Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації (пункт 2.1. договору).

Згідно із підпунктом 3.1.1. договору Адміністрація зобов`язується створювати сприятливі умови для виконання Морським агентом функцій на режимній території морського порту та надавати Морському агенту оперативну інформацію, необхідну для його діяльності, у відповідності до змісту та умов надання такої інформації згідно додатку №4 до цього договору.

Адміністрація виконує заявки Морського агента, які пов`язані з обслуговуванням суден, у відповідності до Правил (підпункт 3.1.2. пункту 3.1. договору).

Також до обов`язків Адміністрації належить надавати Морському агенту рахунки (у тому числі, попередні рахунки по портових зборах) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил (підпункт 3.1.3. пункту 3.1. договору).

Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (підпункт 3.2.2. пункту 3.2. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата портових зборів та спеціалізованої послуги здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок Адміністрації у доларах США щодо суден під іноземним прапором і у національній валюті щодо суден під Державним прапором України на підставі рахунків, своєчасно виставлених Адміністрацією. Оплата портових зборів та спеціалізованої послуги для суден під іноземним прапором може здійснюватися Морським агентом у валюті ЄВРО за попереднім письмовим повідомленням Адміністрації про такий намір.

У разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони під час розрахунків застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень (пункт 4.3. договору).

Розмір зборів, тарифів на послуги, що надаються Адміністрацією, та які не підлягають державному регулюванню, визначається згідно з вільними цінами (тарифами) Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг. Оплата таких послуг здійснюється у доларах США (або за попереднім письмовим повідомленням Морським агентом у ЄВРО) щодо суден під іноземним прапором (перерахунок національної валюти України в долар США (євро) здійснюється за курсом НБУ на дату надання послуги) і у національній валюті України щодо суден під Державним прапором України (пункт 4.4. договору).

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2020 між ДП «АМПУ», як Фрахтувальником, та WHITEFORM CONTRACTS LTD, як Судновласником, укладено договір про закупівлю послуг №52-В-ФДФ-20 (а.с.39-49 т.1) (далі договір про закупівлю), відповідно до пункту 1.1. якого Судновласник зобов`язується у 2020 - 2023 роках надати Фрахтувальнику послуги за кодом ДК 021:2015 60650000-9 - Прокат водного транспортного устаткування з екіпажем (послуги з фрахтування земкаравану (на умовах тайм-чартеру)).

Пунктом 1.2. договору про закупівлю визначено, що метою фрахтування є виконання днопоглиблювальних робіт.

Обсяг послуг визначено у технічних вимогах (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3. договору про закупівлю). Склад земкаравану, тип та характеристики суден земкаравану наведені у специфікації (додаток №2 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 7 технічних вимог (додаток №1 до договору про закупівлю), призначенням тайм-чартеру є днопоглиблювальні роботи на внутрішніх водних шляхах України.

Як вбачається із пункту 7.7. договору про закупівлю (в редакції додаткової угоди №7 від 31.03.2023, розміщеної у вільному доступі в електронній системі публічних закупівель Prozorro), Фрахтувальник має право на свій розсуд у будь-який час призупинити надання послуг (зокрема, але не виключно, в розрізі кожного судна земкаравану/групи суден земкаравану, стосовно якого/яких визначена орендна ставка згідно з додатком №3 до договору), направити Судновласнику відповідне повідомлення.

Фрахтувальник під час призупинення надання послуг відповідно до пункту 7.7. договору має право тимчасово повернути земкараван з чартеру на строк не менше 20 днів з оформленням акту тимчасової передачі земкаравану з чартеру. У такому разі Судновласник має право використовувати судна земкаравану на власний розсуд до моменту поновлення чартеру (пункт 6.12. договору в редакції додаткової угоди №7 від 31.03.2023, розміщеної у вільному доступі в електронній системі публічних закупівель Prozorro).

Згідно із специфікацією (додаток №2 до договору про закупівлю), яка викладена у новій редакції згідно із додатковою угодою №8 від 29.09.2023, розміщеною у вільному доступі в електронній системі публічних закупівель Prozorro, склад земкаравану складають такі судна:

- багаточерпаковий земснаряд «PILGRIM» (номер ІМО 7397593);

- буксир-завізник якорів «OASIS»;

- саморозвантажувальні грунтовідвізні баржі (шаланди): «IRS» (номер ІМО 8832045), «LIBERTY» (номер ІМО 8728842), «ALFATTAN» (номер ІМО 8724547).

28.10.2020 між WHITEFORM CONTRACTS LTD, як Замовником, та ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія», як Морським агентом, укладено договір агентування № 01/2020-А (а.с.33-38 т.1), за умовами пункту 1.1. якого, з урахуванням додаткової угоди №4-1 від 19.07.2022 (а.с.22 т.1), Замовник доручає, а Морський агент бере на себе зобов`язання здійснювати, за рахунок, від імені та в інтересах Замовника, відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України та договору про закупівлю послуг №52-В-ФДФ-20 від 13.10.2020, морське агентування суден:

- багаточерпаковий земснаряд «PILGRIM» (ІМО 7397593),

- саморозвантажувальна грунтовідвізна баржа «ALFATTAN» (ІМО 8724547),

- саморозвантажувальна грунтовідвізна баржа «LIBERTY» (ІМО 8728842),

- саморозвантажувальна грунтовідвізна баржа«IRS» (ІМО 8832045),

- завізник якорів «OASIS»,

та надавати послуги в області мореплавства в портах України.

При цьому у пункті 1.2. договору агентування №01/2020-А від 28.10.2020, з урахуванням додаткової угоди №4-1 від 19.07.2022, серед іншого, передбачено, що діяльність Морського агента не обмежується умовами договору про закупівлю послуг №52-В-ФДФ-20 від 13.10.2020. За цим договором Морський агент має право діяти від імені та в інтересах Замовника у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами, і з цією метою Морський агент має наступні права:

- сплачувати будь-які платежі, які пов`язані з утриманням та обслуговуванням суден «PILGRIM» (ІМО 7397593), «IRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS» (далі судна);

- самостійно вимагати повернення майна та грошових коштів, що належать Замовнику та пов`язані з обслуговуванням суден Замовника;

- самостійно представляти інтереси Замовника в будь-яких судах України всіх інстанцій зі всіма правами позивача, відповідача та/або третьої особи без обмежень у повноваженнях з будь-яких питань, що стосуються захисту майнових прав та інтересів Замовника;

- виконувати будь-які дії з виконання інших доручень Замовника (усних чи письмових), спрямованих на захист матеріальних прав Замовника.

Відповідно до свідоцтв про право власності на судно кожному понтону «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» встановлено «Призначення та тип»: «стоянкове, понтон-причал».

Відповідно до класифікаційних свідоцтв на понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16», виданих Регістром судноплавства України на підставі Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України, тип кожного із понтонів: «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» визначено як «стоянкове, плавпричал».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/3368/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та постановою Касаційного господарського суду від 27.06.2024 позовну заяву ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія» задоволено повністю:

- Визнато відсутнім право вимоги у ДП «АМПУ» і кореспондуючого обов`язку ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія», що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану у складі: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «ІRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS» за договором № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеним шляхом заповнення та подання декларації про приєднання № 336 від 20.08.2020.

- Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія» безпідставно одержані кошти у розмірі 1 926 000 грн.

У рішенні від 08.11.2023 у справі № 916/3368/23 господарський суд дійшов наступних висновків:

«Як вже встановлено судом, судна «PILGRIM» (ІМО 7397593), «ІRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS» (ІМО 8724547) відносяться до груп «Е», а отже, на підставі п. 5.3. Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 № 316 - звільняються від сплати причального збору.

З урахуванням наведеного та зазначеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав у позивача для оплати спірних послуг відповідачу та, відповідно, відсутності у відповідача права вимагати такі сплати від позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині визнання відсутнім права вимоги у ДП «АМПУ» і кореспондуючого обов`язку ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія», що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану у складі: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «ІRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS» за договором № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеним шляхом заповнення та подання декларації про приєднання № 336 від 20.08.2020 року є, на думку суду, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд установив, що між сторонами у справі було укладено договір №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, шляхом заповнення та подання декларації про приєднання.

На підставі наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій судом з`ясовано, що відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1 926 000,00 грн, як оплату послуг, з урахуванням встановленого судом факту, що послуги з користування причалами входять до причального збору, від сплати якого, позивач звільнений.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, на думку суду, наявні всі обов`язкові умови для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню, у зв`язку з чим позовні вимог про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 1 926 000,00 грн підлягають задоволенню судом».

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.06.2024, переглядаючи справу № 916/3368/23 вказав, що плавучі причали/стоянкові судна «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими спорудами за своїми технічними характеристиками та водночас є причальними спорудами за своїм функціональним призначенням, оскільки вони використовуються і призначені для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Відповідно, понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими причалами, тобто причалами, за стоянку біля яких відповідно до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, справляється причальний збір. Отже, послуги зі стоянки у плавпричалів входять до причального збору, який підлягає державному регулюванню, у зв`язку з чим такі послуги не можуть надаватись за вільними цінами (тарифами) відповідача.

Предметом розгляду у справі № 916/3368/23 був період з 01.04.2023 по 16.07.2023.

Відповідач на виконання рішення суду у справі № 916/3368/23 повернув позивачу кошти у сумі 1 926 000 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи платіжна інструкція № 866 від 10.05.2024 (а.с.24 т.1).

Оскільки позивач і надалі використовував плавпричали для швартування, на підставі виставлених ДП «АМПУ» рахунків, сплатив грошові кошти згідно з наступними платіжними інструкціями: № 898 від 11.08.2023; № 891 від 11.08.2023№ № 896 від 11.08.2023; № 893 від 11.08.2023; № 888 від 11.08.2023; № 904 від 25.08.2023; № 917 від 18.09.2023; № 928 від 20.10.2023; № 982 від 11.03.2024; № 983 від 11.03.2024; № 986 від 11.03.2024; № 2831/44 вiд 29.02.2024; № 979 від 11.03.2024; № 981 від 11.03.2024; № 980 від 11.03.2024; № 987 від 11.03.2024; № 993 від 15.03.2024; № 994 від 15.03.2024.

Всього за період з 17.07.2023 по 15.03.2024 позивач додатково сплатив за послуги стоянки на понтонному причалі 1 317 600 грн.

Предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у вищевказаному розмірі, набутих без достатньої правової підстави, проте за інший період - з 17.07.2023 по 15.03.2024.

Крім того, під час розгляду цієї справи позивач збільшив розмір позовних вимог та підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за час розгляду справи у суді додатково нарахував 3% річних в сумі 30 462,81 грн та інфляційні витрати в сумі 137 377,92 грн.

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» морський порт це визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

У відповідності до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Статтею 21 Закону України «Про морські порти України» визначено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Частинами першою та другою статті 22 Закону України «Про морські порти України» передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів визначені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462.

Згідно з пунктом 5.1 вказаного Порядку причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу.

Як вже зазначалось, відповідно до свідоцтв про право власності на судно кожному понтону «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» встановлено «Призначення та тип»: «стоянкове, понтон-причал».

Відповідно до класифікаційних свідоцтв на понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16», виданих Регістром судноплавства України на підставі Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України, тип кожного із понтонів: «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» визначено як «стоянкове, плавпричал».

Згідно з пунктом 1 Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 814, Регістр судноплавства України (далі Регістр) є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства.

Згідно з пунктом 6 Положення про Регістр судноплавства України, одним з головних завдань Регістру судноплавства України є класифікація суден, розроблення, затвердження та публікація технічних правил і технічних вимог у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства, здійснення технічного нагляду і видача відповідних суднових документів на морському і внутрішньому водному транспорті та у судноплавстві.

Класифікація суден - це врегульовані нормативними актами заходи щодо присвоєння судну відповідного класу згідно його технічних характеристик та/або особливостей конструювання й будівництва. Класифікація суден здійснюється Регістром та характеризується наступними ознаками: (а) обов`язковий характер, оскільки будь-яке судно відповідно до статті 35 Кодексу торговельного мореплавства України повинне мати класифікаційне свідоцтво; (б) правовий характер, оскільки умови та порядок класифікації мають визначатися у правилах, що затверджує Регістр; (в) процесуальний характер, оскільки процедура присвоєння класу судну носить послідовний, поетапний характер; (г) документарний результат - за результатами Регістр видає спеціальний документ - класифікаційне свідоцтво. Видача класифікаційного свідоцтва є свідченням того, що судно відповідає вимогам морехідності.

Отже, Регістр судноплавства України наділений Кабінетом Міністрів України певними повноваженнями, в тому числі видавати класифікаційне свідоцтво, умови та порядок класифікації при цьому містяться у Правилах класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України.

Згідно з пунктом 1.2.1 Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України стоянкове судно це судно або плавуча споруда, що експлуатується в режимі стоянки на віддаленій від берега акваторії або на швартових біля причальної стінки (берега). До таких суден відносяться стоянкові плавучі: доки, заправні / насосні / очисні / опріснювальні / електро / паростанції, маяки, стенди, склади, збирачі відходів, майстерні, готелі, гуртожитки, брандвахти, житлові будинки/дачі, учбові судна, плавресторани (бари, кафе), торгові/ділові центри і центри дозвілля, причальні і/або перехідні понтони тощо.

До плавучих споруд Закон України «Про внутрішній водний транспорт» відносить будь-яку плавучу установку, побудовану для стаціонарного використання на плаву, у тому числі стоянкове судно, плавучий причал, пристань, понтон, дебаркадер, майстерня, док, басейн, елінг, готель, заклад громадського харчування, розважальний заклад, та, як правило, не призначена для переміщення (пункт 47 статті 1).

Причальна споруда це гідротехнічна споруда внутрішніх водних шляхів (комплекс споруд), яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажних операцій (пункт 53 статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт»).

Причал це гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт (пункт 12 статті 1 Закону України «Про морські порти України»).

Гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) це інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден (пункт 4 статті 1 Закону України «Про морські порти України»).

З огляду на викладене, плавучі причали/стоянкові судна - «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими спорудами за своїми технічними характеристиками та водночас є причальними спорудами за своїм функціональним призначенням, оскільки вони використовуються і призначені для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Відповідно, понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими причалами, тобто причалами, за стоянку біля яких відповідно до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, справляється причальний збір.

Отже, послуги зі стоянки у плавпричалів входять до причального збору, який підлягає державному регулюванню, у зв`язку з чим такі послуги не можуть надаватись за вільними цінами (тарифами) відповідача.

Саме такої позиції дотримувався Верховний Суду у постанові від 27.06.2024 у справі № 916/3368/23, обставини якої є побідними до обставин даної справи (відмінним є лише період використання понтонів).

Зокрема, у справі № 916/3368/23, як і у даній справі приймали участь одні і ті ж самі сторони (ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія» та ДП «АМПУ» в особі Ізмаїльської філії), спір стосувався одних і тих самих суден земкаравану (у складі: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «ІRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS») і одних і тих самих понтонів («Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16»).

Доводи скаржника про те, що отримані відповіді від Регістра судноплавства України, ТОВ «АНКОР» та капітана морського порту Ізмаїл підтверджують позицію ДП «АМПУ» про неможливість класифікувати несамохідні судна понтони, як причали, колегія суддів відхиляє, адже надані відповідачем докази у сукупності не спростовуються висновки суду про те, що плавучі причали - стоянкові судна («Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16») є плавучими спорудами за своїми технічними характеристиками та водночас є причальними спорудами за своїм функціональним призначенням, оскільки вони використовуються і призначені для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, а відтак, послуги зі стоянки у плавпричалів входять до причального збору, який підлягає державному регулюванню, у зв`язку з чим такі послуги не можуть надаватись за вільними цінами (тарифами) відповідача.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що у справі № 916/3368/23 не лише було задоволено позов ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія» в частині стягнення з ДП «АМПУ» грошових коштів в порядку 1212 ЦК України за попередній період (з 01.04.2023 по 16.07.2023), а і задоволено позов про визнання відсутнім права вимоги у ДП «АМПУ» і кореспондуючого обов`язку ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія», що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану у складі: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «IRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS» за договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018.

Щодо доводів скаржника про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України, колегія суддів зазначає, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Разом з тим, оскільки відповідачем не спростовані висновки суду про те, що він набув грошові кошти за відсутності правової підстави, то сама лише наявність договору не може бути єдиною та безумовною підставою для висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.

Щодо доводів скаржника про те, що позивач сам фактично визнав правомірність здійснених нарахувань, а його поведінка є суперечливою та недобросовісною, колегія суддів зазначає наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Схожий правовий висновок міститься в пункті 8.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідно до якого закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, суд виснував, зокрема, таке.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина перша статті 267 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 11.01.2023 зі справи № 548/741/21, від 17.04.2024 зі справи № 127/12240/22, на які посилається скаржник.

Водночас у даній справі судом не встановлено наявності суперечливої поведінки позивача у здійсненні ним оплати на користь відповідача.

Так, в матеріалах цієї справи міститься лист від 30.06.2023 № 767/14-02-00/Вих, в якому відповідач відмовив позивачу у виході суден з порту Ізмаїл, посилаючись на відсутність правових підстав для надання дозволу на вихід каравану до моменту повної сплати послуг.

Суд враховує, що сама собою претензія (вимога) відповідача про сплату коштів безпосередньо не породжує негативних наслідків для юридичної особи (позивача у справі). Проте такі наслідки породжує рішення про заборону судну здійснювати вихід з порту, яке ґрунтується на такій претензії (вимозі).

Морський агент сплатив суму вимоги як певну заставу (гарантію). Така поведінка має раціональні причини і захищає інтереси не лише судновласника (морського агента) але й держави, до якої може бути пред`явлений позов про відшкодування шкоди у зв`язку з незаконною затримкою судна. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 зі справи № 420/4129/19.

У контексті цієї справи сплата нарахованих відповідачем сум не свідчить про їх визнання позивачем. Спір щодо наявності підстав для сплати позивачем на користь відповідача нарахованих ним сум залишається. Морський агент, який діє в інтересах судновласника й далі вважає, що його права було порушено.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Фактично, в цій частині доводи скаржника зводяться до того, що судом залучено до матеріалів цієї справи докази, які надані позивачем з пропуском строку, встановленого ст. 80 ГПК України, а також, що судом були враховані письмові пояснення, які позивач подав 27.01.2025 за декілька годин до судового засідання та які за своїм змістом доповнюють правову позицію позивача.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Натомість, суд апеляційної інстанції не встановив наявності порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у виключних випадках, вичерпний перелік яких встановлено пунктами 1 - 7 зазначеної норми, а саме: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Жодних з вищезазначених порушень суд апеляційної інстанції також не встановив.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі № 916/3344/24 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 27.06.2025.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська