Постанова від 19.06.2025 по справі 927/79/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р. Справа№ 927/79/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025

у справі № 927/79/25 (суддя Т.О. Кузьменко)

за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області

про стягнення 2 161 078,05 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (далі також - Рада) про стягнення 2 161 078,05 грн заборгованості різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022 років.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 у справі №927/79/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто зі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» заборгованість у розмірі 2 161 078,05 грн, та судовий збір у розмірі 32 416,17 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами ст. ст. 11, 509, 525, 530 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України), п.п. 2 п. а) ч.1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 13, 20 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 2, 12, 13, 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та встановленими судом обставинами наявності у Ради зобов`язання з відшкодування Товариству втрат, що виникнуть в результаті застосування до населення економічно необґрунтованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання в опалювальному періоді 2021-2022 років.

Відхиляючи заперечення Ради про непідсудність спору судам господарської юрисдикції, суд першої інстанції керувався нормами ст. ст. 124, 125 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України), ст. ст. 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі також - КАС України) та встановленими судом обставинами виникнення спору у сфері приватноправових, а не публічно-правових відносин. При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18 та постанові Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 910/5996/24.

Спростовуючи доводи Ради щодо відсутності обов`язку здійснення відшкодування Товариству різниці між тарифами саме за рахунок місцевого бюджету без субвенцій з державного бюджету, суд керувався нормами ст. ст. 2, 3, 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», п. 5 Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та встановленими судом обставинами відсутності у матеріалах справи договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах за послуги з теплопостачання, надані АТ «Облтеплокомуненерго» населенню Сновської територіальної громади в опалювальному періоді 2021-2022 років (жовтень 2021- квітень 2022 років), що виключає висновок про здійснення відшкодування виключно за рахунок субвенцій з Державного бюджету.

Судом також відмовлено у задоволенні заяви Ради про застосування строків позовної давності, оскільки, з огляду на приписи ст. ст. 256, 257, п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності по вимогам в частині відшкодування різниці за жовтень 2021 року на суму 126 484,79 грн та за листопад 2021 року на загальну суму 322 870,80 грн не сплив.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Рада вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, Рада не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спір носить приватно-правовий характер. Вважає, що цей висновок суперечить ст. 20 ГПК України, ст. ст. 19, 140 Конституції України, ст. 4 КАС України, ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарських відносин», оскільки, рішення Виконавчого комітету Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 12.10.2021 № 124 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, які надаються АТ «Облтеплокомуненерго»» та від 17.11.2021 № 153 «Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення» є регуляторними актами, відповідно, правовідносини сторін, які виникли на виконання цих рішень, - є публічно-правовими.

Судом першої інстанції безпідставно не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18.

Також наголошує на недоведеності Товариством розміру різниці, яка підлягає відшкодуванню Радою.

Судом також залишено поза увагою, що фінансування відшкодування різниці у тарифах мало здійснюватися виключно за рахунок субвенцій з Державного бюджету. Крім цього, судом не враховано звернення депутатів Сновської міської ради від 22.12.2022, відповідно до якого була надана згода Чернігівській обласній державній адміністрації на централізоване перерахування субвенції з державного бюджету без розподілу її місцевому бюджету у 2022 році на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Рада вважає, що саме Чернігівська ОДА має здійснити відшкодування різниці у тарифах.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 апеляційну скаргу Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 у справі № 927/79/25 та призначено розгляд скарги на 19.06.2025. Акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 13.06.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/79/25.

12.06.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Товариства, у якому АТ «ОТКЕ» наполягає, що оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 у справі №927/79/25 ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також є законним та обґрунтованим, а доводи, наведені в апеляційній скарзі є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству України. Зауважує, що Радою не спростовано ані відсутність у неї обов`язку щодо відшкодування різниці у тарифах, ані нарахованого Товариством розміру відшкодування. Підкреслює, що фінансування з Державного бюджету є додатковим джерелом покриття відшкодування різниці у тарифах, відповідно, саме Рада є особою, зобов`язаною здійснити відшкодування.

Відповідач своїх уповноважених представників у судове засідання не направив, про місце, день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. що підтверджується довідкою про доставлення до електронного кабінету вищевказаного учасника справи ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі №927/79/25, при цьому про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд відповідач не повідомив.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд скарги без участі вищевказаної особи, від якої не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не лише держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

19.06.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, АТ «Облтеплокомуненерго» - теплопостачальне підприємство, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код 35.30.).

Сновською міською радою 06.10.2021 було прийнято розпорядження № 205 «Про початок опалювального періоду2021-2022 років», відповідно до п. 1 якого виконавчий комітет Сновської міської ради зобов`язав теплопостачальні підприємства забезпечити початок опалювального періоду 2021-2022 років для:

- закладів охорони здоров`я з 08.10.2021;

- бюджетних установ, організацій та житлового фонду усіх форм власності з 11.10.2021.

12.10.2021 Виконавчим комітетом Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області прийнято рішення № 124 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, які надаються АТ «Облтеплокомуненерго»» (далі Рішення №124), відповідно до якого, зокрема, тариф на теплову енергію для населення встановлено на рівні 2 727,53 грн/Гкал (без ПДВ).

17.11.2021 Виконавчим комітетом Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області прийнято рішення № 153 «Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення» (далі - Рішення № 153), яким відповідно до Меморандуму для недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) тарифів на послугу з постачання теплової енергії, встановлених Сновською міською радою, розмір яких перевищуватиме розмір тарифів, що застосувались до відповідних споживачів у кінці опалювального періоду 2020-2021 років, застосувати в опалювальному періоді 2021-2022 років при розрахунках, в яких кінцевим споживачем комунальних послуг є населення, тарифи у розмірах, що застосовувалися Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» при розрахунках з населенням за теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, за послуги з постачання теплової енергії (центральне опалення) в опалювальному періоді 2020-2021 років і були встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2018 №2254 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.01.2020 № 86», а саме, тариф на теплову енергію 1 770,98 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 1 316,70 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії 441,58 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії 12,70 грн/Гкал (без ПДВ). Тариф на послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) 1 737,61 грн за Гкал (з ПДВ) (п. 1 Рішення № 153).

Відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред`явленого до сплати споживачам в опалювальному періоді 2020-2021 років, що виникне в результаті незастосування вказаних у рішенні виконавчого комітету Сновської міської ради від 12.10.2021 № 124 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, які надаються АТ «Облтеплокомуненерго», рахувати як втрати АТ «Облтеплокомуненерго», які відшкодовуються за рахунок коштів бюджету Сновської територіальної громади на підставі розрахунку обсягу відшкодування згідно Програми, в тому числі з врахуванням п. 5 розділу 3 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії в опалювальному періоді 2021-2022 років від 30.09.2021 (п. 2 Рішення № 153).

11.04.2022 Сновська міська рада прийняла розпорядження № 42 «Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років» з 15.04.2022.

Відповідно до розрахунку різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред`явленого до сплати споживачам категорії населення м. Сновськ, загальна сума різниці склала 2 161 078,05 грн, зокрема, за жовтень 2021 126 484,79 грн, за листопад 2021 322 870,80 грн, за грудень 2021 420 510,53 грн, за січень 2022 456 598,36 грн, за лютий 2022 344 393,42 грн, за березень 2022 255 744,72 грн, за квітень 2022 234 475,43 грн.

Оскільки протягом опалювального періоду 2021-2022 років відповідачем при визначенні вартості послуг для населення на території Сновської міської ради застосовані тарифи, встановлені рішенням Ради № 153 в опалювальному періоді 2021-2022 років, неоплачена відповідачем різниця між вартістю економічно-обґрунтованого та вартістю фактично застосованого тарифів для населення Сновської територіальної громади за послуги з теплопостачання, наданих АТ «ОТКЕ», склала 2 161 078,05 грн.

Позивачем супровідними листами 2478/05 від 29.11.2021, №2741/05 від 20.12.2021, № 120/05 від 13.01.2022, № 395/05 від 11.02.2022, № 539/05 від 29.04.2022, № 551/05 від 03.05.2022, № 593/05 від 12.05.2022 направлялись відповідачу відповідні акти приймання-передачі, розрахунки обсягу відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред`явленого до сплати споживачам (у розрізі об`єктів теплопостачання) за період з жовтня 2021 по квітень 2022 року.

Листами № 775/05 від 09.05.2024, № 1614/05 від 30.08.2024, № 2535/05 від 13.12.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 2 161 078,05 грн.

У листі № 05-07/35 від 03.01.2025 Сновська міська рада повідомила АТ «Облтеплокомуненерго», що різниця в тарифах підпадає під компенсацію за рахунок субвенцій з державного бюджету, яка мала покрити 80% дефіциту бюджету; погашення відповідної заборгованості буде здійснено тільки у разі виконання своїх зобов`язань Урядом за рахунок коштів державного бюджету.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про стягнення заборгованості, що виникла в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, за рахунок різниці в тарифах для населення Сновської територіальної громади за послуги з теплопостачання, надані позивачем.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 2 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (в тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (абз. 7 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання»).

За приписами частин 1-3, 14 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво теплової енергії, в тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про ціни та ціноутворення» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження в сфері ціноутворення.

Частинами 1-3 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін (стаття 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

За змістом ст. 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи приписи ст. ст. 11, 509 ЦК України, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що Рада, ухвалюючи рішення від 17.11.2021 № 153 «Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення», взяла на себе зобов`язання (п. 2) відшкодувати втрати підприємства, що виникнуть в результаті незастосування тарифів, вказаних у рішенні виконавчого комітету Сновської міської ради від 12.10.2021 № 124 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, які надаються АТ «Облтеплокомуненерго».

Цим же рішенням Рада ухвалила, що такі втрати АТ «Облтеплокомуненерго» відшкодовуються за рахунок коштів бюджету Сновської територіальної громади на підставі розрахунку обсягу відшкодування, згідно Програми, в тому числі з врахуванням п. 5 розділу 3 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії в опалювальному періоді 2021-2022 років від 30.09.2021.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року обсяг відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред`явленого до сплати споживачам становить 2 161 078,05 грн.

Листами № 775/05 від 09.05.2024, № 1614/05 від 30.08.2024, № 2535/05 від 13.12.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 2 161 078,05 грн.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України унормовано, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що на підставі п. 2 рішення Виконавчого комітету Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 17.11.2021 № 153 «Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення» між Радою (боржник) та Товариством (кредитор) виникло зобов`язання щодо відшкодування різниці у тарифах. Водночас, рішенням не було встановлено строк виконання Радою свого обов`язку.

Як убачається з матеріалів справи, листами № 775/05 від 09.05.2024, № 1614/05 від 30.08.2024, № 2535/05 від 13.12.2024 Товариство зверталось до Ради з вимогою про сплату заборгованості в сумі 2 161 078,05 грн.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 520 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що строк виконання Радою свого зобов`язання щодо відшкодування різниці в тарифах є таким, що настав.

Водночас, Рада, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і у апеляційній скарзі наполягає, що строк не настав, оскільки, у листі № 05-07/35 від 03.01.2025 Сновська міська рада повідомила АТ «Облтеплокомуненерго», що різниця в тарифах підпадає під компенсацію за рахунок субвенцій з державного бюджету, яка мала покрити 80% дефіциту бюджету, тому погашення відповідної заборгованості буде здійснено тільки у разі виконання своїх зобов`язань Урядом за рахунок коштів державного бюджету

Колегія суддів відхиляє доводи Ради з огляду на таке.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачене шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 № 757/23249/17 (провадження № 14-95цс22); абзац четвертий п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999).

Спірні правовідносини тривали і виникли до ухвалення Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та набрання ним законної сили (19.08.2022), яким установлений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та в сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

На момент виникнення спірних правовідносин та протягом періоду, за який виникла заборгованість, не було запроваджено мораторію на підвищення цін на природний газ. У спірний період відповідач у відносинах щодо постачання теплової енергії та гарячої води для населення діяв згідно з тарифами, щодо яких не було запроваджено мораторій згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Питання відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Відповідно до статті 2 цього Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру (абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»).

Абзаци 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», встановлювали, що взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу.

Взаєморозрахунки проводяться в порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на погашення заборгованості з різниці в тарифах (абз. 7 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»).

Згідно із розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» абз. 1 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» після слова «Взаєморозрахунки» доповнено словами «або перерахування субвенції», а також доповнений абзацом третім такого змісту: «кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ «ГК "Нафтогаз Трейдинг», ТОВ «ГК «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу».

Отже, законодавець визначив, що проведення взаєморозрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах. Водночас визначив, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.

Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах (абз. 9 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»).

Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Згідно з п. 5 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків).

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах за послуги з теплопостачання, надані Товариством населенню Сновської ТГ в опалювальному періоді 2021-2022 років (жовтень 2021 року - квітень 2022 року), відтак, доводи Ради щодо відшкодування наявного боргу саме за рахунок субвенції з державного бюджету не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. У зв`язку з викладеним, колегія суддів також відхиляє доводи Ради про необхідність врахування звернення депутатів Сновської міської ради від 22.12.2022, відповідно до якого була надана згода Чернігівській обласній державній адміністрації на централізоване перерахування субвенції з державного бюджету без розподілу її місцевому бюджету у 2022 році на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Без укладення договору про проведення взаєморозрахунків, передбаченого п. 5 Порядку звернення депутатів Ради до Чернігівської ОДА не має правового значення для розгляду спору по суті, оскільки не породжує нових зобов`язань для учасників розрахунків.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність між Радою та Товариством зобов`язальних відносин, які виникли на підставі п. 2 Рішення №153, а також з огляду на встановлені під час розгляду спору обставини надання Товариством послуг населенню за тарифами, визначеними у рішенні №153, та відсутністю доказів відшкодування Радою різниці у вартості тарифів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність фактичних та, відповідно, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також зауважує, що під час апеляційного провадження не підтвердились доводи Ради про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи Ради у цій частині, оскільки спір у справі, що переглядається, не є публічно-правовим. Незважаючи на те, що підставою виникнення зобов`язання між Товариством і Радою слугувало рішення органу місцевого самоврядування, взаємовідносини між ними носять характер цивільних, приватноправових.

Так, суд першої інстанції мотивовано вказав на те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див. постанову Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 480/749/23).

Отже, адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18, Верховний Суд - у постанові від 04.03.2025 у справі № 910/5996/24.

Отже, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває майнового інтересу та відповідного права вимоги, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у справі, що переглядається є вимоги Товариства про відшкодування Радою різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на постачання послуг у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, які Товариство надавало визначеному колу осіб в обумовлений період як суб`єкт господарювання.

Підставою для звернення Товариства до суду слугувало порушення Радою свого зобов`язання по відшкодуванню різниці між встановленими тарифами, яке він взяв на себе відповідно до рішення № 153 від 17.11.2021, тобто стягнення вказаної заборгованості з різниці між встановленими тарифами та економічно обґрунтованими витратами стосується захисту майнових прав позивача як суб`єкта господарювання.

При цьому, Товариство не ставило питання про правомірність рішення Сновської міської ради щодо встановлення тарифів. Лише у такому випадку спір мав би публічно-правовий характер.

Відшкодування різниці у вартості тарифів як самостійна вимога має приватноправовий характер, яка, з урахуванням суб`єктного складу учасників спору, підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Безпідставними є доводи Ради про необхідність врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, оскільки спір у справі №908/1568/18 виник щодо невиконання відповідачем обов`язку складення податкових накладних за наслідками здійснення з позивачем господарських операцій у період з листопада 2017 року по червень 2018 року за договором про постачання електричної енергії № 524 від 28.03.2006 і реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому відповідач не вчинив на вимогу позивача дій щодо виправлення допущеного ним порушення в установлений законом спосіб, що позбавило останнього можливості віднесення сплачених ним у складі вартості електроенергії сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою, відповідно, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням. Спори, які можуть виникнути між платниками ПДВ та державою в особі уповноваженого органу - суб`єкта владних повноважень щодо суми сплаченого податку, є адміністративними і мають розглядатися судами адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів відхиляє доводи Ради про недоведеність Товариством розміру різниці, яку має відшкодувати Рада, оскільки розмір заборгованості підтверджено доданими Товариством до матеріалів справи розрахунками за кожний розрахунковий місць. Радою ці розрахунки не спростовані. Власні контррозрахунки не подано.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, беручи до уваги доводи апеляційної скарги Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025.

Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з мотивувальною частиною постанови.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Сновську міську раду Корюківського району Чернігівської області.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 у справі № 927/79/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 у справі № 927/79/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/79/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.06.2025.

Головуючий суддяА.О. Мальченко

СуддіА.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська