Рішення від 26.06.2025 по справі 910/15683/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2025Справа № 910/15683/24

За позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (м. Київ)

до Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі філії "Відокремлений підрозділ "Управління справами" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ)

про стягнення 50 893,11 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 50 893,11 грн заборгованості за Договором № 023024900180101/68-125-08-22-01001 про надання послуги з постачання гарячої води до нежитлових приміщень та/або службових квартир від 30.05.2022 та за Договором № 023024900180101/68-125-08-22-00989 від 25.05.2022 про надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень та/або службових квартир від 25.05.2022, у зв`язку з неоплатою наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

21.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову з підстав відсутності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують споживання послуг, просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності, а також просить замінити відповідача правонаступником.

Судом встановлено, що в позовній заяві відповідачем вказано Відокремлений підрозділ "Управління справами" Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24; ідентифікаційний код 26200529).

Відповідно до наданих відповідачем відомостей 29.12.2023 Кабінетом міністрів України прийнято постанову №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі Постанова).

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, утворено шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661).

Таким чином, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства.

Відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

11.01.2023 проведено державну реєстрацію Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а ВП "Управління справами" перетворено в філію "Відокремлений підрозділ "Управління справами" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24; ідентифікаційний код 26200529).

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Таким чином, внаслідок перетворення філія "Відокремлений підрозділ "Управління справами" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усіх прав та обов`язків Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", тож суд задовольняє відповідне клопотання відповідача та замінює відповідача правонаступником, у зв`язку з чим його найменування зазначається як Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі філії "Відокремлений підрозділ "Управління справами" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24; ідентифікаційний код 26200529).

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

10.04.2018 Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" видано ліцензію №591 на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач, в тому числі до об`єкту теплопостачання (квартири) №18 в будинку 2 Л по вул. Маршала Тимошенка в місті Києві.

З 02.06.2016 власником квартири №18 в будинку 2 Л по вул. Маршала Тимошенка в місті Києві, загальною площею 118,7 кв.м. є відповідач.

В означеному об`єкті теплопостачання встановлено вузол комерційного обліку (теплолічильник - SKS - 3, теплообчислювач - SKS - З, витратомір - SDU -1, термоопір - Pt - 500).

25.05.2022 між позивачем (Виконавець) та Відокремленим підрозділом "Управління справами" Державне підприємство національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Споживач) було укладено Договір №023024900180101/68-125-08-22-00989 про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень та/або службових квартир (далі Договір), відповідно до якого Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 51 Договору він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови Договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2021.

Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, судом встановлено, що умови Договору діють з 01.11.2021.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та надав відповідачу послуги з централізованого опалення, про що позивачем було складено акти надання послуг за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року.

Проте відповідач свого обов`язку з оплати наданий позивачем коштів належним чином не виконав, та допустив заборгованість у розмірі 31 203,84 грн.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що позивачем надано до матеріалів справи акти наданих послуг:

- №0233024900180101/11/2018/2 від 30.11.2018 на суму 2 781,36 грн;

- №0233024900180101/12/2018/2 від 31.12.2018 на суму 3 458,08 грн;

- №0233024900180101/01/2019/2 від 31.01.2019 на суму 5 650,93 грн;

- №0233024900180101/02/2019/2 від 28.02.2019 на суму 426,04 грн;

- №0233024900180101/03/2019/2 від 31.03.2019 на суму 2 896,87 грн;

- №0233024900180101/11/2019/2 від 30.11.2019 на суму 2 228,67 грн;

- №0233024900180101/01/2020/2 від 31.01.2020 на суму - 98,22 грн (перерахунок);

- №0233024900180101/02/2020/2 від 29.02.2020 на суму 1 576,12 грн;

- №0233024900180101/03/2020/2 від 31.03.2020 на суму 1 199,92 грн;

- №0233024900180101/04/2020/2 від 30.04.2020 на суму 165,55 грн;

- №0233024900180101/11/2020/2 від 30.11.2020 на суму 1 826,47 грн;

- №0233024900180101/12/2020/2 від 31.12.2020 на суму 4 811,19 грн;

- №0233024900180101/01/2021/2 від 31.01.2021 на суму 2 911,60 грн;

- №0233024900180101/02/2021/2 від 28.02.2021 на суму 3 776,03 грн;

- №0233024900180101/03/2021/2 від 31.03.2021 на суму 1 408,07 грн;

- №0233024900180101/04/2021/2 від 30.04.2021 на суму 1 383,42 грн;

- №0233024900180101/10/2021/2 від 31.10.2021 на суму 508,23 грн.

Цими актами підтверджується надання відповідачу послуг з теплопостачання у період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року включно на загальну суму 40 505,70 грн.

Як вказує позивач, такі послуги відповідачем було оплачено частково, в сумі 9 301,86 грн, тож розмір заборгованості відповідача за надані в означений період послуги складає 31 203,84 грн.

Відповідач зазначає, що жоден з актів наданих послуг не був пред`явлений в межах строку позовної давності. При цьому, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують їх надсилання відповідачу.

Крім того, акти наданих послуг є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон 996-XIV) і безпосередньо слугують підставою для оплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно із вимогами частини 2 статті 9 Закону 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас долучені позивачем до матеріалів справи акти наданих послуг не містять підпису зі сторони відповідача або інформацію щодо відмови останнім у підписанні, що виключає наявність правових підстав для перерахування коштів, а позивач не надав доказів направлення актів наданих послуг відповідачу, що в свою чергу необхідно для встановлення зобов`язань для філії "ВП "Управління справами" з приводу оплати вказаних послуг.

Крім того, філія "ВП "Управління справами" АТ "НАЕК "Енергоатом" входить до державного сектору економіки, а відтак оплата послуг без отримання первинних документів є недопустимим, оскільки перерахування коштів акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належить державі, можлива виключно за наявності правових підстав, зокрема, таких як отримання первинної документації.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі Правила №1198) теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі Правила №630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі діючих в період споживання тарифів.

Відповідно до п. 20 Правил №630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність надання позивачем послуг відповідачу з теплопостачання в період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року включно на загальну суму 40 505,70 грн. При цьому суд, врахувавши серед іншого відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обсягу чи застосованих тарифів, вважає надані позивачем акти достатніми для підтвердження обсягу і вартості таких послуг в означений період.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з теплопостачання з листопада 2018 року по жовтень 2021 року в розмірі 31 203,84 грн. Доказів сплати цієї заборгованості чи відсутності у відповідача обов`язку з її сплати сторонами суду не надано.

Водночас, відсутність доказів на підтвердження направлення відповідачу актів наданих послуг та рахунків на оплату виключає можливість встановлення дати початку прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати цих коштів, та, відповідно, унеможливлює нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача 15 287,44 грн інфляційних втрат та 4 226,20 грн 3% річних.

Крім того, позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 175,63 грн зі сплати внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року.

Статтею 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються:

шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем;

за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

До 01.05.2021 діяла редакція статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.

Таким чином, судом встановлено також наявність у відповідача обов`язку зі сплати 175,63 грн внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом встановлено наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У той же час пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України в редакції згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на території України встановлено карантин. Також Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423 строк дії карантину в Україні продовжено до 30.04.2023.

Пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 379,47 грн, з яких: 31 203,84 грн заборгованості за поставлену теплову енергію та 175,63 грн заборгованості зі сплати внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку, є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином в установленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. В іншій частині в позові належить відмовити з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі філії "Відокремлений підрозділ "Управління справами" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24; ідентифікаційний код 26200529) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 31 379 (тридцять одну тисячу триста сімдесят дев`ять) грн 47 коп. заборгованості та 1 866 (одну тисячу вісімсот шістдесят шість) грн 99 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко