Ухвала від 27.06.2025 по справі 915/1020/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

27 червня 2025 року Справа № 915/1020/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №б/н від 25.06.2025 (вх.№9533/25 від 25.06.2025) Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову, у справі

за позовом: Миколаївської окружної прокуратури, Бузький бульвар, 15, м.Миколаїв, 54006

електронна пошта: mykokrug@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації), вул.Одеське шосе, 18А, м.Миколаїв, 54036

електронна пошта: nikolaev@mk.gov.ua

до відповідача: Коблівської сільської ради, вул.Одеська, буд.4, с.Коблеве, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453

електронна пошта: koblevorada@ukr.net

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, вул.Руставелі Шота, б.9А, м.Київ, 01601

електронна пошта: info@e-forest.gov.ua

про: витребування земельної ділянки

Миколаївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №50-4300вих-25 від 25.06.2025 (вх.№9533/25 від 25.06.2025) в якій просить суд:

-витребувати на користь держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056500) з незаконного володіння Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04375748) земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499, яка розташована в межах с. Рибаківка, державну реєстрацію права комунальної власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 06.08.2021, про що вчинено запис № 43402067.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.10.2016 у справі №915/839/16 задоволено позов прокуратури Миколаївської області, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 13.07.2011 № 415, від 16.09.2011 № 552, № 553 про припинення права постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земельними ділянками 0,99 га, 0,99 га та 0,51 га солонців та пісків за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради у зв`язку з добровільною відмовою та переведенням до земель державної власності (запасу). У подальшому, за рахунок вказаних земель, розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 04.01.2012 №22 затверджено проект землеустрою та Моцаку С.М. в приватну власність надана земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 18.01.2012 отримано державний акт ЯК819747. Вказує, що вказана земельна ділянка відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 26.07.2016 №395 з долученим фрагментом накладки картографічної бази даних належала до земель державного лісового фонду, розташовувалась в кварталі 43 та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ», а тому не могла бути вилучена та передана у приватну власність зі зміною цільового призначення. Миколаївською обласною прокуратурою до Березанського районного суду Миколаївської області пред`явлено позов в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 04.01.2012 № 22, визнання недійсним державного акту на право власності ЯК819747 від 18.01.2012 на земельну ділянку, зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Миколаївської області. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 30.01.2017 у справі №469/1151/16 вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку. Судовим рішенням встановлено належність спірної ділянки до державної власності та її цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, як наслідок, неможливість її вилучення із державної власності. Натомість на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 №1304, державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 06.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499, про що вчинено запис №43402067. Зазначає, що за інформацією Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від 18.02.2025 № 282/06.2-12/25 розпорядження про припинення права постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» земельною ділянкою державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499 або її вилучення з постійного користування не приймались. Також, за інформацією Миколаївської районної державної адміністрації від 10.02.2025 №501/02-19-25, останньою також не приймались розпорядження про припинення права постійного користування ДСГП «Ліси України» земельною ділянкою державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499 або її вилучення з постійного користування. Вказує, що Коблівською сільською радою не дивлячись на пряму законодавчу заборону та встановлені судом у справі № 469/1151/16-ц обставини належності спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації та постійного землекористувача ДП «Очаківське ЛМГ» (на цей час ДСГП «Ліси України») ділянку із земель лісогосподарського призначення державної власності та прийнято її у комунальну власність із зміною цільового призначення - як землі рекреаційного призначення. Вказує, що ефективним способом захисту інтересів держави у даному випадку є витребування земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499 у теперішнього володільця Коблівської сільської ради.

Разом з позовною заявою, прокуратурою подано заяву про забезпечення позову від 25.06.2025 (вх.№9534/25 від 25.06.2025), згідно з якою заявник просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом:

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499 площею 0,1 га;

- заборони Коблівській сільській раді (ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1499, розташованою в межах с. Рибаківка, дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

В обґрунтування заяви зазначає, що у разі задоволення позовних вимог Коблівська сільська рада втрачає право власності на спірну земельну ділянку та повинна буде повернути цю ділянку. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки сільська рада може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальша ймовірна передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об`єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Прокурор вказує, що вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким ця земельна ділянка може бути передана в оренду або іншим чином відчужена. Тобто, наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. Коблівська сільська рада, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Заявник вказує, що Коблівська сільська рада як власник земельної ділянки відповідно до положень ч.3 ст. 20 ЗК України може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду її функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

З метою запобігання зміни права власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, їх можливого відчуження, передачі в оренду, тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, прокурор вважає, що відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, а також заборони Коблівській сільській раді вчиняти дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Враховуючи, що у даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор посилається на наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна (спірної земельної ділянки), що вказує на можливість у будь який момент розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. Передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об`єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Заявлені прокурором заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення зміни цільового призначення, поділу, об`єднання земельної ділянки, щодо якої існує спір, пов`язаний із порушенням інтересів держави та на збереження земельної ділянки в тому стані, який дозволив би захистити відповідне право у спосіб, визначений законом.

Викладені прокурором обставини дають підстави для обґрунтованих сумнівів у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист інтересів Держави у спірних правовідносинах.

У разі якщо, під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду Коблівська сільська рада здійснить поділ чи відчужить у будь-який спосіб спірний об`єкт на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншими позовами, що призведе до тривалого непоновлення інтересів держави.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права. Крім того, відповідні заходи не пов`язані з правом, а стосуються убезпечення від вчинення будь-яких дій поза правовим полем до вирішення спору про право і дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору.

Заявлені прокурором заходи забезпечення жодним чином не порушують інтереси відповідача та інших осіб, в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору.

З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення заяви №б/н від 25.06.2025 (вх.№9533/25 від 25.06.2025) Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву №б/н від 25.06.2025 (вх.№9533/25 від 25.06.2025) Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

2. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею з кадастровий номер 4820983900:09:000:1499 площею 0,1 га.

3. Заборонити Коблівській сільській раді (код ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1499 розташованої в межах с. Рибаківка, дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

4. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання 3 (три) місяці.

Стягувач за даною ухвалою: Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) (вул.Одеське шосе, 18А, м.Миколаїв, 54036, код ЄДРПОУ 04056500)

Боржник за даною ухвалою: Коблівська сільська рада (вул.Одеська, буд.4, с.Коблеве, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 04375748).

Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала підлягає негайноу виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.3 ч.1 ст.255 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук