Рішення від 20.06.2025 по справі 916/579/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/579/25

Господарський суд Одеської області у складі Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3)

до відповідачів: 1) Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., Подільський район,

смт. Любашівка, вул. Софіївська, 97)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531,

Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5)

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності на гідротехнічну споруду, зобов`язання повернути земельні ділянки та гідротехнічну споруду

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін:

від Одеської обласної прокуратури: Лянна О.А.;

від відповідача 1): не з`явився;

від відповідача 2): Гонта С.О.

Судове засідання 20.06.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

31.01.2025 заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся із позовною заявою (вх. № 598/25 від 18.02.2025) до Любашівської селищної ради (далі відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (далі ТОВ «Кіпер Агро», відповідач 2), в якій просить:

- припинити володіння ТОВ «Кіпер Агро» правом власності на гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2787098151120, номер відомостей про речове право: 51507739);

- скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 26.08.2023 № 69035224 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кіпер Агро» на гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2787098151120, номер відомостей про речове право: 51507739);

- зобов`язати ТОВ «Кіпер Агро» повернути Любашівській селищній територіальній громаді в особі Любашівської селищної ради гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1;

- визнати недійсним договір № 144 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, укладений 19.12.2023 між Любашівською селищною радою та ТОВ «Кіпер Агро» щодо земельної ділянки площею 14, 6022 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 для рибогосподарських потреб та водного об`єкта Бобрицького ставка № 1 площею 14, 6022 га, які розташовані за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська селищна рада;

- скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 24.01.2024 № 71252423 про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Кіпер Агро» на земельну ділянку площею 14, 6022 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2721491951233, номер запису про інше речове право 53410738);

- визнати недійсним договір оренди землі № 142, укладений 19.12.2023 між Любашівською селищною радою та ТОВ «Кіпер Агро» щодо земельної ділянки площею

0, 9204 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами за адресою: Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, споруда № 3, будинок № 1;

- скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 29.12.2023 № 70973813 про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Кіпер Агро» на земельну ділянку площею 0, 9204 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2856871651233, номер запису про інше речове право 53174290);

- зобов`язати ТОВ «Кіпер Агро» повернути Любашівській селищній територіальній громаді в особі Любашівської селищної ради земельну ділянку площею 14, 6022 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом Бобрицьким ставком № 1 площею 14, 6022 га та земельну ділянку площею 0, 9204 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755;

- стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 24 224 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник відповідача-2 адвокат Артмін В.В. безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 14.04.2025 подав заяву від 24.03.2025 (вх. № 12044/25 від 14.04.2025) про зупинення провадження у справі в порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 507/985/17, у зв`язку з чим, з метою з`ясування позицій інших учасників судового провадження, надання ними своїх пояснень (заперечень/зауважень), ухвалою суду від 14.04.2025 відкладено підготовче судове засідання до 25.04.2025.

Позивачем у справі Одеською обласною прокуратурою 24.04.2025 вх. № 13191/25 було надано суду заперечення проти клопотання відповідача-2 ТОВ «Кіпер Агро» про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 25.04.2025 після з`ясування доводів заявника відповідача-2, його представника щодо поданої заяви про зупинення провадження у справі, а також заперечень позивача, суд, керуючись ст. ст. 177, 227, п. 7 ч. 1 ст. 228 протокольно постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача-2 (вх. № 12044/25 від 14.04.2025) про зупинення провадження у справі без оформлення окремого документа, яка з огляду на ч. 1 ст. 255 ГПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Згідно з ч. 3 вказаної статті заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду у разі її подання.

Мотиви суду та нормативно-правове обґрунтування постановленої протокольно ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

П. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України визначено, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку), які зумовили зупинення провадження у справі.

Провадження у справі підлягає зупиненню з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження вже існує (постанова ВС у складі об`єднаної палати КГС від 27.03.19 у справі № 906/1349/15).

Пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 статті 4 цього Закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно з ч. 5 цієї статті Закону судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

У частині 3 статті 6 Закону передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Розглядаючи клопотання ТОВ «Кіпер Агро» про зупинення провадження у справі із застосуванням ч. 7 ст. 82 ГПК України суд, в порядку підготовки до судового засідання, призначеного на 25.04.2025, оглянув вебсайт (сторінку) Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/125876227. Як вбачається зі змісту Ухвали Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду: «оскаржуваною постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року скасовано додаткове рішення суду першої інстанції та заяву ТОВ «Кіпер Агро» про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення, тобто це судове рішення не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків учасників справи чи інших осіб, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року».

Таким чином, постанова Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 набрала законної сили та її виконання не зупинено.

Крім того, суд оглянув вебсайт (сторінку) Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/124214202.

У справі, яка переглядалася в апеляційному порядку, основне рішення суду першої інстанції, постановлене в заочному порядку 12.09.2017, в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Предметом апеляційного оскарження, у справі, яка переглядалася, було лише додаткове рішення районного суду, ухвалене 11.03.2024 з приводу позовної вимоги про визнання права власності на гідротехнічну споруду (інженерна споруда), що розташована в с. Арчепитівка Подільського (колишнього Любашівського) району Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 скасовано додаткове рішення суду Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024. При цьому Одеський апеляційний суд вказав, що при обґрунтуванні відмови ТОВ «Кіпер Агро» в ухваленні додаткового рішення суду про визнання права власності на гідротехнічну споруду (інженерну споруду), яка розташована в с. Арчепитівка Подільського (колишнього Любашівського) району Одеської області не є визначальним, чи може дана гідротехнічна споруда виступати в якості самостійного об`єкта нерухомого майна зі здійсненням державної реєстрації права власності, чи ця гідротехнічна споруда є приналежністю водойому (ставку) і не є самостійним об`єктом права власності.

Крім того, матеріалами справи, запереченнями позивача проти клопотання ТОВ «Кіпер Агро» про зупинення провадження у справі від 24.04.2025 вх. № 13191/25 та дослідженими доказами спростовано доводи заявника, що єдиною підставою позову у справі № 916/579/25 є твердження прокурора, що гідротехнічна споруда у вигляді дамби може бути лише приналежною річчю та ґрунтується лише і виключно на правовій позиції Верховного суду викладеній у постанові від 17.08.2023 по справі № 911/30/22.

Так, судом встановлено, що у справі, що розглядається в даному провадженні, предметом спору є перш за все питання законності набуття ТОВ «Кіпер Агро» права власності на гідротехнічні споруди на підставі заочного рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12.09.2017 у справі № 507/985/17, яке, як зазначає прокурор, містить очевидні ознаки підробки, оскільки, як свідчить вебсайт (сторінка) Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/68836500 в дійсності не вирішувало позовних вимог ТОВ «Кіпер Агро» про визнання за ним права власності на гідротехнічну споруду, натомість реєстрація права власності за відповідачем-2 гідротехнічної споруди як нерухомого майна відбулася саме на підставі цього рішення, а не додаткового рішення суду Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024, яке оскаржується в касаційній інстанції.

Так, прокурором зазначалося, що Любашівська територіальна громада в особі Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області у листі від 03.06.2024 року до заступника Одеської обласної прокуратури зазначила, що ухвалення 12.09.2017 року Любашівським районним судом Одеської області заочного рішення про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на майно у справі за позовом ТОВ «КІПЕР АГРО» відбулось до початку реорганізації Бобрицької сільської ради. Любашівській селищній раді не було відомо про існування даного заочного рішення. 20.11.2023 року рішенням сесії Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області земельна ділянка за кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 14,6022 га, цільове призначення для рибогосподарських потреб, передана в оренду ТОВ «КІПЕР АГРО» у відповідності до вимог частини 2 статті 134 ЗК України на підставі відповідного договору без проведення земельних торгів у зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна (водоскидна споруда, ставкова гребля, паводковий водоскид), який на праві приватної власності належить ТОВ «КІПЕР АГРО» на підставі судового рішення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке насправді, не вирішувало позовних вимог щодо гідротехнічної споруди.

Тобто, підставою для прийняття 20.11.2023 року Любашівською селищною радою Подільського району Одеської області рішення про укладення договору і передачу ТОВ «КІПЕР АГРО» земельної ділянки водного фонду в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 14,6022 га. без проведення земельних торгів, було право приватної власності ТОВ «КІПЕР АГРО» на розташований на вказаній земельній ділянці об`єкт нерухомого майна (водоскидна споруда, ставкова гребля, паводковий водоскид) на підставі судового рішення від 12.09.2017 та державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, судом при вирішенні заявленого клопотання встановлено, що предметом касаційного оскарження у справі № 916/579/25 є додаткове рішення суду Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024, яке скасовано Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 з підстав недотримання імперативних нормативно-правових обмежень у процедурі паювання, у зв`язку з чим ТОВ «Кіпер Агро» у законний спосіб не могло одержати спірне майно у власність, оскільки гідротехнічна споруда (інженерна споруда), що розташована в с. Арчепитівка Подільського (колишнього Любашівського) району Одеської області відповідно до проаналізованих судом норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства не могла бути виділена в натурі в рахунок майнового паю.

Таким чином, оскаржувана в касаційному порядку постанова Одеського апеляційного суду від 17.12.2024, якою скасовано додаткове рішення суду Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024 прийнята після виникнення правовідносин, які є предметом розгляду даної справи № 916/579/25, тому в будь-якому випадку не впливають на підставу позову, зазначену прокурором як неправомірне набуття ТОВ «Кіпер Агро» права власності на гідроспоруди та отримання земельних ділянок без застосування конкурентних засад із продажу права оренди земельних ділянок на аукціоні (земельних торгах), у зв`язку з чим, як визначено в Ухвалі про відкриття провадження у справі від 24.02.2025, предметом позову є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності на гідротехнічну споруду, зобов`язання повернути земельні ділянки та гідротехнічну споруду.

Отже, правовідносини у господарський справі № 916/579/25 та у цивільній справі № 507/985/17, що розглядається Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, на думку суду, не є подібними, саме тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Натомість задля урахування останньої практики ВС у подібних правовідносинах, суд оглянув вебсайт (сторінку) Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/125673497. На день вирішення клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 05.03.2025 у справі № 291/255/23 (провадження № 61-16296св24) дійшов висновку, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 справа № 04/2864/13, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу. На землі водного фонду України розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у статті 59 ЗК України. Згідно з частиною другою вказаної статті громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га) та погодився про незаконність державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду за фізичною особою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 916/579/25 до судового розгляду по суті в засіданні суду на 12.05.2025 о 15 год. 00 хв.

Відповідач-2 ТОВ «Кіпер АГРО» через систему Електронний суд повторно подав клопотання від 09.05.2025 (вх. № 14898/25 від 09.05.2025) про зупинення провадження у справі в порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 507/985/17, яке в судовому засіданні з розгляду справи по суті, що відбулося 12.05.2025, підтримано представниками заявника Гонтою С.М. та адвокатом Артміном В.В., мотивуючи це тим, що судом не було постановлено ухвали окремим процесуальним документом, а протокольна ухвала та її мотиви не в повній мірі зрозумілі відповідачу-2, у зв`язку з чим, просили повторно розглянути подане клопотання та постановити ухвалу про зупинення провадження у справі.

Позивач заперечив проти заявленого клопотання, вважаючи, що відповідач-2 зловживає наданими йому процесуальними правами з метою затягнути розгляд даної судової справи, оскільки клопотання вже вирішено судом, мотиви протокольної ухвали роз`яснено, тому вважає, що підстав для зупинення провадження у даній справі немає.

При цьому, суд зважаючи, що одним з критерієв мотивованості судового рішення (яким відповідно до ст. 232 ГПК України є, зокрема, ухвала), як однієї з гарантій дотримання судами принципу верховенства права, є підтвердження того, що сторони були почуті судом та у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, повторно роз`яснив мотиви суду щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі та звернув увагу відповідача-2, що згідно з ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Водночас, зважаючи, що судом вже розглядалося таке клопотання під час підготовчого провадження у справі та воно повторно подано до суду (вх. № 14898/25 від 09.05.2025) відповідачем з тих самих підстав на стадії розгляду справи по суті, у судовому засіданні 12.05.2025 суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 195, ст. 228 ГПК України, постановив протокольно ухвалу про відмову в його задоволенні.

При цьому суд зауважує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, а також, зважаючи, що станом на день вирішення заявлених клопотань, обставин, які б свідчили про наявність для застосування судом процесуального механізму зупинення провадження у цій справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України (зокрема, необхідноств відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, або наявності виключної правової проблеми, коли справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики), не вбачається, тому суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження, заявлене у справі № 916/579/25.

Суд не бере до уваги також твердження заявника, що позовні вимоги прокурора з-поміж іншого ґрунтуються лише на одній правовій позиції Верховного Суду, яка не є однозначною. На спростування зазначених тверджень прокурором у поданих запереченнях наведено ряд інших справ з подібними обставинами та визначеними судами правовідносинами, оцінку релевантності яких до обставин, встановлених у справі № 916/579/25 суд надаватиме при вирішенні справи по суті після дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

02.06.2025 (вх. № 17399/25 від 02.06.2025) відповідачем-2 було подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, про витребування доказів, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

04.06.2025 від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача-2 (вх. № 17811/25 від 04.06.2025).

В судовому засіданні 04.06.2025 за участі представників сторін судом розглянуто клопотання (вх. № 17399/25 від 02.06.2025) та заперечення (вх. № 17811/25 від 04.06.2025), за наслідками розгляду, керуючись ст. ст. 50, 80, 81, 118, 177, 182, 207 ГПК, протокольно постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 (вх. № 17399/25 від 02.06.2025) у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки доводи, викладені в ньому, спростовано наявними в матеріалах справи доказами та запереченнями.

В судовому засіданні 13.06.2025 судом оглянуто оригінали доказів та належним чином завірені копії документів, які додавалися прокурором до позовної заяви.

В судовому засіданні 20.06.2025 після промов у судових дебатах сторін суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 12:55.

В той же день після перерви судовому проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Любашівської селищної ради від 20.11.2023 № 6288 та № 6331 передано ТОВ «Кіпер Агро» в оренду:

земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 загальною площею 14, 6022 га, під ставками 14, 6022 га для рибогосподарських потреб;

земельну ділянку площею 0, 9204 з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755, в тому числі: забудовані землі під гідротехнічними спорудами 0, 9204 га, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.

На підставі вказаних рішень 19.12.2023 укладені договір № 144 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом та договір оренди землі № 142 (кадастровий номер земельної ділянки 5123380600:01:001:0755). Рішенням державного реєстратора Зеленогірської селищної ради від 24.01.2024 № 71252423 проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Кіпер Агро» на земельну ділянку з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742. Рішенням державного реєстратора Зеленогірської селищної ради від 29.12.2023 № 70973813 проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Кіпер Агро» на земельну ділянку з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755.

Посилаючись на положення ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 181, ст. 183, 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 188, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 328, ч. 2 ст. 331, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 373 ЦК України, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів і хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, прокурор вказує, що законодавством України задекларовано набуття права приватної власності в порядку, визначеному законом, тоді як ТОВ «Кіпер Агро» набуто право власності на гідротехнічну споруду в порушення його вимог. Правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності водного об`єкту, власником гідротехнічної споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою. Оскільки гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом, не може бути відокремлена від нього без втрати цільового призначення, відповідно не може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, крім випадків, визначених законом.

Відтак, набуття ТОВ «Кіпер Агро» у власність гідротехнічних споруд створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) землі під такими спорудами, чим порушено вищевказані норми законодавства та інтереси територіальної громади Любашівської селищної ради.

Станом на дату державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду (23.08.2023) у ТОВ «Кіпер Агро» були відсутні правові підстави для такої державної реєстрації, а заочне рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12.09.2017 у справі № 507/985/17 не містило відомостей про визнання за ТОВ «Кіпер Агро» права власності на таке майно.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 у справі № 507/985/17 скасовано додаткове рішення від 11.03.2024, яким визнано за ТОВ «Кіпер Агро» право власності на гідротехнічну споруду (інженерну споруду), що розташована в с. Арчепитівка Подільського (колишнього Любашівського) району Одеської області.

Любашівська селищна рада, яка у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є уповноваженим органом на розпорядження землями комунальної власності Любашівської територіальної громади (у тому числі земельними ділянками з кадастровими номерами 5123380600:01:001:0742, 5123380600:01:001:0755 та водним об`єктом Бобрицьким ставком № 1), листом від 07.05.2024 № 1491/02-20 повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 передана в оренду ТОВ «Кіпер Агро» у відповідності до вимог ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та на підставі відповідного договору, без проведення земельних торгів, у зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна (водоскидна споруда, ставкова гребля, паводковий водоскид), який на праві приватної власності належить ТОВ «Кіпер Агро» на підставі судового рішення та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Прокурор зазначає про відсутність у ТОВ «Кіпер Агро» жодних правовстановлюючих документів на гідротехнічну споруду станом на час прийняття Любашівською селищною радою рішень від 20.11.2023 № № 6288, 6331.

ТОВ «Кіпер Агро» не набуло право власності на гідротехнічну споруду і навіть при наявності державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на таку споруду ТОВ «Кіпер Агро» повинно було отримати земельні ділянки у користування виключно за результатами аукціону (земельних торгів).

З огляду на те, що спірні земельні ділянки та водний об`єкт не могли бути передані в оренду без проведення земельних торгів (аукціону з продажу права оренди), про що сторони оспорюваних договорів знали чи повинні були знати, поведінка обох його сторін не була добросовісною, а тому наявні підстави для визнання недійсними договорів оренди № № 142, 144 та, як наслідок, земельні ділянки з кадастровими номерами 5123380600:01:001:0742, 5123380600:01:001:0755 та водний об`єкт Бобрицький ставок № 1 підлягають поверненню Любашівській територіальній громаді.

Вказує, що ТОВ «Кіпер Агро» повинно повернути спірну гідротехнічну споруду Любашівській територіальній громаді у відповідності до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Прокурором надано відповідь на відзив ТОВ «Кіпер Агро» (вх. № 9430/25 від 24.03.2025), в якому вказує, що державна реєстрація права власності на спірну гідроспоруду за останнім проведена на підставі заочного рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12.09.2017 у справі № 507/985/17, яке містить ознаки підробки в частині визнання за ТОВ «Кіпер Агро» права власності на гідротехнічну споруду. Із врахуванням викладеного та аналізу ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заочне рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12.09.2017 у справі № 507/985/17, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав ТОВ «Кіпер Агро», не є тим юридичним фактом, який породжує виникнення права приватної власності на спірне майно, та не змінює його правового статусу з огляду на встановлення у справі приналежності цього майна до головної речі.

Лист ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» від 31.01.2024 № 800/8/24-вих не містить доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а відтак є неналежним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України.

Зазначає, що відповідачем 2 не надано жодних вагомих доказів правомірності набуття права ТОВ «Кіпер Агро» права власності на гідротехнічну споруду та як наслідок отримання без конкурсних торгів земельні ділянку в оренду.

Відповідач 1 Любашівська селищна рада.

Подано заяву про визнання позову, сформовану в системі «Електронний суд» 12.03.2025 (вх. № 8211/25 від 12.03.2025).

Зважаючи на те, що рішення Любашівського районного суду від 11.03.2024 по справі № 507/985/17 про визнання права власності на гідротехнічну споруду скасовано в апеляційному порядку, питання розірвання договорів № 142 та 144 від 19.12.2023 оренди земельних ділянок кадастрові номери 5123380600:01:001:0742, 5123380600:01:001:0755 на території Бобрицького старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, укладених між ТОВ «Кіпер Агро» та Любашівською селищною радою, 19.02.2025 було винесено на розгляд постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи. За результатами розгляду зазначеного питання члени комісії не рекомендували до розгляду даного питання на засіданні чергової сесії, в тому числі через подання даного позову заступником керівника Одеської обласної прокуратури.

Заочним рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 12.09.2017 позов задоволено частково та визнано право власності на нерухоме майно. Заочне рішення прийнято судом в 2017 році, тобто до початку процесу реорганізації Бобрицької сільської ради, а отже, Любашівській селищній раді стало відомо про наявність цього рішення тільки при зверненні ТОВ «Кіпер Агро» із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки за кадастром номером 5123380600:01:001:0742 в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, тому в даному випадку відповідач 1 за відсутності будь-яких документів та інформації про судовий розгляд справи № 507/985/17 не має заперечень щодо позовних вимог про припинення права власності.

Відповідач 2 - ТОВ «Кіпер Агро».

У відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 07.03.2025 (вх. № 7637/25 від 07.03.2025), відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вказує, що твердження прокурора що гідротехнічна споруда у вигляді дамби може бути лише приналежною річчю ґрунтуються лише і виключно на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.08.2023 по справі № 911/30/22; іншої аргументації позов не містить. Прокурором не взято до уваги подальшу позицію Верховного суду, яку останній сформулював 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, відповідно до якої дамба як інженерна (гідротехнічна) споруда не є ані приналежною річчю, ані частиною головної речі та може бути зареєстрована.

Як інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених ч. 4 ст. 5 Закону № 1952-IV та може бути зареєстрована як нерухоме майно.

Прокурор не враховує, що підставою для отримання в оренду земельної ділянки є наявність права власності на нерухоме майно (як будівлю так і споруду), і законодавство не містить вимог щодо обов`язкової державної реєстрації нерухомого майна для цілей оформлення оренди земельної ділянки. З огляду на те що у ТОВ «Кіпер Агро» наявна у власності гідротехнічна споруда, яка не підлягає обов`язковій державній реєстрації та при цьому є нерухомим майном (а саме спорудою), відповідач 1 мав право укласти договори оренди земельних ділянок і без державної реєстрації цього нерухомого майна в реєстрі речових прав, оскільки державна реєстрація об`єкта нерухомого майна саме щодо споруд (спірне майно так і називається гідротехнічна споруда) не вимагається, а є волевиявленням власника.

Зазначає, що Любашівська селищна рада, як вбачається з матеріалів справи, також не декларує своє право власності на спірне майно гідротехнічну споруду.

Вказує, що спірне майно не знаходиться ані в комунальній, ані в державній власності, не занесено до регістру гідротехнічних споруд, а крім того, зважаючи, що наявна позиція Верховного суду 2024 року, в якій чітко сформульовано позицію в аналогічних правовідносинах, вважає, що ТОВ «Кіпер Агро» набуло майно на законних підставах. Вважає позов безпідставним та не обґрунтованим.

Вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури, не маючи реальних правових підстав, подав позов до суду, зазначив з якихось причин суб`єкта від імені якого вирішив виступити в якості відповідача, що є порушенням суб`єктного складу господарського процесу та висновків Верховного Суду. Прокурором обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права в розрізі практики Верховного Суду.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заочним рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 12.09.2017 по справі № 507/985/17 позовну заяву ТОВ «Кіпер Агро» задоволено частково; визнано за ТОВ «Кіпер Агро» право приватної власності на нерухоме майно:

комплекс будівель та споруд загальною вартістю 340799 грн, який розташований Бобрицька сільська раді Любашівського району Одеської області, комплекс будівель та споруд № 3, який складається із адмінбудівлі літ «А» загальною площею 145,2 кв.м. вартістю 80299 грн, кухні літ «Б» загальною площею 123,9 кв.м вартістю 31516 грн майстері літ «В» загальною площею 419,2 кв.м вартістю 168413 грн, складу ПММ літ «Г» загальною площею 39,8 кв.м вартістю 12299 грн, огорожі за планом № 12 вартістю 12790 грн; водонапірної башти за планом № 11 28685 грн, вагів за планом № 3 5880 грн, колодязь за планом № 1 917 грн;

будівлю складу та будівлі ДКУ загальною вартістю 84759 грн., що розташовані по вул. Незалежності, 1 с.Арчепитівка Любашівського району Одеської області, в тому числі: будівля складу літ «А» загальною площею 477,8 кв.м вартістю 83654 грн, будівля ДКУ літ «Б» загальною площею 32,1 кв.м вартістю 1105 грн;

приміщення адмінбудівлі загальною вартістю 143643 грн., яка розташована по вул. Квіткова, 5 с. Арчепитівка Любашівського району Одеської області, яке складається із наступного: адмінбудівлі літ «А» площею 177,4 кв.м вартістю 121279 грн, господарчої будівлі літ. «Б» площею 29,5 кв.м. вартістю 6161 грн, сараю літ «В» площею 54.7 кв.м. -7681 грн, вбиральні літ «Д» - 681 грн, огорожі №1-3 7841 грн;

в іншій частині позові ТОВ «Кіпер Агро» - відмовлено.

Додатковим рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024 по справі № 507/985/17 визнано за ТОВ «Кіпер Агро» право власності на гідротехнічну споруду (інженерна споруда), що розташована в с. Арчепитівка Подільського (колишнього Любашівського) району Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 у справі № 507/985/17 апеляційну скаргу керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Любашівської селищної ради задоволено частково; додаткове рішення Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024 скасовано; заяву ТОВ «Кіпер Агро» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 507/985/17 залишено без задоволення.

Згідно вказаної постанови суду колегія суддів дійшла висновку, що такий об`єкт, як гідротехнічна споруда ставка, є інженерною спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкту та її переміщення в інше місце неможливо без його знецінення та зміни призначення. Спірна гідротехнічна споруда, яка складається із земляної греблі та водоскидної споруди шлюзного типу, призначена для існування ставка на земельній ділянці водного фонду.

Крім того, Одеським апеляційним судом в постанові від 17.12.2024 встановлено, що розпорядником спірної гідротехнічної споруди, розміщеної на земельній ділянці на час ухвалення додаткового рішення суду у березні 2024 року була Любашівська територіальна громада в особі Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області.

Земельним кодексом України визначено, що із комунальної у приватну власність не можуть передаватися землі водного фонду, зокрема під водним дзеркалом, площа якого перевищує три гектари, захисними смугами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами. Тобто, згідно з п. 4 статті 59 Земельного кодексу України, земельна ділянка в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 14,6022 га та гідротехнічною спорудою (водоскидна споруда, ставкова гребля, паводковий водоскид) може передаватися лише в оренду.

Любашівська територіальна громада в особі Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області у листі від 03.06.2024 року до заступника Одеської обласної прокуратури зазначила, що ухвалення 12.09.2017 року Любашівським районним судом Одеської області заочного рішення про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на майно у справі за позовом ТОВ «КІПЕР АГРО» відбулось до початку реорганізації Бобрицької сільської ради. Любашівській селищній раді не було відомо про існування такого заочного рішення. 20.11.2023 року рішенням сесії Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області земельна ділянка за кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 14,6022 га, цільове призначення для рибогосподарських потреб, передана в оренду ТОВ «КІПЕР АГРО» у відповідності до вимог частини 2 статті 134 ЗК України на підставі відповідного договору без проведення земельних торгів у зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна (водоскидна споруда, ставкова гребля, паводковий водоскид), який на праві приватної власності належить ТОВ «Кіпер Агро» на підставі судового рішення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, підставою для прийняття 20.11.2023 Любашівською селищною радою Подільського району Одеської області рішення про укладення договору і передачу ТОВ «Кіпер Агро» земельної ділянки водного фонду в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 14,6022 га без проведення земельних торгів, було право приватної власності ТОВ «Кіпер Агро» на розташований на вказаній земельній ділянці об`єкт нерухомого майна (водоскидна споруда, ставкова гребля, паводковий водоскид) на підставі судового рішення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 408852355 від 21.01.2025 гідротехнічна споруда за адресою: Одеська обл., Подільський район, тг Любашівська, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), буд. 1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69035224 від 26.08.2023 державного реєстратора Галіборщ Г.М., Зеленогірської селищної ради Одеської області, рішення суду № 507/985/17, виданого Любашівським районним судом 12.09.2017, належить на праві власності ТОВ «Кіпер Агро».

Рішенням Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області № 5569 від 10.03.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Любашівській селищній раді для рибогосподарських потреб за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська селищна рада» вирішено затвердити таку документацію; передано у комунальну власність Любашівській селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 5123380600:01:001:0742 загальною площею 14, 6022 га, під ставки 14, 6022 га, для рибогосподарських потреб за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська селищна рада; на частину земельної ділянки кадастровий номер 5123380600:01:001:0742 площею 0, 8448 га поширюється обмеження 03 санітарні зони, відстані, розриви.

Рішенням виконавчого комітету Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області № 132 від 04.08.2023 «Про присвоєння ідентифікатора місця знаходження об`єкту нерухомого майна гідротехнічна споруда, яка розташована на території Любашівської територіальної громади (колишня Бобрицька сільська рада) Подільського району Одеської області вирішено:

присвоїти ідентифікатор місця знаходження об`єкту нерухомого майна гідротехнічна споруда, яка розташована на території Любашівської територіальної громади (колишня Бобрицька сільська рада) Подільського району Одеської області, а саме: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька сільська рада), буд. № 1; до комплексу будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька сільська рада), буд. № 1 входять наступні об`єкти нерухомого майна: гідротехнічна споруда (гребля, паводковий водоскид, водоскидна споруда) та інше.

Рішенням Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області № 6288 від 20.11.2023 «Про передачу в оренду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ «Кіпер Агро» кадастровий номер 5123380600:01:001:0742 на території Бобрицького старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області» вирішено:

передати ТОВ «Кіпер Агро» в оренду земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ «Кіпер Агро» кадастровий номер 5123380600:01:001:0742, загальною площею 14, 6022 га, під ставками 14, 6022, для рибогосподарських потреб за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська селищна рада;

ТОВ «Кіпер Агро» укласти із селищною радою договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом терміном на 25 років загальною площею 14, 6022 га, під ставками 14, 6022 га, для рибогосподарських потреб за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська селищна рада.

19.12.2023 між Любашівською селищною радою та ТОВ «Кіпер Агро» укладено договір № 144 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, п. 1.1. якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (ставок) Бобрицький ставок № 1 площею 14, 6022 га, для цілей рибогосподарських потреб, кадастровий номер 5123380600:01:001:0742, розташовану на території Бобрицького старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Відповідно до п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка із земель комунальної власності загальною площею 14, 6022 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0742 у тому числі земельна ділянка площею 14, 6022 га вид угідь: ставок. Цільове призначення земельної ділянки: для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Бобрицького старостинського округу, Любашівської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пунктів) та водний об`єкт (водний простір), у тому числі ставок Бобрицький ставок № 1 площею 14, 6022 га об`єм при НПР 244, 98 тис. мі. Рибогосподарська технологічна водойма згідно з цим договором надається в оренду з урахуванням вимог Закону України «Про аквакультуру».

П. 3 договору передбачено, що на земельній ділянці розташовані об`єкти інфраструктури:

гребля земляна, з місцевих суглинків, ширина по гребеню 11, 0 м, ширина по підошві від 21, 5 м, довжина 360 м, максимальна висота до 4, 0 м, використовується як внутрішньо сільська господарська дорога. Гідротехнічна споруда належить орендарю на праві власності, що підтверджується рішенням Любашівського районного суду від 12.09.2017 по справі № 507/985/17, витягом з Державного реєстру речових прав від 26.08.2023, індексний номер витягу 344272418;

водоскидна споруда: тип водоскидної споруди шахтного типу «Монах» з шандорним регулюванням, автоматичної дії, водопровідна частина труба залізобетонна довжиною 15 м, діаметром Д=1000 мм, горизонтального закладення, пропускна здатність до 2, 50 мі/с. Відведення здійснюється в заплаву річки Гельбінова.

Відповідно до п. 13 договору передача водного об`єкта в оренду здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта, а в разі надання в оренду рибогосподарської технологічної водойми паспорта та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Згідно з п. 7 договору цей договір укладається на 25 років.

П. п. 38, 39 договору передбачено, що цей договір припиняється у разі розірвання цього договору. Цей договір може бути розірвано за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Любашівська селищна рада передала, а ТОВ «Кіпер Агро» прийняло в оренду водний об`єкт площею 14, 6022 га, що знаходиться на земельній ділянці площею 14, 6022 га (кадастровий номер 5123380600:01:001:0742), розташованої на території Бобрицького старостинського округу, Любашівської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пунктів), про що складено та підписано акт від 19.12.2023 прийому-передачі земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, який знаходиться на території Бобрицького старостинського округу, Любашівської селищної ради, Подільського району, Одеської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 409870124 від 27.01.2025 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123380600:01:001:0742 площею 14, 6022 га належить Любашівській селищній раді; державним реєстратором Зеленогірської селищної ради Одеської області на підставі документів, поданих для державної реєстрації: договору оренди землі № 144 від 19.12.2023 між Любашівською селищною радою та ТОВ «Кіпер Агро», підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71252423 від 24.01.2024; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; орендар ТОВ «Кіпер Агро», орендодавець Любашівська селищна рада; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 14, 6022 га.

Згідно паспорту водного об`єкта Бобрицького ставка № 1 площею 14, 6022 га, розташованого на території Любашівської селищної ради в Подільському районі Одеської області (за межами населених пунктів), погодженого Держводагенством України 29.09.2023, власник, балансоутримувач/користувач гідротехнічні споруди (гребля), розташовані на землях комунальної власності Любашівської селищної ради; характеристика гребель (дамб): тип конструкція насипна, прямолінійні в плані, використовується як внутрішньогосподарських проїзд; матеріал земляна, з місцевих суглинків; ширина по гребеню 11, 0 м, ширина по підошві від 21, 5 м, довжина 360 м, максимальна висота до 4, 0 м; гідротехнічні споруди збудовані господарським засобом, параметри визначені по принципу «в застосуванні»; використовується як внутрішньо сільська господарська дорога. Характеристика водоскидних споруд: тип шахтного типу «Монах» з шандорним регулюванням, автоматичної дії; водопровідна частина труба залізобетонна довжиною 15 м, діаметром Д=1000 мм, горизонтального закладення; пропускна здатність до 2, 50 мі/с. Відведення здійснюється в заплаву річки Гельбінова.

Рішенням Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області № 6331 від 20.11.2023 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Кіпер Агро» на умовах довгострокової оренди строком на 25 років для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами за адресою: Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, споруда № 3, буд. № 1», вирішено:

затвердити такий проект земельної ділянки з кадастровим номером 5123380600: 01:001:0755;

передати на умовах оренди терміном на 25 років ТОВ «Кіпер Агро» земельну ділянку площею 0, 9204 га, в тому числі: забудовані землі під гідротехнічними спорудами 0, 9204 га, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами за адресою: Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, споруда № 3, буд. № 1;

на земельну ділянку кадастровий номер 5123380600:01:001:0755: площею 0, 4467 га поширюється обмеження 03 санітарні зони, відстані, розриви; площею 0, 9204 га поширюється 05.02 прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах;

ТОВ «Кіпер Агро» укласти із селищною радою договір оренди на земельну ділянку терміном на 25 років для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами за адресою: Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, споруда № 3, буд. № 1.

19.12.2023 Любашівською селищною радою та ТОВ «Кіпер Агро» укладено договір № 142 (кадастровий номер 5123380600:01:001:0755) оренди землі, п. 1.1. якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку комунальної власності площею 0, 9204, яка знаходиться на території Любашівської селищної ради (Бобрицького старостинського округу), за межами населеного пункту, за адресою: Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, споруда № 3, буд. № 1, кадастровий номер 5123380600:01:001:0755.

П. 2.1. договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0, 9204 га, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна гребля і водоскидна споруда:

гребля земляна, з місцевих суглинків, ширина по гребеню 11, 0 м, ширина по підошві від 21, 5 м, довжина 360 м, максимальна висота до 4, 0 м, використовується як внутрішньо сільська господарська дорога;

водоскидна споруда: тип водоскидної споруди шахтного типу «Монах» з шандорним регулюванням, автоматичної дії, водопровідна частина труба залізобетонна довжиною 15 м, діаметром Д=1000 мм, горизонтального закладення, пропускна здатність до 2, 50 мі/с. Відведення здійснюється в заплаву річки Гельбінова.

Категорія земель: землі водного фонду.

Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 10.04. для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.

Відповідно до п. 2.2. договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна гребля і водоскидна споруда, які належать орендарю на праві власності.

Згідно з п. 3.1. договору договір укладено на 25 років.

П. 11.3 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Любашівська селищна рада передала, а ТОВ «Кіпер Агро» прийняло земельну ділянку комунальної власності площею 0, 9204 га, землі для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, в користування на умовах довгострокової оренди терміном на 25 років; кадастровий номер земельної ділянки 5123380600:01:001:0755.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 408851271 від 21.01.2025 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123380600:01:001:0755 площею 0, 9204 га належить Любашівській селищній раді; право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором Зеленогірської селищної ради Одеської області на підставі документів, поданих для державної реєстрації: договору оренди землі № 142 від 19.12.2023 між Любашівською селищною радою та ТОВ «Кіпер Агро», підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70973813 від 29.12.2023; вид іншого речового права: орендар ТОВ «Кіпер Агро», орендодавець Любашівська селищна рада; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 0, 9204 га.

5. Позиція суду.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Ч. 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Встановлена Законом України Про прокуратуру умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого, як до відповідача, буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження із здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Згідно зі ст. 10 Водного кодексу України, до відання сільських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території серед іншого належить здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, встановлення правил загального користування водними об`єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відтак, Любашівська селищна рада є уповноваженим органом місцевого самоврядування на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом, а також уповноваженим суб`єктом владних повноважень на виконання завдань із захисту інтересів Любашівської територіальної громади, в тому числі щодо раціонального використання земель і водних об`єктів комунальної власності.

Таким чином, саме на Любашівську селищну раду покладається обов`язок здійснення захисту інтересів територіальної громади, а саме щодо відновлення порушеного режиму комунальної власності на земельну ділянку з водним об`єктом.

Однак як встановлено судом, при зверненні із позовом до суду прокурор Одеської обласної прокуратури на обґрунтування підстав самостійного представництва інтересів держави зазначив, що, повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності в межах Любашівської селищної територіальної громади наділена саме Любашівська селищна рада, проте вказаним органом допущено порушення комунальної власності. У зв`язку з тим, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Любашівська селищна рада виступає в справі відповідачем, прокурор самостійно звертається до суду за захистом інтересів держави.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором наведено підстави для представництва інтересів держави та обґрунтовано, у чому полягає порушення цих інтересів, а також визначено Любашівську селищну раду одним із співвідповідачів у справі, оскільки остання як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і вчинила дії, які, за доводами прокурора, порушують інтереси держави.

Таким чином, прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18 від 11.06.2024.

Щодо суті позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення їх власнику.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Оренда речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Ч. ч. 1, 2, 3 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Зі змісту положень частин 1, 2 статті 134 ЗК убачається, що частиною 2 цієї статті передбачено перелік виняткових випадків, коли не застосовується загальне правило щодо обов`язковості проведення земельних торгів із метою продажу чи передачі в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, зокрема в разі, коли земельна ділянка передається користувачу для потреб, передбачених спеціальними дозволами (абзац 3 частини 2 статті 134 ЗК), тобто для настання такого виняткового випадку необхідно, щоб саме майбутній землекористувач мав спеціальний дозвіл з певним видом водокористування, а земельна ділянка має передаватися такому користувачу саме для потреб, визначених у спеціальному дозволі, який (дозвіл) вже має такий майбутній користувач (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 910/2358/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 зазначено, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.

Ст. 1 Водного кодексу України (далі ВК України) визначено, що водний об`єкт природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Відповідно до ст. 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно зі ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

За змістом ч. 1 ст. 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 59 ЗК України).

Ч. ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Таким чином зі змісту наведених норм слідує, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 903/909/16.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди для цілей аквакультури об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 №165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.10.1996 за №625/1650 встановлено, що гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Власниками споруд є підприємство, об`єднання чи організація, яка є юридичним власником споруди чи комплексу споруд і відповідає за її нормальну експлуатацію (пункт 1.9.16 Методики).

Крім того, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, (далі Положення) гідротехнічна споруда споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, визначено, що споруди це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

З викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю.

Гідротехнічні споруди поділяють на постійні і тимчасові. До тимчасових відносяться споруди, які використовуються тільки в період будівництва і ремонту постійних споруд. Постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні. До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди. До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків (п.1.4.2, 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010).

Згідно Додатку В (обов`язковий) ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення» до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; дамби обвалування; берегозакріплювальні, регуляційні і огороджувальні споруди; водоскиди, водоспуски і водовипуски; водоприймачі і водозабірні споруди; канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); тунелі; трубопроводи; напірні басейни і зрівнювальні резервуари; будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станцій; відстійники; судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні еподи), міські набережні суднобудівних і судноремонтних підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; гідротехнічні споруди для маломірних суден; гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально - складських підприємств, пам`ятників культури і природи; морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій. До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: льодозахисні споруди; розділювальні стінки; окремо розташовані службово-допоміжні причали; стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; берегоукріплювальні споруди портів; рибозахисні споруди.

Відповідно до п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 661 від 03.04.2012, гідротехнічна споруда інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Отже, відповідно до вказаних вище норм законодавства гідроспоруди за їх призначенням поділяють, зокрема, на такі, що призначені для використання водних ресурсів (риборозведення, рекреація) та захисні. Вказане узгоджується з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка виокремлює захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Відповідно до положень ст. 107 ВК України шкідливою дією вод є, зокрема: 1) наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; 2) руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд.

Таким чином, гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Відповідно до висновків Верховного Суду гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45), від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 (пункт 42), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.27), від 17.07.2024 у справі № 918/791/23).

Гідротехнічна споруда є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (ч. 1 ст. 186 ЦК України). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 186 вказаного Кодексу). Відповідно, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт нерухомості насправді не існує.

Гідротехнічна споруда не є нерухомим майном у розумінні підпункту "ґ" пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, а є приналежністю головної речі (земельної ділянки водного фонду) і пов`язана з нею спільним призначенням відповідно до ст. 186 ЦК України.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, відповідно до яких державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин; гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Таким чином, спірна гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього.

Тобто, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

Згідно із ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Частиною 3 статті 152 ЗК України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 211 ЗК України наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій особі у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Щодо позовної вимоги про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав, відтак, у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, вимога про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Тобто, судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19, постановах Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 910/14543/23, від 09.07.2024 у справі № 915/1257/23 за позовами, зокрема, про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про припинення володіння правом власності

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною 1 ст. 167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст. 13 Конституції України).

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100).

Відповідно до висновків сформульованих у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45), від 01.11.2023 року у справі № 910/7987/22 (пункт 5.27), право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує. Тому у випадку, якщо зареєстроване право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, відкритий окремий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Зайняття земельної ділянки водного фонду державної власності водного об`єкта з порушенням приписів ЗК України треба розглядати як пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовні вимоги про припинення володіння правом власності слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник такої земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі №911/3311/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, від 05.02.2020 у справі № 911/3310/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17).

Встановлено:

Судом установлено, що на підставі рішень Любашівської селищної ради від 20.11.2023 № 6288 та № 6331 ТОВ «Кіпер Агро» передано в оренду земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 загальною площею 14, 6022 га для рибогосподарських потреб та земельну ділянку площею 0, 9204 з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна гребля і водоскидна споруда для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, про що укладені договори № 144 та № 142 від 19.12.2023.

Право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 5123380600:01:001:0742 та 5123380600:01:001:0755 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Любашівською селищною радою, а право оренди на вказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Кіпер Агро».

Додатковим рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024 по справі № 507/985/17 визнано за ТОВ «Кіпер Агро» право власності на гідротехнічну споруду (інженерна споруда), що розташована в с. Арчепитівка Подільського (колишнього Любашівського) району Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 у справі № 507/985/17 апеляційну скаргу керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Любашівської селищної ради задоволено частково; додаткове рішення Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2024 скасовано; заяву ТОВ «Кіпер Агро» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 507/985/17 залишено без задоволення.

Водночас, будь-яких інших обставин, які б підтверджували набуття ТОВ «Кіпер Агро» права власності на гідротехнічну споруду, розташовану на спірній земельній ділянці, судом не встановлено, а відповідачем 2 належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.

23.08.2023 здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Кіпер Агро» на гідротехнічну споруду за адресою: Одеська обл., Подільський район, тг Любашівська, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), буд. 1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69035224 від 26.08.2023 державного реєстратора Галіборщ Г.М., Зеленогірської селищної ради Одеської області, рішення суду № 507/985/17, виданого Любашівським районним судом 12.09.2017, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «Кіпер Агро», про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 408852355 від 21.01.2025.

На земельних ділянках розташовані об`єкти інфраструктури: гребля, гідротехнічна споруда і водоскидна споруда (п. 3 договору № 144, п. 2.2. договору № 142), передача яких в оренду здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта, а в разі надання в оренду рибогосподарської технологічної водойми паспорта та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми (п. 13 договору № 144).

Вказані вище споруди розміщені на земельних ділянках, які належать до комунальної власності, і розташовані на території Любашівської селищної ради.

Оскільки такі споруди розміщені на земельних ділянках, власником яких є територіальна громада, то відповідно і водні об`єкти належать до комунальної власності.

Можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством саме з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування із проханням надати їй земельну ділянку в оренду, а надання земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб площею, значно більшою аніж об`єкт нерухомості, належний орендарю, що встановлено у цій справі, а також за відсутності відповідного дозволу на спеціальне водокористування на час прийняття оспорюваного рішення та укладення договору не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів відповідно до частини 2 статті 134 ЗК.

Суд установив, що як на час прийняття Любашівською селищною радою рішень №№ 6288, 6331 від 20.11.2023, так і на момент укладення договорів № № 142, 144 від 19.12.2023 з метою надання в оренду земельних ділянок для рибогосподарських потреб та для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, ТОВ «Кіпер Агро» не мав дозволу на спеціальне водокористування, який є необхідним в цьому випадку для передачі водного об`єкта без проведення земельних торгів, що свідчить про порушення Любашівською селищною радою передбаченого ч. 1 ст. 134 ЗК обов`язкового порядку продажу права оренди земельної ділянки водного фонду на конкурентних засадах (на земельних торгах).

З урахуванням наведеного, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також заяви Любашівської селищної ради про визнання позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для передачі ТОВ «Кіпер Агро» в користування земельних ділянок площею 14, 6022 га з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, та площею 0, 9204 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами без проведення торгів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними договорів оренди землі № 142, № 144 від 19.12.2023, укладених між відповідачами на підставі рішень селищної ради.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення решти позовних вимог з огляду на неспростовані відповідачем 2 факти прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору внаслідок порушення Любашівською селищною радою обов`язкового порядку надання в оренду земельних ділянок на конкурентних засадах (на земельних торгах), передбаченого положеннями частини 1 статті 134 ЗК.

Зважаючи на те, що позовна вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 26.08.2023 № 69035224 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Кіпер Агро на гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2787098151120, номер відомостей про речове право: 51507739); є похідною від вимог про визнання недійсним договору оренди, така також підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що позовна вимога прокурора про рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 24.01.2024 № 71252423 про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Кіпер Агро на земельну ділянку площею 14, 6022 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2721491951233, номер запису про інше речове право 53410738); є похідною від вимог про визнання недійсним договору оренди, така також підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, з метою належного захисту порушених інтересів держави, ТОВ «Кіпер Агро» зобов`язаний повернути спірні земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 5123380600:01:001:0742 загальною площею 14, 6022 га та 5123380600:01:001:0755 загальною площею 0, 9204 га в розпорядження Любашівської селищної ради.

Приймаючи до уваги викладене, право власності ТОВ «Кіпер Агро» на гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2787098151120, номер відомостей про речове право: 51507739) підлягає припиненню на підставі рішення суду шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права із закриттям розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2787098151120.

Враховуючи розташування спірної гідротехнічної споруди на землях водного фонду, існування зареєстрованого права комунальної власності за Любашівською селищною радою, яка є уповноваженим органом місцевого самоврядування на розпорядження приналежною у відношенні до даних земельних ділянок гідротехнічної споруди, а відповідно є неправомірною реєстрація останньої на праві власності за ТОВ «Кіпер Агро» в складі реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна: 2787098151120, номер відомостей про речове право: 51507739.

Суд не бере до уваги твердження відповідача 2, що позовні вимоги прокурора з-поміж іншого ґрунтуються лише на одній правовій позиції Верховного Суду, яка не є однозначною. На спростування зазначених тверджень прокурором у поданих запереченнях наведено ряд інших справ з подібними обставинами та визначеними судами правовідносинами, які ураховані судом при розгляді даної справи та ухваленні рішення.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача 2 про те, що підставою для отримання в оренду земельної ділянки є наявність права власності на нерухоме майно, оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів набуття такого права у відповідності до законодавства України. При цьому суд дотримується позиції, що неправомірні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків.

Доводи відповідача 2, що спірне майно не знаходиться ані в комунальній, ані в державній власності є безпідставними, оскільки встановлено, що таке майно належить до комунальної власності.

Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, інші доводи відповідача 2, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531, Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 30873732) правом власності на гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2787098151120, номер відомостей про речове право: 51507739).

3. Скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 26.08.2023 № 69035224 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531, Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 30873732) на гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2787098151120, номер відомостей про речове право: 51507739).

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531, Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 30873732) повернути Любашівській селищній територіальній громаді в особі Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., Подільський район, смт. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97; ідентифікаційний код юридичної особи: 04380040) гідротехнічну споруду у складі: греблі, 1; паводкового водоскиду, 2; водоскидної споруди, 3, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська територіальна громада, комплекс будівель та споруд № 3 (колишня Бобрицька с/р), будинок 1;

5. Визнати недійсним договір № 144 оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, укладений 19.12.2023 між Любашівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» щодо земельної ділянки площею 14, 6022 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 для рибогосподарських потреб та водного об`єкта Бобрицького ставка № 1 площею 14, 6022 га, які розташовані за адресою: Одеська обл., Подільський район, Любашівська селищна рада;

6. Скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 24.01.2024 № 71252423 про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531, Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 30873732) на земельну ділянку площею 14, 6022 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2721491951233, номер запису про інше речове право 53410738);

7. Визнати недійсним договір оренди землі № 142, укладений 19.12.2023 між Любашівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» щодо земельної ділянки площею 0, 9204 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами за адресою: Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, споруда № 3, будинок № 1;

8. Скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Ганни Миколаївни від 29.12.2023 № 70973813 про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531, Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 30873732) на земельну ділянку площею 0, 9204 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2856871651233, номер запису про інше речове право 53174290);

9. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531, Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 30873732) повернути Любашівській селищній територіальній громаді в особі Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., Подільський район, смт. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97; ідентифікаційний код юридичної особи: 04380040) земельну ділянку площею 14, 6022 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0742 в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом Бобрицьким ставком № 1 площею 14, 6022 га та земельну ділянку площею 0, 9204 га з кадастровим номером 5123380600:01:001:0755;

10. Стягнути з Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., Подільський район, смт. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97; ідентифікаційний код юридичної особи: 04380040) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552) судовий збір в сумі 12 112 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень).

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіпер Агро» (66531, Одеська обл., Подільський район, с. Арчепитівка, вул. Квіткова, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 30873732) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552) судовий збір в сумі 12 112 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 27 червня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко