Рішення від 26.06.2025 по справі 918/4/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/4/25(903/939/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши справу

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка"

до відповідача-1 Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд"

за участю Волинської обласної прокуратури

про солідарне стягнення 3 698 269,88 грн майнової шкоди

в межах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"

до боржника Приватна виробничо - комерційна фірма "Фіалка"

про банкрутство

в засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Савченко Є.О.;

від відповідача-2: Давидов О.В. (в режимі відеоконференції);

від прокуратури: Манжаюк Д.Л.

ВСТАНОВИВ:

06.11.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд" про солідарне стягнення 3 698 269, 88 грн майнової шкоди заподіяної пошкодженням рухомого майна (транспортних засобів та обладнання).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1, як балансоутримувачем, обов`язку щодо забезпечення безпеки руху автотранспорту, неналежне утримання автодороги М19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км відрізок 0.00+0.600, де 20.05.2024 о 17:30 відбулося детонування мінно-вибухових пристроїв, що були розміщені під дорожнім покриттям, не проінформування учасників дорожнього руху про наявну небезпеку (встановлення мінно-вибухового огородження) шляхом оповіщення користувачів вказаної автодороги та одночасно відповідачем-2, як виконавцем в частині взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю № 01.4/8/23 від 26.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 матеріали справи №903/939/24 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд" про солідарне стягнення 3 698 269, 88 грн майнової шкоди заподіяної пошкодженням рухомого майна (транспортних засобів та обладнання) передано до Господарського суду Рівненської області для розгляду спору в межах справи №918/4/25 про банкрутство Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" (суддя Горплюк А.М.).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №918/4/25(903/939/24) передано судді Горплюку А.М.

Враховуючи, що в провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/4/25 (суддя Горплюк А.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" до боржника Приватна виробничо - комерційна фірма "Фіалка" про банкрутство, ухвалою суду від 20.02.2025 прийнято справу до свого провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2025.

Судове засідання 18.03.2025 не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 18.03.2025 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 10.04.2025) підготовче засідання призначено на 10.04.2025.

Судове засідання 10.04.2025 не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 10.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/4/25(903/939/24) на 30 днів до 21.05.2025, підготовче засідання призначено на 22.04.2025.

Ухвалою суду від 22.04.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2025 на 15:00 год.

Судове засідання 15.05.2025 не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 15.05.2025 розгляд справи по суті призначено на 27.05.2025.

В судовому засіданні 27.05.2025 сторони надали пояснення по суті спору, судом оголошено перерву до 17.06.2025.

В судовому засіданні 17.06.2025 судом досліджено матеріали справи та оголошено перерву до 19.06.2025.

19.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.06.2025 розгляд справи по суті відкладено на 26.06.2025.

В судовому засіданні 26.06.2025 представник відповідача-1 заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у поясненнях. Додатково просила врахувати, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту та позов заявлено до неналежного відповідача. Представник відповідача-2 заперечив проти заявлених вимог та просив врахувати, що ТОВ "Волиньдорбуд" не є розпорядником інформації про розташування мінних полів, а відтак не можуть бути відповідачем. Прокурор заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем заявлено спір до неналежного відповідача.

Представник позивача в судове засідання 26.06.2025 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк, про причини неявки суд не повідомляв.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального Кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

З огляду на належне повідомлення представника позивача про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 26.06.2025 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується поданий позов та заперечення відповідачів, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для його розгляду і вирішення, прийшов до наступних висновків.

26.03.2024 між Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортакоз" (надалі - підрядник) укладено Договір підряду № 123/24 на будівництво фортифікаційних споруд, яким підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором підряду строк закінчені роботи будівництва об`єкта: "Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд взводно-опорного пункту "М`яч" на території Волинської області за кодом ДК - 021:2015 (CРV) 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи", а замовник зобов`язується надати підряднику затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи з: будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд взводно-опорного пункту "М`яч" на території Волинської області за кодом ДК - 021:2015 (CРV) 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи".

В подальшому, 27.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортакоз" (підрядник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Фіалка" (субпідрядник) укладено Договір субпідряду № 27/03-24, яким підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується власними силами та на власний ризик відповідно до умов Договору та вимог підрядника виконати роботи по об`єкту: Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд взводно-опорного пункту "М`яч" на території Волинської області за кодом ДК - 021:2015 (CРV) 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи" (надалі іменуються - роботи), в обсягах передбачених кошторисною документацією з додержанням вимог будівельних норм та умов цього Договору, виконати роботи в термін, передбачений даним Договором, усунути недоліки, що будуть зумовлені неякісним виконанням робіт.

Відтак, на виконання умов укладених договорів, 20.05.2024 водій Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" здійснював перевезення вантажу. Вказане підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Згідно товарно - транспортної накладної від 20.05.2024, автомобіль Iveco Stralis реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом (напівпричепом) реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу, а саме: екскаватор/навантажувач JCB 4CX державний номер НОМЕР_3 заводський номер НОМЕР_4 , генератор SDMO R66, генератор HUNDAI 75. Пункт навантаження - м. Рівне, вул. Князя Володимира, 108, пункт розвантаження - с. Самари - Оріхові, Ковельський р-н, Волинська обл.

Однак, 20.05.2024, під час здійснення перевезення вантажу стався нещасний випадок, за результатами якого водій автомобіля отримав травми, а транспортні засоби та вантаж - пошкодження.

Актом № 1 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 20 травня 2024 року о 17 год. 30 хв. у Приватній виробничо - комерційній фірмі "Фіалка" від 24.06.2024, встановлено, що нещасний випадок із ОСОБА_1 стався під час виконання трудових (посадових) обов`язків, перебуванням потерпілого в іншому місці під час їх виконання, у момент керування транспортним засобом ПВКФ "Фіалка" на ділянці автомобільної дороги М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 0.00 НОМЕР_5 у Волинській області поблизу н.п. Гірники-Доманове. У відповідності до пункту 34 "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), комісія зі спеціального розслідування, одноголосно, прийняла рішення визнати зазначений нещасний випадок таким, що є пов`язаним із виробництвом, на підставі пунктів 1, 2 пункту 52 Порядку, на нього скласти акт форми Н-1/П.

З метою встановлення причин настання вищевказаних подій, 21.05.2024 відбулось обстеження територій на наявність мінно-вибухових предметів. За результатами встановлено, що мало місце детонування мінно-вибухових пристроїв, що були розміщені під дорожнім покриттям на даному відрізку дороги, внаслідок удару блискавки. Внаслідок такого вибухового впливу було пошкоджено дорожнє покриття разом із транспортними засобами, що приїжджали по ньому. Також, в ході огляду території даного відрізку дороги було встановлена відсутність будь - яких попереджуючих дорожніх знаків про заборону руху чи обмеження руху, в тому рахунку за певних дорожніх умов (під час грози, ожеледиці, тощо) для транспортних засобів.

При цьому, суд враховує, автомобіль Iveco Stralis реєстраційний номер НОМЕР_1 проходив технічний огляд 02.11.2023, що підтверджується Протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу № 01039-01872-23 від 02.11.2023, яким проведено технічний контроль автомобіля Iveco Stralis реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнано автомобіль технічно справним. Дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 02.11.2024.

В подальшому, директором Приватної виробничо - комерційної фірми "Фіалка" направлено повідомлення про нещасний випадок, який стався 20.05.2024, де зазначено всі деталі та вказано, що ОСОБА_1 відповідно до Договору 27/03-24 від 27.03.2024 виконував роботи на користь ЗСУ. При перевезенні вантажу, у зв`язку з погодними умовами, а саме удару блискавки, здетонували заміновані ділянки поблизу автодороги. Внаслідок вибуху Сікідін М.І. отримав травму.

Листом від 05.06.2024 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області повідомлено директора Приватної виробничо - комерційної фірми "Фіалка", що балансоутримувач автомобільної дороги загального користування державного значення М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече на території Волинської області є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області, експлуатаційне утримання на вказаній у зверненні ділянці здійснює ТОВ "Волиньдорбуд".

Також, зазначено, що 31.05.2024 працівниками Служби відновлення у Волинській області, спільно з представниками Ковельської районної державної адміністрації та представниками підрядного підприємства "Волиньдорбуд" було здійснено обстеження вище вказаної пошкодженої ділянки автомобільної дороги М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, про що складено відповідні акти.

Згідно долученого Акту візуального огляду об`єктів дорожнього господарства в межах Волинської області, пошкодженої внаслідок збройної агресії російської федерації № 1 від 31.05.2024, що складений за участю представників Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд" та Ковельської районної державної адміністрації, 20.05.2024 в результаті вибуху відбулось повне руйнування дорожнього одягу, деформація земляного полотна, утворення вирв.

Крім того, комісія групи інженерної розвідки склала Акт обстеження території на наявність мінно-вибухових предметів, який затверджено в.о. начальника НОМЕР_6 прикордонного загону, про те, що на ділянці дороги н.п. Гірники - Доманове Волинської області 20.05.2024 під час грози внаслідок розряду блискавки здетонувало мінно-вибухове загородження, а саме підготовлена ділянка дороги до руйнування. В результаті детонації спрацювали всі заряди вибухової речовини. Станом на 21.05.2024 вибухонебезпечних предметів не виявлено.

Висновком експертного дослідження № ЕД-19/118-24/8217-ТВ від 19.09.2024, проведеного судовим експертом Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру, встановлено вартість матеріального збитку, завданого власнику генератора "SDMO R66C3" сер. № R66C315003430, потужністю 60 kVa, внаслідок його пошкодження під час вибуху, який мав місце 20 травня 2024 року - станом на момент проведення дослідження - 19.09.2024, становить 518 046,03 грн.

Також, висновком експертного дослідження № ЕД-19/118-24/8220-АВ від 25.09.2024, проведеного старшим судовим експертом Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру, встановлено вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ унаслідок пошкодження вантажу автомобіля марки "Ivecо Stralis" д.н.з. НОМЕР_1 під час вибуху, який мав місце 20 травня 2024 року, станом на момент проведення дослідження - 25.09.2024, становить 991 740,00 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ унаслідок пошкодження спеціалізованому напівпричепу -н/пр-платформа-е "Noteboom osd-42-03v" д.н.з. НОМЕР_7 під час вибуху, який мав місце 20 травня 2024 року станом на момент проведення дослідження - 25.09.2024, становить 775 576,05 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ унаслідок пошкодження екскаватора - навантажувача "JCB 4CX" д.н.з. НОМЕР_8 під час вибуху, який мав місце 20 травня 2024 року станом на момент проведення дослідження - 25.09.2024, становить 1 412 907,80 грн.

Відтак, вказаними висновками експертів встановлено загальний розмір шкоди унаслідок вибуху, що відбувся 20.05.2024 в розмірі 3 698 269,88 грн, які позивачем заявлено до стягнення з відповідачів.

Нормативно - правове обґрунтування позовних вимог та їх оцінка судом.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України, яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, необхідно враховувати, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність заподіяної шкоди та її розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Таким чином, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди також повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В межах даної справи джерелом підвищеної небезпеки є вибухонебезпечні пристрої, які здетонували від розряду блискавки та в результаті було пошкоджено майно позивача.

Поняття вибухонебезпечних предметів наведено в Законі України "Про протимінну діяльність в Україні", який визначає правові та організаційні засади здійснення протимінної діяльності в Україні та особливості державного регулювання у відповідній сфері.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України, вибухонебезпечні предмети - вибухові матеріали промислового призначення та саморобного виготовлення, боєприпаси, що містять вибухові речовини, а також біологічні та хімічні речовини: бомби і боєголовки; керовані і балістичні ракети; артилерійські, мінометні, ракетні боєприпаси і боєприпаси до стрілецької зброї; усі міни, торпеди і глибинні бомби; піротехнічні вироби військового та спеціального призначення; касетні бомби і касети; електричні вибухові пристрої; саморобні вибухові пристрої та інші предмети, що є вибухонебезпечними за своєю природою.

За приписами ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння та боєприпаси.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону України військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

За ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, саме вони несуть відповідальність згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

В даному випадку шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки - вибухонебезпечним пристроєм, яке, ймовірно, закріплене на праві оперативного управління за військовою частиною, однак позивачем такої інформації не надано.

При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідач у справі визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Позивач визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного способу захисту, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Тобто, сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

В даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області (як балансоутримувач автодороги) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд" (як утримувача автодороги).

Підставами для стягнення шкоди, завданої майну позивача, Приватна виробничо - комерційна фірма "Фіалка" вказує той факт, що детонування мінно-вибухових пристроїв відбулось в результаті неправомірних дій відповідачів, які виразились у неналежній організації безпечного дорожнього руху.

При цьому, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що в даному випадку пошкодження майна відповідача відбулось внаслідок детонації мінно-вибухових пристроїв.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає як необхідність у суду надавати оцінку іншим аргументам сторін.

З огляду на наведене та враховуючим, що звертаючись з цим позовом до суду та користаючись своїми процесуальними правами, позивач не надав інформації про власника (володільця, утримування) джерела підвищеної небезпеки та в подальшому не заявляв клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, так як незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.

Поряд з цим, суд має можливість встановити неналежний суб`єктний склад лише під час розгляду справи по суті. Тому процесуальним наслідком встановленого неналежного суб`єктного складу - є відмова у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи про стягнення шкоди судом встановлено, що позовні вимоги пред`явлено до неналежних відповідачів (позов мало бути пред`явлено також до володільця (власника, користувача чи утримувача) джерела підвищеної небезпеки) - тобто, судом встановлено неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є підставою для відмови в позові та виключає як необхідність надавати оцінку іншим аргументам сторін.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 139 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.06.2025.

Суддя А.М. Горплюк