Ухвала від 27.06.2025 по справі 501/2670/21

Справа № 501/2670/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у с.-щі Овідіополь, в режимі відеоконференції заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 501/2670/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Овідіопольського райсуду Одеської області ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України.

24.06.2025 р. на електронну адресу суду надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 501/2670/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, мотивуючи сумнівами в упередженості та необ`єктивності судді при розгляді її клопотань, заявлених нею в підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 24.06.2025 р., під час якого вона просила суд, повернути прокурору обвинувальний акт за епізодом ч. 5 ст. 191 КК України, закрити кримінальне провадження за епізодом ч. 4 ст. 190 КК України, в чому їй булло відмовлено ухвалами суду, резолютивні частини яких було проголошено в підготовчому судовому засіданні, повний текст булло надіслано на електронну адресу захисника, що підтверджується довідками про електронних документів на електронний кабінет одержувача ОСОБА_3 та зобов?язати прокурора повідомити її як захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022162160000486 від 29.02.2022 р. за ч. 4 ст. 190 КК України, в чому їй було відмовлено судом, шляхом постановлення рішення суду без виходу до нарадчої кімнати з роз?ясненням захиснику, що остання має право самостійно, в порядку ст. 290 КПК України, звернутися до прокурора з письмовою заявою з відповідним клопотанням.

Захисник зазначила, що суддя ОСОБА_6 під час ухвалення рішень щодо розгляду її заяв про повернення прокурору обвинувального акту за епізодом ч. 5 ст. 191 КК України та про закриття кримінального провадження за епізодом ч. 4 ст. 190 КК України перебував в нарадчій кімнаті лише 3 мінути, після повернення з якої проголосив вступні та резолютивні частини ухвал суду, що є порушенням норм КПК України, а також незаконно відмовив у задоволенні її клопотання про повідомити її як захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022162160000486 від 29.02.2022 р. за ч. 4 ст. 190 КК України, в чому захисник вбачає упередженість та необ?ктивність суду, що на її думу є підставою для відводу судді, який, як вказано захисником у заяві про відвід нібито «прикриває» незаконні дії обвинувачення, порушуючи принцип змагальності сторін провадження.

Вказаний відвід судді підтримав обвинувачений та разом з захисником.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_6 , пояснивши, що мотиви вказаного відводу судді ОСОБА_6 зводяться до незгоди захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 з судовими рішеннями, ухваленими судом в підготовчому судовому засіданні, що відбулось 24.06.2025 р., що не є підставами для відводу судді, а тому просила суд, відмовити у задоволенні безпідставної заяви про відвід судді Овідіопольського райсудуОдеської області ОСОБА_6 .

Представники потерпілих в судове засідання з розгляду заяви про відвід судді не з?явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, причини неявки не повідомили.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали заяви про відвід та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1ст. 75 КПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивований.

Згідно з ч. 1ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об?єктивним у цій справі, та об?єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так, у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб?єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об?єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

На основі вищезазначеного, суд вваажає, що при оцінці безсторонності суду, слід розмежовувати суб`єктивний та об?єктивний аспект.

Щодо суб?єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи, адже, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з?являються докази протилежного.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з?являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об?єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є - результати об?єктивної перевірки.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і Законів України на засадах верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки, незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Обставинами, що викликають сумніви в об?єктивності та неупередженості судді, можуть бути незаконні дії судді під час розгляду справи, ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівне ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді тощо.

Суд зауважує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Однак, такий інститут - не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням - має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Таким чином, незгода учасника кримінального провадження, в даному випадку захисника ОСОБА_3 із судовим рішенням - не може бути розцінена як прояв упередженості судді Овідіопольського райсуду Одеської області ОСОБА_6 , і як слід, не може бути підставою для його відводу.

Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма - не можуть бути підставою для відводу судді, з огляду на те, що незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

В ухвалі від 18.12.2018 р. у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення.

Згідно з роз?ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 р., процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Зогляду навищевикладене,суд вважає,що взаявленій захисникомзаяві про відвід судді, захисником ОСОБА_3 жодним чином не наведені обставини, які викликають у суду обґрунтовані сумніви в неупередженості судді ОСОБА_6 , беручи до уваги об?єктивний критерій, а саме - факти, які не залежать від поведінки судді, але можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд дійшов висновку, що заявлений захисником ОСОБА_3 відвід судді Овідіопольського райсуду Одеської області ОСОБА_6 - не підлягає задоволенню, оскільки з урахуванням об?єктивного критерію, він не ґрунтується на вимогах ст. 75 КПК України, в яких визначено підстави для відводу судді.

Особливу увагу, суд звертає на те, що незгода з процесуальним рішенням судді, що вбачається в даному відводі - не є підставою для відводу, а наведенні захисником мотиви відводу не свідчать про неупередженість судді.

Таким чином, суд вважає, що доводи захисника в заяві про відвід судді Овідіопольського райсуду Одеської області ОСОБА_6 зводяться виключно до незгоди з рішенням суду в процесі проведення підготовчого судового засідання, що не є підставою для відводу судді з підстав, описаних вище, а тому в задоволенні судді ОСОБА_6 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 75,80,81 КПК України, ЄКПЛ, практикою ЄСПЛ, практикою ВП ВС, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 501/2670/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.06.2025 року.

Суддя ОСОБА_1