Рішення від 26.06.2025 по справі 120/14906/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 червня 2025 р. Справа № 120/14906/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернулася ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані, на думку позивача, протиправною бездіяльністю відповідача щодо не надання позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та не видачі посвідчення з написом ''Посвідчення члена сім`ї загиблого''.

Ухвалою суду від 26.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.12.2024 відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що ОСОБА_2 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни та помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тобто не внаслідок обставин, передбачених абзацом 2 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що зумовлює відсутність у позивача права на отримання посвідчення члена сім`ї загиблого згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації вважає, що розглянув скаргу позивача від 02 жовтня 2024 року за вхідним №24-Р-57-11 повно, всебічно та надав відповідь 21 жовтня 2024 року №04.2-16-4652 згідно з чинним законодавством.

Поряд із цим Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації зазначив, що при розгляді даної адміністративної справи є неналежним відповідачем.

Надалі на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона просить замінити неналежного відповідача Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації на належного - Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області. Клопотання обґрунтоване тим, що лише після отримання відзиву на позов, вона дізналася що відповідно до Положення про Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, до його повноважень (компетенції) не входить надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видача відповідного посвідчення.

Ухвалою суду від 30.04.2025 залучено до участі у справі другого відповідача Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області. Встановлено Управлінню соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

14.05.2025 від Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на сім`ї осіб з інвалідністю, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки померлий чоловік позивачки відносився саме до таких осіб, тому їй правомірно відмовлено у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.05.1979.

ОСОБА_2 мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням від 18.10.2019 серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №030984 від 22.06.2021, чоловіку позивачки встановлено ІІ групу інвалідності, що пов`язано з виконанням ним службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також, відповідно посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 встановлено статус особою з інвалідністю ІІ групи та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 25.01.2023.

У подальшому 23.08.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати їй статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

На вказане звернення відповідач надав лист-відповідь №09-07/2120 від 23.09.2024, в якій відмовив у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни за відсутності законних на те підстав.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Відповідно до статті 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Згідно абз. 16 п. 1 ст. 10 Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VІІ "Про загальний військовий обов`язок".

Разом з тим, відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами статей 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992.

Відповідно до частини 9 статті 1 цього Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов`язки громадян України, передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-ХІІ, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.

Таким чином, громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Суд зазначає, у матеріалах справи містяться документи, які підтверджують, що смерть ОСОБА_2 (захворювання, що спричинило смерть) пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 року у справі № 377/797/17 та від 31.01.2019 року у справі № 368/1131/17.

Як встановлено судом із матеріалів справи, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 27.02.2023 №3496 встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також судом встановлено, що посвідченням серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 встановлено статус особою з інвалідністю ІІ групи та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, які є ветеранами війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XІІ.

Відповідно до статті 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Оскільки ОСОБА_1 є дружиною померлого внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - ОСОБА_2 , тому вона має право на встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни.

Також, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було видане відповідне посвідчення як члену сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни серії НОМЕР_5 від 06.07.20023 до 06.07.2024.

Відтак, судом на підставі матеріалів справи встановлено, що для встановлення позивачеві статусу члена сім`ї загиблого та надання відповідного посвідчення наявні всі підстави, виконані всі умови, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив у встановленні позивачу такого статусу, оскільки позивач, як член сім`ї померлого ветерана війни, має право на отримання відповідного посвідчення.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни) і видати Посвідчення члена сім`ї загиблого.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області, як суб`єкта, який приймав оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області викладену в листі №09-07/2120 від 23.09.2024 в надані ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і видачі Посвідчення члена сім`ї загиблого.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни) і видати Посвідчення члена сім`ї загиблого.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідачі: Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40159685)

Управління соціального захисту населення Гайсинського районної державної адміністрації Вінницької області (вул. 1-го Травня, 40, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03191934)

СуддяМультян Марина Бондівна