Рішення від 27.06.2025 по справі 826/9767/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2025 року м.Київ справа №826/9767/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про стягнення суддівської винагороди на час незаконного звільнення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду , Верховний Суд

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищого адміністративного суду України, у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.09.2022, просив:

- зобов`язати відповідача видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Вищого адміністративного суду України з 14.07.2017;

- стягнути з Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду на час незаконного звільнення за період з 14.07.2017 по 24.07.2022 у розмірі 9 818 725,58 грн;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у розмірі 153 287,24 грн та поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Вищого адміністративного суду України з 14.07.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 826/9767/17адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про скасування наказу, поновлення на роботі задоволено. Зобов`язано голову Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Вищого адміністративного суду України з 14 липня 2017 року. Стягнуто з Вищого адміністративного суду України в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду на час незаконного звільнення за період з 14 липня 2017 року по 24 липня 2022 року у розмірі 9818725,58 грн. (дев`ять мільйонів вісімсот вісімнадцять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 58 копійок). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у розмірі 153287,24 грн. (сто п`ятдесят три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 24 копійки) та поновлено ОСОБА_1 на посаді судді Вищого адміністративного суду України з 14 липня 2017 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 826/9767/17.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України задоволено. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 скасовано, а справу № 826/9767/17 направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складіколегіїсуддівКасаційногоадміністративного судувід 01 липня 2024 року касаційну скаргу Вищого адміністративного суду задоволено.Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 в частині стягнення з Вищого адміністративного суду України в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди на час незаконного звільнення за період з 14.07.2017 по 24.07.2022 у розмірі 9 818 725,58 грн скасовано, справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції Київського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 залишено без змін.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції слідує, що при новому розгляді даної справи в частині стягнення з Вищого адміністративного суду України в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди на час незаконного звільнення за період з 14.07.2017 по 24.07.2022суду першої інстанції необхідно застосуватирозмір розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

22 липня 2024 року ухвалоюКиївського окружного адміністративного суду буловідкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07 жовтня 2024 року.

02 грудня 2024 року представником позивача до суду було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Верховний Суд.

Дане клопотання мотивовано тим, що відповідач - Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом у розумінні положень Закону №1402, а відтак не є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності.Вищий адміністративний суд України не має свого фінансування, а його ліквідація та, відповідно, розрахунок із суддями проводиться виключно за рахунок коштів Верховного Суду як головного розпорядника коштів, вважаємо, що належним відповідачем в частині позовних вимог про стягнення суддівської винагороди за час незаконного звільнення позивача є саме Верховний Суд.

Протокольною ухвалою суду від 26 лютого 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Верховний Суд.

14 березня 2025 представником Верховного Суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що не є належним відповідачем у справі та просив в задоволенні позову відмовити.

18 березня 2025 року представником Верховного Суду подані додаткові пояснення, в яких позивач заперечує проти заявлених позовних вимог.

15 травня 2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач просив врахувати факт нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за один місяць у розмірі 153287,24 грн.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив наступн іобставини.

З лютого 1993 року до січня 2002 року ОСОБА_1 працював народним суддею

Андрушівського районного народного суду. З січня 2002 року до березня 2006 року позивач працював суддею Апеляційного суду Житомирської області. З березня 2006 року і до червня 2017 року позивач обіймав посаду судді Вищого адміністративного суду України. З вересня 2010 року і до квітня 2014 року був членом Вищої ради юстиції.

У вересні 2015 року Міністерство юстиції України звернулося до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з порушенням вимог щодо несумісності.

06.04.2016 ухвалою Вищої ради юстиції № 781/0/15-16 відкрито провадження відносно ОСОБА_1 щодо вимог законодавства про несумісність.

13.06.2017 Вища рада правосуддя прийняла рішення № 1544/0/15-17 про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади.

Не погоджуючись із таким рішенням Вищої ради правосуддя, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 13.06.2017 № 1544/0/15-17 про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України Кобилянським М. Г. вимог щодо несумісності та звільнення його з посади.

11.07.2017 ухвалою Вищого адміністративного суду України було відкрито провадження по справі № 800/278/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 13.06.2017 № 1544/0/15-17 та призначено справу до розгляду.

Проте, не дивлячись на судове оскарження вказаного рішення, головою Вищого адміністративного суду України було прийнято наказ від 13.07.2017 № 204-к «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 800/278/17 скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 13 червня 2017 року № 1544/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади».

На виконання указаного рішення суду, головою Ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України було видано наказ від 25 липня 2022 року № 8-к, яким скасовано наказ Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року № 204-к, з 25.07.2022 допущено ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків і визначено, що його стаж роботи, який дає право на надбавку за вислугу років, станом на 25 липня 2022 року становить 39 років 1 місяць 10 днів.

Таким чином, в межах даної справи належить встановити розмір суддівської винагороди, який підлягає стягненню з Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 за час незаконного звільнення за період з 14.07.2017 по 24.07.2022.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Вищий адміністративний суд України входив у систему судів загальної юрисдикції як вищий спеціалізований суд (частина друга статті 17, частини перша та друга статті 31 Закону № 2453-VI).

Розмір суддівської винагороди за Законом № 2453-VI визначається нормами статті 133 цього закону. Зокрема, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року 15 мінімальних заробітних плат».

Частиною четвертою статті 133 Закону № 2453-VI установлено, що посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду 1,1; 2) судді вищого спеціалізованого суду 1,2; 3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України 1,3.

Водночас у період з 14.07.2017 по 03.12.2018, відповідно до частин третьої, четвертої статті 133 Закону № 2453-VI, посадовий оклад судді вищого спеціалізованого суду встановлювався пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду (10 мінімальних заробітних плат) з коефіцієнтом 1,2.

30.09.2016 у процесі повномасштабної судової реформи набрав чинності Закон № 1402-VIII, яким змінено систему судоустрою, зокрема, утворено Верховний Суд, який діє у складі п`яти структурних підрозділів: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд (статті 36, 37 Закону № 1402-VIII).

Частиною третьою статті 17 Закону № 1402-VIII передбачено, що для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. У свою чергу вищими спеціалізованими судами в Україні за новим законом є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.

Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Пунктами 4, 5 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: 1) утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом; 2) призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону. Верховний Суд створюється на матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України.

Згідно з пунктом 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453-VI (положення пункту 7 розділу ХІІ «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду від 18.02.2020 № 2-р/2020).

Пункт 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII на час ухвалення оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій у частині Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України є чинним та таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Конституційним Судом України не визнавався.

Відповідно до абзацу першого пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

У подальшому пункти 22 та 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII були виключені на підставі Закону від 16.10.2019 № 193-IX.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (у редакції Закону № 1774-VIІI від 06.12.2016) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Верховний Суд раніше висловлював правову позицію у справі за схожих з цією справою обставин. Зокрема, у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону № 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень».

На підставі наведеного колегія суддів висловила правовий висновок, за яким: законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 грн. Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 05.03.2020 у справі № 820/2567/17.

При цьому, до 01.01.2017 Закон № 2453-VI та Закон № 1402-VIIІ визначали розмір посадового окладу судді в мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок про те, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина.

Ця ж розрахункова величина застосовувалася для розрахунку заробітної плати іншим особам, що працювали в державній сфері управління, а також для визначення розміру обов`язкових платежів для доступу до публічних послуг держави та місцевого самоврядування (державне мито, судовий збір), санкцій (штрафів) і т.і.

Досліджуючи мету прийняття Закону № 1774-VIII необхідно наголосити, що він був направлений на підвищення мінімальних стандартів, запроваджених в Україні, у тому числі і заробітної плати. Так, з огляду на положення Закону України «Про бюджет України на 2017 рік» розмір заробітної плати зріс вдвічі.

Унаслідок уведених Законом № 1774-VIII змін була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій.

Таким чином, з прийняттям Закону № 1774-VIII зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.

Суд зауважує, що положення Закону № 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

Оскільки Законом № 1774-VIII не внесено зміни до Закону № 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, відтак її число залишилося сталим 10 мінімальних заробітних плат до 03.12.2018 та 15 мінімальних заробітних плат з 04.12.2018.

Крім того, суд звертає увагу на вже указаний алгоритм розрахунку суддівської винагороди, який за Законом № 2453-VI та Законом № 1402-VIIІ є однаковим, тому і розрахункова величина повинна бути однаковою. Інший підхід буде мати ознаки дискримінації та не буде відповідати меті, закладеній в Законі № 1402-VIIІ збільшення суддівської винагороди суддям, що пройшли кваліфікаційне оцінювання.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 06.12.2018 у справі № 816/1244/17, від 26.06.2019 у справі № 804/3789/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність застосування в даній справі як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

З урахуванням сформованих висновків Верховним Судом у даній справі, позивачем подано до суду розрахунок суддівської винагороди, яка має бути виплачена йому за час незаконного звільнення з посади за період з 14.07.2017 по 24.07.2022 у розмірі 9 528 710,71 грн. (із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року), а саме: відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» - 1600 грн; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» - 1762 грн;ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» - 1921 грн;ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» - 2102 грн; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» - 2481 грн; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» - 2684 грн.

Посадовий оклад, грнДоплата за вислугу років Доплата за науковий ступінь Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці Суддівська винагорода, грн %сума%сума%сума 2017 ріклипень (за 12 робочих днів)10 971,4370%7 68015%1 645,7110%1 097,1421 394,28серпень19 200,0070%13 440,0015%2 880,0010%1 920,0037 440,00вересень19 200,0070%13 440,0015%2 880,0010%1 920,0037 440,00жовтень19 200,0070%13 440,0015%2 880,0010%1 920,0037 440,00листопад19 200,0070%13 440,0015%2 880,0010%1 920,0037 440,00грудень19 200,0070%13 440,0015%2 880,0010%1 920,0037 440,002018 ріксічень21 144,0070%14 800,8015%3 171,6010%2 114,4041 230,80лютий21 144,0070%14 800,8015%3 171,6010%2 114,4041 230,80березень21 144,0070%14 800,8015%3 171,6010%2 114,4041 230,80квітень21 144,0070%14 800,8015%3 171,6010%2 114,4041 230,80травень21 144,0070%14 800,8015%3 171,6010%2 114,4041 230,80червень (відбулась зміна вислуги років)11 629,20 (за 11 робочих днів)70%8 140,4415%1 744,3810%1 162,9222 676,94 9 514,80 (за 9 робочих днів)80%7 611,8415%1 427,2210%951,4819 505,34липень21 144,0080%16 915,2015%3 171,6010%2 114,4043 345,20серпень21 144,0080%16 915,2015%3 171,6010%2 114,4043 345,20вересень21 144,0080%16 915,2015%3 171,6010%2 114,4043 345,20жовтень21 144,0080%16 915,2015%3 171,6010%2 114,4043 345,20листопад21 144,0080%16 915,2015%3 171,6010%2 114,4043 345,20грудень (Рішення КСУ від 04 грудня 2018 року №11-р/2018)1 057,20 (за 1 робочий день)80%845,7615%158,5810%105,722 167,26 25 108,50 (за 19 робочих днів)80%20 086,8015%3 766,2810%2 510,8551 472,432019 ріксічень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25лютий28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25березень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25квітень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25травень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25червень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25липень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25серпень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25вересень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25жовтень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25листопад28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,25грудень28 815,0080%23 052,0015%4 322,25--56 189,252020 ріксічень31 530,0080%25 224,0015%4 729,50--61 483,50лютий (Рішення КСУ від 18 лютого 2020 року №2-р/2020) 18 918,00 (за 12 робочих днів)80%15 134,4015%2 837,70--36 890,10 52 550,00 (за 8 робочих днів)80%42 040,0015%7 882,50--102 472,50березень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25квітень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25травень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25червень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25липень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25серпень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25вересень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25жовтень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25листопад131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,25грудень131 375,0080%105 100,0015%19 706,25--256 181,252021 ріксічень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25лютий141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25березень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25квітень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25травень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25червень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25липень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25серпень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25вересень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25жовтень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25листопад141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,25грудень141 875,0080%113 500,0015%21 281,25--276 656,252022 ріксічень155 062,5080%124 050,0015%23 259,38--302 371, 88лютий155 062,5080%124 050,0015%23 259,38--302 371, 88березень155 062,5080%124 050,0015%23 259,38--302 371, 88квітень155 062,5080%124 050,0015%23 259,38--302 371, 88травень155 062,5080%124 050,0015%23 259,38--302 371, 88червень155 062,5080%124 050,0015%23 259,38--302 371, 88липень (за 16 робочих днів) 118 142,86 80% 94 514,29 15% 17 721,43 - - 230 378,58ВСЬОГО:4 879 266,99-3 880 981, 53-731 890,08 -36 572,119 528 710,71Суд погоджується з наданим розрахунком лише в частині визначення суми суддівської винагороди з 14 липня 2017 року по 31 грудня 2020 року включно.

Щодо визначення розміру розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року за період з 01 січня 2021 року по 24 липня 2022 року, суд враховує рішення Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 та зазначає наступне.

Так, увищезазначеній постанові викладено такі висновки щодо застосування норм права:

"104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

107. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

108. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

109. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. theUnitedKingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.

110. Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

112.Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень".

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для врахування судом першої інстанції при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

При цьому, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів, та підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції у даній справі.

За наведеного правового регулювання, змісту та обсягу фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди на час незаконного звільнення за період з 01 січня 2021 року по 24 липня 2022 року, згідно вказаного розрахунку:

2021 рік

січень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25лютий131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25березень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25квітень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25травень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25червень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25липень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25серпень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25вересень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25жовтень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25листопад131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25грудень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,252022 ріксічень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25лютий131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25березень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25квітень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25травень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25червень131 375,0080%105100,0015%19 706,25--256 181,25липень (за 16 робочих днів) 100 095,23 80% 80 076,19 15% 15 014,29 - - 195185,71ВСЬОГО:2 464 845,23-1 971 876,19-369 726,79- 4 806 448,21

При цьому, позивачем зазначено, що Вищим адміністративним судом України на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі №826/9767/17, яким допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у розмірі 153287,24 грн., у грудні 2022 року у добровільному порядку було виконано та виплачено на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду у розмірі 153 287,24 грн.

Таким чином, загальнасума суддівськоївинагороди, яка підглядаєстягненню на користьпозивачана час незаконного звільнення за період з 14.07.2017 по 24.07.2022 становить 8 817 386,82 грн. (8 970 674,06 грн. 153 287,24 грн. = 8 817 386,82 грн.).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Враховуючи викладене, стягненню на користь позивача підлягає також допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу за кожний рік, яку він не отримував у зв`язку із незаконним звільненням з посади судді Вищого адміністративного суду України, розрахунок якої наведено у таблиці нижче:

РікРозмір посадового окладу, грн.201719200,00201821144,00201928815,002020131375,002021141875,002022155062,50ВСЬОГО:497471,50

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення на користь позивача суддівську винагороду за час його незаконного звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України за період з 14.07.2017 по 24.07.2022 у розмірі 8 817 386,82 грн. грн. та допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за кожний рік, яку він не отримував у зв`язку із незаконним звільненням у розмірі 497 471,50 грн.

Щодо визначення суб`єкта владних повноважень, з якого належить стягнути вищезазначені суми коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Вищий адміністративний суд України (далі - Суд) припиняє свою діяльність та ліквідується у встановленому законом порядку. Днем початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року.

Наказом Вищого адміністративного суду України від 15.12.2017 № 36 «Про припинення діяльності Вищого адміністративного суду України, утворення ліквідаційної комісії та заходи щодо припинення діяльності Вищого адміністративного суду України» у Суді розпочато процедуру ліквідації.

При цьому, Вищий адміністративний суд України не має статусу головного розпорядника бюджетних коштів, оскільки його фінансування проводиться виключно за рахунок коштів Верховного Суду як головного розпорядника коштів, що обґрунтовується наступним.

Частиною першою статті 148 Закону №1402 встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом у розумінні положень Закону №1402, а відтак не є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності.

Абзацом 2 частини десятої статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що у разі ліквідації або реорганізації державних органів у поточному бюджетному періоді, забезпечення їх діяльності у наступному бюджетному періоді до завершення процедури ліквідації або реорганізації, здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються.

Наказом Верховного Суду від 08.02.2024 №18 затверджено паспорт бюджетної програми на 2024 рік. Згідно із вказаним паспортом саме Верховному Суду як головному розпоряднику бюджетних коштів за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 055 виділені бюджетні призначення за напрямом використання бюджетних коштів «забезпечення припинення діяльності та ліквідації ВАССУ, ВГСУ, ВАСУ» (п.9, 11 паспорту бюджетної програми). За 2023 рік в цій частині паспорт бюджетної програми Верховного Суду мав аналогічний характер.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що Вищий адміністративний суд України не має свого фінансування, а його ліквідація та, відповідно, розрахунок із суддями проводиться виключно за рахунок коштів Верховного Суду як головного розпорядника коштів, вважаємо, що належним відповідачем в частині позовних вимог про стягнення суддівської винагороди за час незаконного звільнення позивача є саме Верховний Суд.

Дана правова позиція підтверджена наступними постановами Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 по справі №640/23225/20 за позовом судді ВАСУ (вищого спеціалізованого суду, що також перебуває у процесі ліквідації) про стягнення недоотриманої суддівської винагороди, зазначив, що захист порушеного права має відбуватись шляхом стягнення на користь судді недоотриманих грошових коштів з суб`єкта владних повноважень, який допустив неналежне розпорядження бюджетними коштами, виділеними на виплату суддівської винагороди.

У постанові від 16.02.2023 у справі №640/16326/20 за позовом судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) до ВАКС, предметом якої була невиплата позивачеві у повному обсязі належної йому суддівської винагороди, Верховний Суд зазначив, що належним способом захисту права особи є такий спосіб, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та сприяє вичерпному поновленню порушеного права особи, а тому у спірних правовідносинах таким способом захисту прав позивача є саме стягнення з ВАКС на його користь суми недоотриманої суддівської винагороди (пункт 78 постанови).

Також, Верховний Суд, посилаючись на приписи статті 5 КАС України, зазначив, що захистити права позивача без встановлення протиправності дії/бездіяльності відповідача, якими таке право було порушено, неможливо, у зв`язку з чим виснував, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій ВАКС щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 із застосуванням обмежень її розміру, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та стягнення з ВАКС на його користь суми недоотриманої суддівської винагороди за вказаний період у розмірі 357 037,69 грн.

Аналогічна правова позиція щодо належності та ефективності зазначеного способу захисту (визнання протиправними дій та стягнення коштів) у справах щодо виплати суддівської винагороди також була викладена Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі №640/23567/20.

У постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21 за позовом судді місцевого суду до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області про відшкодування шкоди Верховний Суд зазначив, що «зважаючи на те, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема, щодо суддів місцевих і апеляційних судів, є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди» (пункт 42 постанови).

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №640/23225/20 за позовом судді ВАСУ про стягнення недоотриманої суддівської винагороди визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення суддів Вищого адміністративного суду України (до завершення ліквідаційних процедур) є саме Верховний Суд. У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що «здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди у спірний період із застосуванням обмеження, Верховний Суд, який здійснював функції головного розпорядника бюджетних коштів, діяв не у спосіб та не в межах, встановлених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що саме з Верховного Суду належить стягнутисуддівську винагороду на час незаконного звільнення за період з 14 липня 2017 року по 24 липня 2022 року та допомогу на оздоровлення у розмірі на користь ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд звертає увагу, що в межах розгляду даної справи вже було допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у розмірі 153287,24 грн., а тому суд повторно не допускає дане рішення до негайного виконання.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Верховного Суду(код ЄДРПОУ 41721784, адреса: вул. П. Орлика, 8, м. Київ, 01043)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )суддівську винагороду на час незаконного звільнення за період з 14 липня 2017 року по 24 липня 2022 року у розмірі 8817386,82 грн (вісім мільйонів вісімсот сімнадцять тисяч триста вісімдесят шість гривень 82 копійки) та допомогу на оздоровлення у розмірі 497 471,50 грн (чотириста дев`яносто сім тисяч чотириста сімдесят одна гривня 50 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.