Рішення від 18.06.2025 по справі 380/2205/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 рокусправа № 380/2205/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Хмелик І.А.,

за участі:

представника позивача Гніздовська Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінцес Міт» (вул. Варшавська, буд. 30А, с. Микуличі, Бучанський р-н., Київська обл., код ЄДРПОУ 42142998) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінцес Міт» до Львівської митниці, у якій, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800001/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000004 від 07.01.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800002/2 від 07.01.2025 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000005 від 07.01.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 30.01.2025 року № UA209000/2025/800006/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000017 від 30.01.2025 року;

- стягнути з Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРІНЦЕС МІТ» судові витрати у загальній сумі 67 041 грн. 20 коп. (шістдесят сім тисяч сорок одна гривня 20 коп.), що включає 26 000 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката за надання правової допомоги у суді першої інстанції, 31 491 грн. 20 коп. (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто одна гривня 20 коп.) судового збору за подання до суду адміністративного позову та витрат на оплату перекладу документів у розмірі 9 550 грн. 00 коп. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

стягнути з Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРІНЦЕС МІТ» суму матеріальних збитків у розмірі 303 507 грн. 79 коп. (триста три тисячі п`ятсот сім гривень 79 коп.), що складається із витрат на оплату транспортно-експедиторського обслуговування у розмірі 132 266 грн. 09 коп. (сто тридцять дві тисячі двісті шістдесят шість гривень 09 коп.), витрат на морське перевезення товарів у розмірі 88 496 грн. 00 коп. (вісімдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 00 коп.) та витрат на оплату митно- брокерських послуг у розмірі 82 745 грн. 70 коп. (вісімдесят дві тисячі сімсот сорок п`ять гривень 70 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях, в порушення вимог ст. 55 МК України, не обґрунтовані належним чином причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не наведено конкретну інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості; відсутній вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів (яких декларант не надав), за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів,- не обґрунтоване числове значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Вважає, що надані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже - у сукупності становлять ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім цього, позивач вважає, що, внаслідок прийняття Львівською митницею оскаржуваних рішень, йому були завдані матеріальні збитки, що зумовили необхідність несення позивачем додаткових витрат у наступному розмірі: 132 266 грн. 09 коп. (оплата за транспортно-експедиторське обслуговування); 88 496 грн. 00 коп. (оплати, пов`язані із морським перевезенням товарів); 82 745 грн. 70 коп. (оплата митно-брокерських послуг).

Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.03.2025.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо складових митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано. Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Крім цього, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено є вищим.

Відповідач також вказує, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача, зокрема, зазначає, що Львівська митниця як контролюючий орган не довела належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та не дають можливість здійснити митне оформлене товарів за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довела правових підстав для застосування резервного методу, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність прийнятих відповідачем рішень.

05.03.2025 підготовче засідання відкладено на 20.03.2025 для ознайомлення представника відповідача із заявою позивача про збільшення позовних вимог.

20.03.2025 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого-судді на лікарняному.

24.04.2025 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.05.2025 для ознайомлення представника відповідача із заявою позивача про збільшення позовних вимог.

14.05.2025 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 11.06.2025.

11.06.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні 18.06.2025 о 12:00 год.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

21.02.2023 між ТОВ «Прінцес Фуд» (Комісіонер) та позивачем (Комітент) укладено Договір комісії.

Згідно п. 1.1 Договору, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені та рахунок Комітента договори поставки (купівлі-продажу) Товару, здійснювати всі необхідні дії для митного оформлення та доставки Товару Комітенту.

Відповідно до п. 3.5 даного Договору, Комісіонер зобов`язаний подати документи на оформлення митної декларації, передати Комітенту оригінал митної декларації та здійснювати всі інші необхідні дії, подавати і отримувати будь-які інші документи, заяви для належного оформлення імпортного Товару.

10.10.2024, на підставі Договору комісії від 21.02.2023, між позивачем (Покупець) та компанією VP FOODS LLC (Продавець, США) було укладено Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 41 (далі - Контракт).

Згідно ст. 1 Контракту, Продавець продає і поставляє Покупцю в Україну, а Покупець купує і оплачує заморожене та охолоджене м`ясо: птицю, яловичину, включаючи всі види субпродуктів яловичих, свинину, включаючи сало, а також всі види субпродуктів свинячих в асортименті походження: Канада, Бразилія, Польща та інших країн ЄС відповідно до Проформи/Інвойсів до цього Контракту. З урахуванням Договору комісії, що укладений між компанією ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» (Україна) та ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД» (Україна), власником Товару, що придбавається за цим Контрактом, є ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД».

На підставі вищевказаного Контракту, ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» було здійснено купівлю наступних товарів:

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий) у кількості 26 966,096 кг вартістю 3 200,00 дол. США/кг, загальна сума - 86 291,51 дол. США;

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (сухожилля яловичі - заморожена бичача мембрана з бокової частини туші) у кількості 6 975,00 кг вартістю 1 200,00 дол./кг, загальна сума - 8 370,00 дол. США;

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий обвалений, не подрібнений) у кількості 18 994,70 кг вартістю 3 180,00 дол. США/кг, загальна сума - 60 403,15 дол. США;

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (заморожена безкісткова яловичина - м`ясо промислового виробництва, а саме - м`ясо щік) у кількості 997,75 кг вартістю 900,00 дол. США/кг, загальна сума - 897,98 дол. США.

Експортером згаданих товарів є EL TORO BEEF BRASIL LTDA (Бразилія), що підтверджено свідоцтвом про походження товару BR002COM240027878700 від 14.10.2024 року, та IRMAOS GONCALVES COMERCIO Е INDUSTRIA LTDA (Бразилія), що підтверджено свідоцтвом про походження товару BR002COM240028288300 від 30.10.2024 року.

Сума, що була сплачена позивачем у відповідності до умов Контракту за товар, експортером якого є EL TORO BEEF BRASIL LTDA (Бразилія), становить 69 671,13 дол. США, що підтверджено рахунком-фактурою (інвойсом) № 12/2024 від 27.09.2024 року.

За товар, експортером якого є IRMAOS GONCALVES COMERCIO Е INDUSTRIA LTDA (Бразилія), позивачем було здійснено оплату у розмірі 86 291,51 дол. США, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № FR-06402/2024 від 29.10.2024 року.

При цьому, вартість продукції вказана із урахуванням вартості митного оформлення, ветеринарних сертифікатів, експортних декларацій, сертифікатів якості виробника, тари та пакування з транспортними витратами.

06.01.2025 року ФОП ОСОБА_1 , діючи від імені та в інтересах позивача у якості митного брокера, було подано до Львівської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію № 25UA209160000094U5 від 06.01.2025 року та електронну митну декларацію № 25UA209160000093U6 від 06.01.2025 року.

За електронною митною декларацією № 25UA209160000094U5 від 06.01.2025 року декларантом було заявлено до декларування їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий) - 86 291,51 дол. США, що еквівалентно 3 631 914 грн. 74 коп. (три мільйони шістсот тридцять одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять гривень 74 коп.) за курсом іноземних валют до національної валюти України, зазначеного в електронній митній декларації (42,09 грн. за 1 дол. США).

За електронною митною декларацією № 25UA209160000093U6 від 06.01.2025 року декларантом було заявлено до декларування:

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (сухожилля яловичі - заморожена бичача мембрана з бокової частини туші) (товару № 1) - 8 719,45 дол. США, що становить 366 991 грн. 95 коп. (триста шістдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривня 95 коп.) відповідно до курсу іноземних валют до національної валюти України, вказаного в електронній митній декларації (42,0889 грн за 1 дол. США);

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий обвалений, не подрібнений) (товар № 2) - 60 403,15 дол. США, що еквівалентно 2 542 302 грн. 14 коп. (два мільйони п`ятсот сорок дві тисячі триста дві гривні 14 коп.) відповідно до курсу іноземних валют до національної валюти України, вказаного в електронній митній декларації (42,0889 грн за 1 дол. США);

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (заморожена безкісткова яловичина - м`ясо промислового виробництва, а саме - м`ясо щік) (товар № 3) - 897,98 дол. США, що становить 37 794 грн. 99 коп. (тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 99 коп.) відповідно до курсу іноземних валют до національної валюти України, вказаного в електронній митній декларації (42,0889 грн за 1 дол. США).

Вищевказана митна вартість товарів, заявлених до декларування, визначена за основним методом, а саме - ціною зовнішньоекономічного договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із електронною митною декларацією № 25UA209160000094U5 від 06.01.2025 року було також подано до митного органу документи згідно переліку, зазначеного у графі 44 митної декларації щодо товару, а саме: Сертифікат якості № FR-06402/2024 від 24.10.2024 року; Пакувальний лист № FR-06402/2024 від 22.10.2024 року; Рахунок-фактуру (інвойс) № FR-06402/2024 від 29.10.2024 року; Коносамент № HLCUSS52409AUER6 від 25.10.2024 року; Автотранспортну накладну № 19 від 04.01.2025 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00495423/2443/24 від 14.10.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00495453/2443/24 від 14.10.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00495456/2443/24 від 14.10.2024 року; Сертифікат про походження товару № BR002COM240028288300 від 30.10.2024 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA500110/2025/000009 від 05.01.2025 року; банківські платіжні документи, що стосуються товару; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 41 від 10.10.2024 року; Внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року; Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (ідентифікатор справи - 12336265 від 05.01.2025 року); довіреність на ФОП ОСОБА_1 .

Разом із електронною митною декларацією № 25UA209160000093U6 від 06.01.2025 року декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів було подано до Львівської митниці наступні документи згідно переліку, зазначеного у графі 44 даної митної декларації, а саме: Сертифікат якості № 12/2024 від 29.09.2024 року; Пакувальний лист № 12/2024 від 29.09.2024 року; Рахунок-фактуру (інвойс) № 12/2024 від 27.09.2024 року; Коносамент № SSZ1529209 від 30.09.2024 року; Автотранспортну накладну № 18 від 03.01.2025 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00448107/4334/24 від 18.09.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00448114/4334/24 від 18.09.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00448123/4334/24 від 18.09.2024 року; Сертифікат про походження товару № BR002CCM240027878700 від 14.10.2024 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA500110/2025/000006 від 03.01.2025 року; банківські платіжні документи, що стосуються товару; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 41 від 10.10.2024 року; Внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року; Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (ідентифікатор справи - 12332779 від 03.01.2025 року); довіреність на ФОП ОСОБА_1 .

У ході опрацювання наданих декларантом документів, митний орган зробив висновок, що такі не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим запропонував декларанту надати додаткові документи.

07.01.2025 ФОП ОСОБА_1 було проінформовано митний орган про те, що всі документи, які є необхідними для здійснення митного оформлення товарів, вже були надані декларантом разом із електронними митними деклараціями та відсутня можливість надати додаткові документи.

За результатами розгляду поданих документів, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/800002/2 від 07.01.2025 року (за МД № 25UA209160000094U5 від 06.01.2025 року) та № UA209000/2025/800001/2 від 07.01.2025 року (за МД № 25UA209160000093U6 від 06.01.2025 року).

Митну вартість оцінюваних товарів було скориговано відповідачем у загальному розмірі на 4 255 978 грн. 73 коп. (2 213 350 грн. 43 коп. + 2 042 628 грн. 30 коп.).

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2025/000005 від 07.01.2025 року та №UA209160/2025/000004 від 07.01.2025 року.

Відповідно до графи 33 рішення №UA209000/2025/800001/2 від 07.01.2025 року, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- під час розгляду поданої до митного оформлення митної декларації (далі - МД) від 06.01.2025 № 25UA209160000093U6 та долучених до неї документів було виявлено, що декларантом заявлено митну вартість, визначену ним самостійно, за резервним методом визначення митної вартості товарів - за методом 2ґ (ст. 64 МКУ «Резервний метод»).

В поданій до даної МД декларації митної вартості (далі-ДМВ) у графі 7 «Обґрунтування обрання методу визначення митної вартості із зазначенням причини незастосування основного методу» зазначено: Метод 1 неприйнятний для застосування, у зв`язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, наданих для підтвердження заявленої митної вартості. Причини не застосування основного методу визначення митної вартості визначені у ст.58 МКУ та не містять такої причини незастосування основного методу, яка вказана декларантом.

У графі 8 ДМВ «Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості» зазначено: Цінова інформація ДМСУ. Проведено процедуру консультації.

Відповідно до ч.4 ст. 57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ. Однак, консультації з митним органом щодо визначення основи вартості задекларованих товарів декларантом не проводились, чим порушено норми ст. 57 МКУ.

Частиною 1 статті 320 МКУ передбачено, що форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Форми та обсяги митного контролю, визначені автоматизованою системою управління ризиками, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається;

- за МД від 06.01.2025 № 25UA209160000093U6 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». У коментарі до зазначених АСАУР вказано, що Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару;

- за оцінюваною партією товарів, згідно документів, наданих декларантом до митного оформлення товару, поставка товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 41 (далі - Контракт), інвойсу від 27.09.2024 № 12/2024. За результатом аналізу встановлено наступні розбіжності та невідповідності: - відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; - відповідно до п. 6.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 41 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен експорту декларацію та сертифікат якості виробника, проте до митного оформлення не наданого цих документів; - відповідно до пункту 6.1 розділу 6 контракту від 10.10.2024 № 41зазначено, що оплата можлива як 100% передоплата, такі після оплата, при цьому умови оплати повинні вказуватися у проформі/інвойсі, однак у інвойсі від 27.09.2024 № 12/2024 відсутні відомості про реквізити контракту, а умови оплати (30% передоплата, 70% проти копії документів) не відповідають узгодженому в контракті, документ Проформа не надано, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Таким чином, умови здійснення оплати за товар не визначені; - відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка здійснюється на умовах CFR Чорноморськ. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар; - за наданими платіжними документами неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару, оскільки вони не відображають повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом, а суми проплат не відповідають сумі інвойсу, у розділі «призначення платежу» міститься загальне посилання на контракт, відповідно ідентифікувати платіж із конкретною поставкою неможливо.

Крім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить: по товару № 2 - 5,15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417), ніж заявлено декларантом 3,18 дол. США/кг; по товару № 1, 3-2,60 дол. США/кг (джерело МД від 17.05.2022 № LIA209160/2022/5200), ніж заявлено декларантом відповідно 1,25 та 0,90 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося.».

Відповідно до графи 33 рішення № UA209000/2025/800002/2 від 07.01.2025 року, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- за МД від 06.01.2025 № 25UA209160000094U5 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». У коментарі до зазначеного АСАУР вказано, що Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару;

- за оцінюваною партією товарів, згідно документів, наданих декларантом до митного оформлення товару, поставка товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 41 (далі - Контракт), інвойсу від 29.10.2024 № FR-06402/2024. За результатом аналізу встановлено наступні розбіжності та невідповідності: - відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі.) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; - відповідно до п. 6.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 41 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен експорту декларацію та сертифікат якості виробника, проте до митного оформлення не наданого цих документів: - відповідно до пункту 6.1 розділу 6 контракту від 10.10.2024 № 41зазначено, що оплата можлива як 100% передоплата, такі після оплата, при цьому умови оплати повинні вказуватися у проформі/інвойсі, однак у інвойсі від 29.10.2024 № FR-06402/2024 відсутні відомості про реквізити контракту, а умови оплати (30% передоплата, 70% проти копії документів) не відповідають узгодженому в контракті, документ Проформа не надано, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Таким чином, умови здійснення оплати за товар не визначені; - відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка здійснюється на умовах CFR Чорноморськ. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар; - за наданими платіжними документами неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару, оскільки вони не відображають повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом, а суми проплат не відповідають сумі інвойсу, у розділі «призначення платежу» міститься загальне посилання на контракт, відповідно ідентифікувати платіж із конкретною поставкою неможливо.

Крім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 5.15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417), ніж заявлено декларантом 3,20 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося.».

10.10.2024 року між позивачем (Покупець) та компанією AMERICA ALIMENTOS LTDA (Продавець, Бразилія) було укладено Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 37 (далі - Контракт № 37).

Згідно з п. 1 Контракту № 37, Продавець продає і поставляє Покупцю в Україну, а Покупець купує і оплачує заморожене та охолоджене м`ясо: птицю, яловичину, включаючи всі види субпродуктів яловичих, свинину, включаючи сало, а також всі види субпродуктів свинячих в асортименті походження: Канада, Бразилія, Польща та інших країн ЄС відповідно до Проформи/Інвойсів до цього Контракту. З урахуванням Договору комісії, що укладений між компанією ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» (Україна) та ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД» (Україна), власником Товару, що придбавається за цим Контрактом, є ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД».

-На підставі вищевказаного Контракту № 37 ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» було здійснено купівлю наступних товарів:

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий) у кількості 18 475,989 кг вартістю 3 180,00 дол. США/кг, загальна сума - 58 753,64 дол. США;

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (сухожилля яловичі) у кількості 7000,292 кг, вартістю 1 000,00 дол. США/кг, загальна сума - 7 000,292 дол. США;

-м`ясо великої рогатої худоби, обвалене, частини яловичини без кісток, отримані з різних частин туші, заморожені, подрібнені (тримінг 80) у кількості 1000,48 кг вартістю 1 800,00 дол. США/кг, загальна сума - 1 800,86 дол. США;

-м`ясо великої рогатої худоби, обвалене, частини яловичини без кісток, отримані з різних частин туші, заморожені, подрібнені (тримінг з передніх четвертин 90) у кількості 1 000,66 кг вартістю 2 350,00 дол. США/кг, загальна сума - 2 351,55 дол. США.

Експортером згаданих товарів є AMERICA ALIMENTOS LTDA (Бразилія), що підтверджується свідоцтвом ро походження товару BR002CCM240029920500 від 07.01.2025 року.

Сума, що була сплачена позивачем у відповідності до умов Контракту № 37 за товар, експортером якого є AMERICA ALIMENTOS LTDA, становить 69 906,33 дол. США, що підтверджено рахунком-фактурою (інвойсом) № LE 1637 від 26.11.2024 року.

За електронною митною декларацією № 25UA209160000993U1 від 28.01.2025 року декларантом було заявлено до декларування:

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий) - 58 753,64 дол. США, що еквівалентно 2 464 591 грн. 82 коп. (два мільйони чотириста шістдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна гривня 82 коп.) відповідно до курсу іноземних валют до національної валюти України, вказаного в електронній митній декларації (41,9479 грн за 1 дол. США);

-їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (сухожилля яловичі) - 7 000,292 дол. США, що еквівалентно 293 647 грн. 05 коп. (двісті дев`яносто три тисячі шістсот сорок сім гривень 05 коп.) відповідно до курсу іноземних валют до національної валюти України, вказаного в електронній митній декларації (41,9479 грн за 1 дол. США);

-м`ясо великої рогатої худоби, обвалене, частини яловичини без кісток, отримані з різних частин туші, заморожені, подрібнені (тримінг 80 та тримінг з передніх четвертин 90) - 4 152,41 дол. США, що еквівалентно 174 184 грн. 88 коп. (сто сімдесят чотири тисячі сто вісімдесят чотири гривні 88 коп.) відповідно до курсу іноземних валют до національної валюти України, вказаного в електронній митній декларації (41,9479 грн за 1 дол. США).

Разом із електронною митною декларацією № 25UA209160000993U1 від 28.01.2025 року декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів було подано до Львівської митниці наступні документи згідно переліку, зазначеного у графі 44 даної митної декларації, а саме: Сертифікат якості від 03.12.2024 року; Пакувальний лист № LE 1937 від 28.11.2024 року; Рахунок-фактуру (інвойс) № LE 1637 від 26.11.2024 року; Коносамент № 246321592 від 08.01.2025 року; Автотранспортну накладну № 21 від 26.01.2025 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00559318/1883/24 від 19.11.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00559330/1883/24 від 19.11.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00559342/1883/24 від 19.11.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00559369/1883/24 від 19.11.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 10-00559377/1883/24 від 19.11.2024 року; Сертифікат про походження товару № BR002CCM240029920500 від 07.01.2025 року; банківський платіжний документ, що стосуються товару, № 2 від 07.01.2025 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 37 від року; Внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року; Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (ідентифікатор справи - 12410894 від 26.01.2025 року).

У ході опрацювання наданих декларантом документів, митний орган зробив висновок, що такі не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим запропонував декларанту надати додаткові документи.

Декларантом було проінформовано митний орган про те, що всі документи, які є необхідними для здійснення митного оформлення товарів, вже були надані декларантом разом із електронними митними деклараціями та відсутня можливість надати додаткові документи.

За результатами розгляду поданих документів, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/800006/2 від 30.01.2025 року.

Митну вартість оцінюваних товарів було скориговано відповідачем на суму 2200289 грн. 00 коп.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000017 від 30.01.2025.

Відповідно до графи 33 рішення №UA209000/2025/800006/2 від 30.01.2025 року, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- за МД від 28.01.2025 № 25UA209160000993U1 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано форму митного контролю «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» у коментарі до якої вказано: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром поданому підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару»;

- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 37 (далі - Контракт), однак даний документ не містить печатки Покупця, а підпис Покупця очевидно скопійовано/ перенесено з документу від 21.02.2023 № б/н (Договір Комісії), що викликає сумніви що підпис, а відповідно і контракт є валідними (ч.3 ст.53 МКУ - наявні ознаки підробки);

- відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Умови поставки оцінюваного товару CFR-UA- CHORNOMORSKY (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення). Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати переходять від продавця до покупця. Надані до митного оформлення товаросупровідні документи не містять відомості щодо усіх складових митної вартості (страхування, розвантаження, оформлення документів, портові збори, перевантаження контейнера, тощо), що унеможливлює перевірку правильності та повноти розрахунку усіх складових митної вартості. Відповідно до п. 6.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 37 документація повинна включати, серед іншого, експортну декларацію, проте до митного оформлення документ не надано, чим порушено умови Контракту;

- у пункті 6.1 розділу 6 контракту від 10.10.2024 № 37 зазначено, що оплата можлива як 100% передоплата, так і після оплата, при цьому умови оплати повинні вказуватися у проформі/інвойсі, однак у інвойсі від 26.11.2024 № LE 1637 відсутні відомості про умови оплати, та відсутні реквізити контракту, документ Проформа не надано, таким чином, умови здійснення оплати за товар не визначені;

- - відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка здійснюється на умовах CFR Чорноморськ. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар;

- за наданим платіжним документом від 07.01.2025 № 2 неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару, оскільки не відображено повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом, у розділі «призначення платежу» міститься посилання лише на контракт, відповідно ідентифікувати платіж із конкретною поставкою неможливо;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 07.01.2025 № 2 не містить підпису(ів) платника, як передбачено Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачами платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163.

Крім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено є вищим та становить: товар № 1 -5,15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417 язики яловичі свіжоморожені, країна виробництва Бразилія); товар № 2-2,60 дол. США/кг (джерело МД від 17.05.2022 № UA209160/2022/5200 морожені сухожилля яловичі обвалені); товар № 3-4,501 дол. США/кг (джерело МД від 24.06.2024 № 24UA205140040597U6 м`ясо великої рогатої худоби морожене, обвалене). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося.».

Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.

Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, то стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни виправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.

З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналізуючи наведені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів підстави їх винесення, суд зазначає наступне.

В оскаржуваних рішеннях від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800001/2, від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800002/2, від 30.01.2025 року № UA209000/2025/800006/2 відповідач зазначив, що за МД від 06.01.2025 № 25UA209160000093U6, від 06.01.2025 № 25UA209160000094U5, від 28.01.2025 № 25UA209160000993U1 автоматизованою системою управління ризиками АСМО «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». У коментарі до зазначених АСАУР вказано, що Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару.

Суд зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Відповідно до усіх оскаржуваних рішень, недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару, є відсутність даних щодо витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України.

Згідно п. 4.5 Контракту №41 Продавець відшкодовує вартість збитків Покупцю, а також витрати Покупця на перевезення Товару до місця оформлення, митне оформлення та інші витрати, пов`язані з оформленням та доставкою Товару до місця призначення, підтверджені відповідними документами.

Відповідно до п. 7.1 Контракту №41 доставка та відвантаження Товару Покупцеві за цим Контрактом проводиться на умовах, зазначених у Проформах/Інвойсах (Incoterms 2020). Місце поставки товару - Україна.

Пунктом 12.3 Контракту №41 визначено, що оплата експортних ліцензій, вантажних витрат, податків, мит та будь-яких інших витрат у країні навантаження провадиться за рахунок Продавця.

Відповідно до рахунків-фактур (інвойсів) № FR-06402/2024 від 29.10.2024, № LE 1637 від 26.11.2024, № 12/2024 від 27.09.2024 поставка товару здійснювалась на умовах CFR.

Згідно Інкотермс 2020 умовами поставки CFR є «Cost and Freight» («Baртість і фрахт») означає, що продавець постачає товар на борт судна або надає поставлений в такий спосіб товар. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до зазначеного порту призначення.

В свою чергу, термін «фрахт» у розумінні положень «Інкотермс 2020» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати на упаковку та пакування, по навантаженню товару на борт судна, перевезення товару до порту призначення та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які, зокрема, покладаються на продавця.

Тобто, здійснення поставки товару на умовах CFR передбачає обов`язок продавця повністю оплатити витрати, пов`язані із доставкою товару від пункту поставки (місця виробництва, заводу тощо), завантаженням товару на борт судна і транспортуванням вантажу в порт призначення (зокрема, витрати на оплату фрахту та митне оформлення товару для експорту товару).

Відповідно до коносаментів № HLCUSS52409AUER6 від 25.10.2024, № SSZ1529209 від 30.09.2024, № 246321592 від 08.01.2025 фрахт сплачено до відправки, портові збори в країні відправки сплачено до відправки, вантажно-розвантажувальні роботи передплачені.

Таким чином, витрати на навантаження оцінюваних товарів для цілей визначення митної вартості включено до ціни товару.

Щодо твердження відповідача в усіх оскаржуваних рішеннях про ненадання до митного оформлення експортної декларації та сертифікату якості виробника на кожну партію товару, що суперечить п. 6.4. Контракту №41 та п. 6.4 Контракту №37, суд зазначає таке.

Суд встановив, що декларантом до МД №25UA209160000093U6 від 06.01.2025 та МД №25UA209160000094U5 від 06.01.2025 було долучено сертифікат якості № FR-06402/2024 від 24.10.2024, а до МД №25UA209160000993U1 від 28.01.2025 було долучено сертифікат якості №б/н від 03.12.2024, що підтверджується відомостями карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2025/000004 від 07.01.2025 року, №UA209160/2025/000005 від 07.01.2025 року, № UA209160/2025/000017 від 30.01.2025 року.

Отже, твердження відповідача про ненадання до митного оформлення сертифікату якості є безпідставним.

Суд також звертає увагу, що в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Таким чином, відсутність експортної декларації жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого товару.

В оскаржуваних рішеннях відповідачем зазначено таке:

- у інвойсі від 27.09.2024 № 12/2024 відсутні відомості про реквізити контракту, а умови оплати (30% передоплата, 70% проти копії документів) не відповідають узгодженому в контракті, документ Проформа не надано (рішення № UA209000/2025/800001/2 від 07.01.2025);

- у інвойсі від 29.10.2024 № FR-06402/2024 відсутні відомості про реквізити контракту, а умови оплати (30% передоплата, 70% проти копії документів) не відповідають узгодженому в контракті, документ Проформа не надано (рішення № UA209000/2025/800002/2 від 07.01.2025);

- у інвойсі від 26.11.2024 № LE 1637 відсутні відомості про умови оплати, та відсутні реквізити контракту, документ Проформа не надано (рішення № UA209000/2025/800006/2 від 30.01.2025).

Суд зазначає, що відповідно до п. 6.1 Контракту №41, оплата за Товар, що постачається за цим Контрактом, здійснюється Покупцем у доларах США на рахунок Продавця таким чином: передоплата - 100% від вартості товару на банківський рахунок Продавця; також оплата за поставлений товар може бути здійснена протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Умови оплати визначаються в Проформі/інвойсі.

Аналогічні положення містяться в Контракті № 37 від 10.10.2024 року.

Зі змісту рахунку-фактури (інвойсу) № FR-06402/2024 від 29.10.2024 року вбачається, що умови оплати за товар (їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені - язик яловичий) були визначені таким чином, що 30% вартості товару, яка становить 86 291,51 дол. США, одержувачем якого є ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ», має бути сплачена у вигляді авансу у розмірі 25 920,00 дол. США, а 70% його вартості у розмірі 60 371,51 дол. США підлягають сплаті позивачем після надання у його розпорядження копій необхідних документів.

В свою чергу, зі змісту рахунку-фактури (інвойсу) № 12/2024 від 27.09.2024 року вбачається, що умови оплати за товар № 1, товар № 2 та товар № 3 були визначені таким чином, що 30% вартості товарів, яка становить 69 671,13 дол. США, має бути сплачена у вигляді авансу у розмірі 20 901,33 дол. США, а 70% їх вартості у розмірі 48 769,8 дол. США підлягають сплаті позивачем після надання у його розпорядження копій необхідних документів.

Тобто, на виконання п. 6.1 Контракту № 41 від 10.10.2024 року та з метою конкретизації його умов щодо порядку здійснення позивачем оплати за товар, одержувачем якого він є, сторони даного Контракту дійшли згоди, що:

- 30% вартості товару (їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені - язик яловичий) підлягає сплаті ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» в якості авансу у розмірі 25 920,00 дол. США, а решта його вартості у сумі 60 371,51 дол. США має бути сплачено після отримання позивачем копій необхідних документів (згідно рахунку-фактури (інвойсу) № FR-06402/2024 від 29.10.2024 року);

- 30% вартості товарів № 1, № 2 та № 3 підлягає сплаті ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» у вигляді авансу у розмірі 20 901,33 дол. США, а решта їх вартості у сумі 48 769,8 дол. США підлягають сплаті позивачем після надання у його розпорядження копій необхідних документів (згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 12/2024 від 27.09.2024 року).

Вказане свідчить, що погоджені між сторонами Контракту умови здійснення позивачем оплати вартості товарів не суперечать його положенням та спрямовані, в першу чергу, на деталізацію змісту останнього.

Суд встановив, що позивачем здійснено оплату за оцінювані товари на банківський рахунок продавця за Контрактом № 41 VP FOODS LLC, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями в іноземній валюті.

При цьому, в якості призначення переказу у всіх платіжних інструкціях в іноземній валюті зазначено «попередня оплата за товар - заморожені м`ясні продукти, Контракт № 41 від 10.10.2024 року».

Аналогічним чином позивачем було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок продавця за Контрактом № 37 від 10.10.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 2 від 07.01.2025 року, в графі «призначення переказу» якої, зокрема, містяться реквізити Контракту № 37 від 10.10.2024 року.

Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 803/3649/15.

Щодо зауважень відповідача про відсутність інформації щодо здійснення/не здійснення страхування товару, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, постачання товару відбувалось на умовах CFR.

Згідно підпункту А5 «Страхування» пункту А «Обов`язки Продавця» розділу CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт) Правил Incoterms 2020 продавець не має жодного зобов`язання перед покупцем щодо укладення договору (контракту) страхування.

Підпунктом В5 «Страхування» пункту В «Обов`язки Покупця» розділу CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт) Правил Incoterms 2020 визначено, що покупець не має жодного зобов`язання перед продавцем щодо укладення договору (контракту) страхування.

Таким чином, здійснення міжнародної поставки товару на умовах CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт) не передбачає виникнення обов`язку зі здійснення страхування товару ані в його продавця, ані в покупця, у зв`язку з чим витрати на страхування товару, що був поставлений на умовах CFR, не підлягають включенню до його митної вартості.

Щодо зауважень відповідача про неможливість відслідкувати оплату оцінюваної партії товару, оскільки не відображено повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом; неможливості ідентифікувати платіж із конкретною поставкою; відсутності підпису(ів) платника в платіжній інструкції в іноземній валюті від 07.01.2025 № 2, суд зазначає, що ці обставини не впливають на визначення ціни товару та його митної вартості.

Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару:

- рішення від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800001/2 по товару № 2 - 5,15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417), ніж заявлено декларантом 3,18 дол. США/кг; по товару № 1, 3-2,60 дол. США/кг (джерело МД від 17.05.2022 № LIA209160/2022/5200);

- рішення від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800002/2 рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 5.15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417 ніж заявлено декларантом 3,20 дол. США/кг;

- рішення від 30.01.2025 року № UA209000/2025/800006/2 товар № 1 -5,15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417 язики яловичі свіжоморожені, країна виробництва Бразилія); товар № 2-2,60 дол. США/кг (джерело МД від 17.05.2022 № UA209160/2022/5200 морожені сухожилля яловичі обвалені); товар № 3-4,501 дол. США/кг (джерело МД від 24.06.2024 № 24UA205140040597U6 м`ясо великої рогатої худоби морожене, обвалене).

В графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800001/2, від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800002/2, від 30.01.2025 року № UA209000/2025/800006/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2025/000004 від 07.01.2025 року, №UA209160/2025/000005 від 07.01.2025 року, № UA209160/2025/000017 від 30.01.2025 року, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що, внаслідок ухвалення відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, він вимушений був понести додаткові витрати, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На думку позивача, за приписами ч. 2 ст. 325, ч. 5 ст. 338 МК України у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій.

Позивач вказує, що ним понесено наступні витрати, які є завданими відповідачем збитками, а саме:

- витрати, пов`язані з організацією ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» транспортно-експедиторського обслуговування товарів, одержувачем яких є позивач, відповідно до умов Договору № 3181 від 30.12.2024 року у загальному розмірі 132 266 грн. 09 коп.;

- витрати, пов`язані із морським перевезенням товарів, імпортером яких є позивач (зокрема, але не виключно, інспекційний збір, електропостачання контейнера, навантажувально-розвантажувальні роботи, демередж), у загальному розмірі 88 496 грн. 00 коп., відповідно до умов Договору № 1211 від 30.12.2024, укладеного із ТОВ «ХАПАГ-ЛЛОЙД Україна»;

- витрати на оплату митно-брокерських послуг, що були надані ТОВ «БК «МАРЛІН» за митне оформлення контейнерів № CXRU1360687, № HLBU9120320 та № MNBU4474383 у загальному розмірі 82 745 грн. 70 коп.

Водночас, суд зауважує, що у позовній заяві позивач зазначив, що зі змісту коносаменту № SSZ1529209 від 30.09.2024 року вбачається, що фрахт оплачений в Бразилії, локальні витрати оплачені перевізнику, витрати на демередж та затримку в порту відправлення - за рахунок відправника. На переконання позивача в разі здійснення міжнародної поставки товару на умовах CFR («Інкотермс 2020»), витрати на транспортування до митної території України та інші супутні витрати вже включені до вартості товару, наведеної у відповідному рахунку- фактурі (інвойсі), а тому вони входять до митної вартості останнього в якості однієї з його складових та не потребують додаткового документального підтвердження.

Позивач у позові вказав, що витрати на навантаження товарів, одержувачем яких є позивач, пов`язані з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України, вже включені до вартості товарів, зазначених у рахунку-фактурі (інвойсі) № FR-06402/2024 від 29.10.2024 року та у рахунку-фактурі (інвойсі) № 12/2024 від 27.09.2024 року, та входять до їх митної вартості, задекларованої декларантом.

Згідно матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ХАПАГ-ЛЛОЙД Україна» (Виконавець) було укладено договір надання послуг № 1211 від 30.12.2024, згідно п. 2.1 якого Виконавець зобов`язується виконувати допоміжні функції морського (лінійного) агента Лінії як це передбачено цим Договором для технічного сприяння якомога кращому виконанню Договору морського перевезення; за плату і за рахунок Замовника надати послуги з організації та виконання операцій, пов`язаних з морським або мультімодальним перевезенням вантажів, що перевозяться в контейнерах (далі - вантажі).

Крім цього, між позивачем (Замовник) та ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» (Виконавець) було укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 3181 від 30.12.2024, згідно п. 1.1. якого предметом цього договору є організація транспортно-експедиторського обслуговування (далі по тексту - ТЕО) Виконавцем імпортних, експортних і транзитних вантажів Замовника.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «МАРЛІН» (Митний брокер) було укладено Договір про надання брокерських послуг та декларування товарів № 15/24 від 01.03.2024, відповідно до п. 1.1. якого згідно з цим Договором Митний брокер від імені та за рахунок Замовника, надає останньому послуги, пов`язані з декларуванням товарів та інших предметів, які належать Замовнику та переміщуються через митний кордон України (далі - Товари), а також надає Замовнику інші митно-брокерські послуги та консультаційні послуги у сфері митного законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 30 МК України шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За правилами ст. 325 МК України за письмовою заявою декларанта або утримувача товарів та з дозволу митного органу можуть здійснюватися операції, передбачені частиною першою статті 203 цього Кодексу, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок декларанта або інших заінтересованих осіб. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій митний орган зобов`язаний невідкладно письмово повідомити декларанта про причини і підстави відмови (ч. 1).

У встановлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються декларантом (ч. 2).

Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 3).

Частиною першою ст. 203 МК України визначено, що із товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, можуть проводитися операції, призначені для збереження товарів у незмінному стані, за умови що такі операції не змінюють зовнішній вигляд та/або не покращують характеристики товарів, з якими проводяться такі операції, зокрема звичайні операції з товарами, зазначені в пунктах 1, 3, 6, 7 частини четвертої статті 73-6 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 73-6 МК України з товарами, поміщеними у митний режим митного складу, переробки на митній території, переробки за межами митної території, вільної митної зони, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, можуть проводитися звичайні операції для збереження таких товарів, покращення їх зовнішнього вигляду чи товарної якості або підготовки до розповсюдження чи продажу.

Перелік звичайних операцій з товарами визначений ч. 4 ст. 73-6 МК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 338 МК України крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи митних органів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду) в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються декларантом.

Суд зауважує, що позивачем не надано доказів, що відповідач звертався до нього з письмовою вимогою про здійснення огляду (переогляду) належних йому товарів, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 338 МК України чи проведення позивачем на вимогу відповідача будь-яких дій, пов`язаних з проведенням митних операцій, що призвело до збитків.

Згідно ч. 1 ст. 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800001/2 щодо митної декларації №25UA209160000093U6 від 06.01.2025 прийнято відповідачем 07.01.2025 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800002/2 щодо митної декларації №25UA209160000094U5 від 06.01.2025 прийнято відповідачем 07.01.2025 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800006/2 щодо митної декларації №25UA209160000993U1 від 28.01.2025 прийнято відповідачем 30.01.2025 року.

При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження часових рамок, протягом яких належний йому товар знаходився в зоні митного контролю, внаслідок чого позивач міг зазнати збитків, оскільки імпортований ним товар є швидкопсувним продуктом харчування.

Суд вважає, що позивачем понесені витрати на виконання договірних відносин із контрагентами (ТОВ «ХАПАГ-ЛЛОЙД Україна», ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна», ТОВ «БК «МАРЛІН»), і такі витрати не пов`язані з проведенням відповідачем митних операцій щодо належних позивачу товарів, внаслідок чого такі витрати позивача не можуть бути визнані збитками, понесеними ним внаслідок здійснення відповідачем митних операцій.

Посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.04.2018 у справі №906/374/17 та від 03.09.2019 у справі №910/11153/17 суд вважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини, які були предметом розгляду Верховним Судом у вказаних справах, не є релевантними спірним правовідносинам, що розглядаються у даній справі.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 303507 грн. 79 коп.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про падання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Львівську митницю.

У позовній заяві та відповіді на відзив представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26000 грн.

На доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26000 грн., до суду подано: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Серії ВН №1470359 від 04.02.2025 року; витяг із договору №24-01/25 від 24.01.2025 року про надання правової допомоги; розрахунок суми судових витрат.

Щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд зазначає таке.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Відтак, виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 5000,00 грн. понесених витрат.

Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат, пов`язаних із перекладом документів, суд зазначає таке.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно матеріалів справи, позивачем були понесені витрати, пов`язані зі здійсненням письмового перекладу долучених до позовної заяви документів, що підтверджується: актами виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 №0502 від 28.02.2025 року на суму 2955,00 грн., №2501 від 28.02.2025 року на суму 6600,00 грн.; платіжною інструкцією №105 від 27.01.2025 року на суму 6600,00 грн., платіжною інструкцією № 118 від 05.02.2025 року на суму 2950,00 грн.

Таким чином, переклад документів замовлений позивачем до звернення із позовом до суду та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та, відповідно до ст. 139 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд, керуючись ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 29068,80 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800001/2, від 07.01.2025 року № UA209000/2025/800002/2, від 30.01.2025 року № UA209000/2025/800006/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2025/000004 від 07.01.2025 року, №UA209160/2025/000005 від 07.01.2025 року, № UA209160/2025/000017 від 30.01.2025 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінцес Міт» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати: судовий збір у розмірі 29068 (двадцять дев`ять тисяч шістдесят вісім) грн. 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату перекладу документів у розмірі 9550 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 27.06.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович