Постанова від 27.06.2025 по справі 420/22841/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року

м. Київ

справа № 420/22841/23

адміністративне провадження № К/990/9152/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/22841/23

за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, порушеної за

касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович,

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (головуючий суддя Самойлюк Г.П.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Мандрик Владислав Володимирович, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби України (далі - відповідач, НОМЕР_1 прикордонний загін Держприкордонслужби, В/ч НОМЕР_2 ), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 10.03.2022 по 24.05.2022 та з 01.06.2022 по 31.07.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу означену додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 10.03.2022 по 24.05.2022 та з 01.06.2022 по 31.07.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що згідно з витягом з журналу бойових дій позивач з 10.03.2022 по 24.05.2022 перебував в Миколаївській області, Очаківського та Вознесенського району з метою виконання бойових завдань, а саме ведення спостереження, виявлення та знищення диверсійно-розвідувальних груп, а відтак у зв`язку з безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивач набув право на отримання додаткової винагороди. Однак попри наведене, відповідач не здійснив нарахування та виплату вищевказаної додаткової винагороди.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходить військову службу у складі НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби (В/ч НОМЕР_2 ), шо підтверджується військовим квитком, наявним в матеріалах справи.

4. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби від 01.03.2022 № 8 2-ОС сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період 3 відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії інспектора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тип «Б», з 01.03.2022 та зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення.

5. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби № 134-ВВ сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії інспектора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тип «Б» відряджено у службове відрядження в складі зведеного загону № НОМЕР_3 до АДРЕСА_1 , з метою виконання бойового розпорядження з 01.06.2022.

6. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби від 01.08.2022 № 192-ВВ сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії інспектора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тип «Б» наказано вважати таким, що прибув із службового відрядження в складі зведеного загону № НОМЕР_3 до АДРЕСА_1 з 31.07.2022.

7. Відповідно до витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби № 3-ДСК, сержант ОСОБА_1 з 10.03.2022 по 24.05.2022 перебував в Миколаївській області, Очаківського та Вознесенського району, з метою виконання бойових завдань, а саме ведення спостереження, виявлення та знищення диверсійно-розвідувальних груп (бойове розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.03.2022 №107-ДСК) та в період з 01.06.2022 по 31.07.2022 перебував у м. Южноукраїнськ Миколаївської області, з метою виконання бойових завдань (бойове розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 31.05.2022 № 299-ДСК).

8. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 532-ОС сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

9. Відповідно до наказів НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби (В/ч НОМЕР_2 ) від 08.05.2022 № 216/1, від 07.06.2022 № 195-ос, від 08.07.2022 № 258-щс та від 05.08.2022 № 309-ос позивачу в повній мірі виплачена додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови № 168, у збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 09.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.05.2022 по 24.05.2022, 03.06.2022, 14.06.2022 та 07.07.2022. Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з березня 2022 року по грудень 2022 року позивачу здійснювалося нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 30000,00 грн та збільшеної додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн.

10. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови № 168 у розмірі 100000 грн, за період 10.03.2022 по 24.05.2022 та з 01.06.2022 по 31.07.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023, залишеному без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.

11.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з наказами НОМЕР_1 прикордонного загону № 216/1 від 08.05.2022, № 195-ос від 07.06.2022, № 258-ос від 08.07.2022, № 309-ос від 05.08.2022 позивачу в повному розмірі виплачена додаткова винагорода, яка була збільшена до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

11.2. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем під час розгляду справи доведено, що позивачу у межах спірного періоду додаткову винагороду збільшену до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії нараховано та виплачено пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

11.3. Щодо інших періодів заявлених позивачем, опираючись на доводи відповідача у справі, відповідно до яких виконання таких заходів не підтверджується відомостями з журналу бойових (службово-бойових) дій, оскільки в ньому зазначено лише виконання службових обов`язків (здійснювання заходів щодо прикриття та оборони державного кордону) позивачем в певну кількість днів, а не виконання ним заходів з відсічі збройній агресії рф відповідно до наказів Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ, № 628-АГ, суди попередніх інстанцій, вважали, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не підтверджена належним чином, а в матеріалах справи відсутні належні докази.

11.4. Тож, виходячи з того, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивач суду не надав, про обставини такої участі у позовній заяві не зазначив, а відповідач їх також не підтверджує, то позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

12.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, пункту 2-1 Постанови № 168, пункту 3 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248, пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», пунктів 4, 11 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», пунктів 3, 7, 8 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме:

- визначення вичерпного переліку документів, обов?язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

12.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій допущене неправильне застосування норм матеріального права, виходячи з того, що накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ, № 628-АГ не можуть вважатися такими, що набрали чинності та не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. З огляду на зазначене, застосування відповідачем положень цих наказів до спірних правовідносин, які не підлягали застосуванню, касатор уважає проявом правової невизначеності.

12.3. На переконання касатора, він набув право на додаткову винагороду та дотримався усіх умов, а її виплату обмежують дії В/ч НОМЕР_2 , які не дотримуються формальних процедур для прийняття остаточного рішення про таку виплату. Тягар негативних наслідків не можна покладати на позивача через недотримання порядку однією з військових частин, бо це порушує його право на отримання належного грошового забезпечення.

13. Ухвалою Суду від 13.03.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12.02.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

15. Не погодившись із доводами касаційної скарги НОМЕР_1 прикордонний загін Держприкордонслужби (В/ч НОМЕР_2 ) подав Суду письмовий відзив, за змістом якого просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

15.1. У відзиві відповідач зауважив, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і струмування збройної агресії з 09.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.05.2022 по 24.05.2022, 03.06.2022, 14.06.2022 та 07.07.2022.

15.2. У цьому зв`язку відповідач звертав увагу Суду на те, що відповідно до наказів НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби (В/ч НОМЕР_2 ) від 08.05.2022 № 216/1, від 07.06.2022 № 195-ос, від 08.07.2022 № 258-щс та від 05.08.2022 № 309-ос позивачу в повній мірі виплачена додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови № 168, у збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що не заперечується позивачем.

15.3. Наголосив на тому, що в інші дні службового відрядження позивач не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів та не виконував бойових (спеціальних) завдань та інших заходів, передбачених наказами Адміністрації Держприкордонслужби.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

16. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

17. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

18. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

19. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 №1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

20. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

21. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

22. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

23. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

24. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

25. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

26. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

27. Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

28. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

29. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

30. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

31. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

32. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

33. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

34. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

35. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

36. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

37. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

38. А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 31.03.2022 № 164 (далі - Наказ № 164), від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ (далі - Наказ № 392-АГ) та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ (далі - Наказ № 628-АГ), прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

39. Роль і значення вищезгаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби, які визначили порядок нарахування і виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди та необхідні документи як умови для виплати підвищеної винагороди, проаналізовані у багатьох постановах Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших). У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни. Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі Суд не вбачає та надалі зауважує таке.

40. Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [10.08.2022 по 31.01.2023] діяли накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 392-АГ) та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ № 628-АГ).

40. Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [з 07.04.2022 по 25.06.2022] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), який уведено в дію з 24.02.2022.

41. Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням та інших.

42. Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

- бойового наказу (бойового розпорядження);

- журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

- рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

43. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (останній абзац пункту 3 Наказу № 164-АГ).

44. Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

45. З аргументації судів попередніх інстанцій можна зрозуміти, що «належність» доказів зіставлялася з положеннями наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, які на момент виникнення спірних правовідносин не діяли.

46. З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших, а також на наведені вище мотиви з цього приводу, колегія суддів вважає, що оцінювання доказів, які стосувалися наявності підстав для виплати додаткової винагороди через призму приписів нормативного акту, який до цих правовідносин не може застосовуватися, є помилковим, що вплинуло й на висновки, яких ці суди дійшли за наслідками оцінювання обставин справи. Водночас саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) слугує для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168. Позаяк протягом спірного в цій справі періоду умови і підстави для реалізації приписів зазначеного пункту визначав Наказ №164-АГ, то саме він [наказ] мав бути застосований за описаної в цій справі ситуації під час оцінювання того, чи мав позивач право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн у спірному періоді. Умови для виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, визначені Наказом № 164-АГ суттєво відрізнялися від умов, визначених Наказами № 392-АГ, № 628-АГ.

47. Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що виконання позивачем у заявлений період бойових завдань чи заходів не підтверджується відомостями з журналу бойових (службово-бойових) дій, оскільки в ньому зазначено лише виконання службових обов`язків (здійснення заходів щодо прикриття та оборони державного кордону) позивачем в певну кількість днів, а не виконання ним заходів з відсічі збройній агресії рф відповідно до Наказів № 392-АГ, № 628-АГ, а доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивач суду не надав, про обставини такої участі у позовній заяві не зазначив, відповідач їх також не підтверджує.

48. Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповіді на ключове питання, яке стало основою спору та спонукало позивача звернутися до суду, а саме: які завдання, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою, у складі яких підрозділів (сил чи засобів) і де саме виконував військовослужбовець ОСОБА_1 , якого було направлено у службове відрядження в складі зведеного загону № 4 до АДРЕСА_1 у періодах з 10.03.2022 по 24.05.2022 та з 01.06.2022 по 31.07.2022 та чим це підтверджується.

49. У постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у службовому відрядженні. Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 та інших).

50. Поза увагою судів попередніх інстанцій також залишилися питання, відповіді на які мають значення для правильного вирішення спору, а саме: 1) чи віднесена територія, де знаходився підрозділ, до якого був відряджений позивач, до переліку територій, на яких у вказаному періоді ведуться (велися) бойові (активні чи можливі) дії або тимчасово окупованих; 2) чи включений підрозділ, до якого у спірному періоді був відряджений позивач, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України; 3) чи залучався позивач, у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, 4) чи складалися підрозділом, до якого був відряджений позивач у вказаному періоді, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця.

51. Верховний Суд у справі № 200/216/23 зауважив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів, покликаних визначити умови виплати військовослужбовцям означеної додаткової винагороди у перші періоди повномасштабного вторгнення, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

52. Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

53. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

54. У постановах від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23, від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 Верховний Суд виснував, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

55. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

56. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

57. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

58. За наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.

59. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

60. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

61. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу.

62. Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

63. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

64. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

65. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

66. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

67. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович,задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року скасувати, а справу № 420/22841/23 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов