Ухвала від 27.06.2025 по справі 990/220/25

УХВАЛА

27 червня 2025 року

м. Київ

справа №990/220/25

адміністративне провадження №Зі/990/104/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., розглянувши заяву судді Загороднюка А.Г. про самовідвід від розгляду заяви про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу у справі № 990/201/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності,

ВСТАНОВИВ :

19 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії судів України, у якій просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізації), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 відносно, ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними і скасувати п.п. 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), відносно ОСОБА_1 ;

- визнати ОСОБА_1 такою, яка успішно склала кваліфікаційний іспит з загальною кількістю балів 296,6, що є не меншим 75% максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту та допустити до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2025 року, для розгляду цієї справи визначено склад суду: Жук А.В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Радишевська О.Р., Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.

Ухвалою від 26 травня 2025 року Верховний Суд у складі визначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду провадження у справі, вирішивши розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 25 червня 2025 року о 15 год 30 хвилин.

24 червня 2025 року від ВККС України надійшла заява про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу від розгляду цієї справи. У заяві зазначено, що Комісії відомо про участь ІНФОРМАЦІЯ_1 судді Жука А.В. у цьому ж конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року №94/зп-23. На відміну від позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_2 судді брала участь у конкурсі на посаду судді за адміністративною спеціалізацією проте її участь також була припинена на етапі складання кваліфікаційного іспиту з підстав, подібних до тих, що стали предметом спору у справі Дрозд А.А.

ВККС України зазначила, що хоча підстави позову ІНФОРМАЦІЯ_1 судді Жука А.В. не є тотожними до підстав у цій справі, проте вони охоплюються єдиними підставами прийняття оскаржуваних рішень в межах одного (єдиного) конкурсу, в процесі ухвалення яких Комісія керувалася єдиним нормативно-правовим підґрунтям.

ВККС України вважає, що ці обставини створюють підстави для сумніву у неупередженості та безсторонності судді Жука А.В, оскільки наявність подібних правових підстав у справі позивачки та в адміністративному позові ІНФОРМАЦІЯ_1 судді Жука А.В. зумовлює ймовірність того, що оцінка одного з подібних до його ІНФОРМАЦІЯ_1 позовів (в яких, як і у позові його ІНФОРМАЦІЯ_1, порушується питання про законність конкурсної процедури, обґрунтованість виставлених балів та мотивованість рішень Комісії) матиме вплив на суддю Жука А.В. під час розгляду цієї справи

З урахуванням викладеного ВККС України просила відвести суддю Жука А.В. від участі у розгляді цієї справи з підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 24 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визнав заяву ВККС України про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу від розгляду цієї справи необґрунтованою. Передав заяву про відвід до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, для вирішення питання про відвід у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2025 року, визначено для розгляду цієї заяви суддю Блажівську Н.Є.

25 червня 2025 року суддя Блажівська Наталя Євгенівна подала заяву про самовідвід від розгляду зазначеної заяви про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жуку Андрію Володимировичу у справі № 990/220/25. Подану заяву суддя обґрунтувала тим, що рідний брат її чоловіка - Ткаченко Костянтин Валерійович бере участь у тому ж конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року №94/зп-23, як кандидат на посаду судді апеляційного суду з розгляду господарських справ. Раніше, у справах, що стосувалися кандидатів інших спеціалізацій, вона розкривала інформацію про те, що рідний брат її чоловіка бере участь у наведеному конкурсі як кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду, і відводів учасниками відповідних проваджень їй заявлено не було. Однак, ознайомившись із рішенням Верховного Суду від 17 червня 2025 року у справі №990/143/25, суддя впевнилася, що правові висновки у справах, пов`язаних із застосуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційний суді під час кваліфікаційного іспиту, затвердженими рішенням ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24, якими ВККС України керувалася під час проведення конкурсу, можуть впливати на проходження конкурсу кандидатами на посаду апеляційних судів усіх юрисдикцій, як тих участь яких припинена, так і тих, що продовжують участь у таких конкурсних процедурах. Таким чином, наявність участі у конкурсі рідного брата її чоловіка, а також єдність нормативно-правової бази конкурсу для всіх спеціалізацій, можуть створювати у стороннього спостерігача сумнів в її неупередженості та об`єктивному вирішенні спору. З метою забезпечення довіри до правосуддя суддя Блажівська Н.Є. подала заяву про самовідвід від розгляду заяви про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу.

Ухвалою від 25 червня 2025 року Верховний Суд задовольнив заяву судді Блажівської Н.Є. про самовідвід. Відвів суддю Блажівську Н.Є. від розгляду заяви про відвід судді Жука Андрію Володимировичу. Передав заяву ВККС України про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви про відвід.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2025 рок,у визначено для розгляду цієї заяви суддю Загороднюка А.Г.

Мною подано заяву про самовідвід від розгляду заяви про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України.

Обґрунтовуючи заявлений самовідвід, мною звернуто увагу на наступне. У таких справах я відкрито повідомляв учасникам судового процесу про те, що ОСОБА_2 - особа, з якою я пов`язаний фактичними сімейними стосунками та спільним побутом, брала участь у тому ж конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року №94/зп-23. У відповідних провадженнях учасники справ не заявляли мені відводів.

Після припинення участі ОСОБА_2 у конкурсі за результатами оцінювання практичного завдання на першому етапі кваліфікаційного іспиту та оскарження нею відповідних рішень ВККС України у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, я послідовно заявляв самовідводи у всіх справах, які стосувалися оскарження результатів конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного зазначеним рішенням ВККС України.

Обґрунтовуючи свої самовідводи, я неодноразово вказував, що конкурс, який є предметом судового оскарження, становить єдину процедуру, організовану та проведену ВККС України із застосуванням уніфікованих критеріїв оцінювання у межах єдиної методології.

Відмінність спеціалізацій в межах конкурсу не нівелює ідентичності процедурного етапу іспиту (виконання практичного завдання), спільності органу, рішення якого оскаржується (ВККС України), а також потенційної схожості предмета правової оцінки у вказаних справах, зокрема щодо змісту практичного завдання, методики оцінювання та дотримання встановленої процедури.

Попри те, що вказані справи формально не пов`язані між собою, оскільки позивачі є різними особами, проте предмети позовів є тотожними: обидва позови стосуються однієї і тієї ж конкурсної процедури, яка була організована та проведена одним і тим самим органом - ВККС України, із застосуванням уніфікованих критеріїв оцінювання, у межах єдиної методології.

Аналіз позовних вимог і правової аргументації в усіх цих справах вказував наявність часткового збігу в підставах зазначених позовів. Така схожість підстав позовних вимог може об`єктивно створювати ймовірність того, що оцінка одного з подібних позовів вплине або буде сприйматися як така, що має вплив на інший позов, у якому бере участь особа, з якою мене пов`язують фактичні сімейні відносини.

Крім того, обставини участі ОСОБА_2 у конкурсі на зайняття посад суддів апеляційних судів та її подальшого оскарження рішень ВККС України стали предметом публічного обговорення. Зокрема, громадська організація «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» оприлюднила на офіційній сторінці у соціальній мережі Facebook інформацію про те, що кандидатка ОСОБА_2 , яка перебуває зі мною у близьких стосунках, не подолала етап виконання практичного завдання та наразі оскаржує відповідне рішення ВККС України у тому ж суді, де я здійснюю правосуддя. Публічне поширення цієї інформації посилює ризик виникнення у сторонніх спостерігачів та учасників процесу сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності судового розгляду у справах цієї категорії.

Отже, заявляючи самовідводи у справах, пов`язаних із цим конкурсом, я послідовно визнавав наявність обставин, що створювали об`єктивну ймовірність виникнення сумнівів у моїй неупередженості та об`єктивності в участі у розгляді справ цієї категорії.

Системність моєї процесуальної поведінки формує певну усталену практику мого особистого підходу до оцінки наявності підстав для сумніву в моїй неупередженості та об`єктивності. Цей особистий стандарт поведінки є відомим учасникам судового процесу, та стороннім спостерігачам, що підтверджує необхідність дотримання процесуальної послідовності в аналогічних ситуаціях.

У цій конкретній справі мені належить надати правову оцінку заяві про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу, щодо якого учасник справи зазначає обставини, аналогічні до тих, які я раніше визнавав достатніми для сумніву у власній неупередженості у справах цієї ж категорії.

Заявник вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 судді Жука А.В. брала участь у тому ж конкурсі, вибула з нього на аналогічному етапі - складання кваліфікаційного іспиту, який є предметом оскарження у справі, та проведений із застосуванням аналогічних критеріїв та методик оцінювання. Крім того, зазначено, що у справах єдині підстави прийняття оскаржуваних рішень, оскільки в процесі їх ухвалення в межах одного (єдиного) конкурсу, Комісія керувалася єдиним нормативно-правовим підґрунтям.

Слід зауважити, що питання участі ІНФОРМАЦІЯ_1 судді Жука А.В. у зазначеному конкурсі та розгляд ним спорів, пов`язаних із оскарженням рішень ВККС України, також набули публічного розголосу. Інформація про ці обставини так само була оприлюднена громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» на офіційній сторінці у соціальній мережі Facebook.

За таких умов, моя участь у процесі розгляду питання про відвід судді Жуку А.В. у цій справі потенційно ставить мене у становище, коли я змушений надавати правову оцінку обґрунтованості доводів, подібних до тих, які я раніше визнавав достатніми для сумніву в моїй власній неупередженості у справах цієї ж категорії.

З огляду на принципи правової визначеності, єдності та послідовності судової практики, а також необхідність забезпечення неупередженості суду, подальший розгляд мною заяви про відвід судді Жуку А.В. може бути сприйнятий учасниками процесу та стороннім спостерігачем як потенційно упереджений, оскільки він створює ризик подвійних стандартів у моїй власній процесуальній поведінці.

Варто також зазначити, що у справах цієї категорії, заявлені мною самовідводи були розглянуті іншими суддями цього суду (у складі колегій судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Уханенка С.А., Єресько Л.О., Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М.; судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е., Єресько Л.О., Желєзного І.В.; судді-доповідача - Соколова В.М., суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е., Желєзного І.В., Загороднюка А.Г.; судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.; судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., Жука А.В., Радишевської О.Р.), та були задоволені. Така практика колег додатково підтверджує, що аналогічні обставини підставно оцінювалися мною як такі, що створюють підстави для обґрунтованого сумніву в учасників справи та сторонніх спостерігачів щодо неупередженості та безсторонності суду за моєї участі.

Підкреслюю, що самовідвід у цій ситуації не є визнанням будь-якої моєї упередженості чи зацікавленості у розгляді справи, а є виключно заходом, спрямованим на захист довіри суспільства до судової влади та дотримання принципу справедливого судового розгляду, закріпленого, зокрема, в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також в національному процесуальному законодавстві.

У справі, в межах якої подано заяву про відвід судді Жука А.В., зазначено обставини, які є аналогічні до тих, що раніше були підставами для самовідводу самого судді Загороднюка А.Г., зокрема участь ІНФОРМАЦІЯ_1 судді Жука А.В. у тому ж конкурсі, вибуття на аналогічному етапі - складання кваліфікаційного іспиту, оскарження аналогічного рішення ВККС України, прийнятого у межах єдиної конкурсної процедури. За таких умов суддя Загороднюк А.Г. змушений оцінювати доводи, схожі на ті, які раніше визнавав достатніми для сумніву у власній неупередженості у справах цієї ж категорії.

З огляду на принципи правової визначеності, єдності та послідовності судової практики, а також необхідність забезпечення неупередженості суду, суддя Загороднюк А.Г. вважає, що його участь у розгляді заяви про відвід судді Жука А.В. може бути сприйнята учасниками процесу та стороннім спостерігачем як потенційно упереджена, оскільки створює ризик подвійних стандартів у його власній процесуальній поведінці.

Крім того, враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 судді Жука А.В., подібно до близької судді особи, оскаржує результати того ж самого конкурсу, прийняте суддею Загороднюком А.Г. рішення може об`єктивно сприйматися як прояв колегіальної солідарності чи професійної лояльності, навіть попри відсутність фактичних доказів такого впливу.

Відвід (самовідвід) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» закріпив, що ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algaro v. Spain; постанова від 28 жовтня 1998 року) ЄСПЛ зазначив, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати в людей.

У рішеннях від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» ЄСПЛ наголосив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У рішенні від 01 жовтня 1982 року у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

У вказаному рішенні, встановивши порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ЄСПЛ наголосив на тому, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.

У деяких випадках додаткову гарантію безсторонності судді надає вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom)). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)). ЄСПЛ зазначив у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium), «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) і «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У своєму рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Фельдман проти України» (заяви № 76556/01 та 38779/04) ЄСПЛ визнав порушенням статті 6 Конвенції незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності.

У пункті 25 розділу «Критерії неспроможності» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя встановлено, що суддя не може слухати судову справу, якщо є об`єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено або його участь у цій справі може спровокувати конфлікт інтересів, що несумісний з виконанням ним судових функцій.

Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року, зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У пункті 66 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, за суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді.

Відповідно до об`єктивного критерію необхідно визначити, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року «Веттштайн проти Швейцарії»).

Необхідність судді заявити самовідвід від участі в розгляді справи у будь-якому випадку, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді та про задоволення такої заяви підтвердила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19), в якій виснувала, що хоч поведінка судді-доповідача й не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи № 908/137/18 для правової системи України, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи, клопотання про відвід судді-доповідача необхідно задовольнити.

Тобто розгляд питання про відвід є виконанням вимог статті 6 Конвенції щодо забезпечення принципу неупередженості і має бути максимально безстороннім та об`єктивним з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості судочинства.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що викладені суддею Загороднюком А.Г. у заяві про самовідвід обставини, самі по собі не впливають на його об`єктивність чи неупередженість судді при розгляді заяви про відвід судді Жуку А.В. у цій справі та не свідчать про його особисту зацікавленість в результаті її розгляду, однак охоплюються нормами пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Враховуючи зазначене, задля уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у неупередженості судді Загороднюка А.Г. або будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні цієї справи, а також з метою сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до судової влади, Верховний Суд вважає за необхідне указану заяву про самовідвід задовольнити.

Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,

УХВАЛИВ:

Заяву судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Загороднюка Андрія Григоровича про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Загороднюка Андрія Григоровича від розгляду заяви про відвід судді Жуку Андрію Володимировичу у справі №990/220/25.

Передати матеріали справи №990/220/25 до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк,

Суддя Верховного Суду